Справа № 524/13736/24 Номер провадження 22-ц/814/547/26Головуючий у 1-й інстанції Алексашина Н. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
10 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шумейко Ярослав Віталійович, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та про стягнення додаткових витрат на дітей -
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та про стягнення додаткових витрат на дітей.
В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем у червні 2008 року було укладено шлюб, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З червня 2015 року сторони припинили спільне проживання і спільний побут, шлюб між сторонами 02 жовтня 2015 року розірвано рішенням суду.
Після розірвання шлюбу відповідач бачив дітей востаннє на початку 2019 року. Раніше батько відвідував дітей нерегулярно, ОСОБА_2 самостійно несла витрати на повне забезпечення дітей.
В подальшому ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, який задоволено рішенням суду. Відповідач аліменти сплачує нерегулярно і не в повному обсязі.
З 2015 року відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, дітей не бачив, не цікавився та не проявляв інтерес до їх життя.
З метою налагодження контакту батька з дітьми, позивач звернулася до Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради. У своїх поясненнях, що викладені у листі до Служби у правах дітей, відповідач зазначає, що оскільки вже третій рік проживає у м. Харкові і перебуває під постійними обстрілами, не має змоги їздити в іншу область.
Позивач зазначає, що у жовтні 2024 року їх дочці проводили оперативне хірургічне втручання, а син з 2020 року має серйозні проблеми із зором і потребує постійної терапії. Однак, батько не надав ні матеріальної, ні моральної підтримки.
Зусилля позивача налагодити стосунки між відповідачем та дітьми виявились безрезультатні, відповідач не відповідав на повідомлення та дзвінки позивача. Відповідач ніяким чином не цікавиться життям дітей, не піклується про дітей та не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі.
Крім того, позивач зауважує, що позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку брати участь в додаткових витратах на утримання дітей. У цілому додаткові витрати на дітей за її підрахунком складають 154772,90 грн: комп'ютер Artline Gaming Х68 Windows 11 Home та монітор 25 QUBE Overlord G25F180 FHD IPS 180 hz - 64151,00 грн; планшет Lenovo Tab P11 Plus та чохол до нього - 16498,00 грн; планшет Apple iPad 10.9 64 Gb та захисне скло до нього - 17048,00 грн; навчання дітей у спеціалізованому центрі іноземних мов «Фаворит» - 21120,00 грн; тренування з футболу для сина відповідно до програми «Основи технологій» - 1600,00 грн; відвідування сином спортивної академії «Ягуар» з 11 листопада 2022 року - 6450,00 грн; обстеження, терапія, лікування зору сина, придбання лінз та розчину - 27905,90 грн.
У зв'язку з вище вказаним, позивач прохає суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_1 додаткові витрати на дітей у розмірі 77386,45 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення місцевого суду
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на дітей задоволено частково.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині позбавлення останнього батьківських прав.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині стягнення додаткових витрат на дітей задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей в сумі 77386,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року у частині стягнення додаткових витрат на дітей не погодився відповідач та оскаржив його у відповідній частині в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд оскаржуване рішення місцевого суду у вказаній частині змінити, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей у сумі 13952,95 грн, а в іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 не погоджується з рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року у частині стягнення з нього додаткових витрат на утримання дітей в сумі 77386,45 грн та вважає в цій частині рішення таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованим, ухваленим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухваленим на підставі неповно з'ясованих обставин в цивільній справі, чим порушено вимоги статті 263 ЦПК України.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що позивач взагалі не узгоджувала з відповідачем питання придбання дітям як комп'ютера, так й планшетів, і такі докази в матеріалах справи відсутні. Крім того, позивачем не доведено потребу в придбанні дітям ігрового комп'ютера і монітора загальною вартістю 64151,00 грн, оскільки ця сума є значно вищою за розумну та необхідну.
Також судом першої інстанції не враховано, що відвідування сином сторін спортивних секцій не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Крім того, зі змісту довідки ГО СА «Ягуар» від 21 жовтня 2024 року № 28 вбачається, що за тренування вносилася не оплата, а саме благодійні внески в загальному розмірі 6450,00 грн, що є формою добровільної допомоги.
Також у матеріалах справи відсутні докази погодження позивачем факту відвідування дітьми спеціалізованого центру іноземних мов з відповідачем. Не надано доказів погодження закладу для навчання; погодження вартості уроків; не наведено мотивів вибору закладу для навчання (репетитора), що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, що свідчить про те, що ОСОБА_2 самостійно, без попереднього погодження із ОСОБА_1 , обрала заклад, репетитора, самостійно погодилася із вартістю послуг, а тому, з огляду на положення статті 185 СК України, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.
Разом з тим, відповідач повністю погоджується з обґрунтованістю витрат на лікування зору сина ОСОБА_3 у сумі 27905,90 грн і стягнення з нього половини цих витрат.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач прохає суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року, яким позовні вимоги задоволено частково, без змін.
На думку особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення місцевого суду, є безпідставними та незаконними, які необґрунтовані належними та допустимими доказами і не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач зауважує, що діти навчаються в гімназії №11 міста Сєвєродонецька Луганської області та їх навчання відбувається за електронними підручниками в дистанційному форматі в режимі онлайн, а, отже, діти не можуть навчатися не маючи комп'ютера, який у дітей і так один на двох, та планшетів.
Зауважено, що з метою розвитку здібностей дітей, останні відвідують додаткові заклади на платній основі: спеціалізований центр іноземних мов «Фаворит», тренування з футболу.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник відповідача - адвокат Шумейко Я.В., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та прохав її задовольнити з наведених у ній підстав.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Лашко О.О., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, заперечували проти задоволення апеляційних вимог відповідача та прохали оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо меж перегляду рішення місцевого суду
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 стосується виключно незгоди із стягнутим розміром додаткових витрат на дітей, то в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року в іншій частині.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_1 (а.с. 10-11).
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано згідно рішення Троїцького районного суду Луганської області від 02 жовтня 2015 року (а.с.13-14).
Згідно рішення Троїцького районного суду Луганської області від 02 листопада 2015 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (а.с.14-15).
Неповнолітній син ОСОБА_3 та неповнолітня донька ОСОБА_3 проживають разом з матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.12-13).
Місцевому суду надані декларації про вибір лікаря ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , у яких законним представником та довіреною особою зазначена ОСОБА_5 (а.с.17-18).
Згідно відповіді наданої на заяву позивача до Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради вбачається, що відповідач направив лист-пояснення до органу опіки та піклування в якому зазначив, що він протягом чотирьох років після розірвання шлюбу регулярно відвідував дітей. Після продажу сімейного будинку забезпечив дружину і дітей грошима для купівлі квартири, але стверджує, що мати дітей не повідомила йому адресу нової квартири. Зауважив, що окрім аліментів, під час зустрічі з дітьми він купував їм подарунки. Повідомляє, що проживає в м. Харкові, яке вже третій рік знаходиться під постійними обстрілами та не має змоги їздити в іншу область. І саме у зв'язку з початком війни у нього виникла заборгованості зі сплати аліментів, яку він вже сплатив і по теперішній час свої обов'язки виконує своєчасно (а.с.16-17).
Згідно відповіді ФОП ОСОБА_6 неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_3 мають стан здоров'я задовільний, ознак насильства, ушкоджень чи жорсткого поводження з дітьми не виявлено. ОСОБА_2 дотримується рекомендацій медичних працівників (а.с.19).
Згідно довідки з місця навчання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 - Гімназія №11 міста Сєвєродонецька Луганської області, мати приділяє належну увагу навчанню та вихованню дітей, за що неодноразово була нагороджена грамотами. Батько участь в освітньому процесі дітей не бере та з класним керівником ніколи не спілкувався (а.с.19-20 на звороті).
Також місцевому суду надана характеристика з місця навчання дітей, в якій зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 зарекомендували себе як старанні, працелюбні та уважні учні. Мати цікавиться успіхами дітей та вчасно реагує на всі питання, пов'язані з навчанням (а.с.20-21).
Згідно довідки, наданої Кременчуцьким міським комітетом молодіжних організацій, ОСОБА_3 відвідувала майстер-класи та приймала активну участь у різних заходах разом зі своєю мамою, батько жодного разу участі не брав (а.с.21 на звороті).
Згідно довідки, наданої Комунальним закладом фізичної культури і спорту «Кременчуцька міська дитячо-юнацька спортивна школа з дзюдо», ОСОБА_3 займається в секції дзюдо з листопада 2023 року (а.с.22).
Відповідно до медичної довідки КП «Полтавського обласного центру терапії залежностей Полтавської обласної ради» ОСОБА_2 на динамічному спостережені не перебуває, на лікуванні не знаходилась (а.с.26-27).
Згідно довідки про отримання допомоги, виданої Кременчуцькою міською радою, вбачається, що ОСОБА_2 кожен місяць отримує грошову допомогу відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (а.с.28).
Органом опіки та піклування складено висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 06 березня 2025 року №523 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.87-91).
У висновку висвітлено пояснення позивача ОСОБА_2 щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків.
Також органом опіки та піклування з'ясовано думку дітей, які пояснили, що не заперечують проти позбавлення батька батьківських прав, оскільки вони не спілкуються тривалий час. Стверджують, що останнього разу зустріли батька у 2022 році, при цьому він зробив вигляд, що не побачив їх та відповів, що не впізнав. Батько із ними не спілкується, не телефонує та не цікавиться їх життям.
Органом опіки та піклування здійснено виїзд для обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Було встановлено, що за вказаною адресою проживає позивач разом з дітьми. В кімнатах наявні необхідні меблі, побутова техніка. Для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наявна окрема кімната з усім необхідним для життя та розвитку дітей. Діти в повній мірі забезпечені одягом відповідно до віку та сезону, засобами гігієнічного догляду.
За допомогою viber-зв'язку відповідач надав письмові пояснення, в яких заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, оскільки впродовж останніх чотирьох років зустрічався із дітьми, забирав сина зі школи, доньку із садочка і вони проводили разом час. ОСОБА_1 пояснив, що під час зустрічей із дітьми купував їм подарунки.
Окрім того, службою у справах дітей Шевченківського району Харківської міської ради було здійснено виїзд за фактичною адресою проживання ОСОБА_1 та встановлено, що відповідач проживає разом з цивільною дружиною та їх малолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У письмовому поясненні відповідач зазначив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, тому що він намагався зустрічатися із дітьми та приїжджав до селища, в якому вони раніше проживали родиною. Після продажу будинку це стало неможливо, оскільки він залишився без житла, забезпечивши колишню дружину та дітей квартирою. Зазначив, що позивач відмовляється повідомляти йому місце проживання дітей та взагалі не бажає, щоб він із дітьми спілкувався.
На засіданні з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради матір дітей - ОСОБА_2 пояснила, що звернулася з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав через неналежне виконання свої батьківських обов'язків останнім.
ОСОБА_1 надав заперечення та зазначив, що твердження позивача не відповідають дійсності. Він любить своїх дітей, намагається з ними контактувати, однак ОСОБА_2 перешкоджає його спілкуванню із дітьми, відмовляється повідомляти номери телефонів дітей та про їх місце проживання інформації не надає. Відповідач пояснив, що заборгованість по сплаті аліментів виплачена та свої обов'язки по сплаті аліментів він наразі виконує своєчасно та в повному обсязі.
Враховуючи зібрані дані, а також зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також позивач подала до місцевого суду докази понесених нею додаткових витрат на спільних з відповідачем дітей, половину вартості яких вона прохала стягнути з ОСОБА_1 :
комп'ютер Artline Gaming Х68 Windows 11 Home та монітор 25 QUBE Overlord G25F180 FHD IPS 180 hz - 64151,00 грн (а.с. 29);
планшет Lenovo Tab P11 Plus та чохол до нього - 16498,00 грн (а.с. 30);
планшет Apple iPad 10.9 64 Gb та захисне скло до нього - 17048,00 грн (а.с. 30 зворот);
навчання дітей у спеціалізованому центрі іноземних мов «Фаворит» - 21120,00 грн (а.с. 31-34);
тренування з футболу для сина відповідно до програми «Основи технологій» - 1600,00 грн (а.с. 34-35);
відвідування сином спортивної академії «Ягуар» з 11 листопада 2022 року - 6450,00 грн (а.с. 35, зворот);
обстеження, терапія, лікування зору сина, придбання лінз та розчину - 27905,90 грн (а.с. 36-46).
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо поданих до суду апеляційної інстанції доказів
До поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 було долучено: довідку ТОВ «Гуд Він ХХІ» від 06 серпня 2025 року, довідку про доходи ОСОБА_1 , виписки із медичної картки амбулаторного хворого, копії чеків медичного обстеження, розрахунок по сплаті аліментів.
Згідно частин третьої-четвертої статті 83 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Разом з тим, позивач до відзиву на апеляційну скаргу долучила: копії договорів про надання індивідуальних освітніх послуг від 03 жовтня 2025 року, копію договору №43 про надання послуг щодо проходження програми «Основи техніки і тактики» у офіційній «Футбольній школі «Шахтар» Кременчук» від 17 липня 2025 року, копію договору №44 про надання послуг щодо проходження програми «Основи техніки і тактики» у офіційній «Футбольній школі «Шахтар» Кременчук» від 17 липня 2025 року, фотокартки.
Частиною другою статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно принципу змагальності сторін, що закріплений статтями 2, 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Також, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 12 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що подані до суду апеляційної інстанції відповідачем довідка ТОВ «Гуд Він ХХІ» від 06 серпня 2025 року, довідка про доходи ОСОБА_1 , а також позивачем: копії договорів про надання індивідуальних освітніх послуг від 03 жовтня 2025 року, - були сформовані після розгляду справи по суті місцевим судом, та містять інформацію, яка не існувала на час розгляду справи судом першої інстанції, то, з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, не беруться до уваги колегією суддів.
Що ж стосується інших доказів, які були подані сторонами справи до суду апеляційної інстанції, то з огляду на відсутність доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників справи, колегія суддів не бере їх до уваги під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду.
Щодо стягнення додаткових витрат на дітей
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 20 березня 2024 року у справі № 760/6988/22.
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 зазначено, що витрати, які позивачка віднесла до витрат, пов'язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини, понесені на проходження дитиною додаткових курсів з професійної орієнтації, підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, навчання дитини в школі, на купівлю обладнання та витратних матеріалів на підготовчих курсах вищого навчального закладу, тому апеляційних суд обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати не були викликані особливими обставинами, особливою схильністю дитини до навчання. Позивачка не довела, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на дитину. Верховний Суд врахував, що підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників, не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.
Так, звертаючись до місцевого суду з позовом, позивач прохала суд стягнути на її користь додаткові витрати на утримання дітей, зокрема, щодо придбання комп'ютера Artline Gaming Х68 Windows 11 Home та монітора 25 QUBE Overlord G25F180 FHD IPS 180 hz вартістю 64151,00 грн, навчання дітей у спеціалізованому центрі іноземних мов «Фаворит» - 21120,00 грн, тренування з футболу для сина відповідно до програми «Основи технологій» - 1600,00 грн, відвідування сином спортивної академії «Ягуар» з 11 листопада 2022 року - 6450,00 грн.
Матеріали справи не містять в собі доказів, що відвідування дітьми сторін справи додаткових секцій та занять зумовлено розвитком особливих здібностей дітей та відповідно є особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України.
Крім того, з огляду на заперечення відповідача щодо таких витрат, а також відсутність підтвердження наявності узгодження між батьками їх понесення, колегія суддів вважає, що відвідування дітьми спеціалізованого центру іноземних мов «Фаворит», тренування з футболу відповідно до програми «Основи технологій», відвідування спортивної академії «Ягуар» є волевиявленням позивача, а тому підстави для стягнення вказаних додаткових витрат з відповідача відсутні.
Також варто зауважити, що згідно довідки Громадської організації «Спортивна академія «Ягуар» ОСОБА_3 відвідує спортивну академію з 11 листопада 2022 року по теперішній час (ред. довідка від 21 жовтня 2024 року), протягом зазначеного періоду за тренування було перераховано благодійний внесок у розмірі 6450,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах (стаття 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 року № 1222 «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» благодійні внески не можуть заміняти плату за надання установами і закладами платних послуг за переліками, визначеними в установленому порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що благодійні внески не є формою оплати за навчання неповнолітніх дітей, а є формою добровільного внеску на розвиток навчального закладу.
Що ж стосується придбання комп'ютера Artline Gaming Х68 Windows 11 Home та монітора 25 QUBE Overlord G25F180 FHD IPS 180 hz вартістю 64151,00 грн, що з доводів позивача зумовлено з проведенням навчального процесу, то колегія суддів зауважує, що купівля ігрового комп'ютера (згідно характеристик, які доступні у відкритому доступі) не є необхідністю під час навчання дітей за шкільною програмо, а тому з огляду на неузгодженість його придбання з відповідачем, в останнього відсутній обов'язок сплатити позивачу половину його вартості.
Разом з тим, враховуючи навчання дітей сторін справи в гімназії №11 м. Сєвєродонецька Луганської обл. та їх фактичне проживання у м. Кременчуці Полтавської обл., то придбання позивачем планшетів для дітей, а саме: планшет Lenovo Tab P11 Plus та чохол до нього - 16498,00 грн, планшет Apple iPad 10.9 64 Gb та захисне скло до нього - 17048,00 грн, що підтверджується належними доказами, зокрема чеками про їх оплату, з метою забезпечення дітям можливості проходження навчального процесу, є цілком логічними та необхідними витратами, а тому колегія суддів вважає, що відповідач, як батько неповнолітніх дітей, має відшкодувати позивачу половину вартості планшетів, купівля яких є необхідною та зумовлена життєвими обставинами.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції, відповідач повністю погодився із витратами на лікування зору сина та стягнення з нього половини цих витрат у розмірі 27905,90 грн, а тому суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, вважає за потрібне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості вказаних вище витрат.
Відтак, аналізуючи матеріали та доводи сторін справи, а також беручи до уваги положення норм матеріального права, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає половина вартості додаткових витрат на дітей за купівлю планшетів (16498,00 грн + 17048,00 грн) та лікування зору сина (27905,90 грн) у розмірі 30725,95 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шумейко Я.В., задовольнити частково, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року у частині розміру стягнення додаткових витрат на дітей - змінити, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення додаткових витрат на дітей, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей в сумі 30725,95 грн (замість стягнутих 77386,45 грн).
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки апеляційні вимоги підлягають частковому задоволенню, в результаті чого позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на дітей підлягають частковому задоволенню (на 39,70 %), то стягненню з ОСОБА_1 на користь держави підлягає судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 480,85 грн (замість стягнутих 1211,20 грн).
Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційних вимог ОСОБА_1 (на 73,56 %), то ОСОБА_1 слід компенсувати за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1069,15 грн.
Частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У зв'язку з покладенням судових витрат на відповідача та на державу (у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору в частині вимог щодо стягнення додаткових витрат на дітей) пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з метою процесуальної економії, колегія суддів вважає за потрібне здійснити взаєморозрахунок судових витрат в частині судового збору, а тому рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року у частині стягнення судового збору слід скасувати, компенсувавши ОСОБА_1 за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 588,30 грн (1069,15 грн - 480,85 грн).
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шумейко Ярослав Віталійович - задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року у частині розміру стягнення додаткових витрат на дітей - змінити, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення додаткових витрат на дітей, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей в сумі 30725,95 грн (замість стягнутих 77386,45 грн).
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 липня 2025 року у частині стягнення судового збору - скасувати.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 588,30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 березня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко