СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/1693/26
ун. № 759/17565/25
09 березня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді П'ятничук І.В.,
за участю секретаря судового засідання Кульбовської В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики та стягнення грошових коштів,
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва судді П'ятничук І.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики та стягнення грошових коштів.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.08.2025 року відкрито провадження по даній справі.
27.02.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 до суду було подано клопотання про зловживання процесуальними правами.
Представник позивача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у матеріалах справи, просив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами.
Представник позивача в підготовчому засідання заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, клопотання представника відповідача, дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
У п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу.
Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами.
Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом.
Правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо.
Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009 року) про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції, мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ.
Оцінивши та перевіривши доводи сторони представника відповідача з приводу зловживання процесуальними правами позивачем, судом не встановлено обставин, які б свідчили про зловживання стороною позивача своїми правами шляхом подачі даної позовної заяви, оскільки це право сторони надано законом.
При цьому доводи відповідача будуть враховані судом при ухвалені рішення при дослідженні доводів обґрунтованості позовних вимог, тому суд приходить до висновку, про необхідність відмови в задоволенні клопотання представника відповідача про визнання зловживання процесуальними правами стороною позивача, тобто у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду.
Під час підготовчого засідання по справі за вищезазначеним позовом судом були виконані всі дії, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, а саме вивчені письмові матеріали справи, з'ясовані фактичні обставини справи, що підлягають з'ясуванню під час судового розгляду.
Обставини, що перешкоджали б призначенню справи до розгляду по суті, судом не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Згідно із п. 15 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає підготовче провадження у справі закінченим, а тому приходить до висновку про необхідність призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.
Справа підлягає розгляду суддею одноособово.
На підставі викладеного, керуючись ст. 53, 189, 196-198, 200 ЦПК України,
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики та стягнення грошових коштів - відмовити.
про залишення позовної заяви ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання вчинити дії, без розгляду - відмовити.
Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики та стягнення грошових коштів.
Призначити справу до судового розгляду по суті на 23 березня 2026 року на 14 годину 00 хвилин у приміщенні Святошинського районного суду м. Києва (м. Київ вул. Якуба Коласа 27-А зал. №12) встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.
Справу розглядати суддею одноособово.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.В. П'ятничук