Житомирський апеляційний суд
Справа №273/460/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/199/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
17 березня 2026 року. Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №273/460/26 в межах кримінального провадження №12026060550000039 від 01.03.2026 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області від 02.03.2026,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання СВ ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 .
Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 199 680,00 грн., до 29.04.2026 року включно (в межах строку досудового розслідування).
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою підозрюваному обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. При цьому, зазначає, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Звертає увагу, що ОСОБА_8 , має постійне місце проживання, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, активно сприяв слідство, дав покази та відтворив подію на слідчому експеременті, що в подальшому унеможливлює будь якого впливу на потерпілу чи свідків. Крім того , ОСОБА_8 має цивільну дружину та малолітню дитину, що значно зміцнює його соціальні зв'язки. В свою чергу, слідчим та прокурором не було обґрунтовано такого ризику, як можливого впливу на свідків, відсутні такі дані і у протоколах допиту вказаних осіб, належних доказів такого обґрунтування не містять матеріали кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора на спростування апеляційних доводів, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
В свою чергу, як убачається з матеріалів судового провадження №273/460/26, в провадженні ВП №2 Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12026060550000039 від 01.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Згідно змісту клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_8 проходить військову службу за контрактом на посаді курсанта 10 навчальної батереї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . 28.02.2026 близько 23 год. у ОСОБА_8 виник умисел на знищення шляхом підпалу легкового автомобіля марки «Mersedes-Benz GLE 300D», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який знаходився за адресою м.Баранівка вул.Соборна поблизу будинку №33 Звягельського району Житомирської області. Реалізовючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків - знищення чужого майна шляхом підпалу, взявши заздалегіть підготовлену ємність із легкозаймистою рідиною - розчинник «Уайт-Спирит», ОСОБА_8 прийшовши до вищевказаного автомобіля та розлив легкозаймисту рідину на лобове скло, та за допомогою запальнички підпалив місце розливання розчинника, внаслідок чого на автомобілі розпочався процес горіння та пожежа поширилась по всьому автомобілі. Побачивши, що пожежа поширилась на автомобілі ОСОБА_8 залишив місце події. Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_8 автомобіль марки «Mersedes-Benz GLE 300D», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_10 , пошкоджено, чим спричинило майнову шкоду на загальну суму 2000000 гривень.
01.03.2026, відповідно до ст.208 КПК України, ОСОБА_8 , було затримано після вчинення злочину та в ході розслідування кримінального провадження №12026060550000039 від 01.03.2026, на підставі п.3 ч.1 ст.276, ч.1 ст.278 КПК України , ОСОБА_8 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК Україхни.
01.03.2026 старший лейтенант поліції СВ ВП №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернулась до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання слідчої (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.184 КПК України, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відомості та обставини, які враховуються при обранні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
У відповідності до матеріалів судового провадження, прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг би вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчої, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Так, обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне провопорушення від ОСОБА_11 ; протоколом огляду місця події від 01.03.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.03.2026; протоколом слідчого експеременту від 01.03.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 ; та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
В свою чергу, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування/суду, незаконного впливу на відповідних учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як і вчинити інше кримінальне правопорушення або його продовжити.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , фактичні обставини його вчинення, тяжкі наслідки, суспільну небезпеку, тощо.
Так, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальні правопорушення, передбачене ч.2 ст.194 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органу досудового розслідування/суду.
Також, апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників провадження - ОСОБА_8 може незаконним шляхом впливати на потерпілого; в кримінальному провадженні не виконані всі слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин події, це дає підстави вважати, що ОСОБА_8 перебуваючи на волі, може вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню. Також, оскільки, служба ОСОБА_8 у військовій частині призупинена, виплати та забезпечення не здійснюється, не маючи джерела доходу, це може стати підставою для вчинення інших кримінальних проваджень. При цьому, при встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність органом досудового розслідування, процесуальних ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, переконливо виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які об'єктивно існують, підозру повідомлену ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
При цьому, апеляційні посилання захисника підозрюваного на те, що останній має постійне місце проживання, раніше не судимий, щиро розкаюється у вчиненому правопорушенні, активно сприяв слідству, наявність цивільної дружини та малолітньої дитини, що значно зміцнює його соціальні зв'язки не спростовують вище наведеного, як і не є в даному кримінальному провадженні об'єктивними підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
В свою чергу, будь-які медичні висновки про неможливість утримання ОСОБА_8 за станом його здоров'я в умовах слідчого ізолятору - відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування.
Одночасно, за встановлених підстав та обставин, передбачених ст.ст.177 та 178 КПК України, зважаючи на положення ст.183 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано визначив заставу в розмірі 199 680 грн.
Таким чином, всі викладені стороною захисту апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Отже, істотних порушень кримінального процесуального закону в частині визначення міри запобіжного заходу, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Баранівського районного суду Житомирської області від 02.03.2026, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.04.2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 199 680 грн., - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :