СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2891/26
ун. № 759/23816/25
23 лютого 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - Товариство) про стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства про стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.
06 січня 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 22 січня 2026 року.
20 січня 2026 року до суду через підсистему «Електронний Суд» ЄСІКС надійшло клопотання представника відповідача, адвокатки Рури Н.В., про передачу зазначеної справи за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Клопотання мотивоване тим, що спірні правовідносини, які склалися між сторонами, діють у сфері функціонування платіжних послуг в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами, на які не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів».
У зв'язку з відсутністю в суді електропостачання судове засідання, призначене на 22 січня 2026 року, суд відклав на 23 лютого 2026 року.
23 лютого 2026 року представник відповідача подала заяву про проведення судового засідання без аудіофіксації, клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Позивачка та її представник, адвокат Шестаков В.Ю., в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (частина п'ята статті 28 ЦПК України).
Відповідно до преамбули до Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 (далі - Закон) цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19 частини першої статті першої Закону).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 4 Закону споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону).
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Предметом цього позову є вимоги про стягнення з Товариства безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів, зобов'язання Товариства анулювати заборгованість за кредитним договором.
Підставою позову є, серед іншого, здійснення незаконних, на думку позивачки, переказів грошових коштів з її банківського рахунка, відкритого в Товаристві, на рахунки невстановлених осіб.
Наведене свідчить, що між сторонами у справі спірні правовідносини склалися спірні правовідносини щодо виконання договору банківського рахунка, під час використання позивачкою фінансової послуги. Пов'язаність спірних правовідносин з дотриманням норм щодо функціонування платіжних послуг та проведення переказу коштів їх характеру не змінює.
Доводи представника відповідача про те, що застосування Закону можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання, які передують укладенню договору, суд відхиляє. Системний аналіз положень Закону дозволяє виснувати, що він поширюється на відносини, що склалися в тому числі при використанні продукції (виконанні договору).
З огляду на викладене, в задоволенні клопотання про передачі справи за підсудністю суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 27, 28, 258-261, 353ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Розгляд справи в судовому засіданні відкласти на 04 травня 2026 року на 11 годину 00 хвилин у приміщенні Святошинського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-а, каб. № 222).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повна ухвала суду складена 06 березня 2026 року.
Суддя Ю.В. Кравченко