Справа № 755/2725/26
Провадження №: 3/755/1411/26
"19" березня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Мельниченко Л.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
04 лютого 2026 року близько 15 години 40 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Тампере, 17/2 у м. Києві, керував транспортним засобом «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці або у лікаря нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 був обізнаний про те, що Дніпровським районним судом міста Києва здійснюється розгляд справи відносно нього та, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, своїм правом бути присутнім у судовому засіданні не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи та будь-яких пояснень суду не надав.
У судовому засіданні адвокат Кузьміна К.О. наполягала на тому, що на відеозапису з бодікамер працівників поліції відсутній запис зупинки працівниками поліції автомобіля, запис починається з того, що ОСОБА_1 сидить в автомобілі, де вимкнений двигун, тобто відсутні дані, що останній керував автомобілем, що вже є підставою для закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 погоджувався на пропозиції працівників поліції пройти огляд у лікаря нарколога і відмовився лише тоді, коли працівники поліції не давали йому можливість зачинити двері його автомобіля та забрати ключі з двигуна. ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, тому працівники поліції проводили усі дії з порушенням ст. 266-1 КУпАП. Зміст протоколу містить дві складові «керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння» та «відмовився від проходження огляду», що свідчить про некоректне обвинувачення.
У зв'язку з цим адвокат подала клопотання про закриття провадження у справі на підставі ч.1п.1 ст. 247 КУпАП.
Як вбачається з даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582958 від 04 лютого 2026 року: «04 лютого 2026 року близько 15 години 40 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Тампере, 17/2 у м. Києві, керував транспортним засобом «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці або у лікаря нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП».
Як вбачається з даних, що містяться на відеозапису, працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 (автомобіль якого був зупинений, заведений двигун, а він перебував за кермом), що його зупинили за те, що він виконував маневри повороту та перебудови без включення знаків повороту та їхав по дорозі у різні сторони. Водій має явні ознаки перебування у стані сп'яніння, також про це свідчить його мова. З самого початку ОСОБА_1 розмовляє по мобільному телефону та просить допомоги «Порєшать питання». З аналогічними за змістом пропозиціями він звертається і до працівників поліції. На неодноразову вимогу працівників поліції надати їм документи ОСОБА_1 їх на надає. Також він відмовляється вийти із салону автомобіля. Працівники поліції просять його не приводити у рух двигун та не намагатися поїхати. Згодом ОСОБА_1 виходить з автомобіля. Він хитається та постійно перепитує підстави його зупинки, просить відпустити та пропонує домовитися. Працівники поліції оголошують ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки сп'яніння та висувають вимогу пройти огляд на місці або проїхати до лікаря. ОСОБА_1 відмовляється на місці проходити огляд та висловлює згоду проїхати до лікаря. ОСОБА_1 сідає за кермо свого автомобіля, намагається зачинитися. Він повідомляє, що поїде на своєму автомобілі та знову намагається зачинити двері. Працівники поліції неодноразово йому роз'яснюють, що він відсторонений від керування, а для проїзду до лікаря повинен забрати свою ключі, вийти з салону автомобіля, зачинити двері та сісти до салону службового автомобіля на якому поїдуть до лікарні, яка розташована поруч. ОСОБА_1 категорично відмовляється виходити з автомобіля та відмовляється їхати до лікаря. Він сказав, що знає про те, що запис одразу не включали, тому у них немає моменту його зупинки. Коли ОСОБА_1 не зміг зачинитися в салоні автомобіля, він вийшов та намагався втекти з місця події. Він пішов на тротуар, а на прохання працівників поліції повернутися зазначив, що він пішохід, що його тут не було, він не керував та не їхав в автомобілі, а просто йде додому. Коли його повернули на місце події, він знову відмовився їхати до лікаря. Працівники поліції складають протокол. ОСОБА_1 сам називає свої анкетні дані та місце проживання. Згодом він сідає до салону службового автомобіля, де вимагає, щоб камеру розташували так, щоб його було видно на запису. Під час спілкування ОСОБА_2 : не може зібрати слів, забуває, що хотів сказати, питає про одне і теж; визнає, що випив, вважає це нормою та не вірить, що працівники поліції ніколи не їздили п'яними; ображає працівників поліції; висловлює незадоволення тим, що вони його не розуміють та складають протокол, замість того, щоб відпустити спокійно їхати. Згодом ОСОБА_1 починає з'ясовувати чому працівники поліції перебувають тут, називає їх ухилянтами, повідомляє, що він ветеран міліції, 26 років попрацював на метрополітені, а вони на нього протокол складають. Він повідомим, що нічого не зробив та вимагав, щоб йому надали можливість продовжити їхати додому. Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 права, наслідки відмови, зміст протоколу. За його проханням працівники поліції надали змогу ще раз зателефонувати адвокату для консультації. Після чого, ОСОБА_1 підписав протокол без доповнень та зауважень, йому ще раз повідомили про заборону керувати автомобілем.
Будь яких інших доповнень та клопотань від учасників судового розгляду не надходило, а тому суддя приймає рішення на наявних та досліджених доказах.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме дані, що містяться: у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582958 від 04 лютого 2026 року; у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; у реєстраційній карті ТЗ; у картці обліку адміністративного правопорушення; відтворивши відеозапис, - суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено перелік діянь, що містять склад цього адміністративного правопорушення, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП , огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається з даних, що містяться в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Як встановлено у судовому засіданні, водій ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнаним про вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки проходив теоретичні та практичні навчання для підготовки до складання екзаменів для отримання права на керування автомобілем, здав ці екзамени та отримав відповідне посвідчення, тому йому було достовірно відомо, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, необхідно врахувати, що за зовнішніми ознаками та поведінкою, яку можна спостерігати на відеозапису, ОСОБА_1 мав ознаки особи, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, крім того, він при спілкуванні з працівниками поліції сам визнав, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Щодо тверджень адвоката про відсутність відеозапису на підтвердження факту керуванням ОСОБА_1 автомобілем, то вони не відповідають дійсності. На відеозапису з другої бодікамери працівника поліції, який розташований за часом на 48-49 хв. (усього запис 58 хв. 35), вбачається, що автомобіль зупинений працівниками поліції, заведений двигун, горять габарити, ОСОБА_1 перебуває на водійському сидінні, з якого не одразу виходить за вимогою працівників поліції.
У той же час, необхідно зазначити, що у ст. 266 КУпАП визначено, що поліцейський веде запис проведення ним огляду особи на стан сп'яніння, який долучає до результату. Іншого цією статтею не передбачено.
Також відеозаписом спростовуються твердження адвоката про те, що ОСОБА_1 не поїхав на огляд до лікаря внаслідок незаконних дій працівників поліції.
Так, на відеозапису ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та надав згоду проїхати до лікаря нарколога. Він одразу сів за кермо свого автомобіля та повідомив, що продовжить рух на цьому автомобілі (що ще раз підтверджує факт керування ним автомобілем). Працівники поліції неодноразово пояснювали ОСОБА_1 , що він повинен зачинити свій автомобіль та сісти до салону службового автомобіля, ОСОБА_1 відмовлявся. У той час коли ОСОБА_1 намагався заблокуватися в салоні автомобілі та спробувати поїхати, працівники поліції зрозумівши ці наміри водія, перехопили двері та не давали можливості ОСОБА_1 зачинитися в салоні автомобіля, просили витягнути ключі з двигуна, а потім вийти та зачинити автомобіль. ОСОБА_1 , в свою чергу, вимагав дати можливість зачинитися в автомобілі, обіцяв витягнути ключі, а потім вийти. ОСОБА_1 не виконував законних вимог працівників поліції вийти із салону автомобіля. Зрозумівши, що він не зможе заблокуватися або поїхати, він висловив відмову від проходження огляду у лікаря. Згодом, перебуваючи на вулиці, ОСОБА_3 знову висловив відмову проїхати до лікаря. Також відмову він висловив перед та під час складання протоколу щодо нього.
Щодо тверджень адвоката про незаконні дії працівників поліції, то відповідно до вимог діючого законодавства, дії поліцейських можуть бути оскаржені заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду, зокрема в адміністративному порядку, з наданням суду відповідних доказів. До цього часу адвокат та ОСОБА_1 не зверталися зі скаргами на незаконні дії працівників поліції.
Доказів порушення працівниками поліції вимог Інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять, та до суду надані не були.
Щодо тверджень адвоката про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і були порушені вимоги ст. 266-1 КПК України, то адвокатом не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження цієї версії (відсутній наказ про мобілізацію, відсутні дані про місце служби, відсутній документи на підтвердження виконання військового завдання, тощо). Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не надав відповідних документів працівникам поліції.
Поряд з цим, положеннями ст. 266 КУпАП передбачено загальний порядок проведення огляду осіб, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Водію ОСОБА_1 працівники поліції висунули законну вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, як особі, яка керувала транспортним засобом з ознаками сп'яніння. Тому твердження адвоката у цій частині не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та не узгоджується зі сталою практикою розгляду справ цієї категорії, насамперед, Київського апеляційного суду.
Щодо тверджень про неправильний виклад фактичних обставин у протоколі. То працівники поліції не стверджували, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, вони лише зазначили, які він мав зовнішні ознаки, що стало підставою для надання ОСОБА_1 законної вимоги на проходження огляду у лікаря нарколога, який має право надавати відповідні медичні висновки.
Наведені адвокатом факти не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 фактично встановленого адміністративного правопорушення, відтак відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката про закриття цього провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Наведені вище докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своєму взаємозв'язку - достатності для доведеності вини водія ОСОБА_1 у порушенні ним приписів п.2.5 Правил дорожнього руху України.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суддя, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують відповідальність, та те, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачено єдине адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, суддя вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 23, 33, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 251, 252, 266, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 гривень 60 копійок.
Відповідно до вимог ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення, з урахуванням норм статей 287-279 КУпАП, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Л.А. Мельниченко