Справа № 606/500/25
16 березня 2026 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06.07.2024-100002060, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн. строком на 98 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову (02.04.2025) утворилась заборгованість у розмірі 15668,16 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6472,06 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 6116,10 грн., заборгованості за неустойкою в розмірі 3080 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №06.07.2024-100002060 від 06.07.2024 в розмірі 15668,16 грн., а також судові витрати.
Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29.09.2025 у зв'язку із зміною складу суду прийнято до свого провадження дану цивільну справу, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У матеріалах справи наявний відзив, поданий до суду представником відповідача за допомогою системи «Електронний суд» 02.05.2025. Представник відповідача у відзиві вказав, що позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Так, обґрунтовуючи свої заперечення, представник відповідача вказав, що відсутні належні докази, які б свідчили про перерахування ОСОБА_1 позики у розмірі 7000 грн., заперечив щодо укладення договору в електронному вигляді, оскільки позивачем не подані докази отримання відповідачем ідентифікатора та підписання договору із його використанням. Крім того, зазначив, що невірно нараховані проценти за процентною ставкою 1,35%, що суперечить вимогам встановленим частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Вказав, що сума процентів за користування позикою в розмірі 6116,10 грн. при сумі позики в розмірі 7000,00 грн. є завищеною сумою. Також заперечив проти стягнення із відповідача в користь позивача неустойки, посилаючись на вимоги ЦК України щодо звільнення позичальника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, тобто відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. За таких обставин та на підставі викладеного позовну заяву позивача вважає безпідставною.
09.05.2025 представником позивача за допомогою системи «Електронний суд» надіслано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначив, що між позивачем та відповідачем мало місце укладення кредитного договору (оферти) №06.07.2024-100002060 в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему шляхом отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 06.07.2024, подання відповідачем заявки кредитного договору № 06.07.2024-100002060 від 06.07.2024, надсилання відповідачем відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) вказаного кредитного договору, який підписано одноразовим ідентифікатором (Е553) позичальника, надісланим йому на його фінансовий номер +380976101763. Також вказав, що відповідач не заперечив про належність йому номера телефону НОМЕР_1 та не зазначив, що на час укладення договору він втратив зазначений засіб зв'язку. Отже, вказаний договір укладений відповідно до статті 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію". Зауважив, що сума заборгованості за кредитним договором підтверджується карткою субконто з детальним розрахунком заборгованості. Кредитні кошти в розмірі 7000 грн. перераховані на платіжну карту клієнта 06.07.2024 о 18:07:15, номер картки НОМЕР_2 (такий номер карти відповідач добровільно вказав в заявці кредитного договору, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), номер транзакції в системі iPay.ua - 445624960 ТОВ "УПР", з яким ТОВ "Споживчий центр" має укладений договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024.
Представник позивача ТОВ "Споживчий центр" у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позов підтримує у повному обсязі із підстав, викладених у ньому.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Свірський Т.В. у судове засідання не з'явилися повторно, хоча належним чином повідомлялись судом про день, час та місце розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частини перша, друга статті 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, судом встановлено, що 06.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 06.07.2024-100002060 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору, що є невід'ємною частиною договору, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е553.
Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Чітка хронологія дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача на веб-сайті позивача sgroshi.com.ua підтверджується LogFile, доданим позивачем до справи.
За цим договором кредитодавець зобов'язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці і яка є невід'ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).
Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-0575.
Відповідно до пунктів 1-4 Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 98 днів з дня його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 11.10.2024.
Пунктом 5 заявки встановлена процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1,35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка 1,13% (пункт 6 договору).
Згідно з пунктами 7-8 позичальник, укладаючи договір, погодився на встановлену кредитотавцем комісію, пов'язану з наданням кредиту -15% від суми кредиту та дорівнює 1050 грн.
Пунктом 9 Заявки передбачено графік платежів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 25688,31 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 14783,77 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7783,77 грн. Неустойка 70,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
06.07.2024 відповідач ОСОБА_1 акцептував пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) № 06.07.2024-100002060 від 06.07.2024, з якою попередньо ознайомився, про що свідчить його електронний підпис Е553, проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (кредитної лінії) №06.07.2024-100002060 від 06.07.2024.
Отже, заявка, а також Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора Е553, у відповідності до пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір №06.07.2024-100002060.
З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частини першої, п'ятої статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 7 000 грн., перерахувавши кошти в безготівковій формі на картковий рахунок НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іPay.ua - 445624960, видача за договором кредиту № 06.07.2024-100002060, що стверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.03.2025.
Крім того, із інформації АТ "УНВЕРСАЛ БАНК" від 02.07.2025, надісланої на виконання ухвали суду від 19.06.2025, на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 06.07.2024 було зараховано кошти у розмірі 7000 грн.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» слідує, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за Договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 15668,16 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту (основна сума) 6472,06 грн; заборгованість за процентами 6116,10 грн; заборгованість за неустойкою 3080,00 грн. Проценти нараховані за період з 06.07.204 по 11.10.2024, тобто в межах строку кредитного договору.
Що стосується вимоги про стягнення неустойки у сумі 3080,00 грн, суд зазначає, що у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по цей час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу неустойку в розмірі 3080,00 грн., яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення суми заборгованості по несплаченим відсоткам в розмірі 6116,10 грн за кредитним договором, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Отже, оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період перших 120 днів з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5%, в період наступних 120 днів з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року (включно) 1,5%, а з 21 серпня 2024 року 1%.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, оскільки характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
З розрахунку заборгованості та картки субконто вбачається, що відсотки за період з 21.08.2024 по 11.10.2024 нараховувалися за процентною ставкою 1,35% відсотків в день, тобто у більшому розмірі ніж встановлений законом. При цьому, відображено також часткова оплата відповідача за договором: 19.07.2024 на суму 90,00 грн, 19.07.2024 на суму 70,00 грн, 25.07.2024 на суму 2400,00 грн, 02.08.2024 на суму 2080,91 грн.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості за відсотками підлягає перерахунку, виходячи з встановленого пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Максимальний розмір денної процентної ставки за період з 22.04.2024 по 20.08.2024 - 1,5 %, за період з 21.08.2024 по 24.12.2024 - 1%, а тому сума процентів за договором має становити 4938,18 грн ((6472,06 грн (тіло кредиту станом на 02.08.2024 з урахуванням здійснених відповідачем платежів) х 1,35% (розмір процентної ставки) х 18 (кількість днів у періоді з 02.08.2024 по 20.08.2024) = 1572,71 грн.) + ((6472,06 (тіло кредиту) х 1 % (розмір процентної ставки) х 52 (кількість днів у періоді з 21.08.2024 по 11.10.2024) = 3365,47 грн).
Отже, з урахування наведеного вище, суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором №06.07.2024-100002060 від 06.07.2024 в розмірі 11410,24 грн, що складається із: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6472,06 грн та суми заборгованості за відсотками у розмірі 4938,18 грн.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України, та з огляду на часткове задоволення судом заявленого банком позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1763,51 грн (ціна позову 15668,16 грн, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 11410,24 грн, що становить 72,83%, а тому при частковому задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1763,51 грн = 2422,40х 72,80%).
Керуючись статтями 12,13,76,141,258-259,263-265,272,273,279,354 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.07.2024-100002060 від 06.07.2024 в сумі 11410 (одинадцять тисяч чотириста десять) грн 24 коп., з яких 6472,06 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4938,18 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір в розмірі 1763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн 51 коп.
Копію даного рішення направити позивачу та відповідачу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м.Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 16.03.2026.
Суддя А.В.Мельник