Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/2665/26
27 лютого 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна накладеного в рамках кримінального провадження № 42025102070000033 від 17.03.2025, на підставі Ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2025 у справі №758/19356/25
До Подільського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна накладеного в рамках кримінального провадження № 42025102070000033 від 17.03.2025, на підставі Ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва 04.12.2025 у справі №758/19356/25.
В обґрунтування клопотання вказано, що у провадженні СВ Подільського управління поліції ГУНП в місті Києві перебуває кримінальне провадження № 42025102070000033, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Подільської окружної прокуратури.
В рамках здійснення процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні, прокурор звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на віртуальні активи із забороною користування, розпорядження та відчуження, що обслуговуються криптовалютною біржею "Binance" (Nest Services Limited), зареєстрованою за адресою House of Francis, Room 303, Ile Du Port, Mahe, Seychelles, на обліковому записі Binance iз User ID 771201850, що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатом розгляду вказаного клопотання, Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 04.12.2025 у справа № 758/19356/25 накладено арешт на вищевказане майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого остання був позбавлений можливості вільно розпоряджатись своїм майном.
При розгляді клопотання про арешт майна не були присутні ані володільці майна ані їх представники. Також, звертає увагу слідчого судді, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025102070000033 триває майже один рік, разом з тим ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_7 не повідомлялось про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, а також будь-які слідчі (розшукові) дії та процесуальні дії за їх участю взагалі не проводились, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що накладення арешту на належне ОСОБА_5 майно здійснено передчасно, необґрунтовано та без відповідних законних на те підстав.
На переконання адвоката арешт накладено необґрунтовано, у подальшому, у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження немає потреби та це призводить до невиправдано тривалого обмеження права власності, у зв'язку з чим, просив його скасувати.
У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав за підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити.
Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва, за клопотанням якого накладено арешт, у судовому засіданні пояснив, що на час звернення до суду з клопотанням про арешт майна в його розпорядженні були відсутні докази на які посилається представник володільця майна, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що 04.12.2025 Ухвалою Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/19356/25 накладений арешт на віртуальні активи із забороною користування, розпорядження та відчуження, що обслуговуються криптовалютною біржею "Binance" (Nest Services Limited), зареєстрованою за адресою House of Francis, Room 303, Ile Du Port, Mahe, Seychelles, на обліковому записі Binance iз User ID 771201850, що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи підставу для накладення арешту слідчий суддя вказав, що з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення майна, яке постановою слідчого визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, ним зроблено висновок наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, як вбачається з Ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що у подальшому збереженні арешту є необхідність.
При цьому підозра ОСОБА_5 не пред'являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність подальшого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками, які слугували підставами для накладення арешту на майно.
Саме по собі винесення постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.
Враховуючи зазначене вище, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим, вважає за доцільне скасувати арешт майна.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст.ст.169, 170, 174, 309 КПК України, суд
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна накладеного в рамках кримінального провадження № 42025102070000033 від 17.03.2025, на підставі Ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2025 у справі №758/19356/25 - задовольнити;
Скасувати арешт майна, накладений на підставі Ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04.12.2025 у справі № 758/19356/25 накладений на віртуальні активи із забороною користування, розпорядження та відчуження, що обслуговуються криптовалютною біржею "Binance" (Nest Services Limited), зареєстрованою за адресою House of Francis, Room 303, Ile Du Port, Mahe, Seychelles, на обліковому записі Binance iз User ID 771201850, що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Подільського
районного суду м. Києва ОСОБА_1