Справа № 761/42674/25
Провадження № 1-кс/761/345/2026
04 лютого 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2025 року в рамках кримінального провадження №22025000000000218 від 24.02.2025 року,-
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2025 року в рамках кримінального провадження №22025000000000218 від 24.02.2025 року, на майне, яке було вилучено 04.09.2025 під час обшуку, а саме: мобільний телефон марки Moto E40 ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ (2): НОМЕР_2 із сім-карткою за № НОМЕР_3 .
В обґрунтування клопотання вказали, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2025 задоволено клопотання слідчого, яке погоджено із прокурором по кримінальному провадженні № 22025000000000218 від 24.02.2025 за ч. 1 ст. 111-2 КК України про обшук у домоволодінні, яке розташоване у АДРЕСА_1 .
04.09.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 проведено обшук за адресою, зазначеною в ухвалі слідчого судді від 22.08.2025, за наслідками якої виявлено та вилучено наступні речі: мобільний телефон марки Redmi Note 12S ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІМЕІ (2): НОМЕР_5 із сім-карткою за № НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки Moto E40 ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ (2): НОМЕР_2 із сім-карткою за № НОМЕР_3 .
У подальшому на вказані речі подано клопотання про їх арешт з метою збереження у якості речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2025 у справі № 761/37796/25 частково задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора та накладено арешт на мобільний телефон марки Moto E40 ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ (2): НОМЕР_2 із сім-карткою за № НОМЕР_3 . У решті відмовлено у задоволенні клопотання.
Вказав, що телефон, на який накладено арешт, не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, щодо речового доказу. Саме ж по собі посилання у постанові слідчого про визнання предметів речовими доказами та клопотанні про арешт майна на те, що такі речі містять такі відомості не може вважатись обґрунтованим за відсутності будь-яких доказів, а отже таке посилання є лише припущенням сторони обвинувачення.
Таким чином уважає існує розумний сумнів щодо необхідності арешту такого майна з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому знаряддями вчинення злочину є лише ті предмети, що були використані для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Таким чином органом досудового розслідування та прокурором не доведено, що вилучені під час проведення 04.09.2025 обшуку речі використовувався для виконання об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-2 КК України.
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, просив розглядати клопотання без його участі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями ч. 4 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Частиною 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025000000000218 від 24.02.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2025 у справі № 761/37796/25 частково задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора та накладено арешт на мобільний телефон марки Moto E40 ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ (2): НОМЕР_2 із сім-карткою за № НОМЕР_3 . У решті відмовлено у задоволенні клопотання.
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2025 року, метою накладення арешту на майно є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки воно має ознаки доказів, та відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України. Слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України наклав арешт на вказані технічні засоби.
Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна, не втратив свою актуальність. Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000218 від 24.02.2025 року, триває.
У той же час, на переконання слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи те, що слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або ж було встановлено, що арешт накладено необґрунтовано, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав за наведених обставин для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2025 року, у кримінальному провадженні №22025000000000218 від 24.02.2025 року.
Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2025 року в рамках кримінального провадження №22025000000000218 від 24.02.2025 року- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1