Справа № 761/4917/23
Провадження №1-кп/761/1797/2026
іменем України
23 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, судове засідання у кримінальному провадженні № 12022100100002549 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2022 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Пролетарський Ровеньківського району Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представників потерпілої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, полковник ОСОБА_3 у порушення ст. ст. 3, 27, 68, Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 10 вересня 2022 року, близько 00 год. 55 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту на ґрунті неприязних стосунків із заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення підполковником ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, з метою протиправного заподіяння смерті останньому, із власного нагородного пістолету «BERETTA» моделі «92 СОМРАСТ» з № НОМЕР_2 , калібру 9х19 мм, здійснив один прицільний постріл в шию ОСОБА_9 , спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення шиї з ураженням хребта, спинного мозку та судин, від якого той помер на місці.
Такі дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, не визнав та надав показання, згідно яких зазначив, що з потерпілим ОСОБА_9 він знайомий з 2014 року. З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну разом проходили службу у військовій частині НОМЕР_1 та розташовувались за адресою: АДРЕСА_4 . За час несення служби в одному батальйоні з потерпілим ОСОБА_9 склались товариські відносини, ОСОБА_9 запрошував його на святкування свого Дня народження в травні, разом виконували бойові завдання.
Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року був запрошеним гостем на святкування Дня народження ОСОБА_10 , з яким разом проходили військову службу в одному батальйоні. Відбувалося святкування на четвертому поверсі, зібралися в їдальні близько 20- ї години вечора, де були присутні приблизно п'ятнадцять осіб. За столом в тому числі знаходився ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші побратими, жодних конфліктів під час святкування не виникало. Після святкування приблизно о першій годині ночі почали розходитися по кімнатах. Зазначив, що з ним в кімнату зайшли ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , з якими він проживав.
Повідомив, що в коридорі його зустрів ОСОБА_11 , який був в стані сильного алкогольного сп'яніння, тоді у них зав'язалась розмова про фронт та їх батальйон, і при цьому, несподівано для ОСОБА_3 , у ході розмови, ОСОБА_9 почав ображати його через те, що він родом з Донеччини. Зазначив, що намагався припинити конфлікт та запропонував обговорити всі ці питання зранку, після чого направився до своєї кімнати № НОМЕР_26, однак ОСОБА_9 пішов за ним. У кімнаті на той момент перебував ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , який вже спав на ліжку. Зайшовши до кімнати, ОСОБА_9 продовжив кричати, чіплятися до нього через те, що він родом з Донеччини, а він, у свою чергу, намагався заспокоїти ОСОБА_9 . ОСОБА_13 теж намагався припинити його чіпляння. На питання ОСОБА_13 «Чи все між нами добре?», ОСОБА_9 відповів, що «так, все добре», та ОСОБА_13 вийшов з кімнати. В цей час раптово ОСОБА_9 наніс декілька ударів йому, ОСОБА_3 , в обличчя, зокрема, в носову ділянку, в губи, в щоку, в лобну частину та заволодів його зброєю - нагородним пістолетом «Беретта», який був у нього в кобурі за поясом. В цей момент він розумів, що існує небезпека для його життя і він намагався захиститися, тому між ними почалась хаотична боротьба. В процесі боротьби зламалась ніжка столу та розірвався ланцюжок, який був на шиї в ОСОБА_9 . Зазначив, що пістолет був на запобіжнику, в патроннику патрону не було. Відчуваючи реальну небезпеку для свого життя та здоров'я та розуміючи той факт, що в кімнаті також знаходиться ОСОБА_12, який спав, і що йому теж загрожує небезпека, ОСОБА_3 намагався вибити зброю з рук ОСОБА_9 .
Під час цієї боротьби відбувся постріл. Зазначив, що одразу після звуку пострілу, він побачив, що ОСОБА_9 схопився за шию, після чого він побіг до кімнати лікаря та взяв з його аптечки кровоспинні серветки. У цей час до кімнати повернувся ОСОБА_13 , який також почав допомагати зупиняти кров ОСОБА_9 . Повідомив також, що хтось із хлопців, які прийшли на крики про допомогу, викликали швидку. Вказав, що до приїзду працівників поліції, він не залишав місце події. Під час його особистого огляду працівники поліції вилучили його зброю та застосували кайданки. Крім того, зазначив, що протокол огляду місця події в його присутності не складався, понятих під час проведення огляду місця події не було, оскільки була комендантська година та цивільних людей для проведення огляду знайти було важко. Також зазначив, що йому не було роз'яснено його прав, проігноровано прохання про надання йому медичної допомоги та скарги на погане самопочуття після того, як ОСОБА_9 наніс йому тілесні ушкодження. Зазначив, що медичне обстеження йому провели тільки тоді, коли він перебував вже в слідчому ізоляторі. Просив врахувати, що в ситуації, яка склалась він захищався, оскільки реально боявся за своє життя та здоров'я.
На запитання прокурора зазначив, що це була його особиста нагородна зброя, яку носив постійно з собою за поясом в кобурі. На момент конфлікту з ОСОБА_9 пістолет був в кобурі за поясом на запобіжнику. ОСОБА_9 витягнув його пістолет під час нанесення ударів, допоки він закривав обличчя руками. Вказав, що ОСОБА_9 володів на професійному рівні навиками володіння стрілецькою зброєю, для нього дістати пістолет із кобури займало дві секунди. В свою чергу ОСОБА_3 намагався будь-яким способом зупинити те, щоб він не зробив постріл, хотів відвести пістолет, оскільки на ліжку біля них був ОСОБА_12 . В той час, коли ОСОБА_9 заволодів ОСОБА_3 зброєю та наніс йому тілесні ушкодження в нього було в думках тільки зберегти своє та ОСОБА_12 життя, тому в той час він нічого не думав, а боровся за своє життя, намагався вивернути або вибити цю зброю. Під час хаотичних рухів відбувся постріл, пістолет знаходився саме у руках ОСОБА_9 , який і натиснув на гачок. Під час пострілу знаходилися один навпроти одного, біля ліжка ОСОБА_12. Пістолет в сторону ОСОБА_9 не направляв.
На запитання захисника ОСОБА_3 вказав, що місце події до приїзду поліції не залишав. Пістолет вилучали патрульні поліцейські, які приїхали на місце події. Протокол огляду не складався, понятих не бачив. Пістолет вилучили під час особистого обшуку та надягнули кайданки. Права ніхто зі співробітників поліції не роз'яснював. ОСОБА_15 на місці події не бачив, цивільних осіб теж не бачив. До вказаної події неприязних відносин із ОСОБА_9 не було. До того, як відвезли його на освідування, не бачив, що при огляді місця події велася відеофіксація. Зазначив, що намагався припинити конфлікт ще в коридорі. Під час слідства покази надавав, однак вони не відрізняються від тих, які надав сьогодні, вказував про отримані тілесні ушкодження, просив слідчого надати йому медичну допомогу та провести судово-медичне обстеження, яке проведено було пізніше. Зазначив, що за його зверненням будь-яких рішень слідчим прийнято не було.
На запитання представника потерпілого вказав, що не перешкоджав проведенню слідчих дій, а навпаки сприяв. Прав йому роз'яснено не було, огляд місця події не проводився, протокол огляду місця події в його присутності не складався, поняті були відсутні. З дружиною потерпілого знайомий особисто не був і не спілкувався. В момент коли ОСОБА_9 вихопив у нього пістолет, він схопив його за руки та відводив пістолет, бо дуло було направлено на його тіло. В той момент намагався врятувати своє життя та ОСОБА_12 . Коли відводив пістолет, то не міг передбачити траєкорію куди саме буде відводити, бо рухи були хаотичними, про це свідчить зламаний стіл.
На запитання суду зазначив, що права його роз'яснили вперше в Шевченківському районному управлінні. Перед тим, як ОСОБА_9 вихопив пістолет, останній наніс йому тілесні ушкодження, зрозумів, що він його хотів вбити, не думав, що той шуткує. Раніше ніколи не говорив щодо негативного ставлення до Донеччини.
Вказав, що ОСОБА_9 в той вечір був в стані сильного алкогольного сп'яніння, при ньому зброї не було, не бачив.
Позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо невизнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд вважає цілком зрозумілою, оскільки обвинувачений таким чином здійснює свій захист та бажає уникнути відповідальності за вчинене особливо тяжке кримінальне правопорушення.
Не зважаючи на позицію обвинуваченого, провівши судове слідство, ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яка підтверджується такими доказами.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 проходили разом військову службу, поганих стосунків між ними не було.
На запитання прокурора зазначила, що в день події їй зателефонувала сестра та повідомила, що сталося. Зазначила, що її чоловік був чесною та справедливою людиною, гарним батьком, в них залишилося двоє дітей. Крім цього, вказала, що він не міг завдати такої шкоди, щоб отримати «таке». Чоловік був заслуженим спортсменом України, мав багато нагород, пішов служити коли дізнався, що почалася війна та робив все на користь держави.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_11 року прибув до місця розташування на АДРЕСА_4 . Зазначив, що в той день в когось був День народження, яке святкували на четвертому поверсі в їдальні, особисто він пробув там приблизно пів години та пішов у кімнату відпочивати. Вночі, близько першої години почув, як ОСОБА_13 голосно кричав, коли прокинувся, побачив, що в кімнаті лежав ОСОБА_11 , поруч були ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , згодом погукали ОСОБА_18 , а в подальшому приїхали працівники поліції.
На запитання прокурора зазначив, що в кімнаті, де відбулася подія проживали він, ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , але ОСОБА_14 на момент події був відсутній. Вказав, що кімната ОСОБА_11 була розташована з протилежної сторони на тому ж поверсі. Чи бачив на святкуванні ОСОБА_17 , не пригадав. Зауважив, що вперше побачив його в кімнаті, після того, як його розбудив ОСОБА_13 . Повідомив, що алкогольні напої в день події вживав, але не на АДРЕСА_4 . В період, як ліг спати та до того як прокинувся, не бачив чи хтось заходив у кімнату, бо спав міцно. Про які-небудь конфлікти між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 йому відомо не було.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_19 в судовому засіданні зазначив, що в той день кожен виконував свої завдання по своєму напрямку. Відбій зазвичай відбувався приблизно після десятої години вечора. Сам ліг спати о пів на одинадцяту годину вечора, в подальшому, ближче до дванадцятої години ночі почув звук, схожий на звук «коли гупають дверима», від цього і прокинувся, потім почув крик та його покликав ОСОБА_13 . Вже було близько дванадцятої години ночі. В кімнаті, де сталася подія двері були відчинені він побачив, що ОСОБА_17 та ОСОБА_13 стояли, а ОСОБА_11 вже лежав, згодом зрозумів, що відбувається, пішла кров. ОСОБА_20 в той момент сказав: « ОСОБА_21 застрелив ОСОБА_22 ». Так, перебуваючи в шоковому стані він сказав ОСОБА_13 намагатися зупинити кров, а сам пішов кликати медика. Побіг на четвертий поверх по лікаря, одночасно з цим йому зустрівся ОСОБА_23 , якому він і сказав викликати поліцію і швидку.
Коли повернувся разом з медиком до кімнати, де відбулася подія, побачив, що ОСОБА_13 намагався зупинити кров, але йому це не вдавалося, бачив, як ОСОБА_11 помирає від втрати крові. В цей час ОСОБА_17 стояв ліворуч від нього при вході і просто спостерігав. В подальшому стало зрозуміло, що ОСОБА_11 помер. ОСОБА_17 виходив з приміщення в коридор, а він ОСОБА_19 в той час намагався запитати навіщо він це зробив, однак ОСОБА_17 не реагував, сказав йому віддати зрою, але ОСОБА_17 у відповідь відмовився. Після цього, він піднявся з ОСОБА_17 на четвертий поверх в приміщення їдальні, ОСОБА_17 перекурив, задавав йому питання (які саме пригадати не зміг), але у відповідь ОСОБА_17 мовчав. Через 10-15 хвилин спустилися на третій поверх і відразу ж приїхала поліція. Вони почали заходити до кімнати, він попросив забрати у ОСОБА_17 зброю, тоді працівники поліції запитали в ОСОБА_24 чи є в нього зброя, він відповів: «Так», на що працівники поліції зазначили: «Видайте», і він віддав.
На запитання прокурора зазначив, що до 22 години військовослужбовці даної військової частини виконували задачі, які були поставлені на той час. Вказав, що ОСОБА_11 був заступником командира з питань морально-психологічного забезпечення, а ОСОБА_17 був відряджений з 177 батальйону з виконання окремих завдань. Завданням, яке було покладено на нього на той час це: несення служби в якості чергового по військовій частині. В той день ОСОБА_17 звільнився після добового чергування. Вказав, що напередодні сьомої чи восьмої години була невеличка зустріч, зокрема, привітання окремих бійців, був невеличкий, символічний фуршет, на ньому ж були присутніми і ОСОБА_11 і ОСОБА_17 , такого роду засідання відбувалися з сьомої до дев'ятої години, після цього часу всі розійшлися та вже ОСОБА_17 з ОСОБА_11 не бачив. Між ОСОБА_17 і ОСОБА_11 жодних неприязних відносин не спостерігав. На обличчі ОСОБА_17 бачив деякі припухлості, окрім цього, в кімнаті був зламаний стіл (бокова стійка), раніше він був цілим.
На запитання захисника зазначив, що коли ОСОБА_13 намагався надати допомогу, він йому вказував на місце, з якого текла кров він її зупиняв руками. Медик надати допомогу не встиг, будь-яких інших предметів за допомогою яких можна було б надати допомогу не було, окрім, відкритої аптечки чи використаних серветок.
На запитання захисника зазначив, що зброю у ОСОБА_17 вилучали в коридорі перед входом в кімнату, де відбулася подія. Поліцейський запитав чи є в ОСОБА_17 зброя, на що ОСОБА_17 відповів: «Так, є», далі сказав поліцейський: «Віддайте», він віддав, а де була надалі ця зброя відповісти не зміг, зазначив, що до ОСОБА_17 застосовували спец. засіб кайданки. Після вилучення зброї, не бачив, що відбувалося далі, бо був у своїй кімнаті.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 суду повідомив, що виклик «тяжкі тілесні ушкодження» по АДРЕСА_5 надійшов вночі. На місце події було скеровано відразу 2-3 наряди патрульної поліції, оскільки подія попередньо могла бути резонансною. Крім цього, були скеровані чергові по місту наряди Державного управління охорони. Прибувши за вказаною адресою, його екіпажем було обстежено територію, піднявшись на другий чи третій поверх побачили громадянина, який рухався навпроти них та розповів, що між ним та знайомим трапився конфлікт в ході якого, були нанесені тілесні ушкодження. Прослідувавши в кімнату НОМЕР_39, де і сталася подія побачили особу, яка лежала на підлозі без ознак життя, що в подальшому було підтверджено бригадою швидкої медичної допомоги. Надалі, провівши поверхневу перевірку за поясом було виявлено предмет, схожий на вогнепальну зброю, після чого до останнього було застосовано спец. засіб кайданки, ОСОБА_17 не пручався, поводив себе нормально. На місце події було викликано невідкладну слідчо-оперативну групу.
На запитання прокурора зазначив, що ОСОБА_17 мав ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема, при розмові був відчутний запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова. Тоді ОСОБА_17 , пояснив, що між ним та його знайомим відбувся конфлікт, який переріс в бійку, в результаті чого, був здійснений постріл з його вогнепальної зброї. Після події ОСОБА_17 , без примусу, добровільно почав розповідати, що трапилося.
На запитання захисника вказав, що на місце події прибув разом з ОСОБА_26 . На поверсі зустріли ОСОБА_17 , який і надав пояснення щодо події. Коли приїхали на місце події, на той час вже були інші екіпажі поліції, зокрема, два наряди патрульної поліції (ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7) та з Управління державної охорони. Щодо виявлення зброї зазначив, що ним було помічено у ОСОБА_17 під кофтою за ременем на штанах, якийсь предмет, тому було невідкладно проведено поверхневу перевірку, в ході якої за ременем штанів було виявлено предмет схожий на вогнепальну зброю, хто саме забрав пістолет не згадав, зазначив, що хтось точно зі співробітників в перчатках та після цього відносно ОСОБА_17 було застосовано спец. засіб кайданки. Повідомив, що слідчо-оперативна група приїхала через 20 хвилин після виклику на 102, коли ж вони з екіпажем піднялися на третій поверх на місце події, швидкої ще не було. Зазначив, що ОСОБА_17 було затримано у зв'язку з його причетністю до даного кримінального правопорушення. З цією ж метою та з метою особистої безпеки було проведено і поверхневий огляд. Вказану зброю було вилучено співробітниками поліції за участю понятих. Понятих особисто бачив, віку та статі не пригадав. Всі дії, які проводилися за участі понятих, були безпосередньо в кімнаті, в яку він вже не заходив, бо перебував в коридорі.
Зазначив, що саме в його присутності ОСОБА_17 не роз'яснювали його прав та обов'язків, в кабінеті був порушений порядок речей, вони були розкидані, що свідчило про можливу бійку на місці події. Меблі пошкоджені не були, речі просто лежали в хаотичному порядку. Перебував приблизно там ще хвилин 30 до години, допоки збиралися всі дані щодо причетних до події, очевидців, а потім продовжив патрулювання, а колеги, які прибули раніше займалися доопрацюванням виклику.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_28 суду пояснив, що 10.09.2022 року приймав участь в оглядах по АДРЕСА_4 . Вказав, що оглядав кімнату, де проживав загиблий, надалі оглядав їдальню і ще якесь приміщення, ту кімнату, де лежав загиблий.
На запитання захисника зазначив, що приїхав на місце події з слідчо-оперативною групою. В оглядах окрім нього приймали участь ще слідчий, поняті, вцілому було багато людей. Вилучали зброю загиблого, особисті речі, в приміщенні їдальні не вилучали нічого, все фотографували та проводили відеозйомку.
Чи роз'яснював хтось понятим їх права та обов'язки не пригадав. Особисто він в НОМЕР_25 кабінеті оглядав в тому числі сумку загиблого, бачив посвідчення, нагородну зброю, магазини від автоматів, автомати, а потім все це упаковували та вилучили, фотографували та проводили відеозйомку, вказав, що в їдальні не вилучали нічого.
Зазначив, що протокол огляду кабінету № НОМЕР_25 складався та був ним особисто підписаний.
Вказав, що приїхав на місце події вночі, слідчо-оперативна група в складі якої він був приїхала першою, в тому кабінеті, де сталася подія на столі лежали документи, зброя з якої стріляли (пістолет BERETTA), магазин, а ОСОБА_17 разом з працівниками поліції стояв у коридорі.
Коли повернувся в кабінет № НОМЕР_26 почали шукати кулю. Він побачив, що біля шафи був отвір, посвітив туди ліхтариком, розламав дужче цю дирку, там був гіпсокартон та вилучив кулю, вказане зафіксували. Зазначив, що поняті під час огляду кабінету № НОМЕР_26 були присутні.
Допитана в якості свідка ОСОБА_29 , в судовому засіданні повідомила, що в той день перебувала на чергуванні в складі слідчо-оперативної групи, події відбувалися в 2022 році, вже була війна, було холодно, приблизно кінець осені - початок зими. Виклик надійшов вночі. Повідомили, що чутно постріли, коли саме не пригадала. Коли приїхали на вулицю Гонти, зайшли у двір, там вже на місці було багато екіпажів патрульної поліції. Коли вже підходили, то на зустріч вибіг працівник поліції з криками, що там стрільба. Повідомила, що піднялися на другий поверх, зайшли в один із кабінетів, там вже було багато екіпажів патрульної поліції та виявлений труп чоловіка, одягнений у військового та побачили обвинуваченого, який стояв біля працівників поліції. Чоловік був з вогнепальними пораненнями, на столі лежав пістолет, яким, як їм вже стало відомо зі слів працівників патрульної поліції, був вбитий загиблий. Коли почали розбиратися, що трапилося, обвинувачений у всьому зізнався та пояснив, що між ними відбулася якась сутичка і в ході цієї сутички в подальшому виникла бійка і він застрелив ОСОБА_11 . Згадала, що вказаний пістолет був нагородний. Крім цього повідомила, що вона основний огляд місця події та огляд трупа не проводила, тоді вже прибуло на місце події керівництво Шевченківського управління поліції, а також слідчо-оперативна група з Герцена , 9 і з Головного управління криміналістична лабораторія і вони вже проводили основний огляд. Вказала, що вона особисто допитувала працівників патрульної поліції, проводила огляд місця події в приміщенні, де тимчасово мешкав потерпілий, там вилучали його особисті речі, рюкзак оглядала, зброю, гаманець. Огляд місця події проводила також в приміщенні на поверх вище, там була їдальня, там нічого вилучено не було.
На запитання захисника зазначила, що до складу її слідчо-оперативної групи входили технік-криміналіст ОСОБА_31 та опероуповноважений з відділу поліції № 3 Шевченківського УП. Зазначила, що прибули на місце події приблизно о 4-5 годині, це була ніч, на місці ще залишалося багато працівників поліції, її ж слідчо-оперативна група прибула першою.
Вказала, що в кімнаті на місці події знаходилося багато людей, зокрема працівники патрульної поліції, приблизно 6 чоловіків та ще один чоловік спав в стані алкогольного сп'яніння. Чи була вже на той час на місці події швидка, пригадати не змогла. Коли побачила ОСОБА_17 , то в нього при собі зброї не було, пістолет лежав на столі, сам же ОСОБА_17 стояв в кімнаті ліворуч при вході. Чи були в той момент на ОСОБА_17 кайданки пригадати не змогла. Як вилучалася в ОСОБА_17 зброя теж не бачила. Огляд місця події в тих приміщеннях про які зазначала, після того, як приїхала, почала проводити приблизно через пів години-годину, можливо пізніше. Участь в огляді приміщень крім неї брав криміналіст ОСОБА_31 та чоловік, який впустив до приміщення, він і показав де ліжко було, де тумбочка, поняті теж були. Пригадати якої вони були статі та описати їх не змогла. Вказала, що в протоколах огляду були зазначені всі учасники, які приймали участь. Відеозапис огляду вказаних приміщень не вівся, зазначила, що в цьому не було потреби, робили лише фотофіксацію. Учасники, які зазначені в протоколах приймали участь постійно. Зброю та всі інші речі в НОМЕР_25 кабінеті вилучала в присутності понятих. В протоколах фіксувала реальний час проведення оглядів. Хто саме знайшов понятих для участі в слідчій дії не пригадала, особисто вона їх не шукала. Підписи на протоколі огляду в томі № 2, арк. 45-46 містяться її, почерк теж її.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_32 суду повідомив, що в групі надіслали повідомлення щодо події, близько двадцять четвертої години прибув за адресою АДРЕСА_12. На той момент він був начальником сектору розкриття злочинів проти особи, тому виїзд був обов'язковим. Коли прибув за викликом, на місці події вже була патрульна поліція, швидка медична допомога, слідчо-оперативна група. Вказав, що поїхав раніше, що саме вилучали сказати не зміг, згадав, що довго шукали гільзу, однак в самому огляді місця події він участі не брав, так як більше спілкувався зі свідками. Обвинуваченого бачив у коридорі. На запитання захисника щодо вилучення зброї пригадати не зміг, вказав, що особисто ніяку зброю на місці події не вилучав. Щодо наявності у ОСОБА_17 тілесних ушкоджень пригадати не зміг, зазначив виключно про перебування ОСОБА_17 в стані алкогольного сп'яніння в той момент. Вказав, що після події відібрав пояснення в ОСОБА_17 в його кабінеті. При ознайомленні з рапортом, який знаходився в томі № 2, арк. 2, зазначив, що цей рапорт складав він, крім цього, пояснив, що відносно всіх, хто затримуються за вчинення кримінальних правопорушень, при виявленні в них у відділі поліції тілесних ушкоджень, складається рапорт, реєструють ЄО та затримана особа проходить медичне освідування. З приводу перевірки відомостей щодо спричинення ОСОБА_17 тілесних ушкоджень вказав, що пригадати за даним фактом не може нічого. Чи супроводжував особисто ОСОБА_17 до лікаря або на медичне освідування, не згадав. Вказав, що перебуваючи на місці події його до пошуку понятих не залучали, хто залучав понятих пригадати не зміг. Приблизно через півтори години покинув місце події.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_33 суду повідомив, що в день події був присутнім на огляді місця події. Поверх, в тому числі приміщення, номер кабінету чи кімнату де були, пригадати не зміг, вказав, що це була адміністративна будівля.
На запитання захисника зазначив, що при огляді місця події були присутні всі, хто зазначений в протоколі огляду, зокрема, поняті, співробітники поліції, експерт, прізвищ яких назвати не зміг, оскільки вже пройшло багато часу.
Зазначив, що в кімнаті або кабінеті бачив тіло загиблого, парти, стільці. Всі дані, які відображені в протоколі огляду місця події відповідають дійсності, протокол складав на місці. Чи були при собі технічні засоби на які здійснювалася відеофіксація не пригадав.
На запитання захисника вказав, що не пам'ятає в який проміжок часу приїхав на виклик, зазначив, що закінчив роботу на місці події дуже пізно. Повідомив, що він отримав виклик, бо можливо був в той день черговим.
В протоколі зазвичай вносить фактичний час початку і закінчення слідчої дії, тобто після ознайомлення всіх учасників огляду місця події, здійснюється підписання протоколу понятими.
Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в судовому засіданні, зокрема, з томом № 2, арк. 6 вказав, що всі відомості, які зазначені протоколі відповідають дійсності. Під час слідчої дії були присутні поняті, звідки вони були залучені не пригадав. Учасникам слідчої дії роз'яснював їх права та обов'язки у відповідності до чинного законодавства. Вказав, що всі, хто зазначений в протоколі, в тому числі і поняті перебували весь час при огляді місця події. Проте, спеціаліста міг раніше відпустити, оскільки, він вже був не потрібний.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_34 суду повідомив, що розслідував вказане кримінальне правопорушення за фактом вбивства.
На запитання захисника зазначив, що у відповідності до законодавства України, досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України розпочинається виключно за заявою потерпілої особи, саме тому питання факту отримання ОСОБА_17 тілесних ушкоджень ним не вивчалося і не розглядалося.
Зазначав, що допитував ОСОБА_17 в якості підозрюваного та в рамках кримінального провадження призначалася судово-медична експертиза, результати якої не пам'ятає.
Як отримував зразки крові ОСОБА_11 не пригадав. Повідомив, що в томі № 2 на сторінці 17 на конверті стоїть його підпис, вказаний диск був долучений після огляду місця події. В будь-які записи зміни він не вносив.
Щодо клопотання про продовження строку досудового розслідування вказав, що вже не пам'ятає коли вручав дане клопотання захисникам та обвинуваченому, чи долучав заперечення, надані стороною захисту на вказане клопотання та чи передавав їх прокурору.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_35 зазначив, що з ОСОБА_11 та ОСОБА_17 знайомий з жовтня 2014 року, коли прийшов працювати в Управління державної охорони. Після початку масштабного вторгнення в 2022 році разом добровільно пішли на службу. Вказав, що ОСОБА_17 пішов у лютому, а він у вересні в цю ж частину. Під час проходження служби в 2022 році не спостерігав між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 яких-небудь конфліктів. Зазначив, що між ними навпаки були дружні стосунки, вони підтримували один одного, разом служили, харчувалися, відпочивали. Були випадки, коли весь колектив збирався на різного роду святкування, однак під час застілля жодного разу не помічав між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 неприязних відносин.
На запитання захисника вказав, що ОСОБА_17 під час проходження служби в УДО перебував на посаді начальника служби внутрішньої безпеки, діяльність цього підрозділу була пов'язана з виявленням різних правопорушень з боку військовослужбовців (співробітників УДО) під час несення служби, крім цього займався забезпеченням безпеки вищих посадових осіб.
Щодо подій, які відбулися 10 вересня 2022 року повідомив, що в той день перебував на службі та не був у розташуванні. Вказав, що ОСОБА_11 в Управлінні державної охорони був керівником спец. підрозділу, який призначений був для забезпечення безпеки під час загострення ситуацій.
На запитання захисника зазначив, що ОСОБА_11 був фізично підготовленим і технічно володів різними видами зброї, був спеціалістом високої кваліфікації. Зазначив, що ті навички, якими він володів дозволили б йому заволодіти зброєю або обеззброїти людину.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_36 , зазначив, що подія відбулася у вересні, отримали виклик на службовий планшет, що за відповідною адресою сталася подія. Був разом в екіпажі з інспектором, який вже загинув - ОСОБА_37 та ОСОБА_38 .
Коли приїхали на місце події, одночасно прибула і швидка медична допомога. Разом з бригадою швидкої медичної допомоги піднялися на третій поверх. Біля кімнати, де відбулася подія стояв обвинувачений ОСОБА_17 , який повідомив, що в даній кімнаті лежить ОСОБА_11 , крім цього, в кімнаті знаходився ще один чоловік, який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. Першими в кімнату зайшли лікарі та констатували смерть.
Крім його наряду відразу на місце події прибули ще декілька нарядів, які патрулювали район ( ОСОБА_25 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 ) та ОСОБА_41 .
На запитання захисника повідомив, що ОСОБА_17 не намагався втекти з місця події, знаходився ввесь час біля входу в кімнату.
Самої зброї на столі не було, лежав тільки бронежелет в якому знаходилися магазини з бойовими патронами та інші речі.
Вказав, що коли вже лікарі констатували смерть ОСОБА_11 , ОСОБА_17 їм повідомив, що в нього за поясом знаходиться нагородний пістолет з якого він здійснив постріл. ОСОБА_42 та ОСОБА_39 до ОСОБА_17 застосували спец. засіб кайданки, в подальшому вже прибула слідчо-оперативна група, яка проводила вилучення, розряджання зброї. Вказав, що при вилученні зброї присутнім не був, особисто він не роз'яснював ОСОБА_17 його права та обов'язки, йому співробітники поліції пояснили, що до нього буде застосовано спец. засіб кайданки, роз'яснили його права та обов'язки. Після цього, він без жодних суперечок завів руки за спину, процедуру він розумів.
Слідчо-оперативна група приїхала приблизно через 15-20 хвилин, вони проводили огляд місця події, вилучення гільз. Саме йому з його напарником була вказівка стояти біля ОСОБА_17 , знаходилися весь час в коридорі. Бачив, як зброю вже запаковували, хто саме її вилучав не зміг сказати достовірно, оскільки вони разом з ОСОБА_17 вийшли в коридор. Зазначив, що на місці події нікого з цивільних осіб не бачив. Особисто йому та його екіпажу не доручали знайти понятих, кому такі вказівки надавали не чув. На місці події перебували орієнтовно 1,5 - 2 години, тому що з напарником ще возили ОСОБА_17 на освідування (на стан алкогольного сп'яніння в рамках кримінального провадження) разом з працівником оперативного підрозділу в Святошинський район на вул. Відпочинку.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_43 , повідомила, що в 2022 році (з 10 травня 2020 по 29 липня 2023) в місті Києві проходила службу. В день події виїжджала за викликом, в темну пору доби на службовий планшет надійшло повідомлення про тяжкі тілесні ушкодження.
На запитання захисника вказала, що вказане повідомлення про подію надійшло через ІПНП. З ким була в той день в екіпажі не згадала, будівля куди приїхали на виклик була багатоповерховою, підіймалися на другий чи третій поверх, там вже були інші наряди, на місці вже була швидка медична допомога. Зі співробітників, які були теж присутні на місці події згадала ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 . Вказала, що коли піднялися на поверх в кімнаті побачила чоловіка в крові у військовій формі, працівників швидкої медичної допомоги та ОСОБА_17 , який стояв в кімнаті окремо.
Зазначила, що надалі ОСОБА_17 вийшов в коридор з працівниками патрульної поліції, там йому провели поверхневу перевірку, знайшли предмет схожий на пістолет. Вказала, що сам ОСОБА_17 пояснив, що вони разом із загиблим розпивали алкогольні напої, після чого в них почалася «потасовка», першим почав зі слів ОСОБА_17 - померлий, намагався забрати в нього пістолет, в свою чергу ОСОБА_17 намагався його ж забрати та здійснив постріл. Після цього їх допитала слідчо-оперативна група та вони поїхали.
Вказала, що ймовірно поверхнева перевірка проводилася до приїзду СОГ. Хто саме проводив поверхневу перевірку та вилучав предмет схожий на зброю, пригадати не змогла. Її екіпаж чекав на слідчо-оперативну групу, вказала, що все фіксувалося на камеру і відписувався електронний рапорт у службовому планшеті. Цей рапорт надалі передається на саму службу 102 до чергової частини.
Вказала, що ОСОБА_17 його прав не роз'яснювала, з ним особисто не спілкувалася, щоб хтось йому теж роз'яснював права, свідком не була. Хто займався пошуком понятих відповісти не змогла, на місці осіб в цивільному одязі, які були присутні в ході слідчих дій не бачила, бачила тільки в коридорі військових. Хто та кому передавав вилучені в ході огляду предмети, не бачила. На столі лежав тільки предмет схожий на пістолет. Коли покинула місце події не пригадала, зазначила, що це було в нічну пору доби, її екіпаж допитали та вони поїхали. Пояснила, що на її відеокамеру здійснювався запис, вона була закріплена за нею на початку зміни через електронний ключ, який їм видають в управлінні патрульної поліції. Вказала, що після зміни камери віддають, відеозаписи витягуються через спеціальний бокс, які зберігаються певний час.
На запитання захисника зазначила, що не пам'ятає, щоб на обличчі ОСОБА_17 були якісь розсічення, синці чи інші тілесні ушкодження.
Які-небудь предмети, зокрема, кровоспинні серветки, на місці події не спостерігала. Хто в подальшому доставляв ОСОБА_17 на освідування їй не відомо.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_47 повідомив, що у вересні 2022 року, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, приблизно о 1 годині ночі отримав виклик про тяжкі тілесні ушкодження по АДРЕСА_5 . Коли прибули на місце події, там вже було 2 чи 3 екіпажі та швидка медична допомога. Його екіпаж прибув останнім. В екіпажі був разом з ОСОБА_48 .
Піднявшись на третій поверх бачив, що біля тіла потерпілого була бригада швидкої медичної допомоги, інші працівники патрульної поліції, військовослужбовці та ОСОБА_17 , який вже був у кайданках.
Зазначив, що не бачив, як на обвинуваченого одягали кайданки та не був свідком вилучення будь-яких предметів в ОСОБА_17 . На місці події перебували приблизно півтори години, можливо більше. Повідомив, що слідчо-оперативна група приїхала з його екіпажем, було приблизно троє осіб, однією з них була жінка.
Коли піднялися на третій поверх побачив в коридорі ОСОБА_17 , будь-яких цивільних осіб на місці події не бачив та знайти понятих йому ніхто не доручав. Зазначив, що після приїзду на місце події весь час він перебував в коридорі. Особисто йому не доручали вивозити ОСОБА_17 з місця події, весь час він був у приміщенні в коридорі. Що саме вилучали на місці події не бачив, але бачив, що предмет схожий на зброю лежав на столі.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_26 зазначив, що їхали на орієнтування на допомогу наряду, якому надійшов виклик про тяжкий злочин. На місце події прибули декілька екіпажів, попередньо їх там зустріли декілька військовослужбовців, які там базувалися. Зайшли в приміщення, на місці вже була швидка та повідомила про смерть особи. Зазначив, що в коридорі поруч з кімнатою, в якій відбулася подія перебував ОСОБА_17 , який повідомив, що в ході вживання алкогольних напоїв виник конфлікт, в результаті якого він з власної необережності вистрелив у громадянина, який загинув.
На запитання захисника зазначив, що з ними в екіпажі в день події була ОСОБА_49 . Прибули на місце протягом 5-7 хвилин, в той час на місці події вже було приблизно 3-4 екіпажі. Щодо вилучення зброї зазначив, що ОСОБА_17 добровільно повідомив про наявність в нього зброї, яку в подальшому в цілях особистої безпеки в нього забрали, після цього на ОСОБА_17 були одягнуті кайданки в цілях безпеки у зв'язку з тим, що ОСОБА_17 вчинив тяжкий злочин. Вказав, що зброю вилучав не він, де одягалися ОСОБА_17 кайданки не пригадав.
Чи були на місці події цивільні особи пригадати теж не зміг. Особисто він не залучав понятих.
Весь час ОСОБА_17 перебував на місці, сам на освідування ОСОБА_17 не возив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_50 повідомив, що близько двох років назад приймав участь в огляді місця події в приміщенні, де базувалися військові, точну адресу не пригадав, в триповерховій, можливо чотири-п'яти поверховій будівлі. Була осіння пора року, вказав, що в дане приміщення був запрошений співробітниками поліції, які зустріли його не далеко від дому у дворах. В той час був з товаришем ОСОБА_51 , було близько 20 години, вечірній час. Вказав, що на місці події перебував приблизно годину. Після того, як перебували на місці події додому пішов не відразу, зазначив, що його та ще одного чоловіка завезли у відділення, яке розташоване біля метро Нивки (вул. Баумана), де їх допитували в якості свідків. Допитував працівник поліції, з яким раніше знайомий не був та після цього ні з прокурором, ні з поліцейським не зустрічався.
На запитання захисника зазначив, що додому повернувся пішки близько 24 години.
Пояснив, що той день його запросили на місце події, оскільки, там було скоєно злочин. Завели в кімнату, де стояли столи, робочі місця з комп'ютерами, там лежали особисті речі, показали, де сталася подія, потім довгий час сиділи там.
По прибуттю на місце події разом з працівниками поліції їх зустрів військовий, показав місце події, їдальню. Зброї на місці події не бачив, в його присутності її не вилучали.
Вказав, що їх привели в кабінет, «а там далі смутно пам'ятає», саме в його присутності оглядали та описували. В тій кімнаті ще перебували особи, які там працювали та поліцейські, чи були там пошкоджені меблі не пригадав. Не пригадав щоб в його присутності ламали або вирізали стіни, людей в стані алкогольного сп'яніння не бачив, проте згадав, що в тій кімнаті була на підлозі кров, поранених людей не бачив. Зазначив, що протокол огляду оформлювався дуже довгий час, в його присутності. Підтвердив, що в протоколі огляду його підписи.
Повідомив, що в його присутності швидка нікого з пораненнями не забирала, на місці йому роз'яснили його права та обов'язки. Допит у слідчого відбувся день в день, підтвердив, що в протоколі огляду в томі 2 на а.с. 45 його підпис, в томі 2 на а.с. 6-7 також його підпис. Якої статі була особа, що давала підписувати протоколи не пригадав.
На запитання обвинуваченого зазначив, що від АДРЕСА_5 до його місця проживання була відстань в 10 хвилин пішої ходи.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_52 , повідомив, що з ОСОБА_17 та ОСОБА_11 знайомий, оскільки, служив з ними в одному підрозділі та в одній військовій частині.
На запитання захисника зазначив, що події відбулися 10.09.2022 року, близько першої години ночі. В день події він перебував у кімнаті, де вони на той час проживали, а саме за адресою: АДРЕСА_4 . На четвертому поверсі знаходилася його кімната, в той час він ще не спав, переглядав відео, читав книгу. Ближче до першої години почув різкий дивний звук, на той момент не усвідомив, що то був постріл, бо був схожий в тому числі на різке хлопання дверима, особливого значення не надав цьому факту, але через хвилин п'ять почув крики та метушню, визирнув на четвертий поверх подивитися, що там відбувається та в цей момент прибіг начальник штабу ОСОБА_18 , давав комусь вказівки викликати швидку допомогу та поліцію, тому що відбулася стрілянина, шукав когось на четвертому поверсі.
Вказав, що він повернувся назад до своєї кімнати, одягнувся та пішов на третій поверх, там вже перебувало кілька військовослужбовців (хто конкретно стояв згадати не зміг). Підійшов до кабінету, заглянув з порогу та побачив, що підполковник ОСОБА_11 лежав на підлозі, під ним вже була певна кількість крові, біля нього був полковник ОСОБА_13 (заступник начальника штабу), який «щось там біля нього возився», через стіл чітко не побачив, зазначив, що ймовірно він намагався заткнути рану, зупинити кровотечу. В кімнаті також перебував полковник ОСОБА_17 , він стояв ліворуч.
Вказав, що він був у шоковому стані, побачив, що ОСОБА_11 вже надають медичну допомогу, в цей час хтось вже викликав поліцію та швидку допомогу (хто це був точно сказати не зміг). Слідчо-оперативна група і швидка допомога прибули досить швидко, буквально хвилин десять пройшло, не більше. Вже потім почалася активність, зайшли медики, військовослужбовці, а вони звільнили коридор щоб не заважати, виходили хто куди, хтось на подвір'я. Після цього до кабінету він ( ОСОБА_53 ) не підходив, ні ОСОБА_11 , ні ОСОБА_17 більше не бачив. Потім через деякий час поліція допитувала осіб, знімала свідчення, це вже було на четвертому поверсі в приміщенні їдальні. Вказав, що серед допитаних був він та ще п'ять чи шість чоловік, точно був полковник ОСОБА_18 та полковник ОСОБА_13 , інших осіб не згадав.
На запитання захисника зазначив, що познайомився з ОСОБА_17 в останніх числах лютого, на початку березня 2022, коли він, ОСОБА_17 та ОСОБА_11 прибули щоб стати до строю сил територіальної оборони Збройних Сил. Надалі, він, полковник ОСОБА_17 та полковник ОСОБА_11 проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказав, що з ОСОБА_11 познайомився при тих же обставинах, що і з ОСОБА_17 . За час проходження військової служби з ОСОБА_17 та ОСОБА_11 склалися рівні, службові відносини, ніяких особливо близьких, на рівні приятельських, віталися, могли обмінятися якимись розмовами, перетиналися по службі, вирішували поточні завдання. Між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 за час проходження військової служби конфліктів не спостерігав, але могли відбуватися службові суперечки з якихось окремих питань. Якихось обставин чи подій, які б створили враження, що між ними існує конкретна особиста неприязнь не пригадав.
Надалі пояснив, що дев'ятого вересня бачив ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , оскільки разом ночували та приходили дуже часто всі разом вечеряти в розташування, там була відповідна столова, обладнана кухня, тому більшість офіцерів, хто мав там спальні місця, як правило там збиралися, тому і полковника ОСОБА_17 і полковника ОСОБА_11 того вечора бачив, приблизно сьома, восьма, дев'ята година. Всі того вечора вечеряли, всі там збиралися і спілкувалися, ОСОБА_17 і ОСОБА_11 теж там були. В той вечір не пригадує, щоб в його присутності між ОСОБА_11 і ОСОБА_17 відбувався якийсь конфлікт. Будь-яких явних тілесних ушкоджень, або таких «щоб кидалися в очі», коли він спустився в кабінет на ОСОБА_17 не побачив, до нього особливо не придивлявся. На вечері не помітив що б у ОСОБА_17 були пошкодження. Вказав, що в кімнаті де знаходився загиблий мав спальне місце ОСОБА_17 , полковник ОСОБА_14 та ще хтось, але полковник ОСОБА_11 проживав на тому ж поверсі, але в іншій кімнаті. Коли знаходився в кабінеті, де трапилася подія, ОСОБА_17 стояв в кімнаті, не пригадав чи намагався ОСОБА_17 втікати, коли прибули поліцейські. Не запам'ятав чи були в кабінеті на підлозі якісь серветки, хто перший приїхав на місце події, поліцейські чи медики теж сказати не зміг.
На запитання захисника вказав, що йому не відомо чи залучали понятих на місці події. З моменту прибуття поліції він вже ніякої участі не приймав і учасником будь-яких слідчих дій не був, оскільки пішов з коридору, в його присутності будь-які речі не вилучали.
Зазначив, що можливо хтось в той вечір і вживав алкогольні напої, але він особисто не вживав, чи вживали алкогольні напої ОСОБА_17 та ОСОБА_11 сказати точно не зміг, особливих ознак алкогольного сп'яніння в когось з них не помітив.
Зазначив, що ОСОБА_11 обіймав посаду заступника командира частини морально-психологічного забезпечення. Зі слів інших осіб чув, що ОСОБА_11 проходив службу в Управлінні державної охорони в силовому підрозділі, тому навичками володіння зброєю та рукопашним боєм він володів.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_54 зазначив, що з ОСОБА_11 був знайомий з моменту, коли був мобілізований у військову частину, кінець лютого приблизно, з ОСОБА_17 так само. Повідомив, що йому не відомо чи були між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 тривалі взаємно-неприязні відносини, в його присутності такого не було.
В день події спав у своїй кімнаті на четвертому поверсі, було пізно, почули постріл, коли пройшов деякий час, то стало зрозуміло, що пострілів більше немає, почали одягатися і вийшли на коридор, в цей час зустріли в коридорі заступника командира військової частини ОСОБА_18 , який біг по коридору і стукав у всі двері та намагався розбудити інших військовослужбовців і коли він вже вийшов в коридор, ОСОБА_18 сказав, що ОСОБА_17 застрелив ОСОБА_11 . Він ( ОСОБА_23 ) спустився на третій поверх, зайшов у кімнату, де перебували ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , в ній побачив ОСОБА_11 , який лежав на полу, біля нього був заступник начальна штабу ОСОБА_13 , який тримав ОСОБА_11 в районі шиї та намагався зупинити кровотечу, а з лівого боку був ОСОБА_17 , який просто стояв. Після побаченого вийшов та викликав поліцію та швидку допомогу. Далі приїхали співробітники поліції та швидка, а він спустився вниз та зустрічав швидку та патрульну поліцію, провів їх на поверх, зазначив, що був один екіпаж поліції. Згадав, що комусь із хлопців сказав покликати медика щоб він надав першу медичну допомогу, але чи він прийшов пригадати не зміг.
Співробітники поліції запропонували залишити місце події та всі відійшли якомога подалі. На запитання захисника вказав, що коли зайшов до кімнати та побачив ОСОБА_17 , то жодних значних тілесних ушкоджень на ОСОБА_17 він не побачив, однак обличчя було червоне. В кімнаті, де лежав ОСОБА_11 проживали ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та можливо ще хтось. ОСОБА_12 в той час теж був у кімнаті, він лежав чи спав, ОСОБА_11 ж проживав на тому ж поверсі з іншого боку. Не пригадав щоб на місці події лежали якісь кровоспинні серветки. Побачив тільки те, що ОСОБА_13 намагався надати ОСОБА_11 допомогу, зупинити кров і на той момент ОСОБА_11 був ще живий, він ще намагався дихати і хрипів.
Зазначив, що після того, як повернувся на поверх бачив, що ОСОБА_17 залишався в кімнаті, але сам вже в кімнату більше не заходив, був вже в коридорі. Через деякий час ОСОБА_17 поліцейські вивели з кімнати та завели в окреме приміщення. Чи вилучалося щось на місці події не бачив, в його присутності ОСОБА_17 не оглядали. В той день участі в слідчих діях не приймав, його лише допитали. Повідомив, що особисто не допомагав залучати понятих. Чи були на місці події особи, які не проживали в розташуванні, або інші незнайомі йому особи згадати не зміг, оскільки після того, як ОСОБА_17 вивели з кімнати, він піднявся на четвертий поверх та перебував там. Того дня до події бачив ОСОБА_17 та ОСОБА_11 бачив десь із сьомої години до о пів на десяту на четвертому поверсі в приміщенні, де було обладнане приміщення для прийому їжі. Там зібралися всі після служби, а після вечері всі розійшлися. В його присутності алкоголь можливо хтось і вживав, але особисто він вживав. Чи вживав ОСОБА_17 та ОСОБА_11 алкоголь, не бачив. Вказав, що ОСОБА_11 був керівником підрозділу Управління державної охорони, але який рівень володіння зброєю в нього, сказати не зміг, фізично був розвинений добре. Про спортивні досягнення ОСОБА_11 нічого не знає.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_55 повідомив, що в день події він був в наряді та знаходився на службі. Ввечері після дванадцятої години почув хлопок, здалося, що це двері закривалися чи відкривалися. Службу ніс на четвертому поверсі, після цього прибіг начальник штабу ОСОБА_18 та сказав, що щось сталося, забіг ще в одну кімнату за ОСОБА_23 і вони всі разом спустилися вниз, це було в іншому «крилі», побачив, що лежить ОСОБА_11 , йому надавав допомогу ОСОБА_13 , а ОСОБА_17 стояв поряд. Начальник штабу сказав викликати поліцію та швидку медичну допомогу. Швидку викликав ОСОБА_23 , а йому сказали йти відкривати ворота. Після цього, він спустився на перший поверх, відкрив ворота. Коли приїхала поліціїя та швидка медична допомога, повернувся на службу на четвертий поверх.
На запитання захисника зазначив, що спочатку приїхала патрульна поліція, на місце події їх не проводив. Коли зайшов у приміщення після того, як відкрив ворота, на третій поверх не повертався. У кабінеті, на місці події, йому здалося, що в ОСОБА_17 були якісь ушкодження на правій чи лівій щоці, схожі на почервоніння, до того їх не бачив. Чи було щось в ОСОБА_17 в руках, не пригадав. Напередодні бачив ОСОБА_17 і ОСОБА_11 , приблизно ввечері, годин у сім - вісім в приміщенні їдальні. Під час проходження служби після вторгнення російської федерації між ОСОБА_17 та ОСОБА_11 неприязних відносин не спостерігав, інформації такої не має.
З ОСОБА_17 та ОСОБА_11 був знайомий з 2016 року, коли пішов на службу в Управління державної охорони. Чи були між ними неприязні відносини під час служби в Управлінні, не знає. Вказав, що ОСОБА_11 проходив службу в спеціальному підрозділі «Булат», був спортсменом, виступав за Управління державної охорони, по єдиноборствам. Володіння зброєю ОСОБА_11 відрізнялося від володіння зброєю іншими військовослужбовцями, оскільки ОСОБА_11 проходив службу в силовому підрозділі, вони частіше їздили на стрільбища, в спортзали. Під час проходження служби в 2022 році ОСОБА_11 їздив на навчання, заняття, займався навчанням, тренуванням молодих солдатів, які були в батальйонах. Вказав, що ОСОБА_11 проживав навпроти від кімнати, де трапилася подія. В іншій же кімнаті, проживав ОСОБА_17 та інші військовослужбовці, ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , більше пригадати не зміг.
Напередодні події в приміщенні їдальні можливо хтось щось святкував. В день події не бачив щоб співробітниками поліції вилучалася якась зброя. Чи залучалися поняті на місці події теж не бачив.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_56 , повідомила, що в той день отримали виклик разом з іншим екіпажем та прибули на місце події, де вже було багато співробітників, не лише тільки з її роти, а й інших, швидка в тому числі. Всі підіймалися на третій поверх, ОСОБА_17 знаходився в коридорі, а вона вже зі співробітниками не заходила в кабінет, бо там було багато інших співробітників поліції (слідчо-оперативна група).
Повідомила, що була разом із ОСОБА_26 , номер екіпажу не пригадала. Коли отримали повідомлення про виклик не згадала. В її присутності, в коридорі, перед кабінетом в якому сталася подія, була проведена поверхнева перевірка ОСОБА_17 , в ході якої було виявлено предмет, схожий на зброю. Зазначила, що вона була присутньою коли його вивели з кабінету та проводили поверхневу перевірку. Вказала, що в цей момент «стояв ОСОБА_17 та повідомив, що він в нього вистрелив, після того його вже почали оглядати поверхнево, він вже був у кайданках». Хто точно оглядав ОСОБА_17 не згадала. Огляд проводився «рукою», особа була однієї статі, зброю виявили за поясом під одягом.
Після цього, повідомила, що пішла на четвертий поверх та з'ясовувала хто здійснив виклик на лінію 103, з'ясовувала хто може бути ще, хто почув цей постріл. Рапорти писала із ОСОБА_57 , надалі їх допитували, однак протягом якого це часу було згадати не змогла. Як тільки допит закінчився, то відразу поїхали з місця події. Повідомила, що сама понятих не шукала та її ніхто про це не просив, як проводився огляд місця події не спостерігала. Вказала, що її допитували в коридорі на третьому поверсі.
На запитання захисника зазначила, що на місці події було приблизно три екіпажі. Особисто вона після проведення поверхневого огляду ОСОБА_17 не роз'яснювала йому його прав, чи робив це хтось інший зазначила, що не пам'ятає. На запитання захисника щодо наявності у ОСОБА_17 тілесних ушкоджень вказала, що вона помітила тільки те, що ОСОБА_17 був в стані алкогольного сп'яніння та він сам про це зазначив.
Повідомила, що в кімнаті на місці події був ще один чоловік, який проспав весь час. В ході огляду місця події не спостерігала, щоб вилучалися якісь речі та предмети.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_58 суду повідомив, що вони прибули разом з іншим екіпажем і швидкою медичною допомогою, піднявшись на третій поверх їх зустрів підозрюваний на той час, який повідомив, що стався конфлікт, вони розпивали алкогольні напої, відбулася штовханина, і в подальшому він ненавмисно здійснив постріл. Працівники швидкої медичної допомоги вийшовши вже з кімнати констатували смерть.
Так, як підозрюваний повідомив, що саме він скоїв правопорушення, ним та заступником командира роти проведено поверхневу перевірку ОСОБА_17 , в ході якої в затриманого було виявлено предмет схожий на зброю і відразу було застосовано спец. засіб кайданки. Через декілька хвилин приїхала слідчо-оперативна група, яка проводила слідчі дії. Повідомив, що з ним в екіпажі був заступник командира роти ОСОБА_25 , номер його екіпажу був 1051, всього ж на місці події було близько трьох екіпажів, серед співробітників поліції пригадав ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_44 .
На запитання захисника вказав, що піднявшись на третій поверх, побачив, що ОСОБА_17 вийшов з кімнати та повідомив що сталося. Коли заглянув у кімнату, то побачив потерпілого, якого вже оглядала швидка і більше нікого. Повідомив, що проводили поверхневу перевірку згідно чинного законодавства, коли ОСОБА_17 сказав, що в нього є зброя та показав приблизно де, він підняв кофтину, побачили і вже очікували слідчо-оперативну групу. Зазначив, що зброю вилучала в нього слідчо-оперативна група. Хто саме вилучав пригадати не зміг. В подальшому не спостерігав за оглядом місця події, їх допитали і все, а далі працювала слідчо-оперативна група. В залученні понятих особисто участі не приймав, коли були залучені такі особи пояснити не зміг, чи роз'яснював ОСОБА_17 його права не пригадав.
Вказані показання свідків являються логічними та послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, в судовому засіданні було встановлено, що підстав оговорювати обвинуваченого у свідків немає, з огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для визнання даних показань недостовірними та неправдивими.
На підставі наведеного, суд визнає показання свідків достовірними, належними та допустимими, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, зокрема, коло осіб, які були присутні на місці події, місце й дату вчинення кримінального правопорушення, наявність конфлікту між обвинуваченим та загиблим, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, отримані у порядку встановленому КПК України, не суперечать фактичним обставинам та дослідженим письмовим доказам.
Аналізуючи зміст показань вказаних свідків, суд ураховує, що вони отриманні у порядку, передбаченому приписами статтей 65, 95 та 352 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак, на думку суду, з точки зору допустимості є прийнятними та належними, оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Обставин, регламентованих статтею 87 Кримінального процесуального кодексу України, стосовно свідків в ході судового розгляду встановлено не було, як й не було надано даних, передбачених частиною 2 статті 96 Кримінального процесуального кодексу України, відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань.
Надаючи оцінку показанням свідків, як доказам, суд ураховує той факт, що відповідно до статті 95 Кримінального процесуального кодексу України, показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту свідком, щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов'язані давати показання суду в установленому цим Кодексом порядку. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Свідки, які були допитані у судовому засіданні, надавали показання щодо фактів, які вони сприймали особисто. Відтак, суд сприймає їх показання як належні та допустимі та вважає за можливе покласти їх в основу судового рішення, що ухвалюється.
Крім того, винуватість ОСОБА_3 доводиться іншими, дослідженими у судовому засіданні, доказами, а саме:
протоколом огляду місця події від 10 вересня 2022 року з фототаблицями до нього, відповідно до якого слідчим СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_61 , в присутності понятих, за участю спеціалістів, техніка-криміналіста, командира батальйону вч НОМЕР_1 ОСОБА_62 , яким надано добровільну згоду на проведення слідчої дії - огляду місця події, оглянуто приміщення кабінету (кімнати) № НОМЕР_26 за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3-А, будівля ДП «Нафтогаз-Енергосервіс», який міститься на третьому поверсі вказаної будівлі. При вході в кабінет з лівої сторони знаходиться стілець чорного кольору, стіл коричневого кольору, на якому знаходяться продукти харчування, посуд, рюкзак кольору хакі в якому знаходяться кобура від пістолету чорного кольору, чохол з окулярами, ключі від автомобіля «Skoda», павер-банк чорного кольору, пластинка пігулок «Ацетилсаліцилова кислота», блок зарядного пристрою, зв'язка ключів (три ключа), магніт синього кольору, жетон ЗС України НОМЕР_23, краплі для носу, предмет схожий на магазин від пістолету «Берета» з написом « НОМЕР_22 », в якому заряджені предмети схожі на патрони в кількості 13 одиниць з написом НОМЕР_29 (8 од.), написом НОМЕР_27 (4 од.), з написом НОМЕР_28 (1 од.), вказані патрони виймаються з магазину. Також біля магазину на столі виявлено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_64 НОМЕР_3 , іменне посвідчення на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_4 , дозвіл № НОМЕР_8, № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3 , військовий квиток серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_3 . На вказаному столі міститься ще один стіл, на якому знаходяться канцелярські предмети, телевізор, продукти харчування.
Під даними столами тумби з особистими речами та одягом, лівіше розкладне ліжко, полки, стільці з одягом, лівіше шафа купе, лівіше стілець, лівіше розкладне ліжко № 2, правіше від нього стіл № 3 та стіл № 4, далі праворуч розкладне ліжко, правіше тумба, стіл № 5 з полками та сумкою чорного кольору, правіше розкладне ліжко №4 .При вході з правої сторони дерев'яний гарнітур з документами, правіше стіл № 6.
Біля столу № 6 по центру кабінету, на дерев'яній підлозі коричневого кольору труп, знаходиться в положенні лежачи на правому боці, голова обернута в ліво, руки направлені також в ліво, права випрямлена, ліва зігнута у ліктьовому суглобі, ноги приведені одна до одної. Ноги випрямлені, дещо зігнуті в колінних суглобах. На трупі наступний одяг: футболка з рясними ділянками просякнень темно-червоної крові переважно по передній поверхні по всій довжині, а також зі слідами крові у вигляді помарок, які розташовані по всіх поверхнях; штани військові камуфльовані з локальними ділянками просякнень аналогічної крові та плямами, бризками на лівій штанині в середній третині; шкарпетки, берці світло-коричневого кольору, на шиї наявний обірваний ланцюжок жовтого металу з хрестиком та кулоном аналогічного металу. Також одягнений пояс та труси, на лівому зап'ясті годинник та нитка червоного кольору. Трупні явища: труп на дотик рівномірно теплий в усіх ділянках тіла. Трупне заклякання відсутнє в усіх зазвичай досліджуваних групах м'язів. Трупні плями розташовані на правій бічній поверхні тіла, часткового на грудях та животі, при дозованому натисканні на них (03:16 год.) останні повністю зникають та відновлюють своє забарвлення близько через 18 секунд. Ушкодження: на шиї зліва наявна рана округлої форми, яка знаходиться на фоні синюшного крововиливу за характером та морфологією схожа на вогнепальну. На спині з права в надлопатковій ділянці наявна невизначеної форми рана, при зіставленні країв остання приймає щілиноподібну форму, з рани виділяється рідка темно- червона кров. Шкірні покрови голови, обличчя, тулуб переважно зправа, а також верхні кінцівки з обмеженими нашаруваннями рідини аналогічної форми. Під трупом (під головою та тулубом) наявна калюжа крові у вигляді рідкої частини та частин її згортків. Від калюжі направлені бризки в сторону стола № 5. Труп направляється до КМКБ СМЕ для встановлення причини смерті.
Так, крім того, на столі № 1 було виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 1550 грн., мобільний телефон «Блекбері» чорного кольору, розкладний ніж зеленого кольору, газовий балон чорного кольору, військовий квиток № НОМЕР_7 , посвідчення водія НОМЕР_3 , іменне посвідчення НОМЕР_4 , дозвіл на зброю № НОМЕР_8 , мобільний телефон «орро» чорно-синього кольору з прозорим чохлом, ключі від автомобіля «Skoda», кобура для пістолету чорного кольору, зв'язка ключів (три ключа), магніт синього кольору, жетон ЗС України НОМЕР_23, магазин чорного кольору, 13 патронів золотистого кольору.
В ході огляду трупа з лівої руки вилучається годинник «Garmin» чорного кольору, ланцюжок жовтого кольору з хрестиком жовтого кольору та кулоном жовтого кольору. З кишень штанів трупа вилучаються грошові кошти в сумі 410 грн. 50 коп., 1 комплект авто ключів, два ключи з брелком, предмет схожий на розкладний ніж з написом «SSPS-Georgia», запальничка жовтого кольору, чек 11/55/74 від 09.09.22.
На столі № 3 було виявлено та вилучено предмет схожий на пістолет «P.BERETTA» № НОМЕР_9 , магазин чорного кольору з 12 предметами схожими на набої (патрони) 9x19 мм (НОМЕР_30), має забарвлення зеленого кольору, предмет схожий на гільзу з нашаруванням забарвлення чорного кольору на гільзі з маркуванням «НОМЕР_31».
На розкладному ліжку № 1 було виявлено бронежилет кольору хакі в якому виявлено та вилучено два предмети схожих на магазини з автоматичної зброї «АК 5x45», в яких заряджені предмети схожі на набої (патрони) 5x45 по 30 одиниць в кожному магазині. Також на даному ліжку в розгрузочному поясі коричневого кольору було виявлено та вилучено чотири предмета схожі на магазини з-під автоматичної зброї «АК 5x45», в яких знаходяться набої (патрони) по 30 одиниць в трьох магазинах та 27 одиниці в четвертому магазині.
На столі № 5, на його кришці, виявлено дві каски зеленого кольору, пляшка води, сумка Nike чорного кольору, в якій знаходяться документи на ім'я ОСОБА_16 , банківські картки, а також в сумці виявлено та вилучено предмет, схожий на пістолет «Форт-12» з № НОМЕР_10 з предметами схожими на магазин з набоями (патронами) 12 од. з маркуванням «НОМЕР_32».
На столі № 6 знаходяться речі, документи, а також виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone чорного кольору, пошкоджений з чохлом силіконовим прозорим.
В ході огляду, на стіні, при вході з правої сторони біля дерев'яного гарнітуру з документами (шафою), на висоті 1,51м., біля столу № 6, було виявлено отвір, розміром приблизно 2 см., в середині якого виявлено та вилучається деформований предмет, схожий на кулю розміром приблизно 1,5 см. Стіна вироблена з матеріалу схожого на гіпсокартон, пофарбована в бежевий колір, куля знаходилась за гіпсокартоном.
В ході огляду також виявлено та вилучено один змив бурої речовини за допомогою аплікатору та дистильованої води з підлоги біля правої ноги трупа, один змив бурої речовини за допомогою аплікатору та дистильованої води з підлоги біля правої руки трупа.
В ході огляду трупа вилучено два змиви за допомогою аплікатору та дистильованої води з правої та лівої руки трупа, два змиви за допомогою спиртової серветки з правої та лівої руки трупа, зрізи нігтьових пластин з рук трупа, букальний епітелій трупа, відтиски пальців рук трупа.
Під час огляду виявлено та вилучено:
1. Один предмет схожий на пістолет «P.BERETTA» № НОМЕР_2 , предмет схожий на магазин (один);
2. 12 (дванадцять) предметів, схожих на набої 9x19мм;
3. 1 (один) предмет схожий на гільзу з маркуванням НОМЕР_33;
4. 1 (один) предмет, схожий на деформовану кулю;
5. 1 (один) предмет схожий на пістолет «Форт-12», предмет схожий на магазин, (пістолет № НОМЕР_10 ), 12 (дванадцять) предметів схожих на патрони 9x18 з маркуванням НОМЕР_11 ;
6. 1 предмет схожий на ніж, запальничка, ключі від авто, 2 ключі, брелок, 210 грн. 50 коп.;
7. Наручний годинник чорного кольору, ланцюжок жовтого кольору з хрестиком та кулоном жовтого кольорів;
8. Мобільний телефон iPhone чорного кольору з чохлом;
9. 1 (один) предмет схожий на магазин, з предметами схожими на набої в кількості 13 одиниць 9x19;
10. Військовий квиток, дозвіл на зброю № НОМЕР_8 , посвідчення водія, два мобільних телефони, ніж, посвідчення НОМЕР_4 , ключі від авто, ключі, газовий балончик, кобура, 1550 грн.;
11. 6 (шість) предметів схожих на магазини, з предметами схожими на набої в кількості 177 од.;
12. Змив (один) з лівої руки трупа за допомогою спиртової серветки;
13. Змив (один) з правої руки трупа за допомогою спиртової серветки;
14. Один змив з лівої руки трупа;
15. Один змив з правої руки трупа;
16. Один змив з підлоги біля правої ноги трупа,;
17. Один змив з підлоги біля правої руки трупа;
18. Зрізи нігтьових пластин з правої та лівої рук трупа;
19. Відтиски пальців рук трупа;
20. Букальний епітелій трупа;
Під час проведення огляду здійснювалась відеофіксація, відеозапис збережено на оптичний диск, який долучено до протоколу огляду та переглянуто в судовому засіданні.
постановою про визнання речових доказів від 10 вересня 2022 року, якою вилучені 10 вересня 2022 року в ході огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3-А речі, предмети визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100100002549 від 10 вересня 2022 року;
протоколом огляду місця події від 10 вересня 2022 року з фототаблицями до нього, відповідно до якого слідчим СВ ВП №3 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_29 , в присутності понятих, за участю спеціаліста-криміналіста ОСОБА_65 , заступника командира роти ОСОБА_66 , оглянуто приміщення АДРЕСА_6 . Вказане приміщення являє собою службовий кабінет зі столами, стільцями та двома ліжками. Праворуч від входу знаходиться дерев'яна шафа, в ході огляду якої виявлено предмет схожий на гвинтівку з маркуванням «НОМЕР_34» та з іншої сторони «НОМЕР_35» із спорядженим магазином, при розрядженні якого виявлено 20 предметів схожих на патрони калібру 7,62. Навпроти входу знаходиться стіл, на якому виявлено барсетку сірого кольору, в ході огляду якої виявлено дозвіл на зброю № НОМЕР_12 , виданий на ім'я ОСОБА_9 , посвідчення видане на ім'я ОСОБА_9 , картка на право носіння зброї та боєприпасів на період воєнного стану, видане на ім'я ОСОБА_9 , посвідчення УДО серії НОМЕР_13 , видане на ім'я ОСОБА_9 , перепустка. Також у кишені сумки виявлено предмет схожий на пістолет з маркуванням «НОМЕР_36», на іншій стороні «НОМЕР_37» із спорядженим магазином, в ході огляду якого виявлено 17 предметів схожих на патрони калібру 9 мм, виявлено мобільний телефон марки «Prestigio» чорного кольору, який перебуває у виключеному стані, ключі від квартири. Праворуч розташоване ліжко зі стільцем, на якому знаходяться особисті речі. Поруч з ліжком знаходиться тумбочка із шухлядами, в ході огляду якої виявлено мобільний телефон марки «Samsung» та мобільний телефон марки «Xiaomi», які перебувають у вимкненому стані.
У ході огляду виявлено та вилучено такі речі: предмет, схожий на пістолет із 17 предметами, схожими на набої, 3 мобільних телефони, документи, ключі, 30 предметів, схожих на набої, калібру 7, 62, магазин, предмет, схожий на гвинтівку;
постановою про визнання речових доказів від 10 вересня 2022 року, якою вилучені 10 вересня 2022 року в ході огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Івана АДРЕСА_12, у приміщенні № НОМЕР_25 речі, предмети та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100100002549 від 10 вересня 2022 року;
протоколом освідування особи від 12 вересня 2022 року, відповідно до якого слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_67 у присутності понятих, за участю спеціаліста - судово-медичного експерта (лікаря) ОСОБА_68 , провів освідування ОСОБА_3 . Проведеним освідуванням встановлено, що на губі майже по центру з розповсюдженням на лицевій стороні відповідно переднім різцям верхньої щелепи розташований синець неправильної овальної форми синього кольору з нечіткими контурами, розміром на 1 см.; на лівій щоці ближче до носогубної складки розташований синець неправильної форми багрового кольору з нечітким розміром на 3х2,5 см.;
протоколом огляду диску з відеозаписом від 06 жовтня 2022 року, відповідно до якого старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_69 оглянуто DVD компакт-диск, наданий УПП у м. Києві. В ході проведення огляду встановлено, що на вказаному DVD компакт-диску №1 містяться два відеозаписи, а саме: export-08lt2 та export-rkn78. При запуску першого відеозапису export-08lt2 встановлено, що вказаний відеозапис кольоровий з відображенням звукозапису та датою і часом фіксації у нижньому лівому куті. Так, о 01 год. 08 хв. 51 сек. водій службового автомобіля патрульної поліції по радіостанції представляється як патруль «Рубін 1051» та просить надати інформацію з приводу виклику. О 01 год. 11 хв. 34 сек. працівники патрульної поліції прибули за адресою: м. Київ, вул. І. АДРЕСА_12, вийшли з автомобіля та піднялись на третій поверх вказаного будинку. Далі о 01 год. 11 хв. 34 сек. працівники патрульної поліції прибули до кімнати № НОМЕР_26, біля якої, в коридорі зустріли працівників поліції та ОСОБА_3 . О 01 год. 11 хв. 39 сек. працівники патрульної поліції біля кімнати № НОМЕР_26, під час спілкування з ОСОБА_3 , в ході якого останній зазначив, що саме він здійснив постріл в потерпілого та підтвердив, що вони вживали алкогольні напої, працівники патрульної поліції вилучили пістолет та розрядили його. О 01 год. 35 хв. 28 сек. працівник поліції за участю ОСОБА_3 в кімнаті № НОМЕР_26 по вул. І. АДРЕСА_12 в м. Києві проводить огляд рюкзака зеленого кольору, звідки дістає магазин з 13 патронами до пістолету Берета, вилученого у ОСОБА_3 , який в подальшому викладає на стіл.
При запуску другого відеозапису export-rkn78 на моніторі з'являється інформація відносно відеозапису, а саме дати та часу його створення (початок, кінець) та дата формування. О 01 год. 07 хв. 34 сек. працівник поліції, перебуваючи у службовому автомобілі, повідомляє про надходження виклику з приводу вогнепального поранення чоловіка у голову. О 01 год.11 хв. 13 сек. працівники поліції прибули до будинку 3-А по вул. І. Гонти в м. Києві, піднялись на третій поверх та пройшли до кімнати НОМЕР_26. Перед входом до кімнати з правої сторони, під стіною знаходиться ОСОБА_3 . О 01 год. 12 хв. 07 сек. працівники поліції у коридорі на третьому поверсі будинку АДРЕСА_3 , спілкуються з ОСОБА_3 , вилучають у нього з під кофти, спереду, із-за поясу пістолет. О 01 год. 12 хв. 12 сек. працівники поліції у коридорі на третьому поверсі за вказаною вище адресою розряджають вилучений у ОСОБА_3 пістолет та кладуть на підлогу. О 01 год. 14 хв. 54 сек. працівники поліції у коридорі на третьому поверсі будинку 3-А по вул. І. Гонти в м. Києві біля кімнати НОМЕР_26, вилучений у ОСОБА_3 пістолет кладуть до поліетиленового пакету та заносять до кімнати.
Записи на оптичному диску долучені до матеріалів справи та були переглянуті в судовому засіданні;
- протоколом огляду диску з відеозаписом від 16 листопада 2022 року, відповідно до якого старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_69 оглянуто DVD компакт-диск, наданий УПП у м. Києві. В ході проведення огляду встановлено, що на вказаному DVD компакт-диску №2 містяться два відеозаписи, а саме: export-5zyrg та export-mufon. При запуску першого відеозапису export-5zyrg встановлено, що вказаний відеозапис кольоровий з відображенням звукозапису та датою і часом фіксації у нижньому лівому куті. Так, о 01 год. 27 хв. 29 сек. за адресою: м. Київ, вул. АДРЕСА_12, ОСОБА_3 розповідає про обставини події працівникам поліції.
При запуску другого відеозапису export-mufon на моніторі з'являється інформація відносно відеозапису, а саме дати та часу його створення (початок, кінець) та дата формування. О 01 год. 11 хв. 14 сек. працівники поліції, піднімається на третій поверх будинку 3-А по вул. І. Гонти у м. Києві, боді камера фіксує перебування ОСОБА_3 у коридорі з правої сторони під стінкою, біля приміщення № НОМЕР_26. О 01 год. 25 хв. 38 сек., після огляду приміщення працівниками поліції, ОСОБА_3 розповідає про обставини події. О 01 год. 45 хв. 06 сек. працівник поліції перебуваючи у кімнаті НОМЕР_26, будинку 3-А по вул. І. Гонти у м. Києві, розбудили свідка ОСОБА_16 та вивели з приміщення. О 01 год. 46 хв. 35 сек., за адресою: м. Київ, вул. І. Гонти, 3-А, свідок ОСОБА_70 розповідає про обставини події та вказує у місце влучання кулі потерпілому, також зазначає, що будь-якої боротьби між ОСОБА_3 та потерпілим не було.
Записи на оптичному диску долучені до матеріалів справи та були переглянуті в судовому засіданні;
- протоколом огляду диску з відеозаписом від 16 листопада 2022 року, відповідно до якого старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_69 оглянуто DVD компакт-диск, наданий УПП у м. Києві. В ході проведення огляду встановлено, що на вказаному DVD компакт-диску міститься відеозапис, а саме: export-mufon, при запуску якого встановлено, що вказаний відеозапис кольоровий з відображенням звукозапису та датою і часом фіксації у нижньому лівому куті. Так, о 01 год. 11 хв. 14 сек. за адресою: м. Київ, вул. Гонти, 3-а, працівники поліції піднялись на третій поверх та з права під стінкою, біля кім. НОМЕР_26, на відеозапису зафіксовано ОСОБА_3 . О 01 год. 25 хв. 55 сек. за вищевказаною адресою підозрюваний ОСОБА_3 розповідає про обставини події.
Відеозапис на оптичному диску долучений до матеріалів справи та був переглянутий в судовому засіданні;
постановою про визнання речових доказів від 16 листопада 2022 року, якою диски з відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, які 10 вересня 2022 року здійснювали виїзд з адресою: АДРЕСА_4 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100100002549 від 10 вересня 2022 року;
протоколом проведення слідчого експерименту від 20 січня 2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_70 , за участю ОСОБА_71 , спеціаліста ОСОБА_72 , у присутності понятих, показав, що 10 вересня 2022 року він перебував у кімнаті АДРЕСА_7 , де проживав разом зі співмешканцями ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Свідок ОСОБА_70 зазначив, що на час проведення експерименту загальна обстановка у вказаній кімнаті НОМЕР_26 така сама, окрім того, що відсутні два ліжка, а саме його та ОСОБА_14 . Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_11 року, приблизно о 23 год. 00 хв. до кімнати НОМЕР_26 зайшли ОСОБА_17 та ОСОБА_9 , які розмовляли між собою «на підвищених тонах», щось з'ясовували. 10 вересня 2022 року, приблизно о півночі, він, ОСОБА_70 , вийшов з кімнати, у якій залишились ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , який на той момент спав. Далі свідок ОСОБА_70 повідомив, що він через 5-7 хвилин повернувся до кімнати НОМЕР_26 та побачив ОСОБА_9 , який лежав на підлозі, за столом, а ОСОБА_3 стояв зліва кімнати біля шафи, на відстані від ОСОБА_9 приблизно 2-2.5 метри. ОСОБА_9 лежав ввесь в крові, ОСОБА_70 запитав у ОСОБА_3 - «що він зробив?», на що останній не відповів. Потім ОСОБА_70 почав надавати ОСОБА_9 медичну допомогу та кликати на допомогу, а ОСОБА_3 пройшов до дверей кабінету НОМЕР_26. ОСОБА_12 в цей час спав на ліжку та не вставав. В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_70 також повідомив, що коли зайшов до кімнати у ОСОБА_3 при собі постійно була кобура з пістолетом. Також зазначив, що зайшовши до кімнати у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень на обличчі він не бачив.
Відеозапис проведення слідчого експерименту перенесено на оптичний диск, долучено до матеріалів справи та було переглянуто в судовому засіданні;
даними, що містяться у Висновку Експерта № 011-4641-2022 від 29 грудня 2022 року, відповідно до якого при судово - медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 експертом виявлені наступні ушкодження:
А) вогнепальне кульове наскрізне поранення шиї - вхідна вогнепальна рана розташована в області основи шиї зліва, на висоті 166 (см) від підошви, на рівні лівого зовнішнього слухового проходу та 13 (см) нижче за нього рана (рана №1) овальної форми з дефектом «мінус-тканина» та хвилястими краями; вихідна вогнепальна рана розташована на спині в правій надлопатковій ділянці на висоті 162 (см) від підошви, на рівні 6-го шийного хребця та в 6 (см) вправо від серединної лінії, (рана №2) щілевидної форми, з хвилястими краями що співставляються. Рани з'єднані раневим каналом, що проходить у напрямку спереду-назад та зліва-направо під кутом біля 30° у фронтальній площині та дещо зверху-вниз під кутом біля 10 у горизонтальній площині. За ходом раневого каналу ушкодження 6-го шийного хребця з пошкодженням лівої вертебральної артерії, проникає у спино-мозковий канал з ушкодженням спинного мозку.
Смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від вогнепального кульового наскрізного поранення шиї з ушкодженням хребта, спинного мозку та судин. Така причина смерті підтверджується наявністю вогнепального кульового наскрізного поранення шиї з ушкодженням 6-го шийного хребця, лівої вертебральної артерії, спинного мозку.
Наявне у ОСОБА_9 вогнепальне кульове наскрізне поранення шиї з ушкодженням хребта, спинного мозку та судин має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя, та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті;
даними, що містяться у Висновку експертного дослідження № 061-1105-2022 від 26 вересня 2022 року, відповідно до якого при судово - медичному дослідженні шматочків внутрішніх органів з трупу ОСОБА_9 експертом встановлено дифузний субарахноїдальний крововилив в стовбурному відділі мозку без видимої клітинної реакції. Набряк-набухання головного мозку з діапедезними субепендімарними крововиливами в стовбурному відділі мозку. Білкова дистрофія паренхіми, виражене повнокров'я судин внутрішніх органів з внутрішньоальвеолярними крововиливами у легені. Вогнищевий жировий гепатоз. Вогнищеві крововиливи в м'яких тканинах з лівої поверхні шиї та правої надлопаткової ділянки без видимої клітинної реакції;
даними, що містяться у Висновку експертного дослідження №082-1060-2022 від 15 вересня 2022 року, згідно з яким кров трупа ОСОБА_9 , 1975 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В;
даними, що містяться у Висновку експертного дослідження №051-1347-2020 від 15 вересня 2022 року, відповідно до якого, в результаті судово-медичного (токсикологічного) дослідження крові від трупа ОСОБА_9 , 1975 року народження, знайдено етиловий спирт в концентрації 2,09 г/л (проміле).
Не знайдено: метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери;
даними, що містяться у Висновку експертного дослідження № 072-230-2022 від 22 грудня 2022 року, відповідно до якого, при медико-криміналістичному дослідженні 2-х клаптів шкіри з трупа ОСОБА_9 встановлено:
1. А) на клапті з лівої поверхні шиї мається одна рана від дії вогнепального снаряду. В ділянці згаданої рани малось нашарування заліза, міді та цинку у вигляді плям. Інших сторонніх нашарувань не відмічається.
2. Б) на клапті з правої надлопаткової ділянки мається одна рана від дії вогнепального снаряду. В ділянці згаданої рани малось нашарування заліза. Нашарування міді та цинку у вигляді досить слабкого характеру. Інших сторонніх нашарувань не відмічається.
3. Визначити вхідний-вихідний характер ран та дистанцію пострілів не виявляється можливим з причин вказаних в синтезуючій частині, а саме: визначити вхідний-вихідний характер ран можливо при їх порівнянні з наявністю відповідного раньового каналу, який не обумовлений. Також дистанція пострілів не визначається при можливості перекриття згаданих зон шарами одягу, бронежилетами, наявними перешкодами;
даними, що містяться у Висновку Експерта № КСЕ-19/111-22/38955-БЛ від 13 грудня 2022 року, відповідно до якого при проведенні судово-балістичної експертизи встановлено:
-наданий на дослідження пістолет, належить до бойової короткоствольної нарізної вогнепальної зброї.
-наданий на дослідження пістолет є самозарядним пістолетом «BERETTA» моделі «92 COMPACT» з № НОМЕР_2 , калібру 9х19 мм (НОМЕР_38) та виготовлений промисловим способом.
-наданий на дослідження пістолет справний та придатний для стрільби.
-з числа наданих на дослідження об'єктів:
1. 1 (одна) гільза - є частиною, стріляною гільзою, пістолетного патрону, калібру 9х19 мм (НОМЕР_38);
2. 1 (одна) куля є частиною пістолетного патрону 9х19 мм (НОМЕР_38) - стріляною кулею зі свинцевим осердям.
-надана на дослідження 1 (одна) куля та 1 (одна) гільза стріляні з наданого на дослідження пістолету «BERETTA» моделі «92 COMPACT» з № НОМЕР_2 ;
даними висновку судово-психіатричного експерта № 611 від 20 жовтня 2022 року, відповідно до якого експертом встановлено, що:
1. ОСОБА_3 на даний час на будь-який психічний розлад не страждає. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
2. ОСОБА_3 у період часу, до якого відноситься діяння, у скоєнні якого він підозрюється, на будь - який психічний розлад не страждав. Він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
3. ОСОБА_3 на даний час на будь-який психічний розлад не страждає, у зв'язку з чим застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує;
4. У ОСОБА_3 не виявлено таких психологічних особливостей, які б могли істотно впливати на його поведінку в період правопорушення.
даними, що містяться у Висновку Експерта № СЕ-19/111-22/38971-БД від 17 листопада 2022 року, згідно з яким встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об'єкт № 1.1) (таблиця 1.1, додаток 1);
даними, що містяться у Висновку Експерта №081-308-2022 від 12 жовтня 2022 року, відповідно до якого встановлено:
1. кров трупа ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В;
2. в наданому на дослідження змиві з підлоги біля правої руки трупа ОСОБА_9 (об. № 1), вилученому під час огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3-А, виявлена кров людини. При визначенні групової належності крові в об. №1 виявлений антиген А, що не виключає можливості походження цієї крові від ОСОБА_9 ;
даними, що містяться у Висновку Експерта №081-307-2022 від 23 вересня 2022 року, відповідно до якого встановлено:
1. кров трупа ОСОБА_9 , 1975 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В;
2. в наданому на експертизу змиві з підлоги біля правої ноги трупа ОСОБА_9 (об. № 1), вилученому за місцем події, виявлена кров людини. При визначенні групової належності цієї крові виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти - В, що не виключає можливості походження цієї крові від трупа ОСОБА_9 ;
висновком КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якої ОСОБА_3 10 вересня 2022 року о 03 год. 40 хв. перебуває в стані алкогольного сп'яніння, результат 1,53 проміле етанолу;
Відтак встановлено, що відповідно до Висновку Експерта № 011-4641-2022 від 29 грудня 2022 року смерть ОСОБА_9 настала від вогнепального кульового наскрізного поранення шиї з ушкодженням хребта, спинного мозку та судин. Наявне у ОСОБА_9 вогнепальне кульове наскрізне поранення шиї з ушкодженням хребта, спинного мозку та судин має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за критерієм небезпеки для життя, та знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті.
даними, що містяться у Висновку Експерта від 05.07.2023 № СЕ-19/111-23/3794-БД, відповідно до якого встановлено:
1) встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові трупу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об'єкт №1.1) (таблиця 1.1, додаток 1).
2) генетичні ознаки клітин з ядрами на поверхні спускового гачка та дужки предмету, схожого на пістолет (об'єкт № 1.1 у копії висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 16.12.2022 № КСЕ-19/111-22/38955- БД) є змішаними, містять генетичні зони більше ніж двох осіб та придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який не збігається з генетичними ознаками зразка крові трупу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об'єкт №1.1).
Питання у частині порівняння з генетичними ознаками клітин з ядрами на поверхні курка (об?єкт № 2.1 у копії висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 16.12.2022 № KCE-19/1 11-22/38955- Б/), руків?я (об?єкт Ne 3.1 у копії висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 16.12.2022 КСЕ-19/111-22/38955- БД), затворної рами (об?єкт № 4.1 у копії висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 16.12.2022 М° КСЕ-19/111-22/38955- БД) предмета, схожого на пістолет та магазина до предмета, схожого на пістолет (об?єкт № 5.1 у копії висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 16.12.2022 № КСЕ-19/111-22/38955- БД) не вирішувалося так як згідно копії висновку експерта від 16.12.2022 № КСЕ-19/111-22/38955-БД: "... Генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами на поверхні курка (об?єкт № 2.1), руків?я (об?єкт № 3.1), затворної рами (об?єкт № 4.1) предмета, схожого на пістолет та магазина до предметах схожого на пістолет (об?єкт № 5.1) є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб та не придатні для ідентифікації;
копією наказу ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_73 від 19.09.2022 №271, згідно якого ОСОБА_3 , офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу НОМЕР_14 батальйону резерву Сил територіальної оборони Збройних Сил України увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командувача Сил територіальної оборони Збройних сил України з 10 вересня 2022 року;
копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_15 ОСОБА_74 , згідно якого полковнику ОСОБА_3 призупинено всі види виплат грошового забезпечення з 10 вересня 2022 року, у зв'язку із відкриттям кримінального провадження, згідно витягу з ЄРДР № 12022100100002549 від 10.09.2022, увільнено від займаної посади та переведено у розпорядження камандира військової частини НОМЕР_16 з 21.09.2022 р.;
матеріалами службового розслідування за фактом загибелі заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_9 , проведеного начальником відділу морально-психологічного забезпечення підполковником ОСОБА_75 , старшим офіцером відділу морально-психологічного забезпечення підполковником ОСОБА_76 , начальником відділу комплектування офіцерським складом управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_16 полковником ОСОБА_77 .
Судом було безпосередньо досліджено наступні письмові докази сторони обвинувачення, які, на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме:
висновок Експерта № КСЕ-19/111-22/38955-БД від 16 грудня 2022 року, відповідно до якого при проведенні молекулярно-генетичної експертизи встановлено:
-на наданих на дослідження об'єктах, а саме: на поверхні спускового гачка та дужки (об'єкт №1.1), курка (об'єкт №2.1), руків'я (об'єкт № 3.1), затворної рами (об'єкт 4.1), предмета, схожого на пістолет та магазина до предмета, схожого на пістолет (об'єкт № 5.1) виявлено клітини з ядрами, крові людини не виявлено;
-встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами, виявлених на поверхні спускового гачка та дужки предмету, схожого на пістолет (об'єкт № 1.1), (таблиця 1.1, додаток 1) та клітин з ядрами на поверхні курка (об'єкт № 2.1), руків'я (об'єкт №3.1), затворної рами (об'єкт № 4.1) предмета, схожого на пістолет та магазина до предмета, схожого на пістолет (об'єкт № 5.1).
Генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами на поверхні курка (об'єкт № 2.1), руків'я (об'єкт №3.1), затворної рами (об'єкт № 4.1) предмета, схожого на пістолет та магазина до предмета, схожого на пістолет (об'єкт № 5.1) є змішаними, містять генетичні ознаки більше двох осіб та не придатні для ідентифікації;
-генетичні клітини з ядрами на поверхні спускового гачка та дужки предмета, схожого на пістолет (об'єкт № 1.1) є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб та придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію свідка ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
висновок Експерта № 091-245-2022 від 21 жовтня 2022 року, відповідно до якого встановлено:
1. згідно «Висновку експертного дослідження» № 082-1060-2022 від 15 вересня 2022 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В ізосерологічної системи АВО;
2. при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту правої руки (об.1) потерпілого ОСОБА_9 знайдена кров людини, статева належність якої не визначена через відсутність клітинних елементів крові. Також знайдені клітини багатошарового плаского незроговілого епітелію особи чоловічої генетичної статі. При визначенні групової належності слідів в об. 1 виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає їх походження від потерпілого ОСОБА_9 ;
3. при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки (об.2) потерпілого ОСОБА_9 знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, а також клітини багатошарового плаского незроговілого епітелію, мікрофрагменти шкіри та м'язової тканини людини, статева належність яких не встановлена через непридатність ядер клітин для цитологічного аналізу та чисельну забрудненість препаратів коковою мікробною флорою. При визначенні групової належності слідів в об.2 виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає їх походження від потерпілого ОСОБА_9 ;
висновок Експерта № 091-244-2022 від 20 жовтня 2022 року, відповідно до якого встановлено:
1. згідно «Висновку експертного дослідження» № 082-1060-2022 від 15 вересня 2022 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В ізосерологічної системи АВО;
2. при судово-цитологічному дослідженні змивів з правої (об.1) і лівої (об.2) рук потерпілого ОСОБА_9 знайдена кров людини, яка в об. 2 належить особі чоловічої генетичної статі, в об. 1 статева належність визначена через відсутність клітинних елементів крові. При визначенні групової належності крові виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає їх походження від потерпілого ОСОБА_9 . Клітини з ядрами в об. 1, 2 не знайдені;
висновок Експерта № КСЕ-19/111-22/38955-Д від 28 вересня 2022 року, відповідно до якого при проведенні дактилоскопічної експертизи встановлено наступне.
На поверхні наданого на дослідження предмета (предмет схожий на пістолет «P. BERETTA», з написом « НОМЕР_17 » та предмет схожий на магазин), а саме на спусковому гачку, дужці, руків'ї, затворній рамі та магазині предмета наданого на дослідження та на інших його частинах, слідів папілярних узорів рук не виявлено.
Відповісти на запитання: «Якщо так, то придатні виявлені сліди папілярних візерунків для ідентифікації особи на поверхні наданого на дослідження предмета (предмет схожий на пістолет «P. BERETTA», з написом « НОМЕР_24 » та предмет схожий на магазин)?» неможливо, у зв'язку з відсутністю слідів папілярних узорів на об'єктах дослідження.
Відповісти на запитання: «Чи належать виявлені сліди папілярних узорів виявлених на предметі схожому на пістолет «P. BERETTA», з написом «НОМЕР_17» та на предметі схожому на магазин, підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трупу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідку ОСОБА_25 , чи іншій особі?» неможливо, у зв'язку з відсутністю слідів папілярних узорів на об'єктах дослідження;
висновок Експерта №СЕ-19/111-22/38733-ФХВР від 16.12.2022 року відповідно до якого:
на наданих на дослідження тканевих (спиртових) серветках - слідів продуктів пострілу не виявлено, в межах чутливості використаних методів дослідження.
Висновок експерта №СЕ-19/111-22/38737-ФХВР від 16.12.2022 року відповідно до якого:
на наданих на дослідження тканевих (спиртових) серветках - слідів продуктів пострілу не виявлено, межах чутливості використаних методів дослідження.
Проаналізувавши зібрані та перевірені судом докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої, свідків, суд дійшов висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
Доводи захисника про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 118 КК України суд вважає безпідставними, оскільки будь-які фактичні дані, які б підтверджували наявність небезпечного посягання зі сторони ОСОБА_9 або давали б обвинуваченому достатні підстави вважати, що було реальне посягання зі сторони загиблого, відсутні.
Зазначені доводи обвинуваченого та сторони захисту є намаганням створити штучні підстави для виправдання злочинних дій стосовно загиблого.
Суд вважає, що показання обвинуваченого, надані під час судового розгляду, спрямовані на спотворення фактичних обставин події з метою хибного сприйняття судом реальних мотивів дій обвинуваченого.
Додатковим підтвердженням такого висновку, суд вважає відмову ОСОБА_3 від участі в слідчому експеременті.
Суд враховує, що кримінальним процесуальним законом підозрюваному, обвинуваченому надано право не говорити нічого з приводу підозри, обвинувачення.
У той же час, в ході судового розгляду задоволено клопотання прокурора про проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_3 .
На переконання суду, непослідовним та нелогічним є рішення ОСОБА_3 не повідомити, а фактично приховати від органу досудового розслідування та суду обставини події, які могли би виправдовувати дії обвинуваченого в ході проведення слідчого експерименту за його участі від проведення якого від відмовився, посилаючись на закінчення строку досудового розслідування.
Вказана поведінка у сукупності з іншими, встановленими судом фактами, свідчить про намагання обвинуваченого скористатися своїм процесуальним правом з метою зашкодити органу розслідування та суду об'єктивно встановити реальні обставини вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст. 27 Конституції України, ст. 36 КК України передбачене право кожної особи на необхідну оборону, що спрямоване на забезпечення можливості захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання.
Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони зумовлена, зокрема, захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
Суд, досліджуючи питання кваліфікації інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, враховує конкретні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_9 участі у діях, спрямованих на створення загрози здоров'ю та життю щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , не брав, з боку загиблого ОСОБА_9 також було відсутнє суспільно небезпечне посягання такого ступеню небезпеки, яке б надавало обвинуваченому право на необхідну оборону.
Можливий конфлікт, який відбувся між обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_9 не був визначальною обставиною та підставою вживати наскільки кардинальних заходів необхідної оборони, щоб позбавити життя загиблого.
Щодо доводів сторони захисту про наявність в обвинуваченого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді синців на обличчі отриманих під час бійки із загиблим ОСОБА_9 , суд зазначає наступне.
Так, сторона захисту під час судового розгляду акцентувала увагу суду на розірваний на тілі загиблого ланцюжок та пошкоджений стіл, що було зафіксовано на відеозаписі в ході огляду місця події долученому, до матеріалів кримінального провадження. Вказував, що це свідчить про боротьбу, яка відбувалася між обвинуваченим ОСОБА_3 та загиблим ОСОБА_9 .
Крім цього, стороною захисту в судовому засіданні надано відомості, щодо перебігу кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022105100002732 від 11.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України.
Так, з доданих матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 26.10.2022 року звернувся до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року, зобов'язано уповноважену особу (слідчого) Шевченківського УП ГУНП у м. Києві невідкладно, але не пізніше 24 (двадцяти чотирьох) годин після отримання органом досудового розслідування копії ухвали слідчого судді, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, викладені в заяві ОСОБА_3 від 26.10.2022, отриманій 31 жовтня 2022 року, та розпочати досудове слідство.
На переконання суду, навіть за умов можливої боротьби між обвинуваченим та загиблим, враховуючи локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень обвинуваченого, які в подальшому були предметом дослідження судово-медичної експертизи, проведеної на підставі постанови дізнавача сектору дізнання ВД №2 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_79 , винесеної 17 травня 2023 року, зокрема висновку експерта №042-865-2023, реальної небезпеки життю та здоров'ю ОСОБА_3 не було.
Так, на дослідження було надано належним чином завірені електрофотокопії: довідка №580, виписки з журналу, «Довідка» №694ф/КИ-23 від 08.05.2023 із «Центру охорони здоров'я Державної кримінальної виконавчої служби України» в м. Києві; «Довідка» №533ф/КИ-23 від 10.04.2023 із «Центру охорони здоров'я Державної кримінальної виконавчої служби України» в м. Києві; «Довідка» №55A3/128/32-2022 від 30.09.2022 із «Центру охорони здоров'я Державної кримінальної виконавчої служби України» в м. Києві; «Довідка» №802 ф/128/КИ-23 від 24.05.2022 із «Центру охорони здоров'я Державної кримінальної виконавчої служби України» в м. Києві; «Заява» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 11.09.2022, рентгенівські знімки черепа від 28.09.2022, рентгенівський знімок, електрофотокопія заключення рентгенолога.
У відповідності до підсумків вищевказаної експертизи вбачається, що «згідно наданої документації на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 10.09.2022 при огляді під час поміщення до ІТТ і 12.09.2022 при огляді черговим медичним персоналом ДК «Київський слідчий ізолятор» у нього мали місце синці м'яких тканин в ділянці щоки зліва та верхньої поверхні губи.
Характер вказаних ушкоджень свідчить про те, що вони утворилися від дій тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) за даними наданої медичної документації визначити не представляється можливим.
Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синців у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки відображають тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, кожне з вказаних тілесних ушкоджень відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я), відповідно п. п. 1.5.2, 2.3.5. та 4.6. «Правил».
Зокрема, з відповіді начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в місті Києві та Київській області ОСОБА_80 від 10.04.2022 року №533ф/КМ-23, наданої на запит захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_8 вбачається, що 12.09.2022 року ОСОБА_3 прибув до ДУ «Київський слідчий ізолятор». По прибуттю до установи був оглянутий черговим медичним персоналом. За даними первинного огляду даних за гостру терапевтичну патологію не виявлено. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді незначних пошкоджень (синці) м'яких тканин в ділянці щоки зліва та верхньої поверхні верхньої губи. Медичної допомоги не потребував.
28.09.2022, у зв'язку із зверненням, був обстежений рентгенологічно (придаткові пазухи носу). Висновок: «придаткові пазухи посу звичайної пневматизації. Незначне викривлення носової перетинки. В подальшому з приводу ЛОР патології не звертався. Стан здоров'я ОСОБА_3 на даний час стабільний, задовільний.Термінового лікування, як в умовах Київської міської медичної частини, так і в лікарняних закладах МОЗ України він не потребує».
Суд звертає увагу, що не можна виключити, що незначні ушкодження, зокрема синці м'яких тканин в ділянці щоки зліва та верхньої поверхні верхньої губи могли утворитися в ході боротьби і самооборони.
Однак, обраний обвинуваченим ОСОБА_3 спосіб «захисту», як про це зазначає обвинувачений ОСОБА_3 явно та очевидно не відповідав рівню створюваної ОСОБА_9 небезпеки.
Зафіксовані у обвинуваченого тілесні ушкодження, на переконання суду, доводять лише бійку, яка була до нанесення смертельного поранення ОСОБА_9 .
Наведене спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо реальної загрози його життю, який під час вищевказаних подій перебував разом з ним в кімнаті, та фізичного впливу такого ступеню, який би був небезпечним для обвинуваченого та вимагав би відвернення цієї загрози здійснення шляхом одного прицільного пострілу в шию загиблого ОСОБА_9 .
Отже, можна стверджувати, що здійснений ОСОБА_3 постріл дійсно був прицільним, в той же час, спрямованим в область життєво важливих органів загиблого (в область голови, шиї та грудної клітини), що встановлено матеріалами кримінального провадження. Значення має також і обстановка в місці вчинення злочину, а саме: площа місця події є значною, а не обмеженою. ОСОБА_3 мав навички володіння вогнепальною зброєю, оскільки, протягом тривалого часу проходив військову службу, а відтак і навчання по володінню зброєю, а тому достеменно знав і міг передбачати, до яких тяжких наслідків може призвести застосування вогнепальної зброї в область шиї в умовах боротьби, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з положеннями ст. 36 КК України обов'язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 КК України є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, тобто вчинення потерпілим суспільно небезпечного посягання на життя, здоров'я, інші охоронювані законом права, інтереси винного або іншої особи, інтереси держави або суспільства, яке б викликало об'єктивну необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння фізичної шкоди у визначених законом межах. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним слід кваліфікувати за ст. 115 КК України.
Таким чином, якщо визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
При цьому суд також враховує наступне:
- характер взаємовідносин загиблого та обвинуваченого, які свідчать про наявність неприязного відношення між нами в момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
- події, які передували вчиненню кримінального правопорушення, зокрема, спільне розпивання спиртного, словесна перепалка та бійка на ґрунті, можливої особистої неприязні.
Крім цього, враховуючи те, що ймовірно, під час вчинення кримінального правопорушення відбувалася між обвинуваченим та загиблим бійка, ОСОБА_9 потрібен був би час на те, щоб заволодіти зброєю ОСОБА_3 , переконатися в тому, що вогнепальна зброя є готовою до використання (наявність патронів у магазині, справність пістолета, досилання патрону в патронник, в тому числі), та за умови відсутності цієї обставини, привести в готовність зброю потребувало б певного додаткового проміжку часу, а виходячи з фактичних обставин, встановлених сукупністю доказів та швидкоплинність конфлікту, суд приходить до висновку, що до моменту пострілу такого часу ОСОБА_11 не мав, що підтверджує версію обвинувачення, що постріл був виконаний саме ОСОБА_17 .
Таким чином, суд вважає, що сукупністю доказів у справі не доведено той факт, що обвинувачений оборонявся, тому підстави для кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 118 КК України, як на це орієнтувала суд сторона захисту, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, доводи обвинуваченого про те, що він захищався від нападу загиблого і діяв в стані необхідної оборони, є неприйнятними, оскільки положеннями ст. 36 КК України передбачено право на захист не від будь-якого протизаконного вчинку, а лише від суспільно небезпечного посягання.
Крім того, аналіз сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказів не дає суду підстав для кваліфікації дій обвинуваченого, як вчинення кримінального правопорушення внаслідок дій в стані необхідної оборони. Суд оцінює доводи обвинуваченого щодо такої кваліфікації його діяння, як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З огляду на встановлені обставини справи, спосіб, характер і локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого, знаряддя злочину пістолет, поранення у життєво важливу частину тіла шию, поведінку обвинуваченого і загиблого, що, ймовірно, передувала події (бійка між ними), суд дійшов висновку, що у сукупності вони свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_3 саме на умисне вбивство ОСОБА_9 .
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що доводи обвинуваченого щодо його перебування у стані необхідної оборони є неспроможними та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Щодо доводів захисника про неналежність та недопустимість доказів у кримінальному провадженні, суд дійшов наступних висновків.
Захисник ОСОБА_8 вважав, що фактичні дані зафіксовані в протоколі огляду місця події від 10.09.2022 року проведеному, в приміщенні кабінету № НОМЕР_26 в булівлі по АДРЕСА_4 є недопустимими доказами з наступних підстав:
- протокол не містить імені та по батькові слідчого, який її проводив. Замість того, зазначено лише прізвище та ініціали.
- в розділі «Спеціалістів» не зазначено по батькові спеціаліста-криміналіста, не зазначені дати народження зазначених осіб та їх місця проживання, адреси місць роботи, відсутні аналогічні відомості в розділі «Інші учасники».
Так, клопотання захисника про визнання недопустимим протоколу огляду місця події з вищенаведених підстав суд відхиляє, оскільки шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження встановлено достовірність вказаного доказу, який є допустимим та відповідає вимогам КПК України, з огляду на наступне.
Зважаючи на позицію сторони захисту, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (абз. 5 п. 3.2 рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011).
Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас КПК України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам).
За змістом ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд також враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к, що при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування.
Отже, визнавати недопустимими слід лише ті докази, які отримані внаслідок процесуальних порушень, які призвели до істотного порушення прав і свобод людини, або якщо допущені при збиранні доказів порушення викликали сумніви у їх достовірності, і ці сумніви не вдалось усунути у справедливому змагальному судовому процесі.
За змістом частин 1, 3 ст. 234 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію речових доказів, з'ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Судом встановлено, що огляд місця події, зокрема, кімнати НОМЕР_39 за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, буд. 3А, у період часу з 02 год. 25 хв. до о 05 год. 24 хв. за участі понятих ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , спеціаліста-криміналіста Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_83 , спеціаліста у галузі суд. мед. ОСОБА_84 , старшого спеціаліста-криміналіста ОСОБА_85 , техніка-криміналіста ОСОБА_28 , із дотриманням вимог процесуального закону за наявності відповідного дозволу командира батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_86 . Вказаний протокол підписано усіма учасниками слідчої дії, доповнень, заяв, зауважень та клопотань до нього не надходило, а тому протокол цієї слідчої дії є допустимим доказом, оскільки ґрунтується на законі.
Крім цього зазначав, що зі змісту протоколу вбачається, що під час огляду застосовувались технічні засоби: фотоатарат SONY, нагрудна боді-камера Nikvision № 5212 та відеокамера Panasonic, однак не вказано чи повідомлялись про це особи, які були присутні під час огляду місця події, як не зазначено і характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувалися при проведенні огляду.
В заключній частині протоколу зазначено, що до протоколу огляду додаються фототаблиця та відеозапис, однак не зазначено жодних відмостей щодо характеристик носія інформації на який було збережено відеозапис.
До протоколу додано фототаблиці, складені та підписані техніком-криміналістом ОСОБА_28 та фототаблицю, складену та підписану спеціалістом ОСОБА_87 , крім цього долучено диск з відеозаписом, упакований у конверт, засвідчений печаткою «для довідок» та підписом слідчого ОСОБА_88 . У протоколі огляду є інформація про застосування технічних засобів фіксації (фотоапарату марки «Sony», нагрудної боді-камери Nikvision №5212 та відеокамери Panasonic) та обізнаність про це осіб, котрі брали участь у процесуальній дії.
Суд вказує, що незазначення у протоколах огляду ідентифікаційних ознак і технічних характеристик засобів фіксації, які застосовувалися під час проведення цих заходів, не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та свідчити про наявність підстав для визнання недопустимими їх зафіксованих результатів.
Тобто, жодних істотних порушень прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не допущено під час складання та оформлення протоколу огляду місця події 10 вересня 2022 року не встановлено, як наслідок даний протокол проведено та складено відповідно до вимог КПК України.
Крім цього, Суд відхиляє доводи захисника щодо недопустимості доказу сторони обвинувачення - протоколу огляду місця події від 10 вересня 2022 року, через його нечитабельнісь.
Даний доказ досліджено судом в судовому засіданні. Встановлено, що 10 вересня 2022 року старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_89 було проведено огляд місця події за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3А, будівля ДП «Нафтогаз-Енергосервіс». Об'єктом огляду було приміщення кабінету (кімнати) НОМЕР_39.
Так, 18 травня 2023 року в судовому засіданні прокурор долучив до матеріалів кримінального провадження надрукований текст протоколу огляду місця події. Судом безпосередньо було досліджено зазначений протокол, звернуто увагу на його читабельність та переглянуто відеозапис.
Так, крім цього, сторона захисту в клопотанні про визнання доказів недопустимими зазначила, що, оглянутий під час судового засідання запис огляду місця події не збігається по часу з періодом часу проведення огляду, зазначеному в протоколі огляду місця події.
Суд констатує, що у протоколі огляду від 10.09.2022 дійсно допущено незначні технічні описки, на які звернув увагу захисник, а саме з дослідженого в судовому засіданні відеозапису огляду місця події вбачається, що відеозапис розпочався о 03 годині 03 хвилини 10.09.2022 року і завершився о 03 годині 27 хвилин, натомість в протоколі огляду місця події зазначено, що огляд місця події розпочато о 02 годині 25 хвилин і закінчено о 05 годині 24 хвилини.
Доводи сторони захисту щодо недотримання вимог ст. 104 КПК України стосуються питання якості формування протоколу слідчої дії (питання якості її змісту, зазначення/не зазначення певних даних), однак не містять у собі посилань на порушення фундаментальних прав і свобод особи.
Крім того, суд враховує постанову ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17 (провадження № 13-3кс22) яка констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч.3 ст.6 Конвенції, ст.59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п.«d» ч.3 ст.6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст.8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч.1 ст.63 Конституції України).
У кожному із зазначених вище випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
Суд вважає, що таких конвенційних та конституційних порушень прав та свобод підозрюваного, а далі обвинуваченого ОСОБА_3 у справі не допущено, та стороною захисту не наведено.
Крім цього, в письмових дебатах стороною захисту зазначено, що огляд місця події в тому числі кімнати АДРЕСА_7 , проведений 10.09.2022 року в період часу з 02:25 год. по 05:24 год.; кімнати №306 в будівлі по вул. Івана Гонти, 3А в м. Києві, згідно протоколу проведений 10.09.2022 року в період часу з 04:15 год. по 04:40 год.
Згідно протоколу приміщення їдальні на 4 поверсі в будівлі по вул. Івана Гонти, 3А у м. Києві, огляд проведений 10.09.2022 в період з 05:15 по 05:30 год., а відтак зазначене свідчить, що поняті ОСОБА_90 , ОСОБА_91 та технік-криміналіст ОСОБА_28 одночасно перебували в 3-х приміщеннях в тому числі розташованих на різних поверхах, чого не могло бути фізично та опитувались співробітниками поліції одночасно.
Суд вважає, що з урахуванням значення даних доказів для справи, вказані недоліки слід врахувати, однак такі недоліки не спростовують відомостей, зафіксованих у даних протоколах.
Протоколи огляду від 10.09.2022 містять у доступній та зрозумілій формі відомості, які мають значення для кримінального провадження. Суд не убачає підстав для визнання вказаних протоколів огляду недопустимим із мотивів, які зазначено стороною захисту.
Крім цього, сторона захисту просила визначити очевидно недопустимими доказами відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, які 10.09.2022 року здійснювали виїзд за адресою: м. Київ, вул. І. Гонти, 3А, посилаючись на отримання відеозаписів з грубим порушенням положень КПК України. Натомість із супровідного листа та доданих до нього відеозаписів вбачається, що постанова слідчим не виносилася та відповідний протокол, передбачений положеннями КПК України не складався.
Посилаючись на відсутність відповідних запитів та/або ухвали слідчого судді на підставі яких було отримано такі документи, вказував, що відсутня можливість встановити, що такі документи були отримані у порядок встановлений КПК України. Зокрема, під час досудового розслідування чи після його закінчення, чи є подані документи саме додатковими матеріалами, отриманими до або під час судового розгляду і чи дотримано вимоги ст. 290 КПК України; відсутні супровідні документи від відповідної військової частини та ІНФОРМАЦІЯ_8 , що позбавляє можливості їх ідентифікувати, як достовірні та встановити їх походження та час отримання прокурором; вказані документи стороні захисту не відкривались в порядку ст. 290 КПК України.
Так, суд визнає безпідставними посилання сторони захисту про визнання недопустимим доказом відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, які отримані слідчим з грубим порушенням норм КПК України, з тих підстав, що постанова слідчим не виносилася та відповідний протокол, передбачений положеннями КПК України не складався.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Стаття 245-1 КПК України визначає, що зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису полягає в одержанні слідчим, прокурором від особи, яка є власником або володільцем відповідних приладів або засобів, необхідних для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, копій фото- або кінозйомки, відеозапису, здійснених у публічно доступних місцях, у тому числі в автоматичному режимі, за виключенням місць, що відносяться до приватних помешкань осіб.
Для здійснення зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису особі, яка є власником або володільцем відповідних приладів або засобів, пред'являється постанова слідчого, прокурора.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_89 було зроблено запит до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про надання копії відеоматеріалу з портативних відеореєстраторів працівників управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, які 10.09.2022, здійснювали виїзд за адресою: м. Київ, вул. І. Гонти, 3А для долучення до матеріалів кримінального провадження.
Виходячи із вищевикладеного, звернення старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_89 , із запитом до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, який є володільцем даного відеозапису, не суперечить чинному кримінальному процесуальному законодавству, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення має право збирати докази шляхом витребування та отримання від підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, на проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом, та законодавством не передбачено обов'язку отримання таких доказів виключно на підставі постанови слідчого чи прокурора.
Положеннями ст. 245-1 КПК України врегульовано порядок одержання слідчим, прокурором показань технічних приладів і технічних засобів від особи, яка є власником або володільцем таких приладів чи засобів. Враховуючи положення ст. 93 КПК України, а також те, що володільцем відеозапису є управління поліції, законодавством не передбачено обов'язку отримання таких доказів виключно на підставі постанови слідчого чи прокурора, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для визнання вказаних стороною захисту відеозаписів недопустимими доказами. (Постанова ККС ВС від 4 червня 2025 року у справі № 294/2236/23 (провадження № 51-757км25).
Крім цього, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просив визнати очевидно недопустимим фактичні дані зафіксовані в протоколі огляду місця події. Зазначив, що огляд місця події, який проводився в житлі чи іншому володінні особи до якого відноситься і приміщення кабінету № НОМЕР_26 в буд. АДРЕСА_4 , здійснюється згідно з положеннями КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
При цьому огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук.
Обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.
У той же час огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Як вбачається із протоколу огляду місця події від 10.09.2022 року з фототаблицею, слідчим при проведенні огляду місця події проводилась фіксація обстановки приміщення кабінету № НОМЕР_26, який розташований за адресою: вул.Івана Гонти, 3А.
При цьому будь-якого відшукування предметів злочину при здійсненні вказаної слідчої дії не відбувалося.
Відтак, на думку суду, вказана слідча дія проведена у відповідності до вимог ст. 237 КПК України, а тому доводи сторони захисту про те, що у даному випадку фактично був проведений обшук є надуманими.
Вказував, що від особи, яка володіє приміщенням в якому проводився огляд місця події не було добровільної згоди, а слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_93 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про проведення огляду будівлі ДП «Нафтогаз-Енергосервіс», приміщення кабінету НОМЕР_39, який розташований за адресою: вул.Івана Гонти, 3А у зв'язку з невідкладним випадком, пов'язаним з виявленням особи підозрюваного та вилученням речей, які мають значення для розслідування. Клопотання слідчого про надання дозволу на проведення огляду слідчим суддею задоволено безпідставно, оскільки слідчим не наведено в клопотанні підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України, а відтак ухвала є незаконною, а всі докази отримані в ході огляду місця події недопустимими.
Акцентував увагу, що в протоколі огляду місця події від 10.09.2022, серед предметів, які були вилучені була деформована куля, однак як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, слідчий з відповідним клопотанням не звертався, а слідчий суддя дозволу на її вилучення не давав, відтак вилучення відбулося без дозволу суду.
Суд акцентує увагу, що законодавцем, окрім можливості проникнення на підставі судового рішення, передбачено можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє. Відповідно, як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 455/156/18, добровільна згода особи та ухвала слідчого судді є рівноцінними (альтернативними) підставами проникнення до житла чи іншого володіння особи з метою проведення окремих слідчих (розшукових) дій, зокрема, й огляду.
Відповідно до власноручно написаної заяви від 10 вересня 2022 року ОСОБА_62 надав згоду «на огляд за адресою: м. Київ, вул. Гонти, 3А», а отже і надав слідчому підстави для проведення цієї слідчої дії.
При цьому можливість вилучення в ході огляду речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, прямо передбачена ч. 5 ст. 237 КПК України і окремого дозволу не потребує.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16 к, добровільність згоди має встановлюватися виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватися сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.
Наявна в матеріалах справи заява ОСОБА_94 є доказом, який підтверджує добровільність його згоди, інших доказів, які б ставили її під сумнів не надано, а тому відсутні підстави для протилежного висновку.
З метою легалізації проведеного огляду, 10 вересня 2022 року слідчий відділення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління у місті Києві ОСОБА_95 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення огляду, зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3А, приміщення кабінету (кімнати) НОМЕР_39, у зв'язку з невідкладним випадком, пов'язаним з виявленням особи підозрюваного та вилученням речей, що мають значення для розслідування.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року задоволено клопотання слідчого відділення слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління у місті Києві ОСОБА_96 про проведення огляду в рамках цього кримінального провадження, а також визнано правомірними дії слідчого за адресою: м. Київ, вул. Гонти, 3А, в ході якого вилучено речі, які у подальшому визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що ухвала слідчого судді від 13 вересня 2022 року про проведення огляду містить аргументацію надання дозволу на проведення огляду із зазначенням конкретних підстав невідкладності цієї слідчої дії.
Отже, проведення огляду до постановлення ухвали слідчого судді не свідчить про його незаконність, оскільки надалі такий дозвіл було надано 13 вересня 2022 року у порядку ч. 3 ст. 233 КПК.
Указаний огляд було проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому отримані у його результаті докази й похідні від них є належними та допустимими, а доктрина «плодів отруєного дерева» не може бути застосована.
Щодо посилання сторони захисту на безпідставне задоволення клопотання слідчого щодо надання дозволу на проведення огляду, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Проте зі змісту ухвали про проведення підготовчого судового засідання від 22 лютого 2022 року та журналу судового засідання слідує, що стороною захисту не надавалися такі заперечення проти ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду.
Відтак у суду відсутні підстави сумніватися у законності проведення огляду за адресою: м. Київ, вул. Гонти, 3А, зокрема, в кімнаті НОМЕР_39, а також вважати протокол цієї слідчої дії та похідні від нього докази недопустимими.
Крім того, суд звертає увагу, що упродовж досудового розслідування, тобто, в період проведення слідчих дій, збирання доказів, ні сторона захисту, ні будь-яка інша особа не стверджували про тримання органом досудового розслідування вилучених речей всупереч їх волі, про порушення процесуального порядку утримання речових доказів, про їх бажання вилучити речові докази із місця їх зберігання та володіння правоохоронного органу.
У своїх рішеннях суд неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, це рішення не підлягає сумніву. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на одне питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру (п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії" від 24.07.2003, заява №52854/99).
Відтак суд зауважує, що вищезазначена ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва постановлена належним суб'єктом та відповідає вимогам КПК, тоді як надання оцінки мотивам, з яких слідчіий суддя дійшов відповідних висновків, свідчитиме про намагання даного складу суду повторно оцінити докази, надані слідчим в обґрунтування свого клопотання до слідчого судді.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання протоколу огляду місця події недопустим доказом з вищенаведених підстав.
Крім вищевказаного, захисник ОСОБА_8 просив визнати недопустимими доказами долучені до матеріалів кримінального провадження, зокрема, витяги із наказу командира ВЧ НОМЕР_15 від 21.09.2022 року №139, Наказ ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.09.2022 року №271 та висновок експерта від 05.07.2023 року №СЕ-19/111-23/3794-БД, оскільки, відсутні відповідні запити та/або ухвали слідчого судді на підставі яких було отримано такі документи, що позбавляє можливості встановити, що такі документи були отримані у порядок встановлений КПК України, зокрема, під час досудового розслідування чи після його закінчення, чи є подані документи саме додатковими матеріалами, отриманими до або під час судового розгляду і чи дотримано вимоги ст. 290 КПК України.
Зазначав, що відсутні супровідні документи від відповідної військової частини та ІНФОРМАЦІЯ_8 , що позбавляє можливості їх ідентифікувати як достовірні та встановити їх походження та час отримання прокурором. Крім цього, вказані документи стороні захисту не відкривались в порядку ст. 290 КПК України.
Щодо визнання недопустимими долучених прокурором до матеріалів кримінального провадження витягів із наказу командира ВЧ НОМЕР_15 від 21.09.2022 року №139, Наказу ІНФОРМАЦІЯ_9 від 19.09.2022 року №271 та висновок експерта від 05.07.2023 року №CE-19/111-23/3794-БД варто зазначити, що із запиту прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_98 в порядку ст. ст. 36, 93 КПК України від 25.01.2023 №442 вбачається, що прокурор звернувся до командира НОМЕР_14 батальйону резерву (військова частина НОМЕР_15 ) полковника ОСОБА_99 із запитом про надання завірених копій відповідних наказів командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України та командира військової частини НОМЕР_15 відносно полковника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно супровідного листа від 26.01.2023 №365 за підписом командира військової частини НОМЕР_15 полковника ОСОБА_100 , надано запитувані копії витягів з наказів командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України та командира військової частини НОМЕР_15 .
З викладеного вбачається, що вищевказані матеріали витребувані прокурором під час досудового розслідування в порядку ст. 93 КПК України, а відтак отримані у передбаченому КПК України порядку та не можуть бути визнані з вищенаведених стороною захисту підстав, недопустимими доказами.
Щодо висновку експерта від 05.07.2023 року №CE-19/111-23/3794-БД варто зазначити, що згідно протоколу ознайомлення сторони захисту з доказами від 19 вересня 2023 року, прокурором надано стороні захисту доступ до вищевказаного висновку експерта в порядку ст. 290 КПК України, а тому суд вважає даний аргумент щодо недопустимості вказаного доказу безпідставним.
Крім цього, щодо висновку експерта від 05.07.2023 року №CE-19/111-23/3794-БД сторона захисту в клопотанні про визнання доказів недопустимими зазначила, що «проведення експертизи на підставі постанови винесеної до завершення досудового розслідування, після закінчення строку досудового розслідування є істотним порушенням положень КПК України, а фактичні дані викладені у висновку експерта від 05.07.2023 року №CE-19/111-23/3794-БД є недопустимими доказами».
Вказував, що експертиза грунтується на доказах, які є недопустимими. Для проведення експертизи було надано, зокрема, зразок крові трупа ОСОБА_9 , однак такий доказ в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту не відкривався і є недопустимим.
Так, суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що висновок експерта від 05.07.2023 складений поза межами стадії досудового розслідування та внаслідок цього є очевидно недопустимим.
Судова молекулярно-генетична експертиза була призначена постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_101 від 23.01.2023, а висновок експерта складено 05.07.2023.
З наведеного вбачається, що висновок експерта дійсно складений після завершення досудового розслідування, що, однак, не свідчить про його недопустимість з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення у виді постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. При цьому, як неодноразово зазначав Верховний Суд, в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18 (провадження № 51-6250 км19), від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20 (провадження № 51-2066 км21), від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890 км19).
Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив'язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування (постанова ККС ВС від 17.02.2021 у справі № 344/6630/17, провадження № 51-4852 км 20).
З наведеного вбачається, що в межах стадії досудового розслідування потрібно розрізняти поняття та процесуальні моменти «завершення досудового розслідування» і «закінчення досудового розслідування». Саме закінчення досудового розслідування є кінцевим моментом останнього, що унеможливлює проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій.
На підставі вищевикладеного суд звертає увагу, що до закінчення досудового розслідування в межах даного кримінального провадження було не тільки призначено вказану експертизу, але і проведено її з наступним складанням відповідного висновку експерта. Після завершення експертизи висновок експерта та матеріали експертного дослідження були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України. Тобто, дана експертиза була призначена та проведена в межах стадії досудового розслідування.
Обставини складання висновку експерта після завершення досудового розслідування жодним чином не впливають на зазначені висновки суду. Тривалість та своєчасність проведення експертизи є обставинами, які не залежать від сторони обвинувачення. Внаслідок цього можуть виникати ситуації, за яких експертиза призначається під час досудового розслідування, а висновок за результатами цієї експертизи отримується стороною обвинувачення, наприклад, під час судового розгляду. На це, зокрема, орієнтує і зміст положень ч. 11 ст. 290 КПК України, згідно з якими сторони зобов'язані відкривати одна одній додаткові матеріали, що були отримані до або під час судового розгляду.
У зв'язку з цим суд переконаний, що за обставин, коли експертиза у встановленому законом порядку була призначена під час досудового розслідування, але з незалежних від сторони обвинувачення причин була проведена вже після завершення та/або закінчення досудового розслідування чи вже під час судового розгляду, це не може свідчити про порушення вимог кримінального процесуального законодавства, якщо результати експертного дослідження були відкриті стороною обвинувачення у порядку ст. 290 КПК України.
Тому, оскільки судова молекулярно-генетична експертиза в межах даного кримінального провадження була призначена під час досудового розслідування, а висновок експерта отримано стороною обвинувачення та відкрито стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України до закінчення досудового розслідування (хоча і після його завершення), то з урахуванням вищевикладених висновків суд не вбачає підстав для визнання висновку експерта від 05.07.2023 недопустимим доказом. Відповідно доводи сторони захисту про недопустимість цього доказу з підстав його отримання поза межами досудового розслідування суд вважає необґрунтованими.
Щодо наданого на експертизу зразку крові ОСОБА_9 , який стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не відкривався, а відтак є недопустимим доказом варто зазначити наступне.
На орган досудового розслідування покладено обов'язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов'язаний здійснювати таке ознайомлення в обов'язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові об'єднаної палати від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17, відсутність у матеріалах кримінального провадження документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання до них доступу або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
В письмових судових дебатах сторона захисту зазначала, що висновок експерта № 011- 4641-2022, складений експертом ОСОБА_102 . Експертиза проводилась на підставі постанови слідчого. З описово-мотивувальної частини вбачається, що експертом використовувались результати лабораторних досліджень у формі висновків експертних досліджень: судово-токсикологічного №051-1347-2022 від 15.09.2022 р., де виявлено в крові трупа ОСОБА_9 етиловий спирт в концентрації 2.09 проміле; судово-гістологічного №061-1105-2022 від 15.09.-26.09.2022; судово-імунологічного №082-1060-2022 від 15.09.2022, яким встановлено групу крові ОСОБА_9 ; медико-криміналістичного №072-230-2022 від 13.12.-22.12.2022, яким досліджувались клапті шкіри. Вказаних досліджень слідчий не призначав, експерт з відповідними клопотаннями до слідчого не звертався, дослідження проведені з власної ініціативи експерта і питання, які виносилися на вирішення досліджень слідчим на вирішення не ставилися. На вирішення експертів ставились питання, які не ставилися слідчим в постанові про призначення експертизи.
Акцентував увагу, що експерт не мав повноважень проводити додаткові експертні дослідження, ставити на вирішення експертів запитання, які не ставились слідчим в постанові.
Щодо експертного дослідження №072-230-2022, зокрема, зазначив, що результати вказаного дослідження покладені в основу висновку експерта №011-4641-2022, однак в останньому без достатньої деталізації морфологічних ознак рани зроблені висновки, про те яка рана є вхідною, а яка вихідною. Експертом не зазначено, яка методика та література використовувалась для визначення вхідного і вихідного отвору. Вказував, що такі порушення свідчать про неповноту і необ'єктивність дослідження, а відповідно і висновок про встановлення вхідного та вихідного отвору не можна приймати до уваги.
Так, дослідивши вищевказані висновки в ході судового розгляду та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд визнає їх вірними, послідовними, мотивованим достатньо переконливо та такими, що не суперечать обставинам справи та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, а тому суд вважає їх належними та достовірними.
У вказаній справі судово-медична експертиза призначена на підставі постанови старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_103 за постановою слідчого 10 вересня 2022 року та отримана ДСУ Київське міське бюро СМЕ 10 вересня 2022 року.
На вирішення експерту слідчий поставив запитання щодо причини смерті загиблого ОСОБА_9 ; наявності на трупі тілесних ушкоджень, а також їх характер, локалізацію, кількість, механізм утворення, час настання та ступінь тяжкості.
Цю експертизу в кримінальному провадженні провела належна особа, яка має відповідний фаховий рівень, вищу медичну освіту, необхідні знання та досвід роботи. Згідно з вимогами закону експерт був попереджений слідчим про кримінальну відповідальність за статями 384, 385 КК України й у висновку надав вичерпні відповіді на всі запитання, поставлені йому в постанові слідчого. Зроблений ним висновок містить відповідні на запитання слідчого, структура висновку за своїм змістом не викликає у суду сумнівів у його правильності чи повноті, відтак об'єктивних підстав для визнання такого висновку недопустимим доказом суд не встановив.
Щодо висновків експертних досліджень №051-1347-2022 від 15.09.2022 р., №061-1105-2022 від 15.09.-26.09.2022; №082-1060-2022 від 15.09.2022, №072-230-2022 від 13.12.-22.12.2022, які складені на підставі направлення лікаря судово-медичного експерта ОСОБА_104 варто зазначити, що вказані експертні дослідження, результати яких відображені в дослідницькій частині висновку експерта №011-4641-2022 враховані судово-медичним експертом ОСОБА_105 при складенні вищевказаного висновку, зміст яких містив відповіді на питання, які поставлені слідчим в постанові про призначення судово-медичної експертизи. Вказані експертні дослідження проведені особами, які володіють спеціальними знаннями.
Так, під час судово-медичної експертизи на підставі спеціальних знань експерт за встановленою методикою досліджує об'єкт експертизи, який стосується обставин кримінального провадження, для вирішення конкретних медичних питань. Так, експерт у висновку дослідив механізм утворення тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_9 , а суд у свою чергу встановив фактичні обставини кримінального провадження та здійснив юридичний аналіз установлених обставин за кримінально-правовими правилами оцінки, спираючись не тільки на висновки експерта, а й на інші докази.
З огляду на зазначене будь-яких порушень вимог процесуального закону, які би ставили під сумнів правильність висновку експерта №011-4641-2022 та висновки експертних досліджень, суд не вбачає.
Щодо твердження сторони захисту про неповноту експертного дослідження №072-230-2022, зокрема, варто зазначити наступне.
Так, згідно висновку експертного дослідження №011-4641-2022 вбачається, що при медико-криміналістичному дослідженні 2-х клаптів шкіри з трупа ОСОБА_9 встановлено:
1. А) на клапті з лівої поверхні шиї мається одна рана від дії вогнепального снаряду. В ділянці згаданої рани малось нашарування заліза, міді та цинку у вигляді плям. Інших сторонніх нашарувань не відмічається.
2. Б) на клапті з правої надлопаткової ділянки мається одна рана від дії вогнепального снаряду. В ділянці згаданої рани малось нашарування заліза. Нашарування міді та цинку у вигляді досить слабкого характеру. Інших сторонніх нашарувань не відмічається.
3. Визначити вхідний-вихідний характер ран та дистанцію пострілів не виявляється можливим з причин вказаних в синтезуючій частині, а саме: визначити вхідний-вихідний характер ран можливо при їх порівнянні з наявністю відповідного раньового каналу, який не обумовлений. Також дистанція пострілів не визначається при можливості перекриття згаданих зон шарами одягу, бронежилетами, наявними перешкодами.
З огляду на зазначене, судово-медичним експертом-криміналістом в підсумках вказаного експертного дослідження вказано причини неможливості визначити вхідний-вихідний характер ран та дистанцію пострілів. Разом із тим, дана обставина, всупереч твердженням захисника, не свідчить про те, що висновок експерта №011-4641-2022 є неповним, а є лише його припущенням.
Щодо відсутності відомостей про методику та літературу, яка використовувалась для визначення вхідного і вихідного отвору у висновку вказаного експертного дослідження суд зазначає наступне.
Зміст оцінки цього джерела доказів полягає у визначенні його допустимості для використання у кримінальному провадженні, а також повноти і достовірності викладених у ньому відомостей.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатами судово-медичного дослідження, експертом складено відповідний висновок, у якому в дослідницькому та синтезуючому розділах міститься опис проведених досліджень, отримані результати та їх експертна оцінка, чим спростовуються доводи сторони захисту в цій частині.
Хоч слушними є доводи захисника про відсутність у висновку відомостей про використані експертом нормативні акти, проте норми чинного кримінального процесуального закону, зокрема, вимоги ст. 102 КПК України, не містять посилань на обов'язок експертів зазначати це у своєму висновку, що виснувано Верховним Судом у постанові від 29 травня 2023 року (справа № 496/2555/14-к).
В той же час, акцентував увагу, що висновок експерта від 05.07.2023 року №°CE-19/111-23/3794-БД зроблений без особистого проведення дослідження судовим експертом ОСОБА_106 і грунтується на висновках іншого висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 16.12.2022 року №CE-19/111-22/38955-БД, який грунтується на недопустимих речових доказах, які були вилучені під час огляду місця події з істотними порушеннями КПК України.
Так, даним висновком зафіксовані результати судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої ставились наступні питання:
- встановити генетичні ознаки зразка крові трупу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .?
- чи збігаються генетичні ознаки зразка крові трупу ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 з встановленими генетичними ознаками (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених поверхні на спусковому гачку та дужки предмету, схожого на пістолет (об'єкт №1.1) (таблиця 1.1, додаток 1) та клітин з ядрами на поверхні курка (об'єкт № 2.1), руків'я (об'єкт № 3.1), затворної рами (об'єкт № 4.1) предмета, схожого на пістолет та магазина до предмета, схожого на пістолет (об'єкт № 5.1) у висновку експерта №КСЕ-19/111-22/38955-БД від 16.12.2022.
Жодних істотних порушень вимог процесуального закону та Закону України «Про судову експертизу» при проведенні експертизи, за результатами якої був складений висновок експерта від 05.07.2023 року №°CE-19/111-23/3794-БД, в судовому засіданні не встановлено.
Та обставина, що експертом був взятий до уваги висновок експерта від 16.12.2022 року №KCE-19/111-22/38955-БД, не є порушенням процесуального закону, оскільки в компетенцію експерта не входить надання оцінки іншим висновкам експертів з точки зору їх допустимості, або недопустимості.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання сторони захисту про визнання висновку експерта 05.07.2023 року №°CE-19/111-23/3794-БД, як недопустимого, слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.
Крім цього, відповідно до вказаної експертизи, судом встановлено, що об'єкт дослідження (зразок крові ОСОБА_9 ) був упакований належним чином. Так, згідно розділу «ДОСЛІДЖЕННЯ» встановлено, що експерт описує об'єкт який надійшов на експертизу. Зокрема, зазначено: «об'єкт доставлено на дослідження в упакованому та опечатаному вигляді, в конверті з паперу білого кольору. На лицевій поверхні конверта є пояснювальні рукописні написи, виконані барвником синього кольору: "Зразок крові від трупа ОСОБА_9 , 1975 р.н. (BE № 011-4641-2022) ". Клапан конверта заклеєно та опечатано биркою з паперу білого кольору з трьома ідентичним відбитками круглої печатки: "КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ КЛНІЧНЕ БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОї ЕКСПЕРТИЗИ * М.КИЇВ * УКРАЇНА ВІДДІЛЕНННЯ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ІМУНОЛОГІЇ Ідентифікаційний код 23698049» та з пояснювальними рукописними написами, виконані барвником синьом кольору: "підпис/ ОСОБА_124 /підпис/". Порушення цілісності пакування не виявлено.
При відкритті конверта встановлено, що в ньому знаходиться згорток паперу білого кольору, всередині якого виявлено фрагмент марлі білого кольору, частково просочений речовиною бурого кольору.
Вміст упаковки відповідає переліку, наведеному на упаковці та зазначеному в постанові про призначення судової експертизи.
3 речовини бурого кольору на фрагменті марлі зі зразком крові трупу ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зроблено вирізки поміщено до пробірки типу "епендорф".
Разом з тим, зразки, отримані для експертизи, не є самостійними доказами у кримінальній справі та самі собою не встановлюють обставин, що входять до предмета доказування. Такі зразки несуть у собі інформацію, що має доказове значення, та є матеріалами для отримання нового або перевірки вже наявного доказу. Отримання зразків для експертизи повинно здійснюватися з дотриманням таких вимог, як забезпечення прав і свобод людини; одержання зразків належною особою в передбаченому порядку; забезпечення безсумнівності походження зразків від конкретного об'єкта, їх достовірності; правильне документування ходу і результатів слідчої дії (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 591/2823/19).
Таким чином, суд вважає, що зразок крові трупа ОСОБА_9 був упакованим належним чином, який в подальшому був направлений до експертних установ в якості об'єктів дослідження, а отже у суду відсутні правові підстави для визнання недопустимим вказаного висновку експертизи.
Крім цього сторона захисту в клопотанні про визнання доказів недопустимими зазначила, що під час судового розгляду 19.09.2023 року, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 прокурором було подано речові докази: пістолет марки «Beretta», гільзу, кулю, порівняльні матеріали (дактилокарти), змиви з рук загиблого, змиви з підлоги поруч із загиблим, зрізи нігтьових пластин, букальний епітелій загиблого, зразок букального епітелію ОСОБА_3 , ОСОБА_25 .
Вищевказані речові докази сторона захисту просила визнати недопустимим доказом, оскільки вони були вилучені в ході огляду місця події 10.09.2022, який в свою чергу теж є недопустимим доказом.
Стверджував, що стороні обвинувачення, під час виконання вимог ст. 290 КПК Україпи ні прокурором, ні слідчим жоден речовий доказ не відкривався, що підтверджується протоколом наданим прокурором в суді.
В цьому конкретному випадку, неналежне виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, за умови безпосереднього дослідження в судовому засіданні всіх доказів, на думку суду не має наслідком порушення загальних засад кримінального провадження, таких як, право на захист, змагальність сторін, безпосередність дослідження показань, речей і документів, а тому такі докази необхідно визнати допустимими в розумінні ст.86 КПК України, оскільки вони отримані в порядку, встановленому цим Кодексом.
Водночас захисник не зазначає, яким саме чином невідкриття вищевказаних речових доказів саме на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України порушило право обвинуваченого на захист та вплинуло на процес вибудовування лінії захисту від доказів сторони обвинувачення.
В свою чергу, безпідставними суд вважає доводи сторони захисту щодо визнання речових доказів недопустимими, оскільки вказані докази вилучені під час огляду місця події 10.09.2022. Так, судом вище в мотивувальній частині вже аналізувався вищевказаний протокол огляду місця події та визнаний судом допустим доказом, відтак речові докази, зокрема, пістолет марки «Beretta», гільзу, кулю, порівняльні матеріали (дактилокарти), змиви з рук загиблого, змиви з підлоги поруч із загиблим, зрізи нігтьових пластин, букальний епітелій загиблого, зразок букального епітелію ОСОБА_3 , ОСОБА_25 суд не вважає недопустимими доказами.
В судовому засіданні стороною захисту надано письмові дебати, згідно яких захисник вказує, в тому числі, що рапорти долучені до матеріалів кримінального провадження не є процесуальними документами, які слугують доказами.
Відповідно до усталеної практики ВС рапорти не є документами і, відповідно, джерелом доказів (постанови ВС у справі 2512/183/19 від 13 червня 2024 року, № 372/1904/18 від 10 вересня 2024 року, № 626/1948/17 від 17 серпня 2022 року). Також наявна правова позиція, відповідно до якої фактично рапорт слідчого, з якого вбачаються конкретні відомості про вчинення протиправних дій, є заявою про вчинення кримінального правопорушення (постанова ВС у справі № 572/1684/19 від 04 квітня 2023 року); рапорт може бути використаний в якості інформації про вчинення кримінального правопорушення, зафіксованій у відповідній процесуальній формі (постанова ВС у справі № 601/200/18 від 18 травня 2021 року).
З наведеного вбачається, що зазначені рапорти дійсно не є доказами у кримінальному провадженні, але не з підстав, що вони не містять інформації про інкриміноване ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а через те, що вони були виключно підставою для внесення відомостей до ЄРДР і є документами, які обумовлюють рух кримінального провадження, не маючи статусу доказів.
Крім цього захисник ОСОБА_8 акцентував увагу суду, що огляд місця події 10.09.2022 року проведений без участі понятих, зважаючи на показання ОСОБА_107 надані в судовому засіданні.
Описуючи місце події, в якому він був присутній, як понятий ОСОБА_91 вказав, «що це був кабінет в якому знаходилися робочі місця з комп'ютерами, були люди, які мабуть там працювали, ніякого тіла загиблої людини він не бачив, не бачив будь-якої зброї, набоїв. При ньому ніхто тіла загиблої людини, зброї, набоїв не вилучав, з метою відшукування кулі ніхто отвори в стіні не робив та нічого звідти не вилучали. Лікарів швидкої на місці також не бачив. Обвинуваченого ОСОБА_3 на місці куди його запросили співробітники поліції він також не бачив. Крім цього, повідомив, що номеру телефону, яким він тоді користувався він не пам'ятає, а сам мобільний він викинув».
При цьому сторона захисту у своїх підсумкових виступах наполягала, що стороною обвинувачення не надано жодного безпосереднього доказу, який би підтверджував присутність понятих під час огляду місця події до вчинення інкримінованих ОСОБА_3 дій, у зв'язку з чим, на переконання захисту, відсутні підстави для ухвалення обвинувального вироку.
Натомість в протоколі огляду місця події від 10.09.2022 наявні підписи понятих ОСОБА_108 та ОСОБА_81 , в тому числі на кожному аркуші протоколу огляду місця події від 10.09.2022 року, який підписано і іншими учасниками слідчої дії без будь-яких зауважень, заяв та доповнень.
Крім цього, суд ставить під сумнів зміст вищевказаних показань свідка ОСОБА_107 , який був присутнім під час огляду місця події в якості понятого 10.09.2022 року та логічно припускає, що твердження останнього щодо часу участі його в слідчій дії до 24 години зумовлені тривалим проміжком часу, який пройшов з моменту її здійснення.
Суд звертає увагу, що у зв'язку із плином часу, давністю подій та суб'єктивними здібностями кожної окремої людини, як особистості передавати інформацію, свідок може помилятись в певних деталях чи конкретних обставинах подій які є суттєвими.
З огляду на це, неточності й невідповідності показань допитаного в судовому засіданні під час розгляду справи свідка, абсолютно не спростовує факту його присутності в якості понятого саме в тих часових проміжках під час огляду місця дії.
Суд зазначає, що ці показання є внутрішньо суперечливими, взаємно неузгодженими та спростовуються даними протоколу огляду місця події від 10.09.2022 та послідовними показаннями свідків, зокрема свідка ОСОБА_28 який зазначив, що приймав участь в огляді за адресою: АДРЕСА_4 . Вказав, що оглядали кімнату, в якій проживав загиблий, кухню і де вже лежав загиблий. Він приїхав на місце події із слідчо-оперативною групою, вилучали зброю потерпілого, документи, автомати. Зазначив, що їм дали двох військових понятих, коли приїхали на місце події не зміг згадати, лише вказав, що це була нічна пора. В приміщенні було 3-4 екіпажі, повідомив суду, що в кімнаті НОМЕР_39 поняті були.
При цьому, він підтверджував, що вказана слідча дія дійсно проводилася, складалися відповідні протоколи та він їх підписував.
Так, відсутність понятих на відеозаписі під час огляду місця події жодним чином не спростовує їх участь у вказаній слідчій дії. Зокрема, кут зйомки технічного засобу на який фіксувалася слідча дія може не охоплювати повністю радіус кімнати, що оглядалася.
Таким чином, фактичні дані, отримані з різних процесуальних джерел (показання свідків, протокол огляду місця події), перебувають у взаємозв'язку і доповнюють один одного, утворюючи сукупність доказів, що не залишає розумного сумніву у тому, що поняті при проведені огляду місці події 10.09.2022 були присутні.
Крім цього, в письмових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_3 зазначав, що з досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудних боді-камер патрульних поліцейських та наданих ними показів вбачається, що вказаний пістолет був вилучений під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 без складання відповідного протоколу, роз'яснення прав затриманому та належного оформлення вилучення, а з метою легалізації вилучення пістолет був внесений в протокол огляду місця події, що суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства.
Суд вважає безпідставними вказані доводи захисника з огляду на наступне.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 року (справа №686/23029/18) особистий обшук є складовою процесу затримання і, таким чином, законне затримання саме собою дає підстави для проведення особистого обшуку. Більше того, слід взяти до уваги, що особистий обшук затриманої особи є необхідним, крім фіксації доказів правопорушення, також для забезпечення безпеки як осіб, що затримують, так і інших осіб, включаючи саму затриману особу. Тому особистий обшук, як правило, проводиться невідкладно після затримання.
Таким чином, вилучення у ході проведення особистого обшуку пістолету «BERETTA» моделі «92 СОМРАСТ» з № НОМЕР_2 , калібру 9х19 мм., не може вважатися порушенням права не свідчити проти себе, оскільки вказані обставини існували поза волею останнього та отримано у спосіб, визначений КПК України.
Крім цього, з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10 вересня 2022 року вбачається, що «затриманий ознайомився з підставами затримання та правами і обов'язками затриманого», ОСОБА_3 поставив власноручний підпис, що свідчить про усвідомлення та розуміння в момент затримання його прав.
10.09.2022 о 05:35 повідомлено центр надання безоплатної правової допомоги за № 3066 (прийняв Ковалевська) та дружину ОСОБА_109 про затримання ОСОБА_3 .
Захисник ОСОБА_8 крім того зазначав, що до початку проведення огляду місця події обстановка в кабінеті НОМЕР_39 неодноразово змінювалась співробітниками поліції, які прибули на виклик.
Такі дії призвели до спотворення обстановки на місці події до проведення огляду місця події в результаті були приховані сліди боротьби, місце виявлення та вилучення зброї.
На переконання суду, доводи сторони захисту про те, що обстановка предметів не була в тому вигляді, в якому вона була на момент події, не дає підстав для висновку про недопустимість протоколу огляду місця події.
Наявними матеріалами провадження підтверджено, що під час огляду місця події 10.09.2022 належним чином зафіксовано обстановку події та складено відповідну фототаблицю.
Сторона захисту крім того вказувала, що протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_110 від 20.01.2023 року з доданим до нього відеозаписом також є недопустимим доказом, оскільки за своєю формою він фактично підміняє допит свідка.
За приписами ч. 1 ст. 240 КПК слідчий експеримент проводиться з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення слідчого експерименту, на відміну від допиту, передбачає відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримані під час цієї слідчої (розшукової) дії відомості не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає відповідний протокол, який у розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом. Показання і протокол слідчого експерименту, за висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.
За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від учасника кримінального провадження. До системи таких гарантій належить, зокрема, і здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як невід'ємної складової здійснення судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту, участь понятих, представників, спеціалістів тощо. Такі гарантії забезпечено під час проведення слідчого експерименту і доводи сторони захисту не спростовують їх дієвість щодо перевірки порядку проведення слідчої дії на предмет дотримання вимог КПК.
Протокол та відеозапис слідчого експерименту свідчить, що слідчу дію проведено за участю свідка ОСОБА_111 , а також понятих ОСОБА_112 та ОСОБА_113 .
Уся слідча дія фіксувалася технічними засобами відеозйомки.
Так, з протоколу проведення слідчого експеременту від 20.01.2023 вбачається, що свідок ОСОБА_70 , за участю ОСОБА_71 , спеціаліста ОСОБА_72 , у присутності понятих, показав, що 10 вересня 2022 року він перебував у кімнаті АДРЕСА_7 , де проживав разом зі співмешканцями ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Свідок ОСОБА_70 зазначив, що на час проведення експерименту загальна обстановка у вказаній кімнаті НОМЕР_39 така сама, окрім того, що відсутні два ліжка, а саме його та ОСОБА_14 . Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_11 року, приблизно о 23 год. 00 хв. до кімнати НОМЕР_39 зайшли ОСОБА_17 та ОСОБА_9 , які розмовляли між собою «на підвищених тонах», щось з'ясовували. 10 вересня 2022 року, приблизно о півночі, він, ОСОБА_70 , вийшов з кімнати, у якій залишились ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , який на той момент спав. Далі свідок ОСОБА_70 повідомив, що він через 5-7 хвилин повернувся до кімнати НОМЕР_39 та побачив ОСОБА_9 , який лежав на підлозі, за столом, а ОСОБА_3 стояв зліва кімнати біля шафи, на відстані від ОСОБА_9 приблизно 2-2.5 метри. ОСОБА_9 лежав ввесь в крові, ОСОБА_70 запитав у ОСОБА_3 - «що він зробив?», на що останній не відповів. Потім ОСОБА_70 почав надавати ОСОБА_9 медичну допомогу та кликати на допомогу, а ОСОБА_3 пройшов до дверей кабінету НОМЕР_39. ОСОБА_12 в цей час спав на ліжку та не вставав. В ході слідчого експерименту свідок ОСОБА_70 також повідомив, що коли зайшов до кімнати у ОСОБА_3 при собі була кобура з пістолетом, яка постійно була при ньому. Також зазначив, що зайшовши до кімнати у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень на обличчі він не бачив.
Так, ураховуючи приписи ст. 240 КПК, а також практику Верховного Суду, зокрема постанову об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 40/3597/17, суд звертає увагу на те, що метою слідчого експерименту є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії, якими є відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.
Крім того, суд враховує, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_70 в своїх показаннях повідомив такі відомості про обставини кримінального правопорушення, які узгоджуються з даними, встановленими під час слідчого експерименту.
З вище наведених підстав, суд відхиляє як необґрунтовані твердження захисника про недопустимість слідчого експерименту.
Крім цього сторона захисту зазначала, що додатковою підставою недопустимості є той факт, що один з понятих залучений під час слідчого експерименту ОСОБА_114 та статист ОСОБА_115 є зацікавленими особами, оскільки разом з загиблим та обвинуваченим проходили службу, ОСОБА_116 підлеглий ОСОБА_9 , ОСОБА_117 також разом проживав в кімнаті з загиблим.
Сумніви сторони захисту, що при проведенні слідчого експеременту були залучені заінтересовані поняті, суд вважає неспроможними.
Так, понятий - це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яку запрошує слідчий або прокурор для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 514/662/14-к, від 16 березня 2020 року у справі № 203/232/17.
На думку суду, наявність вимоги про незаінтересованість понятого у справі свідчить про те, що законодавець із самого початку розглядає понятого не тільки, як виконувача виключно посвідчувальної функції, але й як суб'єкта пізнавальної діяльності, оскільки його заінтересованість може призвести до необ'єктивного результату проведення слідчих дій.
Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття під час провадження слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування в процесуальних документах. Свідчення понятого базуються на обставинах, свідком яких він був. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 425/217/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 194/1437/15-к.
Суд, спираючись на усталену судову практику щодо визначення понятих та ознак цього інституту, вважає, що сторона захисту чітко не змогла навести будь-яких переконливих доказів, в тому числі які випливали б з аналізу поведінки понятих на слідчій дії, на підтвердження неспроможності їх показів, як і в судовому засіданні не було здобуто доказів їх заінтересованості у розгляді даного кримінального провадження.
Сторона захисту, зокрема, зазначала, що всі докази зібрані після 10.11.2022 року є недопустимим доказами, оскільки, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився зі спливом 2-х місяців з дня повідомлення про підозру ОСОБА_3 .
Захисник ОСОБА_8 про вручення клопотання слідчого був повідомлений не в спосіб і порядок та з порушенням строку встановленого ст. 135 КПК України, а саме в день складання і вручення клопотання дзвінком на термінал стільникового зв'язку.
Порушення порядку здійснення вручення клопотання в кримінальному провадженні призвело до того, що клопотання підозрюваному, який утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор» було вручене без захисника, а захиснику таке клопотання в порядок визначений ст. 295 КПК України вручене не було.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 295 КПК України продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування. Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 отримав копію клопотання про продовження строку досудового розслідування «без присутності захисника» від 31.10.2022 в день її винесення старшим слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_118 .
Крім цього, згідно розписки, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, вбачається, що 31.10.2022 адвокат ОСОБА_119 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 отримав клопотання про продовження строку досудового розслідування без додатків.
Зі скріншоту долученого до матеріалів справи вбачається, що в темі листа захисника ОСОБА_8 зазначено: «розписка про направлення фотокопій клопотання», в листі останнім вказано: «цим листом направляю підписану КЕП розписку про надходження на мобільний застосунок обміну повідомленнями WhatsApp від абонента НОМЕР_18 фотокопій клопотання у кримінальному провадженні №12022100100002549 від 10.09.2022 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України».
Відомості про те, що захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_8 отримав вказане клопотання саме нарочно в матеріалах кримінального провадження справді відсутні, що не узгоджується із вимогами ч. 3 ст. 295 КПК України.
Однак, на переконання суду, таке порушення у розумінні ст. 412 КПК України не є істотним або таким, що порушує право особи на захист, а тому не може бути безумовною підставою визнання усіх доказів, здобутих після 10.11.2022, недопустимими за правилами «плодів отруєного дерева».
Відповідно до ч. 1 ст. 296 КПК України прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об'єктивних причин.
Висловлення захисником заперечень у порядку ч. 3 ст. 295 КПК України не покладає на прокурора обов'язку їх задовольнити. При прийнятті процесуальних рішень прокурор керується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, а також виходячи із власного внутрішнього переконання, що ґрунтується на повному, всебічному та неупередженому дослідженні всіх обставин справи.
У матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження порушення 5-денного строку звернення слідчого із клопотанням про продовження строку досудового розслідування, яке задоволене постановою керівника Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_120 від 02 листопада 2022 року
У даному випадку, керівник Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону виніс постанову про продовження строку досудового розслідування 02.11.2022 року, тобто до його спливу у відповідності до вимог ч. 4 ст. 295 КПК України.
Неналежне вручення захиснику клопотання про продовження строку досудового розслідування є порушенням кримінальної процесуальної форми, що, однак не тягне за собою порушення істотних прав та свобод людини, відтак, не впливає на допустимість доказів.
З вищенаведеного вбачається, що безпідставними є доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими усіх доказів, які були зібрані стороною обвинувачення після 10.11.2022 року, зокрема, висновки експертів №9072-2302022 від 13.12-22.12.2022; від 16.12.2022 №KCE-19/111-22/38955-БД; від 13.12.2022 №KCE-19/111-22/38955-БЛ; від 17.11.2022 №CE-19/111-22/38971-БД; від 06.10-12.10.2022 №0081-308-2022; від 17.11.2022 №CE-19/111-22/38971-БД; від 06.10-12.10.2022 №081-308-2022; від 16.12.2022 №CE-19/111-22/38733-Ф; від 16.12.2022 №CE-19/111-22/38773-ФХВР та інші докази.
Посилання захисника на відсутність у висновку експертного дослідження №051-1347-2022 від 15.09.2022 (судово-токсикологічне дослідження) та висновку експертного дослідження та №082-1060-2022 від 15.09.2022 (судово-імунологічного дослідження) відомостей щодо залишку крові після досліджень суд вважає безпідставними, оскільки, вищезазначене не може свідчити про відсутність залишків крові в дісності. Вказане не є істотним порушенням та не зумовлює недопустимість вказаних висновків, як доказів.
Крім цього, як стверджує сторона захисту, зразок крові був упакований до конверта, який не містить відомостей про місце та час упакування такого зразка і підписаний особою на прізвище ОСОБА_121 .
На переконання суду, відсутність на пакуванні конверту відомостей про час та місце упакування вказаного зразка не може бути наслідком визнання недопустимим доказом висновку експерта, об'єктом дослідження якого, був вказаний зразок крові.
Крім цього, сторона захисту зазначала, що висновки експерта від 16.12.2022 № КСЕ-19/111-22/38955-БД та 05.07.2023 року №СЕ-19/111-23/3794-БД не підтверджують обвинувачення ОСОБА_3 .
Так, суд погоджується зі стороною захисту щодо відсутності у висновку експерта від 16.12.2022 № КСЕ-19/111-22/38955-БД та висновку експерта від 28.09.2022 №КСЕ-19/111-2/38955-Д відомостей, які б підтверджували обвинувачення ОСОБА_3 . Вказані висновки не підтверджують та не спростовують обставини, що підлягають доказуванню.
Зокрема, висновок експерта від 05.07.2023 року №СЕ-19/111-23/3794-БД судом проаналізовано вище та наведено відповідні аргрументи щодо його допустимості.
З підстав наведених вище, судом не покладається в основу обвинувачення висновок експерта №091-245-2022 та висновок експерта № 091-244-2022, де предметом дослідження був піднігтьовий вміст та змиви рук загиблого ОСОБА_9 .
Як слушно зазначає сторона захисту, у наданих на дослідження зразках наявна кров людини, статева належність якої не визначена через відсутність клітинних елементів крові та кров особи чоловічої генетичної статі, а також клітини багатошарового плаского незроговілого епітелію, мікрофрагменти шкіри та м'язової тканини людини. Вказані сліди крові, епітелю, шкіри та м'язових тканин дійсно можуть належати ОСОБА_3 і залишилися внаслідок боротьби ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , яка передувала пострілу.
Крім того, Висновок Експерта №СЕ-19/111-22/38733-ФХВР від 16.12.2022 року та Висновок експерта №СЕ-19/111-22/38737-ФХВР від 16.12.2022 року в тому числі суд вважає такими, не підтверджують та не спростовують обставини, що підлягають доказуванню.
Суд наголошує на тій обставині, що подія злочину, зокрема, умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 і, мала місце в умовах неочевидності, жодних безпосередніх свідків події не було.
Скоєння цього кримінального правопорушення саме ОСОБА_3 суд встановив не лише на підставі оспорюваних висновків експертів, а й на підставі сукупності інших вищенаведених належних і допустимих доказів, в тому числі письмових доказів та вище наведених показань зокрема свідків, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутої на свій захист версії сторони захисту щодо обставин смерті потерпілого, що не узгоджується із вказаними доказами, дозволили суду встановити винуватість ОСОБА_3 у вчиненні криімнального правоворушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Суд, дослідивши наявні докази, вважає, що всі докази у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях та доповнюють один одного.
Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.
ЄСПЛ зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання.
Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3 в інкримінованому кримінальному правопорушенні поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв'язку та не викликають у Суду сумнівів.
Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, Суд не вбачає.
Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не всі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.
З огляду на зазначене Суд приходить до висновку про відсутність процесуальних порушень з боку сторони обвинувачення, що могли вплинули на об'єктивність та повноту обставин, що підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України.
Усі вищевказані докази, покладені в основу обвинувального вироку, Суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки відповідають вимогам КПК України, отримані у передбаченому КПК України порядку, безпосередньо порушень вимог законодавства судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.
Судом не встановлено допущення істотних порушень, прав та свобод обвинуваченого, інших осіб під час досудового розслідування; в ході збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає Суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності.
Крім того, Суд враховує, що зі змісту п.78 рішення Європейського суду з прав людини від 16.02.2017 у справі «Артур Пархоменко проти України» вбачається, що при розгляді справи в цілому з метою оцінки впливу процесуальних недоліків на досудовому етапі на загальну справедливість кримінального провадження, за необхідності слід враховувати такий невичерпний перелік факторів, який випливає з практики Суду: (a) Чи був заявник особливо вразливим, наприклад, через вік чи розумову здатність. (b) Правові рамки, що регулюють досудове провадження, та прийнятність доказів під час судового розгляду, а також чи була вона виконана; коли застосовується правило виключення, особливо малоймовірно, що провадження в цілому буде вважатися несправедливим. (c) Чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і виступати проти його використання. (d) Якість доказів чи обставини, за яких вони були отримані, ставлять під сумнів їх надійність та точність, беручи до уваги ступінь і характер будь-якого примусу. (e) Якщо докази були отримані незаконно, незаконність, про яку йдеться, і, якщо вона випливає з порушення іншої статті Конвенції, характер виявленого порушення. (f) У випадку заяви, характер заяви та чи він був негайно відкликаний або змінений. (g) Використання доказів, зокрема, чи складали вони невід'ємну або значну частину доказів, на яких ґрунтувалася засудження, а також силу інших доказів у справі. (h) Чи оцінювання вини було здійснене професійними суддями або присяжними, а у випадку останнього - змістом будь-яких наказів присяжних. (i) Вагомість суспільних інтересів у розслідуванні та покаранні за конкретне порушення. (j) інші відповідні процесуальні гарантії, передбачені національним законодавством та практикою.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, Суд, при оцінці доказів, повинен керуватися критерієм доведеності «поза розумним сумнівом».
Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.150 остаточного рішення від 21 липня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність, спрямованість та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, Суд у своєму рішення повинен пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер або спрямованість умислу.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, необґрунтоване рішення Суду є порушенням гарантій, втілених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Хоча Суд не мусить надавати відповідь на кожен довід, проте з рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. Суд має переконатися, що мотиви рішення, наведені національними судами, не були автоматичними або стереотипними.
Оцінюючи надані та досліджені Судом докази у кримінальному провадженні, оцінюючі їх реальний зміст, Суд виходить саме з практики ЄСПЛ, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, а не тільки її зовнішню сторону (рішення від 27.02.1980 року у справі «Девеер проти Бельгії»).
ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується сукупністю як прямих так і не прямих доказів.
З об'єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. (рекомендації, викладені в постанові Пленуму ВСУ від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи»).
Постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа №221/6129/17) відмічено, що ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб'єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
Виходячи з усталеної судової практики, доведення суб'єктивної сторони зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності непрямих доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого можна зробити висновок про доведеність поза всяким розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб'єктивної сторони злочину, як прямий умисел.
Згідно ст.ст. 2, 11 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладену у постанові від 05.04.2018 року (справа № 658/1658/16-к) в якій зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:
1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;
2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Відомості, вказані у цьому вироку в частині складу кримінального правопорушення, є установленими та доведеними у порядку визначеному КПК.
Судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я осіб»).
Для того, щоб встановити направленість умислу, необхідно враховувати зовнішній прояв діяння, який розкриває внутрішній (психічний) його процес, окреслює суб'єктивне ставлення особи до вчинюваних нею дій, які в сукупності з іншими обставинами визначають кримінально-правовий зміст суспільно небезпечного діяння.
Сукупність наведених доказів, що були безпосередньо досліджені судом є достатньою та підтверджує правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 , стосовно доведеності винуватості останнього в учиненнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ці докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо належності, допустимості, достовірності, в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного.
Всі докази подані Суду стороною обвинувачення взагалі, переконливо свідчать про наявність у діяннях обвинуваченого об'єктивної сторони інкримінованого кримніального правопорушення.
З огляду на викладене, досліджені Судом докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором.
За таких обставин, Суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Призначаючи покарання ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 65 КК України, Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства», рішення від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють Суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням рішення в процесуальному документі суду.
Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Як зазначено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року (справа № 683/694/20, провадження № 51-3591кмо23) кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
З огляду на викладене справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.
Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Для вибору такого покарання Суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином України. Характеризується за місцем роботи та служби позитивно, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні доньку ОСОБА_122 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , раніше не судимий, під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем.
Посилання сторони захисту на наявність обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , зокрема, негайне надання допомоги після скоєння кримінального правопорушення, суд вважає безпідставними, оскільки вищезначена обставина спростована показанням свідків в ході судового розгляду. Відомостей, що обвинувачений ОСОБА_3 намагався прийняти міри для збереження життя загиблого ОСОБА_9 , кликав на допомогу оточуючих або ж самостійно вживав зоходи для виклику швидкої допомоги в матеріалах справи відсутні, а відтак обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Конституція України визначила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, є дуже суспільно небезпечним злочином. Наслідок у вигляді смерті не має зворотного характеру, оскільки шкода, заподіяна потерпілій особі, не може бути усунена, що унеможливлює її відшкодування або компенсацію потерпілому чимось іншим.
Призначаючи покарання, Суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі вище викладеного обґрунтування, Суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень як самими обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк.
Суд вважає, що підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом відповідно до ст. 69 КК України, не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Із цих же підстав Суд не вбачає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід обчислювати з моменту приведення вироку до виконання та затримання засудженого поліцією.
Зарахувати в строк відбутого покарання час тримання ОСОБА_3 під вартою з 10.09.2022.
Так, потерпілою у вказаному кримінальному провадженні (цивільним позивачем) ОСОБА_5 пред'явлено до обвинуваченого ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000000 гривень.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник обвинуваченого ОСОБА_8 просили відмовити у цивільному позові з огляду на недоведеність винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор підтримав цивільний позов.
Суд вважає, що є наявність правових підстав для часткового задоволення цивільного позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Так, згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами... можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачці моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації судом факту порушення.
Крім того, у даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Судом встановлено, що у зв'язку з скоєнням кримінального правопорушення, безповоротною втратою рідної людини (чоловіка, батька), потерпіла ОСОБА_5 зазнала значних душевних переживань. При цьому, безумовно вона зазнала моральних страждань та перебувала певний період часу у стресовому стані. У цьому випадку, з огляду на вимоги розумності і справедливості, а також матеріальний стан обвинуваченого, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати обвинуваченому потерпілій, на думку Суду, повинен становити 3000000 гривень.
Визначений Судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
З матеріалів кримінального провадження не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його не спроможність реально задовольнити вимоги позивачів у заявлених ними розмірах грошового стягнення.
Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку Суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілих - з іншого.
Отже, враховуючи принцип виваженості та розумності, фактичні обставини, при яких цивільному позивачу було завдано моральні страждання, перенесені потерпілою внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, переживання потерпілої та емоційне навантаження, що негативно вплинули на її психологічний та емоційний стан, при цьому, враховуючи розмір суми, яку необхідно стягнути з обвинуваченого у рахунок відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди, тому Суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме - у розмірі 3000000 гривень обвинуваченому - потерпілій, завданої в результаті вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, а також наявністю передбачених законом підстав для її відшкодування, які передбачені ст. 11, 16, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України.
Вирішуючи питання про скасування арешту майна, Суд враховує та вважає необхідним вказати наступне.
Суд, вирішуючи питання про скасування арешту майна, не вирішує питання про визнання права власності за будь-якою фізичною або юридичною особою на майно; не вирішує питання щодо правомірності у подальшому права користування будь-якої фізичної або юридичної особи майном; не вирішує питання про повернення або передачу будь-якій фізичний або юридичні особі майна, крім належного власника майна, оскільки ці питання знаходяться поза межами повноважень Суду, визначених КПК України, тому, виключно вирішує питання, чи дійсно на теперішній час має бути скасований захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна.
Так, згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Суд вважає, що з огляду на припис ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.01.2023 (справа № 761/991/23, провадження № 1-кс/761/1128/2023) на: нежитлові приміщення підвалу № 1-16 в літ. «А-4», загальною площею 309.0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 936116263101; 1/2 житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 48.5 кв.м, житловою площею 38.4 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31073868; квартиру, загальною площею 93.1 кв.м, житловою площею 24.6 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 19309272; 1/2 квартири, трикімнатної, загальною площею 79.7 кв.м, житловою площею 53.0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3270178; автомобіль марки SKODA OCTAVIA, державний номер НОМЕР_19 , 2008 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_20 .
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України визначено обов'язок стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних із залученням експертів, який реалізується в окремій нормі щодо їх розподілу при ухваленні вироку.
Пункт 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України передбачає, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого.
Відповідно до ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
У рамках даного кримінального провадження залучено експертів, якими проведено ряд експертиз, вартість яких в сукупності становить 33 190 гривень 75 копійок. Витрати на проведення судових експертиз у розмірі 20 888 гривень 39 копійок, слід стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави як такі, що покладені в основу обвинувального вироку.
Процесуальні витрати на проведення інших експертиз в сумі 12 307 гривень 36 копійок, висновки експертів за якими не покладено в основу визнаного доведеним обвинувачення, слід віднести на рахунок держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку, встановленому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 10 вересня 2022 року.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» - залишити без зміни.
Цивільний позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, 3000000 (три мільйони) гривень 00 копійок.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави 20 888 гривень 39 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні, пов'язаних з залученням судових експертів, а решту витрат в сумі 12 307 гривень 36 копійок віднести за рахунок держави.
Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.01.2023 (справа № 761/991/23, провадження № 1-кс/761/1128/2023) на: нежитлові приміщення підвалу № 1-16 в літ. «А-4», загальною площею 309.0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 936116263101; 1/2 житлового будинку, господарських будівель та споруд, загальною площею 48.5 кв.м, житловою площею 38.4 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 31073868; квартиру, загальною площею 93.1 кв.м, житловою площею 24.6 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 19309272; 1/2 квартири, трикімнатної, загальною площею 79.7 кв.м, житловою площею 53.0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3270178; автомобіль марки SKODA OCTAVIA, державний номер НОМЕР_19 , 2008 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_20 - скасувати.
Речові докази:
військовий квиток № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_3 , дозвіл на зброю № НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_3 , газовий балончик, зв'язку ключів, посвідчення НОМЕР_4 , ключ від автомобіля Skoda, ніж розкладний, грошові кошти в сумі 1550 гривень (передані ОСОБА_109 ) - передати у володіння та розпорядження власника;
Посвідчення водія - повернути за належністю.
Розкладний ніж, запальничку, ключі від авто, 2 ключі, брелок, 210 грн. 50 коп.; наручний годинник чорного кольору, ланцюжок жовтого кольору з хрестиком та кулоном жовтого кольорів (передані ОСОБА_5 ) - передати у володіння та розпорядження ОСОБА_5 ;
диски з відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, які 10 вересня 2022 року здійснювали виїзд з адресою: м. Київ, вул. І. АДРЕСА_12 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
Пістолет «P. BERETTA», з написом «НОМЕР_40» та предмет схожий на магазин (один), який упаковано до спец пакету WAR 1271942; 12 (дванадцять) предметів схожих на набої НОМЕР_42., котрі упаковано до спец пакета WAR 1219136; один предмет схожий на гільзу з маркуванням НОМЕР_41, котру упаковано до спец пакета WAR 1219230; один предмет схожий на деформовану кулю, котру упаковано до спец пакета WAR 1219137 - знищити;
один предмет схожий на пістолет «Форт-12», № НОМЕР_21 , один предмет схожий на магазин, 12 (дванадцять) предметів схожих на патрони 9?18 з маркуванням НОМЕР_11 , який упаковано в спец пакет 7019988; один предмет схожий на магазин, з предметами схожими на набої в кількості 13 (тринадцяти) одиниць з написами НОМЕР_42., котрі упаковано до спец-пакету WAR 1219138; 6 (шість) предметів схожих на магазини, з предметами схожими на набої в кількості 177 одиниць, котрі поміщено до спец пакету NPU 140442; 30 (тридцять) предметів схожих на патрони калібру 7?62 та магазин, котрі вилучено з шафи та поміщено до спец-пакету WAR 1271941; предмет схожий на пістолет «GLOK, 17 Gen4, 9?19 та написом «НОМЕР_43», 17 предметів схожих на патрони калібру 9 мм, котрі вилучено із наплічної сумки на столі та поміщено до спец-пакету WAR 1271940, предмет схожий на гвинтівку із написами «НОМЕР_44» та написом «НОМЕР_35», котру вилучено із шафи та поміщено до спец-пакету № E2 - повернути власникам;
мобільний телефон «iPhone» чорного кольору з чохлом, котрий упаковано до спец. пакету WAR1219139; два мобільних телефони - повернути власникам;
змиви з рук та підлоги, зрізи нігтьових пластин з правої та лівої руки трупа, відтиски пальців рук трупа, букальний епітелій трупа - знищити.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва ОСОБА_123