"11" січня 2011 р.Справа № 5/189/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:Головуючого судді: ЄрміловаГ.А. Суддів: Воронюка О.Л. Лашина В.В.
при секретарі: Хом'як О.С.
за участю в судовому засіданні представників сторін:
кредитора -ОСОБА_6
від боржника -Кучери В.Л., довіреність №б/н від 03.09.10р.;
від ліквідатора -Балєва В.П., довіреність №б/н від 09.01.11р.;
від ПАТ “Ерсте Банк” - Ющенка О.П., довіреність №б/н від 24.11.09р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Ерсте Банк"
на постанову господарського суду Миколаївської області від 26.10.2010р.
по справі №5/189/10
про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 11.01.11р.
Відповідно до ст.44ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21 жовтня 2010 р. за заявою боржника -Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 порушено провадження у справі про його банкрутство, у зв'язку з неспроможністю погасити заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у сумі 103 500грн. та Миколаївською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 1 064 455,72грн.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.10.2010 р. (суддя Міщенко В.І.) Фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Балєву О.О., яку зобов'язано надіслати копії цієї постанови всім відомим кредиторам банкрута та надати до суду реєстр вимог кредиторів.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ПАТ "Ерсте Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права.
Скаржник, з посиланням на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази безспірності грошових вимог зазначених кредиторів до боржника.
Банк вважає також сумнівними висновки суду першої інстанції про те, що вартість майнових активів боржника є меншою, аніж визнана ним сума заборгованості перед кредиторами, оскільки боржником не було надано доказів права власності на майно (вбудовані нежитлові приміщення квартир: №108, розташованої за адресою м.Первомайськ, вул. Розова, буд.5; №70, розташованої за адресою м.Первомайськ, вул.Достоєвського, буд.12; №34, розташованої за адресою м.Первомайськ, вул.Одеська, буд.76, а також колісні засоби), про наявність якого він зазначав у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, боржником не було надано, а господарським судом не витребувано інших документів, які б підтверджували відсутність інших майнових активів боржника (довідки БТІ, ДАІ, Держклмзему, Держтехнагляду, Держнаглядохоронпраці, довідки з обслуговуючого банку тощо), дебіторської заборгованості, відсутності депозиту (вкладу) в фінансових та банківських установах, а також готівкових коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Балєва О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечує та зазначає, що підставами для порушення даної справи були рішення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про припинення підприємницької діяльності, наявність у боржника грошових збов'язань перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на загальну суму 1 167 955,72грн., які виникли саме у результаті здійснення боржником підприємницької діяльності, а також недостатність вартості наявного у боржника майна (715 598грн.) для задоволення вимог кредиторів. Тобто, зазначене повністю відповідає приписам ст.7, ст.ст.47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників провадження у справі не надходили. В судовому засіданні апеляційної інстанції кредитор та представник боржника просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно ч.1, 2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
У відповідності до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 7 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Статтями 47 - 49 цього Закону встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина-підприємця).
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури
Згідно з п.3 ст. 209 ГК України суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.
Як вбачається зі змісту заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, боржник посилався на те, що його кредиторська заборгованість перевищує вартість наявних у нього активів (нерухомого майна та транспортних засобів), внаслідок чого він не має можливості розрахуватися з кредиторами і прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності.
Проте, судова колегія відзначає, що відповідне рішення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 не приймалось, оскільки воно, як і докази публікації оголошення про припинення ним підприємницької діяльності в офіційному друкованому засобі «Бюлетень державної реєстрації», у відповідності до ст.60, ч.4 ст.105 ЦК України, ст.22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підриємців", в матеріалах справи відсутні, хоча ці документи повинні бути надані заявником господарському суду саме на момент порушення справи про банкрутство.
Однак місцевий господарський суд на цю обставину не звернув уваги, і, як наслідок, не дослідив дотримання заявником приписів ст.105 ЦК України, за змістом якої строк звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство не може становити менше двох місяців від дня публікації повідомлення про припинення суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 7 Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.
У відповідності до ч. 5 ст. 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цій частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Тобто, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначає умови, при наявності яких у господарського суду виникають підстави для порушення справи про банкрутство. Зокрема, такою умовою є неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Обов'язок доказування цих фактів покладено на ініціатора порушення справи (у даному випадку боржника).
За приписами ч. 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
При цьому, ст. 1071 Цивільного кодексу України визначені підстави списання грошових коштів з банківського рахунка. За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).
Отже, господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, повинен з'ясувати обставини щодо його неспроможності виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Між тим, проаналізувавши матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку, що боржник, в порушення ст.33,34 ГПК України, ст.7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»доказів безспірності грошових вимог кредиторів до боржника не надав, а місцевий господарський суд на зазначені обставини уваги не звернув та не дав їм належної оцінки.
Так, як вбачається зі змісту заяви про порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, заборгованість боржника, на підставі якої порушено провадження у даній справі, ґрунтується на договорі комісії на продаж продукції на суму 123 500грн., укладеним поміж боржником та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, претензії-вимозі про сплату заборгованості вих.№63 від 02.06.10р., актах звірки взаєморозрахунків від 01.06.10р. та 01.09.10р., а також кредитних договорах №№010/01--4/07-702, 010/01-04/07-703, 010/01-04/07-704 від 07.12.07р., укладеним боржником з Миколаївською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" та довідці про заборгованість за цими договорами №35-7-15-02/16-6630 від 21.09.10р.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази безспірності зазначених вимог, відповідно до вимог ст.ст.1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме відсутні відомості щодо звернення банку та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 у встановленому порядку з позовами до суду про стягнення заборгованості з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, відсутні докази щодо прийняття відповідних судових рішень, які набрали законної сили та звернені до виконання, відсутні відомості щодо строку невиконання і розміру кредиторських зобов'язань, відсутні відомості стосовно наявних відкритих виконавчих проваджень і незадоволення вимог банку та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
Враховуючи викладені вище обставини, судова колегія доходить висновку, що вимоги кредиторів не набули правових ознак безспірних, в розумінні ст.ст.1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, також не набув усіх правових ознак боржника, відповідно до ст.1 вказаного Закону .
Твердження представника боржника в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що на час порушення провадження у цій справи існували рішення Первомайського міськрайонного суду про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь банку заборгованості з повернення кредиту, судовою колегією не сприймаються, оскільки відповідні судові рішення в матеріалах справи відсутні, і сам представник банкрута підтвердив, що вони суду першої інстанції не надавались.
Таким чином, за відсутності належних доказів неплатоспроможності боржника, здійснене у справі провадження не може вважатися законним з моменту його порушення.
З огляду на викладене, постанова господарського суду від 26.10.2010р., як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишатись чинною не може та підлягає скасуванню, а справа - направленню на розгляд до суду першої інстанції на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.
Керуючись ст.ст.85, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПАТ "Ерсте Банк" задовольнити частково.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 26.10.2010 р. по справі № 5/189/10-скасувати.
Справу направити на розгляд до господарського суду Миколаївської області на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.
Головуючий суддя Г.А.Єрмілов
Суддя О.Л.Воронюк
Суддя В.В.Лашин
Повний текст постанови складено 17.01.2011р.