донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.01.2011 р. справа №23/166пд
Донецький апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:
Головуючого Москальової І.В.
Суддів Алєєвої І.В., М'ясищев А.М.
При секретарі Кислициній О.С.
За участю представників сторін:
від прокурора: Пономарьов О.А. за посвідч.
від позивача: Колесник С.С. за довір.
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора м.Авдіївки Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 р. у справі № 23/166пд (суддя Забарющий М.І.)
за позовом: Прокурора м.Авдіївки в інтересах держави в особі Авдіївської міської ради, м.Авдіївка Донецької області
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Авдіївка; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.М.Г. Сервіс", м.Авдіївка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товарної біржі «Ю.Н.Г.»м.Донецьк
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -
Прокурор м. Авдіївки Донецької області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Авдіївської міської ради, з позовом до відповідачів, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ю.М.Г. Сервіс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна автостоянки площею 2289 кв.м, що знаходиться у м. Авдіївка Донецької області по вул. Комунальна, біля будинку за № 4 від 24.01.2002р., та зобов'язання відповідачів повернути все отримане за договором купівлі-продажу від 24.01.2002р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010 р. по справі № 23/166пд прокурору м. Авдіївки у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням Прокурор м. Авдіївки Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене судове рішення скасувати як прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Мотивуючи апеляційну скаргу прокурор посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що майно, означене відповідачами в договорі купівлі-продажу від 24.01.2002 р. не могло бути нерухомістю, оскільки на думку прокурора, спірна автостоянка є саме тимчасовою спорудою, не пов'язаною фундаментом із землею, яка представляє собою земельну ділянку, огороджену частково металевою сіткою, а частково металевими трубами, площа земельної ділянки частково засипана гравієм, а на іншій частині земельної ділянки укладені залізобетонні плити. Тобто таку споруду неможливо віднести до нерухомого майна в розумінні ч.1 ст.181 ЦК України. Прокурор також посилається на те, що у спірному рішенні господарський суд не визначив якою саме спорудою є спірна автостоянка: тимчасовою або капітальною. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор стверджує, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу, відповідачі фактично вчинили правочин щодо земельної ділянки, яка належить Авдіївській міській раді, що суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства.
Авдіївська міська рада доводи апеляційної скарги підтримала, просила оскаржуване судове рішення скасувати.
Відповідачі та третя особа, Товарна біржа «Ю.Н.Г.», не скористались процесуальним правом на з»явлення в судові засідання апеляційної інстанції, письмових відзивів на апеляційну скаргу не надано, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів звертає увагу, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований у ЄДРПО станом на 10.01.2011 року за адресою АДРЕСА_2 адреса не змінювалась. До матеріалів справи у суді першої інстанції долучена довіреність (а.с.47) на представника ФОП ОСОБА_3. з визначенням адреси мешкання підприємця: АДРЕСА_1 Апеляційною інстанцією фізична особа -підприємець ОСОБА_3. повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за двома адресами, але відповідач-1 не скористався процесуальним правом на з»явлення в три судових засідання апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
13.02.2001 року між Авдіївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.М.Г. Сервіс»(орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Авдіївська міська рада, згідно з рішенням сесії від 30.08.2000 р. за № 378, від 26.12.2000 р. за № 421 надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельні ділянки, які знаходяться у м.Авдіївка, вул.Комунальна, 4, загальною площею 2289 кв.м. і виділені в натурі на місцевості для несільськогосподарського використання з метою розташування автостоянки.
Договір укладається на термін до 30.08.2003 р. (625 кв.м.) та до 26.12.2002 р. (1664 кв.м.) (а.с.81-85).
Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу А.О.Малімон, зареєстровано у реєстрі за № 417 та зареєстровано у Авдіївському міському відділі земельних ресурсів за № 65.
24.01.2002 р. на товарній біржі «Ю.Н.Г.»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець (ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс») продав, а покупець (ОСОБА_3) купив автостоянку площею 2289 кв.м., що знаходиться у м.Авдіївка Донецької області по вул.Комунальна, біля будинку за номером чотири (а.с.69). Цей договір зареєстровано на товарній біржі «Ю.Н.Г.»за № 00284.
Пунктом 3 договору визначено, що договір підлягає реєстрації у Донецькому бюро технічної реєстрації (а.с.69 з зворот.боку). Доказів реєстрації в БТІ матеріали справи не містять.
18.06.2007 року між Авдіївською міськРадою та приватним підприємцем Юдиними М.Г. укладено попередній договір від 18.06.2007 року про укладення договору оренди. На цей час між позивачем та відповідачем-1 не оформлені договірні відносини з користування земельною ділянкою. Авдіївська міськРада наполягає на розірванні попереднього договору .
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна автостоянки площею 2289 кв.м, що знаходиться у м. Авдіївка Донецької області по вул. Комунальна, біля будинку за № 4, укладеного відповідачами 24.01.2002р..
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, Кодекс застосовується до відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам закону має оцінюватись господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди, в даному випадку, станом на 24 січня 2002 року.
Згідно статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про основи містобування», в редакції, що діяла на дату укладення договору купівлі-продажу від 24.01.2002 року, будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад.
Згідно статті 22 Закону України «Про основи містобування», в редакції, що діяла на 24.01.2002 року, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд ( Стаття 22 вказаного Закону).
Огляд матеріалів справи свідчать, що умовами п.3.2 договору оренди від 13.02.2001р. сторони узгодили, що орендар має право зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди лише за згодою орендодавця, визначеної у окремій угоді сторін (а.с.83).
Матеріали справи не містять, а позивач заперечує проти наявності окремої угоди, за якою Авдіївська міська рада, як орендодавець, дозволяла б ТОВ «Ю.М.Г. Сервіс», як орендарю, зводити будь -які споруди, будівлі як об»єкти нерухомості, на орендованій земельній ділянці, яка розміщена у м.Авдіївка, вул.Комунальна, 4, загальною площею 2289 кв.м..
Навпаки матеріали справи доводять, що відповідачу-2 - ТОВ «Ю.М.Г.Сервіс»узгоджено у 2000 році Проект розташування автостоянки по вул.Комунальна, 4 у м.Авдіївка (а.с.60 -68), за яким орендарю дозволено здійснення наступних земляних робіт: «замощення проїзної частини залізобетонними плитами розміром 2х3 толщ.14 см, облаштування бортового каменю (а.с.66), огородження сіткою територію автостоянки»(а.с.61).
Вказаний проект не містить узгодження, в тому числі орендодавцем, розташування ТОВ «Ю.М.Г.Сервіс»на орендованій земельній ділянці об»єктів нерухомості, які невід'ємно пов'язані фундаментом з такою земельною ділянкою, переміщення яких є неможливим.
Колегія суддів вважає, що нерухомим майном (нерухомістю) визнаються лише ті об'єкти, що розташовані на земельній ділянці, які невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, у зв»язку з чим об»єкт , що визначений у спірному договорі купівлі-продажу не підпадає під визначення об»єкту нерухомості. При цьому, враховується відсутність, у відповідності до умов п.3.2 договору оренди, ст.18,22 Закону України «Про основи містобудування»дозволу орендодавця -Авдіївської міськРади, у вигляді окремої угоди, на будування будь -яких споруд та будівель на орендованій земельній ділянці, яка розміщена у м.Авдіївка, вул.Комунальна, 4, загальною площею 2289 кв.м..
Як вбачається, у спірному договорі купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений на товарній біржі «Ю.Н.Г.»між відповідачами 24.01.2002 р., визначено у пункті 2 про те, що нерухоме майно - автостоянка належить продавцю на підставі права власності (бухгалтерська довідка від 23.01.2002 р.) (а.с.69), але бухгалтерська довідка не є тим правовстановлюючим документом, що може підтверджувати право власності саме на об»єкт нерухомості.
Згідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про власність»від 07.02.1991р. власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
З огляду на Акт обстеження земельної ділянки, розташованої в районі будинку №4 по вул. Комунальна в м. Авдіївці, займаної ОСОБА_3, від 03.09.2010р. автостоянка більшою частиною розміщена на прибудинковій території будинку № 4 по вул..Комунальна (а.с.42). Згідно статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, можуть надані в постійне користування лише підприємствам, які здійснюють управління цими будинками.
Враховуючи, обумовлений статтею 120 Земельного кодексу України порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об»єкт нерухомості (будівлю, споруду), колегія суддів вважає, що спірний договір купівлі -продажу від 24.01.2002 року з визначенням про продаж автостоянки як об»єкту нерухомості обмежує права Авдіївської міської Ради на розпорядження землями комунальної власності.
При цьому, враховується, що за договором оренди від 13.02.2001 року орендар (ТОВ «Ю.М.Г.Сервіс») прийняв на певний строк до 30.08.2003 р. (625 кв.м.) та до 26.12.2002 р. (1664 кв.м.) в користування земельні ділянки, які знаходяться у м.Авдіївка, вул.Комунальна, 4, з метою розташування автостоянки без права зведення на такий земельній ділянці об»єктів нерухомості (п.3.2 договору оренди) (а.с.81-85).
Згідно статті 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна автостоянки площею 2289 кв.м, що укладений між відповідачами 24.01.2002р., є таким, що суперечить ст.48 Цивільного кодексу УРСР, ст.18,22 Закону України «Про основи містобудування», ст.42,120 Земельного кодексу України. Ствердження прокурора та позивача у справі про те, що дозволу на будівництво автостоянки Авдіївська міська рада ОСОБА_3 не надавала, право власності на нерухоме майно за відповідачем-1 та відповідачем-2 на спірну автостоянку як об'єкт нерухомого майна не зареєстровано доводяться матеріалами справи та не спростовано відповідачами у справі.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Донецької області у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.
Згідно частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, у зв»язку з чим з відповідачів підлягають стягненню рівними частинами судові витрати за пред»явлення позову та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ст.103, п.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Прокурора міста Авдіївки Донецької області задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 р. у справі № 23/166пд скасувати. Прийняти нове рішення у справі.
Позов Прокурора м. Авдіївки Донецької області в інтересах держави в особі Авдіївської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ю.М.Г. Сервіс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна автостоянки площею 2289 кв.м, що знаходиться у м. Авдіївка Донецької області по вул. Комунальна, біля будинку за № 4 від 24.01.2002р. із застосування наслідків , визначених статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - автостоянки площею 2289 кв.м, що знаходиться у м. Авдіївка Донецької області по вул. Комунальна, біля будинку № 4, що укладений 24.01.2002р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Ю.М.Г. Сервіс”.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 повернути ТОВ”Ю.М.Г. Сервіс” все отримане за договором від 24.01.2002р. купівлі-продажу автостоянки площею 2289 кв.м, що знаходиться у м. Авдіївка Донецької області по вулиці Комунальна, біля будинку за № 4, а Товариству з обмеженою відповідальністю ”Ю.М.Г. Сервіс»повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 кошти в розмірі 6 000 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (інд.№ НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України витрати на сплату державного мита за пред»явлення позову -42,50 грн., за пред»явлення апеляційної скарги 21,25 грн., за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118грн.
Стягнути з ТОВ”Ю.М.Г. Сервіс” (код ЄДРПО 30014358) на користь Державного бюджету України витрати на сплату державного мита за пред»явлення позову -42,50 грн., за пред»явлення апеляційної скарги 21,25 грн., за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118грн.
Господарському суду Донецької області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий І.В. Москальова
Судді І.В. Алєєва
А.М. М'ясищев
Надруковано: 8 прим.
1 прим. - прокурору
1 прим. - позивачу
2 прим. - відповідачу-1
1 прим. - відповідачу-2
1 прим. -третій особі
1 прим. - у справу
1 прим. - апеляційному суду