Іменем України
13 січня 2011 року Справа № 2-8/2547.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Євдокімова І.В.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
прокурор, не з'явився, заступник прокурора міста Ялта;
позивача, не з'явився, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим;
відповідача, Загороднюк Олександра Володимирівна, довіреність № б/н від 04.01.11, Алупкінська міська рада;
третьої особи, Сидорчук Леся Василівна, довіреність №01-07/7 від 11.01.11, Державне підприємство "Лівадія";
третя особа, не з'явився, ОСОБА_5;
третьої особи, ОСОБА_6, довіреність №202 від 09.11.10, ОСОБА_7;
третя особа, ОСОБА_8, НОМЕР_1 від 29.11.97, ОСОБА_8;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_9;
третя особа, ОСОБА_10, НОМЕР_2 від 04.04.00, ОСОБА_10;
третьої особи, Шишмарьов Андрій Дмитрович, довіреність №01-01/1720 від 02.06.10, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_12;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_13;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_14;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_15;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_16;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_17;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_18;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_19;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_20;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_21;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_22;
третя особа, не з'явився, ОСОБА_23;
третьої особи, ОСОБА_24, довіреність №202 від 09.11.10, ОСОБА_7;
третьої особи, ОСОБА_25, довіреність №864 від 03.12.10, ОСОБА_10;
розглянувши апеляційну скаргу Алупкінської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 28 вересня 2010 року у справі № 2-8/2547.1-2010
за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)
в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95038)
до Алупкінської міської ради (вул. Червоногвардійська, 32, Алупка, 98676)
3-ті особи: Державне підприємство "Лівадія" (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655)
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
ОСОБА_13 (АДРЕСА_1
ОСОБА_26 (АДРЕСА_2
ОСОБА_15 (АДРЕСА_3)
ОСОБА_16 АДРЕСА_4
ОСОБА_7 АДРЕСА_5
ОСОБА_21 (АДРЕСА_6
ОСОБА_8 (АДРЕСА_7
ОСОБА_22 (АДРЕСА_8
ОСОБА_10 (АДРЕСА_9
ОСОБА_18 (АДРЕСА_10
ОСОБА_23 (АДРЕСА_11
ОСОБА_5 АДРЕСА_12
ОСОБА_12 (АДРЕСА_13
ОСОБА_20 АДРЕСА_14
ОСОБА_9 АДРЕСА_15
ОСОБА_17 АДРЕСА_16
ОСОБА_28 (АДРЕСА_17
про визнання недійсним рішення,
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено. Визнано недійсним рішення відповідача про припинення державному підприємству "Лівадія" права постійного користування на частину земельної ділянки, передачі цієї земельної ділянки до земель запасу міської ради (а.с. 84-91 т. 2).
Судове рішення мотивовано тим, що місцева рада перевищила свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, на якій розташоване державне підприємство, відмова від частини земельної ділянки не погоджена з органом управління майном державного підприємства (а.с. 84-91 т. 2).
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та у позові відмовити, оскільки воно прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме, місцева рада надавала державному підприємству "Лівадія" (тоді радгоспу-заводу) цю земельну ділянку в користування, директор якого в межах своїх повноважень письмово відмовився від 4 га землі, а тому рада мала право прийняти таку відмову та припинити право користування цією частиною землі, яка надана у власність громадян, позов заявлений в інтересах Держземінспекції, яка підлягає ліквідації (а.с. 98-103 т. 2).
З відзиву третьої особи - ОСОБА_9, на апеляційну скаргу слідує, що вона згодна з апеляційною скаргою тому, що рішення про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відводу їй земельної ділянки прийнято без порушень закону, прокурор тричі не з'являвся в судове засідання суду першої інстанції, а тому його позов підлягав залишенню без розгляду (а.с. 75-77 т. 2).
З відзиву третьої особи - ОСОБА_7, на апеляційну скаргу слідує, що він згоден з апеляційною скаргою тому, що надана йому у власність земельна ділянка не за рахунок 4 га земельної ділянки державного підприємства "Лівадія", перше рішення про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відводу йому земельної ділянки було прийнято місцевою радою ще в 2004 році, тоді як припинення права постійного користування державним підприємством "Лівадія" 4 га землі було значно пізніше - 09 червня 2007 року (а.с. 94-97 т. 3).
З відзиву третьої особи - ОСОБА_5, на апеляційну скаргу слідує, що він згоден з апеляційною скаргою тому, що надана йому у власність земельна ділянка не за рахунок 4 га земельної ділянки, а за рахунок земельної ділянки площею 1,34 га державного підприємства "Лівадія", рішення про дозвіл на розробку проекту землеустрою з відводу йому земельної ділянки було прийнято місцевою радою 19 квітня 2007 року, тобто до припинення 09 червня 2007 року права постійного користування державним підприємством "Лівадія" 4 га землі (а.с. 115-118 т. 3).
Від інших учасників письмових відзивів не надійшло.
У судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, державне підприємство "Лівадія" та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим з апеляційною скаргою не погодилися тому, що земельною ділянкою, на якій розташоване державне підприємство, місцева рада не має права розпоряджуватися, треті особи - ОСОБА_8, ОСОБА_10, представники третіх осіб - ОСОБА_7 і ОСОБА_10, погодилися з апеляційною скаргою та пояснили, що на законних підставах отримали у власність земельні ділянки, ці земельні ділянки не є земельною ділянкою в 4 га, на яку державному підприємству "Лівадія" припинено право постійного користування.
30 листопада 2010 року позивач - Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, як юридична особа припинена, що підтверджується відповідним записом державного реєстратора на свідоцтві (а.с. 118 т. 8), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про внесення відомостей про припинення юридичної особи (а.с. 145-146 т. 8), тому у судове засідання представник позивача не з'явився.
Прокурор та інші треті особи не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників. Про час та місце судового засідання вони повідомлені ухвалою суду, копії якої направлені на їх адреси 20 грудня 2010 року рекомендованою кореспонденцією (а.с. 33-39 т. 8), ця кореспонденція поштою не повернута (окрім на адресу ОСОБА_22). Заяв про відкладення розгляду справи не надійшло.
Апеляційним господарським судом прийняті засоби для встановлення нового місця реєстрації третьої особи - ОСОБА_22, тому, що направлена на його адресу по АДРЕСА_20 кореспонденція поштою поверталася через не проживання ОСОБА_22 за вказаною адресою (а.с. 24-25, 40-45 т. 5, а.с. 59-62 т. 8). Але нової адреси реєстрації ОСОБА_22 не встановлено, за відомостями УМВС України в Автономній Республіці Крим, в місті Севастополі та в місті Феодосії ОСОБА_22 до 11 листопада 2007 року був прописаний за вказаною адресою, 09 жовтня 2009 року виписаний з адреси: АДРЕСА_18 в місто Севастополь, але в місті Севастополі не прописався (а.с. 21, 46, 49 т. 5).
Явка сторін та третіх осіб не визнана судом обов'язковою. У справі достатньо доказів для розгляду спору. А тому судова колегія ухвалила - розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися у судове засідання.
Клопотання про виключення з кола третіх осіб ОСОБА_7 (а.с. 71-72 т. 4) та ОСОБА_10 (а.с. 55 т. 7) задоволені бути не можуть тому, що розділ IV Господарського процесуального кодексу України таких процесуальних дій не передбачає.
Клопотання ОСОБА_10 про додаткові докази (а.с. 138 т. 7 а.с. 30 т. 9) на підставі статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає тому, що у справі достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 107-108, 123-147 т. 2, а.с. 2-74, 78-92, 119-137, 158-164 т. 3, а.с. 11-70, 73-87, 98-112, 124-141, 143 т. 4, а.с. 32, 53-62, 64-73, 76-82, 84-148 т. 5, а.с. 3-70, 74-142 т. 6, а.с. 1-53, 57 т. 7, а.с. 2-21, 69-74, 77-78, 81-83, 109-118, 145-146 т. 8, а.с. 3-19, 23-29, 31, 39-157 т. 9, а.с. 1-146 т. 10, а.с. 1-119 т. 11), встановив наступне.
23 лютого 2000 року радгоспу - заводу "Лівадія" (правонаступником якого з 20 лютого 2006 року є державне підприємство "Лівадія" - а.с. 128-141 т. 4, а.с. 59-66 т. 7) на підставі рішення Алупкінської міської ради №15 від 30 квітня 1999 року був виданий державний акт серії II-КМ № 002301 на право постійного користування земельною ділянкою площею 133,05 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №59 (а.с. 124-127 т. 4 чи а.с. 58 т. 7).
До складу переданих за вказаним державним актом в постійне користування земельних ділянок входить земельна ділянка в районі Хара-Баір, яка у плані зовнішніх меж землекористування вказаного державного акту позначена за №10, ця земельна ділянка в основному межує з землями місцевої ради та землями гірничо-лісового заповідника, що у плані позначені за №8 та №2 відповідно (а.с. 125-126 т. 4).
26 квітня 2007 року листом №344 через не використання за цільовим призначенням державне підприємство "Лівадія" добровільно відмовилося від частини земельної ділянки в районі Хара-Баір, а саме, від 4 га, про що свідчать надані в судовому засіданні 13 січня 2011 року пояснення представника державного підприємства "Лівадія" та копії листа від 26 квітня 2007 року за підписом директора Назарова В.Г. (а.с. 83 чи 147 т. 1, а.с. 8 чи 28 т. 9).
До цього, 26 березня 2007 року державне підприємство "Лівадія" листом №249 просило місцеву раду надати дозвіл на виконання коректування меж землекористування тому, що при видачі державного акту серії II-КМ №002301 помилково були включені земельні ділянки, на яких розташовані садиби громадян, багатоквартирні житлові будинки, землі, що використовуються громадянами під городи (а.с. 5 чи 27 т. 9).
09 червня 2007 року 16 чергової 5 сесії Алупкінською міською радою були розглянуті вказані листи державного підприємства "Лівадія" та по ним прийняті рішення №26 (а.с. 6 т. 9 - що є предметом спору) та №27 (а.с. 3-4 чи 29 т. 9, що не є предметом спору).
Спірним рішенням №26 від 09 червня 2007 року відповідач вирішив:
пункт 1: прийняти від державного підприємства "Лівадія" в землі запасу Алупкінської міської ради земельну ділянку "Хара Баір" орієнтовною площею 4,0 га, розташованої в місті Алупка, район об'їзної дороги,
пункт 2: припинити державному підприємству "Лівадія" право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га в місті Алупка, "Хара Баір" район об'їзної дороги, внести відповідні зміни до Державного акту на право постійного користування землею серії II-КМ № 002301 (а.с. 13 т. 1).
Апеляційним господарським судом неодноразово витребувалися додаткові докази щодо розробки технічної документації на припинення державному підприємству "Лівадія" права постійного користування земельною ділянкою площею 4 га, затвердження Ялтинською міською радою такого технічного звіту землеустрою (а.с. 138-152 т. 3, а.с. 1-12 т. 4, а.с. 33-39 т. 8). Але доказів існування таких документів не надано. Представники відповідача та державного підприємства "Лівадія" не змогли пояснити чи складалася така документація.
З протоколу засідання 16 чергової сесії 5 скликання Алупкінської міської ради від 09 червня 2007 року (а.с. 69-74 т. 8) слідує, що на розгляд в цьому засіданні питання про затвердження технічного звіту про припинення права постійного користування на 4 га земельної ділянки державному підприємству "Лівадія" не виносилося, були винесені на розгляд лише питання передачі землі в запас (що було прийнято по листу землекористувача від 26 квітня 2007 року №344 - а.с. 8 т. 9) та надання дозволу на виконання коректування меж землекористування у зв'язку з фактичним землекористуванням (що було прийнято по листу землекористувача від 26 березня 2007 року №249 - а.с. 5 т. 9).
Апеляційним господарським судом в судовому засіданні 25 листопада 2010 року був досліджений оригінал вказаного державного акту серії II-КМ №002301, з якого вбачається, що ніяких змін до цього державного акту, в тому числі про припинення права постійного користування на 4 га земельної ділянки в районі Хара-Баір, не внесено. Копія з цього оригіналу державного акту долучена до справи (а.с. 121-127 т. 4).
Станом на час прийняття вказаного рішення розмежування земель державної та комунальної власності у місті Алупка не здійснено, чого сторони та треті особи не оспорюють.
З Статуту державного підприємства "Лівадія" слідує, що це підприємство було створено за наказом Міністерства аграрної політики України, воно засновано на державній власності, за підприємством майно закріплено на праві господарського відання (пункт 4.2), підприємство має повноваження, за винятком тих, що віднесені до компетенції органу управління майном, в тому числі підприємство має право розпоряджуватися майном підприємства, укладати договори (пункти 6.1, 6.2), за погодженням з органом управління майном підприємство має право відчужувати майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів (пункт 4.5) (а.с. 14-22 т. 1, а.с. 128-141 т. 4, а.с. 59-66 т. 7). З пояснень представника цього підприємства, державне підприємство "Лівадія" ані на час прийняття рішення (що є предметом спору), ані на даний час не підлягало та не підлягає приватизації. Чого не оспорюють прокурор та треті особи.
З письмових доказів та пояснень третіх осіб - громадян, які надані в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, слідує, що Алупкінська міська рада надавала у власність громадян чи надала дозвіл на розробку проекту відводу земельних ділянок, які розташовані в районі Хара-Баір, але цей район є більшим, ніж 4 га земельної ділянки, на яку державному підприємству "Лівадія" припинено право постійного користування, район Хара-Баір включає у себе Севастопольське шосе (в тому числі біля будинку №60), Південнобережне шосе, об'їзну дорогу та інші райони; частина земельних ділянок громадянам була надана не за рахунок цієї землі в 4 га.
Дійсно, письмові докази підтверджують наступне.
В районі №33 економіко - планувальної зони
(біля Севастопольського шосе),
громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_5 земельні ділянки площами 0,1 га та 0,03 га за кадастровими №0111970200:01:003:0162 та №0111970200:01:003:0171 (відповідно) передані у власність за рахунок земельної ділянки площею 1,34 га, від якої добровільно відмовився радгосп-завод "Лівадія" листом №258 від 20 травня 2004 року для надання земельних ділянок своїм робітникам, в тому числі ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_18 та іншим (а.с. 122 т. 3).
При цьому, ці земельні ділянки межують з Севастопольським шосе.
ОСОБА_5 є ветераном праці та має відповідні пільги (а.с. 121 т. 3).
ОСОБА_30 є дитиною ОСОБА_30, який мешкав в місті Алупка та в 1929 і 1937 роках був репресований з конфіскацією майна (в тому числі будівлі), в 1990 році ОСОБА_30 реабілітований. З пояснень представників ОСОБА_7 та письмових доказів слідує, що надані у власність ОСОБА_7 та інших членів сім'ї репресованого ОСОБА_30 земельні ділянки знаходяться в районі колишнього конфіскованого житлового будинку, на частини якого (АДРЕСА_19) вони зараз мають право власності та прописані в цьому будинку (а.с. 74-78, 84 т. 4).
Факт передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки не за рахунок земельної ділянки площею 4 га також підтверджується тим, що міською радою приймалося рішення щодо надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки до припинення на 4 га права постійного користування, а саме, рішенням №34/130 від 29 жовтня 2005 року (а.с. 101 т. 3) та за заявою ОСОБА_7 це рішення було уточнено з зазначенням знаходження земельної ділянки не лише в районі АДРЕСА_20 про що 12 травня 2008 року місцевою радою прийнято рішення №16 (а.с. 102 т. 3).
20 травня 2009 року ОСОБА_5 та 05 червня 2009 року ОСОБА_7 за затвердженими проектами землеустрою, відповідними погодженнями та висновками державної експертизи землевпорядної документації отримали державні акти серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 на право власності на вказані земельні ділянки, що підтверджується письмовими доказами (а.с. 98-114, 119-137, 158-164 т. 3, а.с. 11-70, 73-87 т. 4).
Як вказано вище, передача у власність ОСОБА_18 земельної ділянки в районі №33 економіко - планувальної зони також планувалася за рахунок земельної ділянки площею 1,34 га, від якої добровільно відмовився радгосп-завод "Лівадія" листом №258 від 20 травня 2004 року (а.с. 122 т. 3).
04 грудня 2009 року Алупкінською міською радою було прийнято рішення №8/6 про передачу ОСОБА_18 земельної ділянки №0111970200:01:003:0097 площею 0,1 га в районі Севастопольського шосе, Хара-Баір (а.с. 17 т. 2).
Але на вимогу апеляційного господарського суду проект землеустрою з погодженнями та висновком державної експертизи землевпорядної документації на вказану земельну ділянку не надані.
Також в районі №33 економіко - планувальної зони біля будинку №60 Севастопольського шосе (як і ОСОБА_7) були надані у власність земельні ділянки громадянам, які не залучені до цієї справи як треті особи, хоча при розгляді справи місцевому господарському суду було відомо про прийняття місцевою радою рішень про передачу цим громадянам землі:
ОСОБА_31 площею 0,05 га за кадастровим №0111970200:01:003:0124 на підставі рішення №13/1 від 25 квітня 2008 року на місці колишнього городу ОСОБА_31 (а.с. 56 т. 1, а.с. 83-119 т. 11),
ОСОБА_32 площею 0,01 га за кадастровим №0111970200:01:003:0117 та площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:003:0119 (а.с. 59, 64, т. 1, а.с. 2-17 т. 8, а.с. 108-146 т. 10, а.с. 1-35 т. 11),
ОСОБА_33 площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:003:0120 (а.с. 61 т. 1, а.с. 18-21 т. 8, а.с. 36-83 т. 11).
В районі №58 економіко - планувальної зони
(біля Севастопольського шосе)
13 жовтня 2010 року ОСОБА_10 на підставі затвердженого проекту землеустрою, з відповідними погодженнями та позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації наданий державний акт серії ЯЛ №495135 на право власності на землю площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:004:0391 в районі Хара-Баір, Севастопольське шосе. При цьому, на його земельній ділянці знаходяться 15 дерев, які він прийняв на відповідальне зберігання (а.с. 16 т. 2, а.с. 2-74 т. 3, а.с. 5-6 т. 4, а.с. 67-137 т. 7).
Ця земельна ділянка ОСОБА_10 межує зліва з земельною ділянкою, що запроектована для передачі у власність третьої особи - ОСОБА_9, зправа - з земельною ділянкою, яка проектується до відводу ОСОБА_34 (який не є третьою особою по цій справі), а за цією земельною ділянкою ОСОБА_34 слідує земельна ділянка, яка проектується до відводу третій особі - ОСОБА_35 (а.с. 29, 31 т. 3).
24 липня 2009 року рішенням Алупкінської міської ради №31 ОСОБА_9 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою з відводу у власність земельної ділянки площею 0,04 га в районі Хара-Баір. Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-проект" розроблений проект з відводу ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,04 га за кадастровим №0111970200:01:004:0390, з 27 вересня 2010 року цей проект знаходився в Управлінні Держкомзему Автономної Республіки Крим для погодження графічних матеріалів та початково-кадастрової інформації, 26 листопада 2010 року таке погодження надано, але не має висновку державної експертизи землевпорядної документації (а.с. 14 т. 2, а.с. 143 т. 4, а.с. 85-87, 99-148 т. 5, а.с. 1-53 т. 7).
До цього, 27 жовтня 1993 року протоколом №05 та рішенням №142 виконкому Алупкінської міської ради народних депутатів земельні ділянки в районі земельної ділянки, що запроектована до відводу у власність ОСОБА_9, планувалися до передачі у власність депортованим громадянам ОСОБА_36, ОСОБА_45, ОСОБА_37 (а.с. 82-89, 91-92 т. 3 чи а.с. 88-97 т. 5).
Щодо відводу у власність третьої особи - ОСОБА_19, земельної ділянки площею 0,08 га (що межує з земельною ділянкою ОСОБА_34, за якою розташована по Севастопольському шосе, Хара-Баір, земельна ділянка ОСОБА_10) у справі є лише рішення Алупкінської міської ради №17 від 02 квітня 2009 року про дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с. 11 т. 2), інших доказів щодо закінчення розробки проекту, отримання відповідних погоджень, висновку державної експертизи землевпорядної документації та правовстановлюючого документу про власність на землю не надано.
В районі №58 економіко - планувальної зони
З наданих письмових доказів та пояснень третьої особи - ОСОБА_38, слідує, що в районі №58 суміжними є земельні ділянки громадян:
1. ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_22, біля яких є земельні ділянки приватного підприємства "Правда", товариства "Ликсар":
15 травня 2008 року ОСОБА_38 на підставі затвердженого проекту землеустрою, відповідних погоджень, позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації наданий державний акт серії НОМЕР_7 про право власності на земельну ділянку площею 0,08 га за кадастровим №0111970200:01:002:0252 в районі Хара-Баір (а.с. 56 т. 1 чи а.с. 9 т. 2, а.с. 123-147 т. 3), яка межує з земельною ділянкою, що проектувалася до відводу у власність ОСОБА_39, за якою розташована земельна ділянка ОСОБА_22 (а.с. 123-147 т. 2, а.с. 96-112 т. 4).
25 квітня 2008 року рішенням місцевої ради №13/12 ОСОБА_22 передана у власність земельна ділянка площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0236 в районі Хара-Баір (а.с. 58 т. 1 чи а.с. 10 т. 2). Інших документів (проекту, погоджень тощо) не надано.
2. громадян ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_12
(недалеко Південнобережного шосе):
02 квітня 2009 року рішенням ради №21/9 ОСОБА_23 на підставі проекту землеустрою, відповідних погоджень та позитивного висновку землевпорядної документації та рішення ради №21/9 від 02 квітня 2009 року передана у власність в районі Хара-Баір земельна ділянка площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0264 (а.с. 62 т. 1 чи а.с. 12 т. 2, а.с. 76-107 т. 10), яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_21.
02 червня 2008 року ОСОБА_21 на підставі затвердженого проекту землеустрою, відповідних погоджень, позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та рішення ради №19/10 від 12 березня 2008 року наданий державний акт серії НОМЕР_5 про право власності на земельну ділянку площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0240 в районі Хара-Баір (а.с. 55 т. 1 чи а.с. 8 т. 2, а.с. 3-70 т. 6, а.с. 38-75 т. 10), яка межує зліва з земельною ділянкою ОСОБА_23, зправа - ОСОБА_12 (а.с. 30, 32, 33 т. 6, а.с. 106 т. 10, а.с. 116 т. 6).
02 червня 2008 року ОСОБА_12 на підставі затвердженого проекту землеустрою, відповідних погоджень, позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та рішення ради №29/6 від 09 червня 2007 року наданий державний акт серії НОМЕР_6 про право власності на земельну ділянку площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0241 в районі Хара-Баір (а.с. 150 т. 1, а.с. 32 т. 5, а.с. 74-142 т. 6), яка межує зліва з земельною ділянкою ОСОБА_21, зправа - не має відведених у власність чи земельних ділянок, що проектуються до відводу (а.с. 30, 32, 33 т. 6, а.с. 106 т. 10, а.с. 116, 118, 119, 132 т. 6), на земельній ділянці ОСОБА_12 є 18 дерев, які він прийняв на відповідальне зберігання (а.с. 134-135 т. 6).
3. громадян ОСОБА_40, ОСОБА_16,
ОСОБА_26, ОСОБА_13:
07 листопада 2007 року рішенням ради №15/28 ОСОБА_40 на підставі проекту землеустрою, відповідних погоджень та позитивного висновку землевпорядної документації передана у власність в районі Хара-Баір земельна ділянка площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0217 (а.с. 53 т. 1 чи а.с. 4 т. 2), яка межує вниз зліва з земельними ділянками, що планувалися до проектування ОСОБА_41, ОСОБА_42, зправа - ОСОБА_16 (а.с. 99-101 т. 9). На земельній ділянці ОСОБА_40 є 10 дерев та 15 кущів, які вона прийняла на відповідальне зберігання (а.с. 112-114 т. 9).
07 листопада 2007 року рішенням ради №15/29 ОСОБА_16 на підставі проекту землеустрою, відповідних погоджень та позитивного висновку землевпорядної документації передана у власність в районі Хара-Баір земельна ділянка площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0219 (а.с. 54 т. 1 чи а.с. 5 т. 2, а.с. 1-37 т. 10), яка межує зліва з земельною ділянкою ОСОБА_15, зліва вниз - з земельною ділянкою, що планувалася до проектування ОСОБА_41, зправа - ОСОБА_26 (а.с. 20-22 т. 10). На земельній ділянці ОСОБА_16 є 10 кущів, які він прийняв на відповідальне зберігання (а.с. 31-33 т. 9).
07 листопада 2007 року рішенням ради №15/27 ОСОБА_26 на підставі проекту землеустрою, відповідних погоджень та позитивного висновку землевпорядної документації передана у власність в районі Хара-Баір земельна ділянка площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0218 (а.с. 52 т. 1 чи а.с. 3 т. 2, а.с. 118-157 т. 9), яка межує зліва з земельною ділянкою ОСОБА_16, зправа - з накопичувачем води та земельною ділянкою ОСОБА_13 (а.с. 136-137, 150 т. 9). На земельній ділянці ОСОБА_26 є 11 дерев, які вона прийняла на відповідальне зберігання (а.с. 152-153 т. 9).
07 листопада 2007 року рішенням ради №15/26 ОСОБА_13 на підставі проекту землеустрою, відповідних погоджень та позитивного висновку землевпорядної документації передана у власність в районі Хара-Баір земельна ділянка площею 0,1 га за кадастровим №0111970200:01:002:0216 (а.с. 51 т. 1 чи а.с. 2 т. 2, а.с. 39-79 т. 9), яка межує зліва з накопичувачем води та земельною ділянкою ОСОБА_26, зправа - земельна ділянка не відведена (а.с. 58-61, 71-73 т. 9). На земельній ділянці ОСОБА_13 є 18 дерев, які вона прийняла на відповідальне зберігання (а.с. 74-77 т. 9).
Надані дозволи на розробку проектів землеустрою з
відводу у власність громадян землі в районі Хара-Баір
(район економіко - планувальної зони невідомий):
третім особам по цій справі:
07 листопада 2007 року №14/3 ОСОБА_20 площею 0,1 га (а.с. 1 т. 2),
12 жовтня 2009 року №12 ОСОБА_17 площею 0,07 га (а.с. 15 т. 2);
які не залучені як треті особи:
07 листопада 2007 року №21 ОСОБА_43 площею 0,1 га (а.с. 6 т. 2),
09 квітня 2009 року №17/5 ОСОБА_44 Аннакулієвичу площею 0,08 га (а.с. 149 т. 1 та см. а.с. 48 т. 2),
але відомостей про розробку таких проектів землеустрою чи надання цим громадянам вказаних земельних ділянок у власність апеляційному господарському суду не надано.
Таким чином, усі земельні ділянки залучених до справи у якості третіх осіб громадян знаходяться в районі Хара-Баір, але:
1) земельні ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_18 (район №33 економіко - планувальної зони) розташовані біля будівлі АДРЕСА_19 та надані не за рахунок земельної ділянки площею 4 га, право постійного користування на яку було припинено спірним рішенням відповідача №26 від 09 червня 2007 року;
2) земельні ділянки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_35 (район №58 економіко - планувальної зони) розташовані біля Севастопольського шосе, але через відсутність технічного звіту на припинення державному підприємству "Лівадія" права постійного користування на 4 га земельної ділянки не можна зробити висновок про те, що за рахунок цих 4 га землі передані чи плануються до передачі у власність земельні ділянки вказаним громадянам;
3) земельні ділянки ОСОБА_38, ОСОБА_22 (район №58 економіко - планувальної зони) розташовані біля земельних ділянок приватного підприємства "Правда" та товариства "Ликсар", але через відсутність технічного звіту на припинення державному підприємству "Лівадія" права постійного користування на 4 га земельної ділянки, землевпорядної документації на земельну ділянку ОСОБА_22 не можна зробити висновок про те, що за рахунок цих 4 га землі передані у власність земельні ділянки вказаним громадянам;
4) земельні ділянки ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_12 (район №58 економіко - планувальної зони) розташовані біля Південнобережного шосе, але через відсутність технічного звіту на припинення державному підприємству "Лівадія" права постійного користування на 4 га земельної ділянки не можна зробити висновок про те, що за рахунок цих 4 га землі передані чи плануються до передачі у власність земельні ділянки вказаним громадянам;
5) земельні ділянки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_13 (район №58 економіко - планувальної зони) розташовані біля водонакопичувача, але через відсутність технічного звіту на припинення державному підприємству "Лівадія" права постійного користування на 4 га земельної ділянки не можна зробити висновок про те, що за рахунок цих 4 га землі передані чи плануються до передачі у власність земельні ділянки вказаним громадянам;
6) про земельні ділянки ОСОБА_20 та ОСОБА_17 не має землевпорядної документації, яка ідентифікувала ці земельні ділянки.
Але з письмових доказів слідує, що 10 вересня 2007 року на засіданні 18 чергової сесії 5 скликання Алупкінської міської ради слухалися питання за №17.8 та №17.9) про надання дозволів на розробку проектів відводів в довгострокову оренду земельних ділянок площами по 2 га в районі Південнобережного шосе, Хара-Баір, приватному підприємству "Позитив-С" та приватному підприємству "Форсаж-3", про що свідчить протокол засідання (а.с. 81-84 т. 8).
Надання дозволів на розробку проектів землеустрою ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_13 було розглянуто в засіданні іншої 16 сесії 5 скликання Алупкінської міської ради 09 червня 2007 року, тобто в один день з вирішенням питання про припинення права постійного користування на 4 га землі державному підприємству "Лівадія" (а.с. 69-74 т. 8).
З землевпорядної документації на земельні ділянки біля Південнобережного шосе ОСОБА_10 (а.с. 29 т. 3) та ОСОБА_9 (а.с. 92 т. 3) слідує, що вище їх земельних ділянок є земельні ділянки, які планувалися до передачі у власність депортованих громадян, а зараз плануються до передачі у власність Зайнуліних, Курт, Чалбаш, вище ряду цих земельних ділянок Зайнуліних, Курт, Чалбаш розташована земельна ділянка приватного підприємства "Форсаж-3", яка можливо раніше була у користуванні радгоспу-заводу "Лівадія" (а.с. 29, 92 т. 3).
Але представники відповідача та державного підприємства "Лівадія" не змогли пояснити чи спростувати надання в оренду земельних ділянок по 2 га по Південнобережному шосе приватному підприємству "Позитив-С" та приватному підприємству "Форсаж-3" за рахунок земельної ділянки площею 4 га, на яку державному підприємству "Лівадія" спірним рішенням відповідача припинено право постійного користування. На вимогу апеляційного господарського суду достатніх доказів такого факту не надано.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України (Закон України №2768-III від 25 жовтня 2001 року станом на 09 червня 2007 року - дату прийняття відповідачем рішення, яке є предметом спору) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, на підставі якої власник земельної ділянки приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Статті 83 та 84 вказаного Кодексу встановлюють, які землі належать на праві власності територіальним громадам (комунальна власність) та які - державній власності.
Так, частина 2 статті 83 Земельного кодексу України передбачає, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
А частина 1 статті 84 цього Кодексу встановлювала, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Таке право, відповідно до частини 2 цієї статті набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
При цьому, станом на 09 червня 2007 року (дата прийняття спірного рішення) частина 2 та пункт "ж" частини 3 статті 84, пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлювали заборону на передачу землі державної власності до земель комунальної власності, повноваження з розпорядження землею державної власності мали Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві ради в межах населеного пункту, але за виключенням земельних ділянок, на яких розташовані державні підприємства.
Крім того, станом на 09 червня 2007 року відповідно до статті 51 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22 травня 2003 року, пунктів "б" та "в" частини 1, частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, статей 6 та 9 Закону України "Про державну експертизу землевпоряджувальної документації" №1808-IV від 17 червня 2004 року для створення нових чи впорядкування існуючих землеволодінь та для відведення земельних ділянок з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок необхідно було розробити проект землеустрою, який погоджувався з відповідними установами та підлягав обов'язковій державній експертизі, після чого розглядався та затверджувався рішеннями місцевої ради.
Однак, як слідує з спірного рішення, проект щодо припинення права постійного користування частиною земельної ділянки в 4 га місцевою радою не розглядався та не погоджувався, доказів розробки такого проекту (технічного звіту), також як і дозволу на його розробку, апеляційному господарському суду не надано. Тобто місцевою радою прийнято рішення щодо зміни (шляхом припинення права постійного користування на частину землі) меж земельної ділянки державного підприємства "Лівадія" без будь-якої проектної документації, її погодження у встановленому порядку, висновку державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням вказаних законів України, та підставою для визнання в судовому порядку такого рішення недійсним.
Посилання відповідача на те, що він діяв в межах своїх повноважень є помилковими через те, що з такого права місцевої ради є виключення - крім земель, на яких розташовані державні підприємства, це повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим чи Кабінету Міністрів України.
Також не є обґрунтованими доводи відповідача про те, що якщо міська рада в 1999 році надавала цю земельну ділянку в постійне користування, то вона і має право на припинення такого права.
Відповідно до статей 3-4, 7, 9 Земельного кодексу України (Закон України в редакції Закону України №2196-XII 13 березня 1992 року, зі змінами на 30 квітня 1999 року - дата прийняття радою рішення про надання землі в постійне користування) існували лише державна, колективна та приватна власність на землю, комунальної власності на землі не було; до компетенції місцевих рад народних депутатів відносилось надання в постійне користування земельних ділянок в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
З цього слідує, що місцева рада в 1999 році прийняла рішення про надання радгоспу-заводу "Лівадія" земельної ділянки в постійне користування не тому, що ця земельна ділянка була комунальною власністю, а тому, що на той час існував такий порядок та повноваження місцевої ради на надання земель державної власності в постійне користування. Але такий порядок на час припинення права постійного користування змінився, про що вказано вище.
Однак прокурор 10 червня 2009 року (а.с. 3, 40 т. 1) поштою подав позов в інтересах Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим (ідентифікаційний №26331378), яка 04 вересня 2009 року (тобто і на час розгляду справи місцевим господарським судом) втратила повноваження здійснювати державний контроль з охорони та використання земель, а саме на захист цих прав позивача прокурор заявив позов. До таких висновків апеляційний господарський суд прийшов на підставі наступного.
25 грудня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України №1958 було вирішено утворити в складі Державного комітету по земельних ресурсах Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель як урядовий орган державного управління; затвердити Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 вказаного Положення цей урядовий орган мав:
основне завдання - здійснення державного контролю за використанням і охороною земель,
повноваження - на здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування земельного законодавства, встановленого порядку реалізації права на землю, законодавства у процесі вилучення (викупу) земельних ділянок,
право - на звернення до органів прокуратури з клопотанням про надання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Згідно до пунктів 10 та 15 вказаного Положення ця Державна інспекція мала територіальні органи, в тому числі в Автономній Республіці Крим, вона була юридичною особою.
14 березня 2003 року позивач - Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим (ідентифікаційний №26331378), була зареєстрована як юридична особа, яка була територіальним органом урядового органу державного управління Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в складі Державного комітету по земельних ресурсах України. А тому позивач мав повноваження на здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування земельного законодавства, законодавства у процесі вилучення (викупу) земельних ділянок, та мав право - на звернення до органів прокуратури з клопотанням про надання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Але 04 вересня 2009 року була офіційно оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України №901 від 26 серпня 2009 року "Про додаткові заходи по врегулюванню земельних відносин", пунктом 2 якої та пунктом 1 додатку до якої "Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність" постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року N1958 "Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель" втратила чинність.
19 жовтня 2009 року була офіційно оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України №1064 від 30 вересня 2009 року, якою постанова Кабінету Міністрів України N901 від 26 серпня 2009 року доповнена пунктом 4, відповідно до якого вирішено ліквідувати Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи; утворити комісію з ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель.
02 березня 2010 року офіційно оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України №179 від 24 лютого 2010 року, пунктом 6 якої внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року N901, а саме, слова "використанням та охороною" замінені словами "використанням і охороною".
Як вказано вище, 30 листопада 2010 року внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення позивача як юридичної особи.
Відповідно до відповіді Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим з 19 жовтня 2009 року функції з контролю за використанням і охороною земель здійснює Державний комітет України із земельних ресурсів, який на території Автономної Республіки Крим має територіальний орган - Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим (а.с. 53-73 т. 5, а.с. 109-117 т. 8).
Таким чином, з 04 вересня 2009 року Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, як урядовий орган, та її територіальні органи втратили повноваження на здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, в тому числі на здійснення контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування земельного законодавства, права на звернення до органів прокуратури з клопотанням про надання позовів, а з 19 жовтня 2009 року ця Держземінспекція підлягала ліквідації, ії повноваження по здійсненню контролю за використанням та охороною земель перейшли до органів Держкомзему, 30 листопада 2010 року територіальний орган вказаної Держземінспекції в Автономній Республіці Крим, який є позивачем у справі, припинений як юридична особа.
Таким чином, на час розгляду цієї справи місцевим господарським судом позивач не мав повноважень та прав, у захист яких прокурор звернувся з позовом.
За вимогами статей 23-25 Господарського процесуального кодексу України залучення до участі у справі іншого позивача чи заміна неналежного позивача не передбачена, заміна позивача можлива лише у разі правонаступництва, але такого по цій справі не було.
А тому на час прийняття місцевим господарським судом рішення слідувало відмовити у задоволенні позову прокурора в інтересах органу, що втратив повноваження та права.
Однак місцевим господарським судом не надана оцінка цим обставинам, не вказано які цивільні права та інтереси захищаються судовим рішенням.
У зв'язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та воно підлягає скасуванню.
Приймаючи до уваги, що на час прийняття апеляційним господарським судом нового рішення позивач ліквідований як юридична особа, провадження у справі підлягає припиненню по пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки місцевого господарського суду про те, що для припинення права постійного користування земельною ділянкою державного підприємства "Лівадія", окрім заяви землекористувача, необхідне погодження з органом управління майном такого державного підприємства - Міністерством аграрної політики України, не відповідає обставинам справи тому, що цей орган управління майном державного підприємства надає згоди стосовно відчуження певного майна державного підприємства, але не на припинення права постійного користування земельною ділянкою. Такі обставини підтверджуються Статутом державного підприємства "Лівадія".
Апеляційний господарський суд погоджується з тим, що вказаний спір є спором про припинення цивільного права (права постійного користування земельною ділянкою), а тому відповідно до статей 1, 12 Господарського кодексу України, статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є господарським спором та не відноситься до компетенції адміністративних судів України.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування судового рішення тому, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, частково викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи; провадження у справі підлягає припиненню.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Алупкінської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2010 року у справі № 2-8/2547.1-2010 скасувати.
Провадження у справі № 2-8/2547.1-2010 припинити.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді І.В. Євдокімов
З.Д. Маслова