Справа № 758/11172/25
Категорія 71
19 лютого 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,
представника позивача - Буц О.А. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -
Позивач Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що на території Подільського району за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до наказів Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.01.2024 № 19 та від 15.07.2025 № 92-П діти перебувають на обліку Служби, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, а саме: проживають в сім'ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Відповідно до свідоцтв про народження матір'ю дітей є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька малолітньої ОСОБА_2 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, батьком малолітнього ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Службою у справах дітей та сім'ї встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на утриманні яких перебувають малолітні діти, ніде не працюють, ведуть асоціальний спосіб життя, вживають алкогольні та наркотичні речовини, постійно порушують спокій у будинку, внаслідок чого надходять скарги та заяви від сусідів та мешканців будинку, порушують громадський порядок, характеризуються з негативної сторони.
Позивач зазначає, що згідно з інформацією, яка розміщена на офіційному веб-порталі «Судова влада України», ОСОБА_4 протягом 2024 р. неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, зокрема, двічі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей), та двічі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та 3 ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).
ОСОБА_5 має дві судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту), а також притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 КУпАП (незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах).
23.01.2024 працівниками Служби спільно з працівниками сектору ювенальної превенції Подільського УП ГУ НП України у м.Києві відповідно до розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.01.2024 № 53 «Про відібрання малолітньої дитини від батьків, без позбавлення батьківських прав», було відібрано від відповідачів за адресою тимчасового проживання: АДРЕСА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та тимчасово влаштовано до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району міста Києва» для проведення медичного обстеження стану здоров'я.
25.01.2025 до Служби звернулася ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно розгляду питання про повернення на виховання в її родину малолітнього онука ОСОБА_3 , який тимчасово влаштований до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району м. Києва».
Відповідно до Акту обстеження умов проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 29.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання придатні для проживання дитини. У квартирі зроблений ремонт, наявні необхідні меблі, побутова техніка, комунальні зручності, речі особистого вжитку. Для малолітнього ОСОБА_7 облаштовано окрему кімнату. ОСОБА_7 забезпечений сезонним одягом, дитячими іграшками та продуктами харчування в повному обсязі. Бабуся та дідусь працюють, отримують пенсію та матеріально утримують дітей. Батьки дітей не працюють та ведуть асоціальний спосіб життя.
02.02.2024 відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2024 про влаштування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в родину ОСОБА_6 та акта про факт передачі дитини, малолітнього ОСОБА_3 було передано його бабусі ОСОБА_6 .
Згідно з повідомленням про сім?ю/особу, яка перебуває у складних життєвих обставинах від 05.03.2024 №106/58/699 Подільського районного в місті Києві центру соціальних служб було встановлено, що двоє малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають та перебувають на повному фінансовому забезпеченні бабусі ОСОБА_6 , 1960 р.н. та дідуся ОСОБА_8 , 1959 р.н. Умови проживання задовільні, продукти харчування для дітей відповідно віку в наявності, речами першої необхідності діти забезпечені. Зі слів бабусі, ОСОБА_6 , діти відвідують дитячий садок та школу. Як повідомила бабуся, батьки кожного дня приходять до дітей та спілкуються з ними, але про місце їх проживання не повідомила. Фахівці Центру провели мотиваційну бесіду з бабусею та дідусем щодо належного виховання дітей відповідного віку та провели роз'яснювальну роботу щодо виконання батьками своїх батьківських обов'язків, а саме, вихованням та розвитком дітей мають займатися батьки, а не дідусь з бабусею. Надано контакти Центру для матері ОСОБА_4 , але батьки на зв'язок не вийшли.
Як зазначено у позовній заяві, 15.07.2025 до Служби надійшов лист від 11.07.2025 №267669-2025 СЮП ВП Подільського УП ГУНІ у місті Києві стосовно того, що 09.07.2025 до Подільського УП ГУНП у м. Києві по спец. лінії «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Київ, просп. Гонгадзе Георгія, озеро «Синє» перебувають наркомани з дитиною (жінка тонула за дитиною). Встановлено, що на місце події виїхав автопатруль поліції «Рубін - 0704», який зазначив, що прибувши на місце виклику виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та їx дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння. Зі слів очевидців, ОСОБА_4 пішла купатися з дитиною та ледь не потонули. Згідно з Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, малолітнього ОСОБА_3 доставлено до ДКЛ N? 1 м. Києва. На ОСОБА_4 складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 184 КУпАП.
Крім того, 09.07.2025 року, до Служби звернувся брат ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та повідомив, що малолітня ОСОБА_2 буде проживати за його місцем проживання, до поліпшення ситуації в родині.
Також зі слів ОСОБА_9 стало відомо, що ОСОБА_6 , якій відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2024 було передано малолітнього ОСОБА_3 , наразі перебуває на лікуванні та знаходиться в тяжкому стані, а отже, фактично не може здійснювати догляд за дітьми та їх утримувати.
Враховуючи хворобу, Служба вважає, що ОСОБА_6 , в родину якої було влаштовано її малолітнього онука ОСОБА_3 та з якою проживала малолітня ОСОБА_2 , втратила можливість здійснювати утримання та забезпечувати дітей.
Відповідачами не було усунуто причини, які перешкоджали належному вихованню дітей. Вони продовжують вести асоціальний спосіб життя, вживають алкогольні та наркотичні речовини, притягуються до адміністративної відповідальності. Відповідна поведінка відповідачів становить загрозу для життя та здоров'я дітей.
За час перебування дітей на обліку Служби з батьками неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо виховання та утримання малолітніх дітей. Їх було ознайомлено з чинним законодавством та попереджено про адміністративну відповідальність та можливість позбавлення батьківських прав у разі невиконання батьківських обов'язків.
Посилаючись на те, що батьки самоусунулись від виховання та утримання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з даним позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_2 , позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , передати малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органу опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації для вирішення подальшої долі дитини, а також стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 3 196 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачу позовної заяви до суду і продовжувати до виповнення повноліття дитини та стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 2 563 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позовної заяви до суду і подовжувати до виповнення повноліття дитини.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 1 серпня 2025р. було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 12.09.2025р..
У підготовчому судовому засіданні 12.09.2025 представник позивача повідомила про те, що ОСОБА_10 забрав до себе дядько, оскільки дівчинка батька немає, а ОСОБА_7 забирати не захотів, оскільки у ОСОБА_7 є біологічний батько - відповідач по справі.
Відповідачі у судове засідання 12 вересня 2025р. не з'явилися. Мати дітей ОСОБА_4 не отримала судову повістку про виклик, батько ОСОБА_7 - ОСОБА_5 був неповідомлений про розгляд справи, оскільки перебував в ДУ «Київський слідчий ізолятор», про що представник позивача надала суду відповідну довідку від 20 серпня 2025р..
У підготовчому судовому засіданні 22.10.2025 р. представник позивача повідомив, що Служба у справах дітей звернулася до адміністрації СІЗО з проханням надати пояснення від відповідача ОСОБА_5 щодо позовних вимог про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 . Станом на 22 жовтня 2025р. зі слів представника Служби у справах дітей ОСОБА_7 перебував в Центрі, ОСОБА_10 від дядька вже забрала бабуся, дівчинка проживає вдома з бабусею, дідом і мамою.
У судове засідання 22 жовтня 2025р. відповідачка ОСОБА_4 запізнилася. На момент явки ОСОБА_4 суд вже встиг провести підготовче засідання у справі та призначити справу до розгляду по суті. Фіксація судового засідання вже не здійснювалися, розгляд справи по суті було призначено на 17 листопада 2025р.. Копію позовної заяви було вручено відповідачці ОСОБА_11 22 жовтня 2025р..
17.11.2025 відбулося перше судове засідання з розгляду справи по суті. У судовому засіданні 17 листопада 2025р. представник позивача повідомляв, що ОСОБА_10 продовжує проживати у бабусі з дідусем, в цій квартирі проживає і мама, однак часто відсутня. ОСОБА_7 продовжує проживати в Центрі, починаючи з 23 липня 2025р.. Повідомив, що 5 листопада 2025р. до Служби у справах дітей приходила відповідачка ОСОБА_4 , надала працівникам Служби пояснення, пояснила, що хоче отримати дозвіл на спілкування з ОСОБА_12 .
У судовому засіданні 17.11.2025 відповідачка ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що проживає разом з дітьми в квартирі її батьків. В цій квартирі проживають також її мати і батько. До моменту затримання в квартирі також проживав зять - ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_5 є батьком сина ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_10 народжена не у шлюбі, запис про батька здійснено на підставі ст.135 СК України.
Висловила позицію, що Служба має до неї прискіпливе ставлення. У 2024 р. мала місце ситуація, коли представники Служби приїхали за адресою: АДРЕСА_2 за викликом до іншої сім'ї; застали її та чоловіка ОСОБА_5 за цією адресою з сином ОСОБА_7 і відібрали ОСОБА_13 від батьків, тимчасово влаштувавши ОСОБА_7 до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району міста Києва» для проведення медичного обстеження стану здоров'я.
Пояснила, що після того випадку у 2024 р. дитину повернули батькам, вона разом з чоловіком та двома дітьми проживала зі своїми батьками. Однак, у липні 2025р. сталася ситуація, коли дочка ОСОБА_10 була дома, а відповідачка з чоловіком ОСОБА_5 і сином ОСОБА_7 відпочивали на озері. Хтось з присутніх на озері викликав поліцію нібито за фактом того, що вона ледь не потонула з дитиною. На місце виклику приїхала поліція, зав'язалася сварка, наразі ОСОБА_5 підозрюється у погрозах вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу за ст.345 КК України. Її чоловіка помістили до слідчого ізолятора. На даний час Подільський районний суд міста Києва розглядає справу за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів.
В свою чергу, відповідачка попросила оголосити перерву у розгляді справи, надати їй можливість відвідувати ОСОБА_7 в Центрі, адже вона має намір забрати дитину додому, дитина буде жити у сім'ї поруч з мамою, бабусею та дідусем.
Відповідачка також повідомила, що закінчила курси майстра манікюру та має намір працевлаштуватися на якусь роботу.
Суд задовольнив клопотання відповідачки про оголошення перерви, оголосив перерву у розгляді справи до 13.01.2026 р.
Судове засідання 13 січня 2026р. знімалися з розгляду у зв'язку з відсутністю електропостачання. У судове засідання прибув представник Служби у справах дітей, пояснив що ОСОБА_4 не з'явилася, втім зателефонувала та повідомила, що застрягла в ліфті, тому відвідати судове засідання не зможе. Зі слів представника Служби на момент 13 січня 2026р. ОСОБА_14 вже відвідувала сина ОСОБА_7 в Центрі, однак на роботу не працевлаштувалася, кошти для відвідування сина на проїзд бере у своїх батьків.
У судовому засіданні 19 лютого 2026р. представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, звертав увагу суду на те, що до подій на озері «Синє» Служба у справах дітей вже відбирала ОСОБА_7 від матері, оскільки ОСОБА_14 з відповідачем та з маленьким ОСОБА_15 були в притоні. Потім Служба у справах дітей повернула ОСОБА_7 мамі, однак після цього відбулися події на озері. Відповідач ОСОБА_16 моє судимості за вживання наркотичних засобів, перебуває в слідчому ізоляторі за наслідками подій, які відбулися на озері.
На питання суду представник Служби повідомив актуальні відомості стану справи: ОСОБА_14 вже відвідувала сина ОСОБА_13 в Центрі 4 рази, записувалась на відвідування ще 4 рази, однак не прибула. Також в ОСОБА_17 відвідували баба та дід дитини. Баба за станом здоров'я не змогла вийти з машини, спілкувалася з ОСОБА_15 по телефону. ОСОБА_13 також відвідував дядько. ОСОБА_10 проживає з бабою, дідом та матір'ю, однак мати ніде не працює, дитина не перебуває на її утриманні. Уся сім'я існує за рахунок доходів, які отримує дід, який в своєму віці ще продовжує працювати.
Представник Служби також повідомив про випадок, що дитину ОСОБА_10 потрібно було госпіталізувати, втім з цим виникали труднощі, оскільки ОСОБА_14 не було вдома, а документи на дитину вона сховала.
Представник Служби у справах дітей повідомив, що відвідував родину 13 січня 2026р.. В цей час в квартирі була лише ОСОБА_4 , ОСОБА_10 була в школі. Представник Служби у справах дітей переконався, що відповідачка ОСОБА_4 ніде не працевлаштувалась, коштів для утримання дітей немає. Стверджував, що ОСОБА_14 всі обов'язки переклала на бабу та діда. Навіть немає власного телефону, адже телефонувала з телефону ОСОБА_10 .
Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання 19.02.2026 не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася за адресою реєстрації.
Відповідач ОСОБА_5 про розгляд справи повідомлявся за адресою СІЗО, заяв на адресу суду від відповідача не надходило. Втім у заяві, адресованій начальнику Служби у справах дітей Подільської РДА в м.Києві, ОСОБА_5 зазначив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_7 , 2020 р.н.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтв про народження матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 .
Відомості про батька малолітньої ОСОБА_2 внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.
Батьком малолітнього ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_5 .
Підставами звернення з позовом про позбавлення батьків батьківських прав стали такі обставини:
-діти перебувають на обліку Служби, як такі, що опинились у складних життєвих обставинах;
- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніде не працюють, ведуть асоціальний спосіб життя, порушують громадський порядок, характеризуються з негативної сторони;
- ОСОБА_5 з 11.07.2025 утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор»;
- до звернення з даним позов до суду мала місце подія, а саме: 23.01.2024 відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.01.2024 №53 «Про відібрання малолітньої дитини від батьків, без позбавлення батьківськи прав», було відібрано від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою тимчасового проживання: АДРЕСА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та тимчасово влаштовано до Комунального некомерційного підприємства «Дитяча клінічна лікарня №9 Подільського району міста Києва» для проведення медичного обстеження стану здоров'я;
- 02.02.2024 відповідно до Висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2024 №106-1002 про влаштування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в родину ОСОБА_6 та Акту про факт передачі дитини, малолітнього ОСОБА_3 було передано його бабусі ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про те, чи відповідатиме інтересам дітей позбавлення їхніх батьків батьківських прав, судом встановлено, хронологію подій, в результаті яких позивач вирішив звернутися до суду з даною позовною заявою.
Так, після подій у 2024 році, коли Служба відібрала ОСОБА_7 у батьків, заставши відповідачів з дитиною за адресою АДРЕСА_2 (квартиру за даною адресою представники позивача називали «притоном для наркозалежних»), діти проживали в родині ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_4 , бабою ОСОБА_6 , дідом ОСОБА_8
05.03.2024 р. фахівцями Подільського районного в місті Києві центру соціальних служб станом на було встановлено, що станом на цю дату діти проживають та перебувають на повному фінансовому забезпеченні бабусі ОСОБА_6 , 1960 року народження, та дідуся ОСОБА_8 , 1959 року народження. Батьки дітей офіційно ніде не працюють.
Через рік після подій, коли ОСОБА_7 відбирався від батьків, до Служби надійшов лист від 11.07.2025 №267669-2025 Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві стосовно того, що 09.07.2025 по спеціальній лінії «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, озеро «Синє» перебувають наркомани з дитиною (жінка тонула з дитиною). На місці виклику виявлено ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їхню дитину ОСОБА_3 .
Згідно повідомлення Подільського УП ГУНП у м.Києві, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння. Зі слів очевидців ОСОБА_4 пішла купатися з дитиною та ледь не потонули.
На ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 05.08.2025 у справі №758/10711/25 ОСОБА_4 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Як повідомила у судовому засіданні 17.11.2025 відповідачка ОСОБА_4 , 09.07.2025р. на озері відпочивали вона, ОСОБА_5 і їхній син. ОСОБА_10 була вдома. Коли поліція приїхала на озеро, ОСОБА_5 погрожував працівникам поліції, його було затримано, на даний час справа відносно нього розглядається Подільським районним судом міста Києва за статтею 345 КК України.
В цей же день 09.07.2025 до Служби звернувся брат ОСОБА_4 - ОСОБА_9 та повідомив, що малолітня ОСОБА_2 буде тимчасово проживати за його місцем проживання в м.Бровари Київської області, до поліпшення ситуації в родині.
Отже, в липні 2025 р. ОСОБА_10 тимчасово забрав до себе брат відповідачки - ОСОБА_9 , а 23.07.2025 ОСОБА_7 було поміщено до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Судом встановлено, що у подальшому ОСОБА_10 було повернуто у квартиру, де проживають мама, дід та бабуся, у зв'язку з необхідністю відвідування дитиною навчального закладу.
Згідно інформації, наданої навчальним закладом, в якому навчається малолітня ОСОБА_2 , належну увагу вихованню дитини приділяють бабуся і дідусь. Бабуся постійно на зв'язку з класним керівником.
Отже, станом на день ухвалення судового рішення по справі мають місце такі обставини:
- ОСОБА_7 продовжує перебувати в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей;
- ОСОБА_10 проживає у квартирі її баби та діда разом з бабою ОСОБА_6 , дідом ОСОБА_8 та мамою ОСОБА_4 ;
-батько ОСОБА_7 - відповідач ОСОБА_5 продовжує перебувати в ДУ «Київський слідчий ізолятор»;
-мати в грудні 2025 р. 4 рази відвідувала сина ОСОБА_7 в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей;
-мати дітей - відповідачка ОСОБА_4 ніде не працює.
Позивач наполягає на тому, що:
- ОСОБА_6 наразі, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, не може здійснювати належний догляд за дітьми та їх утримувати. Мати дітей ніде не працює. Усю сім'ю утримує лише дід дітей ОСОБА_8 ;
- Закладом охорони здоров'я, в якому на медичному обліку перебувають діти, Службу було повідомлено про те, що на амбулаторні прийоми мати з дітьми давно не з'являлась, ігноруючи запрошення лікаря привести дітей на прийом;
- Батьки фактично повністю самоусунулися від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей, не цікавляться життям дітей, не виявляють бажання спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні та утриманні. Батьки не піклуються про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання;
- 10 лютого 2026р. ОСОБА_10 зверталася до КНП «Київської міської дитячої клінічної лікарні №1» зі скаргами на біль в животі. Дитину супроводжував її дядько ОСОБА_9 . Згідно позиції представника позивача навіть на даному етапі звернення до поліклініки виникли труднощі, оскільки мати дитини сховала свідоцтво про народження дитини, а коли була необхідність з нею спілкуватися, телефонувала з мобільного телефона дитини ОСОБА_10 , оскільки, ймовірно, немає власного телефону.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 листопада 2025р., проаналізувавши зібрані матеріали, заслухавши матір дітей, думку членів комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол від 12.11.2025 №22) вирішено вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішуючи питання про можливість, доцільність чи необхідність позбавлення батьків батьківських прав відносно дітей, суд керується таким.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Нормою ст. 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням («Савіни проти України», № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).
У конкретній справі суд вирішує, чи наявні виняткові обставини, які свідчать про необхідність позбавлення батьків прав щодо дітей, та чи відповідатиме таке відібрання інтересам дітей.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Орган опіки та піклування надав Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її сина ОСОБА_7 та дочки ОСОБА_10 , а також доцільність позбавлення ОСОБА_5 прав відносно сина ОСОБА_7 . Висновок обґрунтований тим, що батьки не працюють, батько перебуває під вартою, мати самоусунулась від виховання дітей, переклала обов'язки щодо виховання дітей на своїх батьків - бабу та діда дітей.
Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Водночас у частині 6 зазначеної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, висновок та рішення органу опіки та піклування, є рекомендаційними та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.
При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.
Надавши належну оцінку Висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав, суд вважає, що цей висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий що є недостатньо обґрунтованим з огляду на те, що складений виключно з посиланням на події, які відбувалися у 2024 році, коли за такими подіями вже було належне реагування Служби у справах дітей та малолітній ОСОБА_7 відбирався у батьків. У висновку не зазначається про актуальні події, які існують станом на день ухвалення судового рішення, коли ОСОБА_10 продовжує проживати зі своєю матір'ю, а ОСОБА_7 , хоч і проживає в Центрі, втім його мати постійно відвідує дитину та виявляє щирі наміри повернути дитину проживати у сім'ю.
Сама по собі та обставина, що мати дітей не має на даний час самостійного заробітку, не може бути підставою для позбавлення матері батьківських прав відносно її дітей.
У Висновку підставою для позбавлення батька батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 зазначається та обставина, що батько притягався до кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані з обігом наркотичних засобів, а також та обставина, що станом на день розгляду судом справи батько перебуває під вартою.
Об'єктивна ситуація, яка наразі сталася з ОСОБА_5 , не свідчить про те, що батько ухилявся від виконання батьківських обов'язків та проявив винну поведінку по відношенню до сина.
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про розрив кровних стосунків. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити одного з батьків батьківських прав. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що їй краще залишатися в сім'ї, з якою у неї вже склався відповідний зв'язок. Втім цього не завжди достатньо, щоб виправдати позбавлення батька всіх батьківських прав.
Так, судом встановлено, що мати дитини відвідувала сина ОСОБА_7 в Центрі 9 та 12 грудня 2025р., 19 грудня та 26 грудня 2025р..
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_3 , якому 5 років, на момент прибуття 23 липня 2025р. дитини до Центру, хлопчик перебував у задовільному психоемоційному стані, ознак емоційних розладів або дезадаптивної поведінки не спостерігалося. Когнітивний розвиток дитини відповідає віковій нормі.
Під час відвідування дитини матір ОСОБА_4 виглядала не зовсім охайно, але було помітно, що готувалася до зустрічі. У поведінці матері простежувалося прагнення демонструвати емоційну залученість та прихильність до дитини. Емоційний стан матері під час зустрічей характеризується нестійкістю, з періодичними проявами сліз. Мати приносила дитині смаколики та іграшки, переважно з дому, не нові. Під час зустрічей з матір'ю хлопчик був маломовним, більшу частину часу перебував у неї на руках. Водночас за спостереженнями, емоційний контакт між матір'ю та дитиною мав обмежений характер, хлопчик не ініціював взаємодію та не проявляв виражених емоційних реакцій у відповідь.
Прагнення матері налагодити відносини з дитиною, та в подальшому мати підстави для того, щоб Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації дозволила Центру віддати дитину матері, свідчить про позитивну динаміку у поведінці матері та відсутність підстав для позбавлення її прав відносно сина.
Що стосується старшої дочки ОСОБА_10 , якій 11 років, дитина проживає з матір'ю, бабою та дідом в одній квартирі.
Мати дитини на даний час матеріально не може утримувати ОСОБА_10 , втім, відсутність доходів матері не може бути підставою для позбавлення матері прав відносно дитини.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації ООН про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Незважаючи на відсутність доходів у матері, відповідачка може забезпечити дитину любов'ю та турботою. Саме по собі усвідомлення дитиною того, що вона фактично не матиме матері, на переконання суду не відповідатиме інтересам дитини. Крім того, на переконання суду, у випадку позбавлення матері прав відносно дитини ОСОБА_10 , порушуватиметься баланс між інтересами дитини та матері, які продовжуватимуть проживати в одній квартирі, однак, за рішенням суду мати буде позбавлена прав відносно дитини.
Що стосуються відповідача ОСОБА_5 , то від дати, коли він відпочивав на озері зі своїм сином ОСОБА_7 , до дати, коли розглядається дана справа по суті, він постійно перебуває в СІЗО. Цілком логічно, що перебуваючи під вартою, батько не може належним чином утримувати та виховувати свого сина. Факт наявності заперечень відповідача проти позбавлення його батьківських прав та бажання відновити спілкування з сином, свідчить про його інтерес до своєї дитини.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідачі не бажають спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав, якими володіють батьки до досягнення дітьми повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з ними, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дітей.
Отже, судом не встановлено достатніх підстав для висновку щодо позбавлення відповідачів батьківських прав відносно дітей, тому задля можливості збереження правового зв'язку між матір'ю та дітьми та між батьком і сином, для забезпечення їхнього гармонійного розвитку та становлення особистості, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, надавши батькам шанс виправити свою поведінку.
Вимога про стягнення аліментів на дітей з батьків, позбавлених батьківських прав, є похідною від вимоги про позбавлення батьків батьківських прав відносно дітей. Оскільки суд виснував про необхідність відмовити у позбавлені батьківських прав відповідачів по справі, то у задоволенні похідної вимоги про стягнення аліментів слід відмовити також.
В разі, якщо дитина ОСОБА_7 продовжуватиме перебувати в Центрі, Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації матиме підстави звернутися до суду з позовом про відібрання сина від матері та батька без позбавлення їх батьківських прав з одночасним стягненням аліментів на утримання сина.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя Т.В.Войтенко