Житомирський апеляційний суд
Справа № 287/10/26Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.
Категорія 130Доповідач Миколайчук П.В.
23 березня 2026 рокум. Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,
із секретарем судового засідання Журавською Д.П.,
за участю захисника Єгорова С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомир апеляційну скаргу адвоката Єгорова Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення, 28.12.2025, о 13 год. 35 хв., в м. Олевську, по вул. Промислова, 54, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі Олевській ЦЛ відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги
На постанову суду адвокатом Єгоровим С.О. подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі у зв'язку з складу адміністративного правопорушення. Постанову суду вважає необгрунтованою, невідповідною матеріалам справи, непідтвердженою належними та допустимими доказами, на підставі доказів, здобутих із порушенням процесуальних норм.
ОСОБА_2 мотивує апеляційну скаргу наступним:
1. Підставою для зупинки ТЗ та виявлення складу правопорушення за ст. 130 КпАП стало те, що ніби-то, ОСОБА_1 керував транспортним засобом та не був пристебнутий паском безпеки. З відеозаписів з достовірністю можна сказати, що припаркувавшись позаду авто працівникам поліції неможливо було встановити рух водія з непристебнутим ременем безпеки , тому така причини зупинки є вигаданою та протиправною та без дотримання встановленої законом процедури, в зв'язку з чим всі подальші дії працівників поліції щодо фіксації інших похідних правопорушень за принципом «плодів отруйного дерева» є неналежними та недопустимими доказами. За відсутності порушення ПДР , будь-яка зупинка ТЗ поліцейськими є протиправною .
2. Суд не звернув увагу, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та додаткові матеріали додані до протоколу не можна визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
3. Працівники поліції не складали протокол у присутності ОСОБА_1 , не роз'яснювали йому суті вчиненого правопорушення, та взагалі ввели в оману щодо обставин справи, наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а також не складали будь-яких інших процесуальних документів, що б підтвердили обізнаність правопорушника із суттю порушення. В спілкуванні з ОСОБА_3 поліцейські обмежилися лише констатуванням відмови від проходження освідування, що є формальним підходом до збирання доказів та фіксації правопорушення.
4. Наявні відеоматеріали не можуть бути належними допустимими та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки не фіксують факт відмови від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а направлення складено на прізвище « ОСОБА_4 ».
5. ОСОБА_1 не було вручено письмового направлення на медичний огляд до конкретного закладу охорони здоров'я, на усні пропозиції під час спілкування з поліцейськими чіткої відповіді він не надав.
Позиції учасників справи
В судовому засіданні захисник Єгоров С.О. підтримав апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його інтереси представляє адвокат Єгоров С.О., тому суд, відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважав за можливе слухати справу за відсутності особи, що не з'явилася.
Мотиви та висновки суду апеляційної інстанції
Заслухавши пояснення захисника на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом абзаців третього та п'ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.п. 2,3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.п. 6,7 розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552958 від 28.12.2025, який складений у відповідності до вимог КУпАП, містить формулювання суті вчиненого адміністративного правопорушення та підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.12.2025, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та його огляд на стан сп'яніння не проводився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.12.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння направлявся для проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я КНП «Олевська ЦЛ» та при цьому його огляд на стан сп'яніння не проводився; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6425277 від 28.12.2025; диском з відеозаписом події.
На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам, зазначеним у ст. 251 КУпАП та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів захисника про відсутність доказів законності зупинки транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6425277 від 28.12.2025 щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП. Інформація про оскарження, скасування вказаної постанови в матеріалах справи відсутня. Крім того, на відеозаписі export-r7g1m о 13 год. 40 хв. на запитання поліцейського, чому не користувався паском безпеки, ОСОБА_1 відповів: «забувся».
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складений відповідно до вимог ст.256 КУпАП, а надані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Докази вини ОСОБА_1 узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд критично ставиться до доводу захисника про те, що працівники поліції не складали протокол у присутності ОСОБА_1 , не роз'яснювали йому суті вчиненого правопорушення, та взагалі ввели в оману щодо обставин справи, наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а також не складали будь-яких інших процесуальних документів, що б підтвердили обізнаність правопорушника із суттю порушення, а обмежилися лише констатуванням відмови від проходження освідування, що є формальним підходом до збирання доказів та фіксації правопорушення.
Відеозаписом export-r7g1m підтверджено, що ОСОБА_1 було повідомлено про наявність в нього ознак алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, в медичному закладі, ОСОБА_3 надано чітку відмову від проходження огляду і на місці зупинки, і в медичному закладі, водію повідомлено, що за відмову від огляду на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП
На відеозаписі export-caax8 зафіксовано, що ОСОБА_1 роз'яснено права, зачитано постанову за ч.5 ст.121 КУпАП, протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, запропоновано надати пояснення, надано на підпис матеріали про адміністративні правопорушення, які ОСОБА_1 підписав без зауважень.
Твердження захисника про те, що наявні відеоматеріали не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки не фіксують факт відмови від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписі export-r7g1m зафіксовано відмову від огляду, надану ОСОБА_1 , а також роз'яснення інспектора про складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, відхиляє довод захисника про складання направлення на зовсім інше прізвище « ОСОБА_4 », оскільки таке написання літери «а» є особливістю почерку особи, яка складала матеріали.
Твердження захисника, що ОСОБА_1 не було вручено письмового направлення на медичний огляд до конкретного закладу охорони здоров'я, а на усні пропозиції під час спілкування з поліцейськими чіткої відповіді він не надав, апеляційний суд відхиляє, оскільки водій надав чітку відмову від огляду та власноручно підписав усі матеріали про адмінправопорушення, в тому числі і направлення, а не отримання копії направлення ОСОБА_1 не спростовує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Тобто з доказів, досліджених судом першої інстанції вбачається порушення ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом пункту 2.5 ПДР України та, відповідно, скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Єгорова Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяП. Миколайчук