"18" січня 2011 р.Справа № 17/134-ПД-10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченка В.В., Мирошниченка М.А.
при секретарі - Риковій О.М.,
за участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Херсонської області від 23.09.2010 року
по справі № 17/134-ПД-10
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Управління механізації будівництва „Генічеськагробуд”
до: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про припинення договорів оренди та стягнення 24128,13 грн. боргу
У серпні 2010 року Відкрите акціонерне товариство Управління механізації будівництва „Генічеськагробуд” (далі - Товариство) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та уточнивши свої вимоги під час розгляду справи просило суд припинити договір від 01.03.2007 року про оренду офісного приміщення загальною площею 111,3 кв.м. розташованого за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Гоголя, 192; припинити договір від 01.03.2007 року про оренду складського приміщення загальною площею 351,6 кв.м. розташованого за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Гоголя, 192; зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 провести процедуру повернення орендованого майна шляхом повернення офісного приміщення загальною площею 111,3 кв.м та складських приміщень загальною площею 351,6 кв.м. розташованих за адресою: м. Генічеськ, вул. Гоголя, 192, та підписання актів приймання - передачі майна; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість по орендній платі офісного приміщення згідно договору оренди від 01.03.2007 року у сумі 6420 грн.; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість по орендній платі складського приміщення згідно договору оренди від 01.03.2007 року у сумі 16785 грн.; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства кошти інфляційних збитків на суму боргу по орендній платі офісного приміщення згідно договору оренди від 01.03.2007 року у сумі 66 грн. 81 коп. згідно з положеннями ст. 625 ЦК України; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства кошти інфляційних збитків на суму боргу по орендній платі складського приміщення згідно договору оренди від 01.03.2007 року у сумі 160 грн. 17 коп. згідно з положеннями ст. 625 ЦК України; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства кошти річних збитків на суму боргу по орендній платі офісного приміщення згідно договору оренди від 01.03.2007 року у сумі 192 грн. 60 коп. згідно з положеннями ст. 625 ЦК України; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства кошти річних збитків на суму боргу по орендній платі складського приміщення згідно договору оренди від 01.03.2007 року у сумі 471 грн. 60 коп. згідно з положеннями ст. 625 ЦК України; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства кошти річних збитків на суму заборгованості станом на 14.03.2009 року по орендній платі складського приміщення згідно договору оренди від 01.03.2007 року у сумі 31 грн. 95 коп. згідно з положеннями ст. 625 ЦК України; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства суму понесених позивачем судових витрат у розмірі 477 грн. 29 коп.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в порушення умов п. п. 3.1, 3.2 договорів оренди від 01.03.2007р., укладених між сторонами, відповідач з грудня 2008 року по грудень 2009 року жодного разу не сплатив орендну плату і фактично використовуючи майно позивача відмовляється сплачувати суму боргу по орендній платі, через що позивач несе збитки. А тому на підставі ст. ст. 188, 286, 291 ГК України та ст. ст. 550, 625 ЦК України позивач просив задовольнити позов.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.09.2010 року (суддя - Сулімовська М. Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ВАТ "Управління механізації будівництва "Генічеськагробуд" 23205 грн. основного боргу, 226 грн. 98 коп. інфляційних збитків, 383 грн. 70 коп. річних, 408 грн. 16 коп. витрат по оплаті державного мита та 232 грн. 94 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову в частині стягнення 312 грн. 45 коп. річних відмовлено. Договір оренди приміщення загальною площею 111,3 м2 розташованого за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Гоголя, буд. 192, укладений 01 березня 2007 року між ВАТ "Управління механізації будівництва "Генічеськагробуд" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, розірвано. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути ВАТ "Управління механізації будівництва "Генічеськагробуд" приміщення площею 111,3 м2 розташоване за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Гоголя, буд. 192, яке було об'єктом договору оренди від 01.03.07р. Договір оренди приміщення загальною площею 351,6 м2 розташованого за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Гоголя, буд. 192, укладений 01 березня 2007 року між ВАТ "Управління механізації будівництва "Генічеськагробуд" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 розірвано. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути ВАТ "Управління механізації будівництва "Генічеськагробуд" приміщення площею 351,6 м2 розташоване за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Гоголя, буд. 192, яке було об'єктом договору оренди від 01.03.07р. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 після повернення приміщень площею 111,3 м2 та 351,6м2 ВАТ "Управління механізації будівництва "Генічеськагробуд", які знаходяться в будинку № 192 по вул. Гоголя у м. Генічеську Херсонської області, та є об'єктами договорів оренди від 01.03.07р., підписати акти прийому - передачі вказаного майна.
В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом його законних та конституційних прав і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить зазначене рішення скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю. При цьому скаржник вказує те, що судом не було встановлено його місце проживання, що призвело до порушення його процесуальних прав, які він не зміг реалізувати у зв'язку з тим, що не належним чином був повідомлений про розгляд справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2007 року між Товариством (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено два договори оренди, за умовами яких підприємцю ОСОБА_1 передаються в оренду приміщення загальною площею 111,3 кв.м. та 351,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Генічеськ, вул. Гоголя, 192, для використання у господарській діяльності.
Умовами даних договорів визначено, що орендну плату за користування приміщеннями в узгодженому розмірі орендар сплачує орендодавцю щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця; у випадку невиконання умов договору, а також при несплаті орендної плати більше двох місяців або припинення діяльності однієї із сторін, договір може бути розірваний в односторонньому порядку; договір вважається дійсним з моменту його підписання і діє з 01.03.2007р. по 01.03.2014р.
Товариство звернулося до господарського суду з позовом, предметом якого є вимоги припинити договори оренди від 01.03.2007р., укладені з підприємцем ОСОБА_1, зобов'язати останнього провести процедуру повернення орендованого майна з оформленням відповідних актів та стягнути з підприємця ОСОБА_1 23205 грн. основного боргу, який утворився у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за вказаними договорами, 226,98 грн. інфляційних та 664,20 грн. річних. Підставою даного позову, як вказує позивач, і з чим погодився місцевий суд при прийнятті рішення, є несплата відповідачем орендної плати, починаючи з грудня 2008 року, у зв'язку з чим утворився борг в сумі 23205 грн. При цьому, як стверджує позивач, неодноразові звернення до відповідача з вимогою оплатити існуючу заборгованість були залишені останнім без задоволення.
Господарський суд першої інстанції, розглядаючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивачем доведено порушення відповідачем умов укладених між ними договорів оренди щодо своєчасної сплати орендної плати починаючи з грудня 2008 року, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 23205 грн.
Стаття 651 ЦК України надає право стороні вимагати розірвання договору у разі істотного порушення іншою стороною його умов; несплата відповідачем орендної плати за укладеними між сторонами договорами оренди є істотним порушенням їх умов, оскільки призводить до недоотримання позивачем законної вигоди, на яку він розраховував при укладенні договорів.
Відповідно до ст. ст. 526,629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 625 ЦК України надає право кредитору вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пред'явлених до стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Прийнявши до уваги наведене, договори оренди приміщень, укладені між сторонами, суд розірвав та зобов'язав відповідача повернути орендоване майно і підписати акти приймання - передачі орендованого майна.
Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, і зокрема, згідно з частиною четвертою цієї статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Положеннями статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 793 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 794 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Отже, розглядаючи спір, предметом якого є припинення договору оренди та стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати на підставі укладеного між орендарем та орендодавцем договору, суд, перш за все, мав з'ясувати, чи є укладеним такий договір відповідно до вимог закону і чи дотримано сторонами встановленої законом форми такого договору, оскільки вирішення питання укладеності (неукладеності) та дійсності договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше напряму залежить від нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а також є обов'язковим для вирішення питання про припинення договору оренди, оскільки відповідно до норм чинного законодавства припинятися можуть лише укладені та дійсні договори, і лише після з'ясованого, вирішувати питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди.
Проте, як вбачається із змісту судового рішення, місцевий суд взагалі не дав оцінку наявним в справі договорам оренди нежитлових приміщень від 01.03.2007р., за якими з відповідача стягується заборгованість, не досліджував питання нотаріального посвідчення та державної реєстрації цих договорів, що в силу вищевикладеного є обов'язковим при таких позовних вимогах, а задовольнив позов, підійшовши поверхнево до розгляду даної справи і виключно на підставі доводів позивача та поданих ним документів.
Разом з тим, з наявних в справі матеріалів вбачається, що в порушення наведених вище вимог закону сторони уклали спірні договори оренди від 01.03.2007р. нежитлових приміщень загальною площею 111,3 кв.м. та 351,6 кв.м. строком на сім років кожний у простій письмовій формі (наслідком якої є нікчемність даних договорів згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України) і ніяких дій для їх нотаріального посвідчення не приймали, що підтверджується відсутністю будь - яких звернень жодної із сторін одна до одної з приводу нотаріального посвідчення даних договорів.
Оскільки спірні договори оренди є нікчемними та відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створили для їх сторін ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх недійсністю, то відсутні підстави для припинення чи розірвання цих договорів, а також стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, втрат від інфляції і річних та зобов'язання відповідача провести процедуру повернення орендованого майна згідно з вимогами діючого законодавства і підписання відповідних актів приймання - передачі майна.
За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача під час розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Наявне в справі повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого відправлення беззаперечно свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений судом про день, час і місце засідання суду, в якому прийнято оскаржуване рішення, чим спростовується голослівне твердження скаржника про зворотнє.
З наявних в справі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.09.2010 року вбачається, що місцем проживання відповідача є м. Генічеськ, вул. Комсомольська, 9. А тому, саме за цією адресою судом надсилалися відповідачеві відповідні процесуальні документи. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома реєструючих органів, господарського суду або ж своїх контрагентів за договорами про зміну свого фактичного місця проживання визначеного згідно з законом, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 23.09.2010 року у справі № 17/134-ПД-10 скасувати, стягнення за ним припинити.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Бєляновський В.В.
Судді Мирошниченко М.А.
Шевченко В.В.