Справа № 558/73/26
номер провадження 2-а/558/2/26
17 березня 2026 року селище Демидівка рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області в складі:
суддя Мельник Д.В.,
секретар судового засідання Березюк І.М.,
за участю:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_1 адвокат Садовий М.В.,
відповідач ОСОБА_2 ,
представник відповідача Буза В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України, сержанта поліції 2 взводу 3 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України Харковець Миколи Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Згідно позовної заяви ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 гривень у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Так, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 , 27.12.2025 року в селі Малеве вулиця Набережна, будинок №25 Дубенського району Рівненської області, керував транспортним засобом з недостатньо освітленим номерним знаком та не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія відповідної категорії та реєстраційному документі на транспортний засіб, чим порушив п.п.30.2, 2.1 а, 2.1 б, 2.4 Правил дорожнього руху України.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що вищевказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню із наступних підстав.
Так, позивач вказує, що автомобіль, в якому він знаходився, фактично був зупинений о 16.20 годині 27.12.2025 року, а в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності вказано 18.53 годину 27.12.2025 року.
Також, о 16.20 годині 27.12.2025 року була світла пора доби, що виключає, на думку позивача, вчинення правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП( порушення правил освітлення номерних знаків).
Крім того, позивач ОСОБА_1 вказує, що під час зупинки транспортного засобу 27.12.2025 року в селі Малеве Дубенського району він не керував автомобілем, що взагалі виключає його відповідальність за ч.1 ст.126, ст..125 КУпАП.
Керуючись нормами чинного законодавства України, а саме Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6421677 від 27.12.2025 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення України.
Згідно відзиву на позовну заяву, скерованого до суду відповідачем управлінням патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України, 27.12. 2025 року патрульні поліцейські перебуваючи на патрулюванні в селі Малеве, вулиця Набережна, будинок №25 виявили транспортний засіб Ford Focus номерний знак НОМЕР_1 , водій якого рухався з технічною несправністю, а саме недостатньо освітленим номерним знаком. Виявивши правопорушення, даний транспортний засіб був зупинений на підставі ч. 3 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію». Надалі на неодноразову вимогу поліцейського водій не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4 ПДР України, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП
Пунктом 30.2 ПДР України визначено, що на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті й достатньо освітлені.
Статтею 125 КУпАП передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху крім передбачених статтями 121-128, частинами першою статті 129 , статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Всупереч ст. 77 КАСУ позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність. Клопотань про витребування доказів позивачем не заявлено. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, яким він обґрунтував свій позов
До матеріалів справи долучено відеозаписи отримані із портативного відеореєстратору поліцейського та службового відеореєстратора, встановленого у службовому транспортному засобі, на яких зафіксовано момент руху, переслідування та подальшу зупинку транспортного засобу Ford Focus номерний знак НОМЕР_1 , та той факт, що за кермом вищевказаного транспортного засобу перебував позивач. Однак, позивач замкнувся у власному автомобілі та свідомо не надавав документи на вимогу поліцейських, все зазначене зафіксовано на відеозаписах, котрі додаються до відзиву на позовну заяву. У подальшому родичі позивача, які прибули на місце події, неодноразово зверталися до нього зі словами: «Юра, відкрий вікно», що також зафіксовано на відеозаписі та підтверджує перебування позивача за кермом зазначеного транспортного засобу. Згодом громадянин ОСОБА_3 сів до автомобіля та зайняв місце водія, тоді як громадянин ОСОБА_1 пересів на заднє пасажирське сидіння. На думку відповідача, на вищезазначеному відеозаписі чітко видно, що поблизу місця зупинки транспортного засобу не було сторонніх осіб. Таким чином, твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом у вказану дату є безпідставними та спростовуються об'єктивними доказами. Надалі під час спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , останній на неодноразову вимогу поліцейського не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія відповідної категорії, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови. Дані відеозаписи відображають дійсні обставини справи, та відображають події зафіксовані на портативний відеореєстратор. Таким чином, наданий відповідачем відеозапис є належним доказом, який доводить правомірність дій працівника поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Щодо тверджень позивача про розбіжність у часі, відповідач зазначає наступне. Дійсно, зупинка транспортного засобу під керуванням позивача відбулася о 16 год 20 хв. Водночас під час складання оскаржуваної постанови за допомогою службового пристрою «Планшет» час фіксується системою автоматично, у зв'язку з чим поліцейським не було помічено технічну неточність. Крім того, на відеозаписі clip_0.mp4 у проміжку часу з 59 хв 00 с до 01 год 00 зафіксовано, як працівники поліції спілкуються між собою та зазначають, що зупинку транспортного засобу здійснено о 16 год 14 хв, водночас вказуючи на некоректне відображення часу на службовому реєстраторі. Окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. У такому випадку, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.09. 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14.08. 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18). Також аналогічна правова позиція викладена у постанові від 18.09.2025 № 295/7619/25 Сьомого апеляційного адміністративного суду та в правовій позиції щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, яка уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2018 року у справі №537/1214/17 (провадження № К/9901/17897/18). Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові від 24.12.2019 р. по справі №459/1801/17.
З огляду на викладене, поліцейський виявив порушення, на яке своєчасно, всебічно в повному обсязі та об'єктивно відреагував, результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення.
Зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Отже, підсумовуючи вищенаведене в сукупності, слідує, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, оскаржувана постанова є правомірною та винесеною у повній відповідності нормам чинного законодавства в межах компетенції поліцейського патрульної поліції.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та такою, що відображає дійсні обставини справи.
У своїй відповіді на відзив на позовну заяву сторона позивача підтримала свої позовні вимоги. При цьому, учасником справи вказано на те, що на відеозаписі відсутня фіксація автомобіля у русі під керуванням саме позивача ОСОБА_1 та не відображено, хто саме сидів за кермом та виходив з водійського місця безпосередньо після зупинки. Сторона позивача вказала, що, згідно відеозапису, поліцейські ігнорували зізнання ОСОБА_3 про те, що він перебував за кермом зупиненого автомобіля. Також, учасником справи наголошено на тому, що відповідач у своєму відзиві намагається перекласти тягар доказування у даній справі на позивача ОСОБА_1 , ігноруючи норми ч.2 ст.77 КАСУ.
13.02.2026 року судом було винесено ухвалу про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у ній. Крім того, згідно вимог даної ухвали, судом було поновлено позивачу десятиденний строк на звернення до адміністративного суду з позовом та витребувано у відповідача докази по справі (відеозаписи) (а.с.12).
Під час розгляду справи по суті 17.03.2026 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Садовий М.В. у вступних промовах свої вимоги підтримали з підстав, вказаних у позовній заяві та в інших заявах по суті справи.
Представник відповідача управління патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України Буза В.О. у вступній промові позов не визнала з підстав, вказаних у письмовому відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_2 у вступній промові під час розгляду справи по суті позовні вимоги не визнав, суду пояснив наступне. Так, 27.12.2025 року ОСОБА_2 спільно з іншим поліцейським, перебуваючи на патрулюванні в селі Малеве, вулиця Набережна, будинок №25 Дубенського району, виявили транспортний засіб Ford Focus номерний знак НОМЕР_1 , водій якого рухався з технічною несправністю, а саме недостатньо освітленим номерним знаком. У зв'язку із вищевказаним правопорушенням, даний транспортний засіб був зупинений. Відповідач вказав, що він особисто бачив, що ОСОБА_1 був за кермом даного автомобіля.
Позивач замкнувся у власному автомобілі, не виходив з нього та не надавав документи на вимогу поліцейських. В подальшому, зі слів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 пересів на заднє сидіння та біля двох годин не відкривав авто.
Потім, коли поліцейські знайшли із ОСОБА_1 компроміс, останній відкрив автомобіль, а за кермо сіла інша особа (зараз відповідачу відомо що це свідок по справі ОСОБА_3 ).
Всі очевидці події 27.12.2025 року в селі Малеве Дубенського району зверталися до водія по імені Юра, тому поліцейські ідентифікували його як ОСОБА_1 .
Також, відповідач ОСОБА_2 пояснив, що постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на його думку, була винесена з дотриманням норм чинного законодавства України. Крім того, відповідач також пояснив суду, що свідок ОСОБА_3 у своїх показаннях в суді засвідчив факт керування ним автомобілем по території села Малеве. Однак, фактично, автомобіль працівниками поліції був виявлений при в'їзді в даний населений пункт.
Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позову.
Норми ч. 1 ст. 5 КАС України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно норм ч.1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
При прийнятті рішення у даній справі суд керується нормами ч.2 ст.77 КАСУ про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до ч. ч. 1,2 ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Допитаний по справі свідок ОСОБА_3 суду показав, що проживає в селі Малеве Дубенського району. Із позивачем ОСОБА_1 та з іншими учасниками справи він у родинних відносинах не перебуває, стосунки не конфліктні. Свідок показав, що 27.12.2025 року він разом із ОСОБА_1 на належному йому автомобілі «Форд» іздив по селі Малеве Дубенського району. Ближче до вечора він попросив ОСОБА_1 покерувати автомобілем, на що останній погодився.
В подальшому, коли він керував автомобілем, їх зупинили працівники поліції, але вони із ОСОБА_1 закрилися в транспортному засобі і не відкривали двері. Через деякий час ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, і повідомив працівників поліції про те, що він їхав за кермом. При цьому, працівники поліції намагалися спілкуватися тільки з ОСОБА_1 , так як з'ясували, що він власник автомобіля. Свою відмову вийти з автомобіля на протязі тривалого часу, ОСОБА_3 мотивує тим, що він в той день вживав спиртне та він немає посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до письмової постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6421677, 27.12.2025 року ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч ст.126, ст.125 КУпАП до штрафу у розмірі 425 гривень. Так, ОСОБА_1 27.12.2025 року в селі Малеве вулиця Набережне, будинок №25 Дубенського району Рівненської області керував транспортним засобом з недостатньо освітленим номерним знаком та не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія відповідної категорії та реєстраційному документі на транспортний засіб, чим порушив п.п. 30.2, 2.1 а, 2.1 б, 2.4 Правил дорожнього руху України.
У відповідності до ст.ст.219, 220 КАСУ, під час розгляду справи по суті судом було відтворено отримані із портативного відеореєстратора поліцейського та службового відеореєстратора, встановленого у службовому транспортному засобі, на яких зафіксовано момент руху, переслідування та подальшу зупинку транспортного засобу Ford Focus номерний знак НОМЕР_1 27.12.2025 року в селі Малеве Дубенського руху.
Із відеозапису встановлено, що дійсно вищевказаний автомобіль був зупинений працівниками поліції та на протязі тривалого часу (біля 2 годин) був замкнений. На момент зупинки транспортного засобу вбачається перебування водія за кермом автомобіля, але ідентифікувати його візуально як позивача ОСОБА_1 , не є можливим. В подальшому, на відеозаписі біля автомобіля та за його кермом знаходиться громадянин ОСОБА_3 . Останній, також інформує працівників поліції про те, що він керував вищевказаним транспортним засобом.
Із дослідженого електронного доказу (відеозапису) судом не встановлено обставин керування позивачем ОСОБА_1 27.12.2025 року в селі Малеве вулиця Набережна, будинок №25 Дубенського району Рівненської області транспортним засобом Ford Focus номерний знак НОМЕР_1 . При цьому, судом не встановлено протиправності дій працівників поліції щодо підстав зупинки вищевказаного транспортного засобу.
Суб'єктом правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП, є особа яка керує транспортним засобом.
Всупереч нормам ч.2 ст.77 КАСУ відповідачами по справі, як суб'єктами владних повноважень, не надано належних та достовірних доказів щодо правомірності своїх дій при притягненні позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ст.125 КУпАП 27.12.2025 року в АДРЕСА_1 .
Таким чином, у суду наявні обґрунтовані сумніви у вчиненні саме ОСОБА_1 вищевказаних адміністративних правопорушень.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Норми ч.ч.1,2 ст.6 КАСУ вказують, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У своєму рішенні від 18.01.1978 року по справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25) Європейський суд з прав людини вказав, що сам по собі єдиний доказ не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАСУ, за наслідками розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст.7, 125,126 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 1-5, 77, 78, 139, 241, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до управління патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України, сержанта поліції 2 взводу 3 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області департаменту патрульної поліції Національної поліції України Харковець Миколи Васильовича (ЄДРПОУ 40108646,33026 місто Рівне, вулиця Степана Бандери будинок № 14,а ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6421677 від 27.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення України.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126, ст.125 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлений у п'ятиденний термін.
Суддя Дмитро МЕЛЬНИК