23.03.2026 Справа № 756/12915/25
Справа пр. № 2/756/1005/26
ун. № 756/12915/25
18 березня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кушко М.В.,
учасники справи:
відповідачка - ОСОБА_1 ,
представник відповідачки - адвокат Гайдай О.Д.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до відповідачки
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У судові засідання, призначені на 16 год 00 хв 05 березня 2026 року та 16 год 30 хв
18 березня 2026 року, позивач ОСОБА_2 та його представниця адвокат Усова Ю.О. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, представниця позивача подала до суду заяву про відкладення розгляду справи.
Відповідачка та її представник адвокат Гайдай О.Д. просили суд на підставі п. 3 ч. 1
ст. 257 ЦПК України залишити без розгляду позов ОСОБА_2 .
Заслухавши думку відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
За приписами ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Ч. 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз норм ст. ст. 223, 257 ЦК України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанови Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі
№ 607/2015/17, від 05 серпня 2025 року у справі №757/50671/18-ц).
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21.
Таким чином, положення ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Суд зобов'язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (постанова Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (ч. 3 ст. 128 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6
ст. 128 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку
Абз. 1 ст. 14 ЦПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Представницею позивача є адвокат Усова Ю.О. Докази на підтвердження того, що станом на 18 березня 2026 року правовідносини представництва між ОСОБА_2 та адвокатом Усовою Ю.О. припинені, стороною позивача не надано.
Нормою ч. 5 ст. 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Судові повістки про виклики в судові засідання, призначені на 16 год 00 хв 05 березня 2026 року та 16 год 30 хв 18 березня 2026 року, надсилались представниці позивача адвокату Усовій Ю.О. до її електронного кабінету та були вручені у строк, визначений ч. 5 ст. 128 ЦПК України (т. 1, а. с. 214, 220, 230, 237).
У судові засідання засідання, призначені на 16 год 00 хв 05 березня 2026 року та 16 год 30 хв 18 березня 2026 року, позивач ОСОБА_2 та його представниця адвокат Усова Ю.О. не з'явились. Заяви про розгляд справи за їх відсутності від позивача чи його представниці до суду не надходили. Не може вважатись такою заявою заява представниці позивача про проведення судового засідання, призначеного на 14 год 00 хв 15 грудня 2025 року, позаяк вона стосувалась лише одного судового засідання, на якому після досягнення домовленості сторін щодо установи, експертам якої слід доручити проведення судової почеркозначої експертизи, вирішувалось питання про призначення такої експертизи (т. 1, а. с. 183). Наведене підтверджується процесуальною поведінкою представниці позивача, яка після поновлення провадження у справі у зв'язку з надходженням висновку експерта, перед кожним черговим судовим засіданням подавала заяву про відкладення розгляду справи, а не вчинила дії, які б підтвердили її волевиявлення на розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя.
Зважаючи на те, що позивач та його представниця, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явилися в підготовче судове засідання і від них не надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про необхідність залишити без розгляду позов Фітяка М.М.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, залишення позову без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий суд та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
За таких обставин, керуючись ст. 257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК