Справа № 569/4851/26
23 березня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Романюка Дмитра Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Гожого М.С., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову серії ЕНА №6662641 від 13.02.2026 року, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Романюком Дмитром Сергійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з постановою серії ЕНА №6662641 від 13.02.2026, винесеної поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Романюком Дмитром Сергійовичем - 13.02.2026 року о 18:00 в м. Рівне вул. Коперника, 8, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом, будучим позбавленим права керування транспортним засобом згідно з рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2023 року по справі №161/9213/23, чим порушив статтю 15 Закону України «Про дорожній рух». Відеофіксація 476406. Порушив п.2.1.а. ПДР - керування транспортним засобом особою позбавлення права керування транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважає вищевказану постанову незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків поліцейського фактичним обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 чітко, послідовно та однозначно заперечує факт керування транспортним засобом 13.02.2026 року о 18:00 год. за адресою: м. Рівне, вул. Коперника, 8. У вказаний час він перебував у салоні автомобіля як пасажир, а керування здійснювала інша особа. Саме з цієї причини він виходив з пасажирської сторони автомобіля з пасажирського сидіння, що є об'єктивною та перевірюваною обставиною, яку можуть підтвердити належні докази, зокрема відеозаписи, пояснення свідків та інші матеріали. Водночас у постанові без належного доказового підтвердження зроблено категоричний висновок, що керував саме позивач, тоді як така ключова ознака складу адміністративного правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП як «керування транспортним засобом конкретною особою» має бути доведена, а не ґрунтуватися на припущенні. За відсутності належного та допустимого підтвердження того, що позивач перебував за кермом, подія правопорушення щодо нього є недоведеною, а висновок поліцейського таким, що не відповідає фактичним обставинам.
Крім того, позивач вказує на обставини, які свідчать про можливу упередженість та необ'єктивність дій працівників поліції при оформленні матеріалів. Зі слів позивача, між ним та працівниками поліції під час спілкування виник словесний конфлікт, після чого поліцейські фактично почали ототожнювати його з водієм без реального встановлення цієї обставини належним способом. Важливо, що працівники поліції не здійснювали зупинки транспортного засобу, яким нібито «керував позивач», не фіксували моменту керування ним автомобілем та не встановили особу водія шляхом безпосереднього спостереження під час руху чи належної перевірки обставин. Натомість припущення про те, що саме ОСОБА_1 є водієм, було висунуто безпідставно в ході конфліктного спілкування, що істотно підриває об'єктивність висновків у постанові та підтверджує неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, а отже - незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Рівненський міський суд Рівненської області ухвалою від 02.03.2026 відкрив провадження у справі, призначив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У встановлений судом строк від представника відповідачів ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву 04.03.2026, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що 13.02.2026 року близько 21 год. 00 хв. під час несення служби в складі екіпажу АЗОВ-102 капралом поліції ОСОБА_3 , спільно з капралом поліції Габрацою Давидом було отримано повідомлення “ДТП без травмованих», що відбулося за адресою: м. Рівне, вул. Коперника, 8. Зв'язавшись із заявником у телефонному режимі, останній повідомив, що став свідком як водій транспортного засобу Mercedes з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив наїзд заднім ходом на припаркований транспортний засіб Renault Megane з н.з. НОМЕР_2 , після чого поїхав з місця події в напрямку вул. О. Дудея у м. Рівне.
Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» вдалось встановити водія, який керував транспортним засобом Mercedes з н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого зник з місця ДТП. Встановивши особу, ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 .
Під час розмови у телефонному режимі ОСОБА_1 останній повідомив, що прибуде на місце події та підтвердив, що керував транспортним засобом Mercedes з н.з. НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди. На пояснення залишення ним місця ДТП пояснив, що не відчув удар, в результаті чого поїхав по власним справам. В свідка (заявника) події та власника транспортного засобу Renault Megane з н.з. НОМЕР_2 було відібрано пояснення. Таким чином, поліцейськими виявлено та встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes з н.з. НОМЕР_1 . Під час встановлення всіх обставин в подальшому було виявлено, що останній є особою позбавленою права керування транспортними засобами на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2023 у справі № 161/9213/23, а відтак в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
За фактом вчинення адміністративного правопорушення капралом поліції Романюком Дмитром Сергійовичем було винесено постанову серії ЕНА №6662641 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вважає, що адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв'язку з тим, що обставини, на які посилається позивач по справі, є надуманими, такими, що не відповідають дійсності, не підтверджені жодним доказом та вводять суд в оману. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні Русаков В.П. позов підтримав повністю з підстав, викладених у позові.
23.03.2026 від представника відповідача Івашинюти І.О. надійшла заява про розгляд справи без участі представника Департаменту патрульної поліції. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, у поданій заяві про долучення доказів від 23.03.2026 долучає постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, згідно якої його визнано винним та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, згідно якої провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов таких висновків.
Суд встановив, що поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції Рівненської області капралом поліції Романюком Дмитром Сергійовичем 13.02.2026 складено постанову серії ЕНА №6662641 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 20 400,00 грн.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що ОСОБА_1 13.02.2026 о 18 год. 00 хв. в м. Рівне, по вул. Коперника, 8, керував транспортним засобом Mercedes з номерним знаком НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме: був позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2023 року у справі № 161/9213/23, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2023 року у справі № 161/9213/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова набрала законної сили 10.07.2023.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Суд застосовує такі норми прави.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування у повноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правила дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (із змінами і доповненнями) (далі - ПДР) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.1-а ПДР зобов'язує водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 4 ст. 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами.
Суб'єктивною стороною вказаного правопорушення є ставлення до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).
Згідно приписів ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Для встановлення події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, необхідно з'ясувати чи позбавлено особу права керувати транспортними засобами, тобто встановити факт набрання законної сили рішенням, яким позбавлено права керування транспортними засобами, наявність події правопорушення доводиться шляхом набрання законної сили рішенням, яким особу позбавлено право керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, можу бути поновлено органом/посадовою особою/, правомочним розглядати цю скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Суд встановив, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2023 року у справі № 161/9213/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років.
Постановою серії ЕНА №6662641 від 13.02.2026, винесеної поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції Рівненської області капралом поліції Романюком Дмитром Сергійовичем встановлено, що 13.02.2026 року о 18:00 в м. Рівне вул. Коперника, 8, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом, будучим позбавленим права керування транспортним засобом згідно з рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 червня 2023 року по справі №161/9213/23, чим порушив статтю 15 Закону України «Про дорожній рух».
Разом з тим, доказів про те, що позивач керував транспортним засобом Mercedes з номерним знаком НОМЕР_1 у зазначений час матеріали справи не містять.
На момент винесення постанови серії ЕНА №6662641 від 13.02.2026 не було встановлено, що ОСОБА_1 був притягнутий за ст. 124 КУпАП, яка підтверджувала б факт керування автомобілем ОСОБА_1 , а тому дана постанова винесена передчасно.
З пояснень ОСОБА_4 , які містяться в матеріалах справи слідує, що 13.02.2026 року орієнтовно о 18 год. він став свідком того, як водій на автомобілі " Мерседес" НОМЕР_3 , який був припаркований, під час виїзду заднім ходом в'їхав в припарковане авто " Рено" ВК 3740" по вул. Коперника в м.Рівне.
Потерпілий ОСОБА_5 в своїх показаннях лише покликався на те, що ОСОБА_1 запропонував йому відшкодувати завдані збитки, на що він погодився. ОСОБА_1 був ще з товаришами. Чи керував автомобілем "Месрседес" НОМЕР_3 , саме ОСОБА_1 в його поясненнях не вказано.
Щодо показань заявника ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_4 , які містяться в матеріалах справи, то з них встановлено лише марку та номер автомобіля, який вчинив ДТП, і факт передачі коштів ОСОБА_1 після вчинення ДТП як відшкодування, завданих збитків. З даних пояснень не встановлено, що керував транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, охоплює лише чітко визначені законом діяння: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобом.
Спеціальним суб'єктом такого правопорушення є водій, тобто особа, яка фактично здійснює керування транспортним засобом. Не будь-яка особа, яка перебуває поруч із автомобілем чи в салоні, а саме та, що виконує функції водія.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 204/8036/16-а прямо вказав, що до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху може бути притягнуто лише водія, а не особу, яка просто сидить за кермом чи перебуває в транспортному засобі без доведення факту керування.
Поняття «керування транспортним засобом» роз'яснено в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року та конкретизовано у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а: керування - це умисне виконання функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця та/або зміни напрямку і швидкості його руху. Саме по собі перебування особи в салоні чи біля автомобіля без вчинення цих дій не є керуванням.
Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського clip-0.mp4 вбачається, що ОСОБА_1 виходить з пасажирського сидіння автомобіля (з правого боку авто). Вказує, що керував раніше транспортним засобом, проте в даний час не перебував за кермом. Намагався вирішити питання з потерпілим, пропонував йому гроші.
Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського clip-1.mp4 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від попередніх показань, що він керував транспортним засобом. Пояснив, що не було ніякого ДТП. Також відсутні потерпілі в даному ДТП та відсутня завдана майнова шкода у великому розмірі. Вказує, що заявником не був потерпілий (власник пошкодженого автомобіля). Наголошує, що він є контуженим 8 разів.
Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського clip-2.mp4 вбачається, що ОСОБА_1 просив надати докази вчинення ним ДТП. Повторював, що він не був за кермом. Пройшов перевірку на визначення стану алкогольного спяніння через Газоаналізатор Drager Аlcotest® 5820, який показав рівень алкоголю в крові - 0%.
Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського clip-3.mp4 вбачається, що ОСОБА_1 було зачитано права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винесено рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності та закінчено розгляд справи.
Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського clip-4.mp4 вбачається, що ОСОБА_1 зачитувались матеріали справи поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Романюком Дмитром Сергійовичем про складення протоколу відносно нього протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, пердбаченого ст. 124 КУпАП серії № 490749, проте ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення зі своїми правами, отримати протокол відмовився. ОСОБА_1 зачитав свої пояснення, які надав на окремому аркуші, в яких вказав, що не перебував за кермом під час даного ДТП. Також ОСОБА_1 зачитано протокол за вчинення адміністративного правопорушення, пердбаченого ст. 122-4 КУпАП серії № 490749, згідно якого після зіткнення з автомобілем Renault Megane з н.з. НОМЕР_2 залишив місце події, до якої був причетний.
Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського clip-5.mp4 вбачається, що ОСОБА_1 зачитано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2023 року у справі № 161/9213/23, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років. ОСОБА_1 просив надати докази про те, що він керував транспортним засобом у даній події. Вважає, що його належним чином не ознайомили з матеріалами справи та не надали доказів того, що саме він керував транспортним засобом Mercedes з номерним знаком НОМЕР_1 та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Renault Megane з н.з. НОМЕР_2 .
За таких підстав, належних та допустимих доказів, що на момент винесення постанови за ст.126 КУпАП, керування транспортним засобом здійснювалось саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять, натомість з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 виходить з пасажирського сидіння автомобіля.
Крім того, суд вважає, що працівниками патрульної поліції не враховано особу правопорушника, який неодноразово наголошував, що є інвалідом війни та учасником бойових дій.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 15.12.2025, виданого Департаментом соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю, внаслідок війни до 01.05.2026.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 13.12.2023, виданого Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Суд зазначає, що показання особи, яка притягається до відповідальності, не є абсолютним доказом і оцінюються судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Якщо пояснення особи суперечать об'єктивним доказам (документам, відеозаписам, свідченням), суд має право відхилити їх як спосіб захисту, надавши перевагу належним та допустимим доказам.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на момент винесення постанови відповідачем не було отримано переконливих доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes н.з НОМЕР_6 годині 13.02.2026 року по вул. Коперника в місті Рівне. Постанова серії ЕНА № 6662641 складена о 21:57:19 та з долучених відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_1 автомобілем не керував. Під час розгляду справи та винесення постанови поліцейським, доказів керування автомобілем Mercedes н.з НОМЕР_6 годині 13.02.2026 року по вул. Коперника в місті Рівне саме ОСОБА_1 , останньому надано не було, а тому відповідачем не з'ясовано всіх об'єктивних обставин справи, в тому числі не встановлено належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, ні свідком ОСОБА_4 , ні потерпілим ОСОБА_5 не підтверджено факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Під час зупинки транспортного засобу екіпажем поліції ОСОБА_1 виходив із правого боку автомобіля - пасажирського сидіння.
Відповідачу необхідно було допитати всіх учасників справи на предмет підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний час, оскільки жодних беззаперечних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом на той момент не існувало. Лише після винесення постанов Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та закриття провадження у справі за ст. 122-4 КУпАП підтверджено обставини, викладені у відзиві на позовну заяву від 04.03.2026.
За таких обставин, винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА №6662641 від 13.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП було передчасним.
Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови про накладання адміністративного стягнення та направлення справи на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, тому позов необхідно задоволити частково, а постанову серії ЕНА №6662641 від 13.02.2026 слід скасувати.
На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 14, 19, 72, 77, 90, 134. 139, 246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Романюка Дмитра Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6662641 від 13.02.2026, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Романюком Дмитром Сергійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 скасувати та направити справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач - поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Романюк Дмитро Сергійович, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 14а.
Відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Ф. Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Н. Г. Кучина