Справа №: 307/1020/26
Провадження № 3/307/290/26
23 березня 2026 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Стецюк М.Д., секретар судового засідання Козьма О.Б., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Репала О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , 23 лютого 2026 року близько 22 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 254 прикордонного знаку, на відстані близько 400 метрів від державного кордону (територія Тячівського району Закарпатської області) був виявлений в якості водія транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2 та який не виконав неодноразово законну вимогу молодшого сержанта ОСОБА_2 , який виконував обов'язки в прикордонному наряді «Контрольний пост» із завданням контролю за дотриманням правил прикордонного режиму, шляхом зупинки і перевірки транспортних засобів та документів, та самовільно прослідував в напрямку м. Тячів, чим порушив вимоги п. 11 «Положення про прикордонний режим» затвердженого Постановою КМУ від 27 липня 1998 року №1147 та ч.2 ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», а саме здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, згідно долученої до матеріалів справи заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Захисник Репало О.О. в судовому засіданні заперечував щодо обставин викладених у протоколі та просив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Крім того, зазначив, що того дня ОСОБА_1 рухався на напрямку 254 прикордонного знаку.
Крім того, з поданих заперечень захисника Репала О.О. від 19 березня 2026 року вбачається, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №339694 не вказано в чому полягали законні вимоги працівника Державної прикордонної служби та в чому полягала злісна непокора ОСОБА_1 цим законним вимогам. Також відсутні відомості про те, що працівник Державної прикордонної служби України - молодший сержант ОСОБА_2 - пред'явив ОСОБА_1 саме законні вимоги або розпорядження. На додачу, до матеріалів даної адміністративної справи не додано доказів, що саме ця посадова особа, яка склала адміністративний протокол дійсно є військовослужбовцем або працівником Державної прикордонної служби України, яка під час виявлення адміністративного правопорушення виконувала обов'язки, що пов'язані із охороною державного кордону. Просить суд звернути увагу на той факт, що ч.1 ст. 185-10 КУпАП Закону України «Про Державну прикордонну службу України» ст. 34 є бланкетними та відсильними нормами відповідно. Відтак в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №339694 від 23 лютого 2026 року не вказано, яким пунктом частини 1 статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено право військовослужбовця Державної прикордонної служби України вимагати зупинити транспортний засіб.
З відеозапису, який доданий як доказ до матеріалів адміністративної справи, не видається за можливе встановити ні якої марки автомобіль, що проїхав, ні його реєстраційний номер. Тобто не можна стверджувати, що державний номерний знак НОМЕР_2 належать саме цьому автомобілю, яку видно на відео, та що даний транспортний засіб належить ОСОБА_1 . Крім того, на записі з камери спостереження бачимо, що час 23:08, а у матеріалах справах всюди фігурує 22:10 год. Також до матеріалів справи долучено витяг з розділів 2в “Результати виконання плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю» книги прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » в період з 08:00 23.02.2026 по 08:00 24.02.2026 та 2г “Служби офіцерів, перевірок прикордонних нарядів і дільничних інспекторів та події які мали місце протягом доби» книги прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) в період з 08:00 23 лютого 2026 року по 08:00 24 лютого 2026 року, відповідно до якого о 00:10 24 лютого ц.р. п/н “ПП» у складі с-нт ОСОБА_3 +1 спільно з нарядом НП на околиці н.п. Бедевля на напрямку 264 п/з 400 м до ДК, здійснено зупинку т/з “Nissan NV400» н/з НОМЕР_2 під керуванням гр. України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не виконав зупинку на законну вимогу п/н «КрП» на напрямку 254 п/зн. Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення серїі ЗхРУ №339694 від 23 лютого 2026 року, протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_1 , протоколі особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, поясненні ОСОБА_1 фігурує дата 23 лютого 2026 р. Тобто виходить, що дані щодо дати є неправдивими і такими, що суперечать один одному.
Крім того, в матеріалах справи відсутній запис з нагрудної камери військовослужбовця ДПСУ, що унеможливлює встановлення факту дотримання передбаченої законом процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме що йому були роз'яснені його права, зокрема, основоположне право на захист тощо. Водночас, як видно на відео з камери спостереження, вищенаведених вимог дотримано не було, оскільки незрозуміло що в руці у військовослужбовця, який витягнув руку. Крім того, посадові особи не вдягнуті у світловідбиваючі жилети. У полі зору не видно ані знаку “stop контроль», який має бути на визначеній законодавством відстані, ані шлагбауму чи будь-якого іншого знаку, що унеможливлює розуміння того, що це є місце, де слід на законну вимогу зупинитись. Жодних доказів на підтвердження вищесказаного матеріали адміністративної справи не містять. Він переконаний, що військовослужбовець ОСОБА_2 був явно упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 вищевказаного протоколу та здійснення адміністративного затримання останнього.
Крім того, ним здійснювався тиск на ОСОБА_1 , а саме його змусили покласти свої підписи та заповнити відповідні документи таким чином, щоб уникнути його заперечень в майбутньому у суді. Пояснення молодшого сержанта ОСОБА_2 не є належним та допустимим доказом, оскільки він проходить службу в органах ДПСУ та є зацікавленою особою, що в свою чергу ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин, що мали місце. Пояснення осіб, які приймали участь в затриманні, до справи також не приєднані. Враховуючи вищенаведене, вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. За викладених вище обставин втеча сама по собі не є злісною непокорою, а бажанням уникнути чогось, і відповідно лише такі дії не утворюють складу правопорушення за ст.185-10 КУпАП. Дій, пов'язаних саме із злісною непокорою ОСОБА_1 , в даному випадку не зазначено ні в протоколі, ні в інших матеріалах справи про адміністративне правопорушення, тобто не розкрито ні об'єктивну, ні суб'єктивну сторони правопорушення, передбаченого в ч. 1 ст.185-10 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши в повному обсязі матеріали справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Положеннями ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Статтею 23 ч. 2 Закону України «Про державну прикордонну службу України» передбачено, що законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов'язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами.
Згідно п. 11 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року із змінами, з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України "Про Державну прикордонну службу України" та "Про дорожній рух" у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби.
Зупинка транспортного засобу здійснюється: уповноваженими особами органів Національної поліції - у встановленому порядку; уповноваженими особами Державної прикордонної служби, а також членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону: наземного - із застосуванням диска з червоним світлоповертачем або рукою, що вказує на цей транспортний засіб; водного - сигналами відповідно до Міжнародного зводу сигналів (лоції Чорного та Азовського морів на води України) або місцевих правил плавання для малих, спортивних суден і водних мотоциклів та використання засобів для розваг на воді.
Водій (капітан, судноводій) повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням правил зупинки, а також: подати для перевірки документи, що посвідчують особу водія (капітана, судноводія) і пасажирів (членів екіпажу), та реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон); дати можливість оглянути транспортний засіб і перевірити номери його агрегатів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 складений на бланку відповідного зразка ЗхРУ №339694 від 23 лютого 2026 року, уповноваженою на те особою, в ньому викладена суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин, він містить підпис працівника прикордонної служби, інформацію про роз'яснення прав, ознайомлення з місцем розгляду справи та підпис особи, яка притягається до відповідальності про ознайомлення та отримання копії протоколу (а.с.1).
Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Між тим, жодних клопотань щодо незгоди з діями працівників пркордонної служби з приводу незаконного складання протоколу під час його складання, ОСОБА_1 не викладено та заявлено не було.
Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
-протоколом про адміністративне затримання від 23 лютого 2026 року;
-протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 23 лютого 2026 року;
-письмовими поясненнями молодшого сержанта ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_4 , ДПСУ ОСОБА_2 від 23 лютого 2026 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23 лютого 2026 року;
-витягом з розділу 2в «Результати виконання плану охорони державного кордону/ здійснення прикордонного контролю» книги прикордонної служби відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » в період з 08:00 23 лютого 2026 року по 08:00 24 лютого 2026 року;
-витягом з книги прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) з 08:00 23 лютого 2026 року по 08:00 24 лютого 2026 року;
-відеозаписом даної події.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 23 лютого 2026 року вбачається, що він не побачив знак «Стоп-контроль», бо був осліплений зустрічним автомобілем, та змучений від проїзду багато кілометрів. Вину визнає та вибачається.
Щодо тверджень захисника про тиск на ОСОБА_1 , а також написання відповідних пояснень, а також їх підписання під примусом працівників прикордонної служби, слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 , подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо перевищення працівниками прикордонної служби своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
В той же час, з дослідженого відеозапису, що наявний на оптичному диску, який додано до матеріалів справи, судом встановлено, що транспортний засіб навіть не знижуючи швидкість руху проїхав на заборонений сигнал уповноваженої особи Державної прикордонної служби шляхом підняття руки із застосуванням диска. Крім того, з дослідженого відеозапису не вбачається руху зустрічних транспортних засобів.
Також захисником ОСОБА_4 в судовому засіданні було підтверджено той факт, що ОСОБА_1 того дня, в темний час доби керував транспортним засобом із причепом.
Таким чином, з урахуванням вищевказаних норм закону та підзаконних актів, вважаю, що обставини щодо того, що ОСОБА_1 , 23 лютого 2026 року близько 22 год. 10 хв. на напрямку 254 прикордонного знаку, на відстані близько 400 метрів від державного кордону (територія Тячівського району Закарпатської області) був виявлений в якості водія транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_2 та не який не виконав неодноразово законну вимогу молодшого сержанта ОСОБА_2 , який виконував обов'язки в прикордонному наряді «Контрольний пост» із завданням контролю за дотриманням правил прикордонного режиму, шляхом зупинки і перевірки транспортних засобів та документів, та самовільно проїхав у напрямку м. Тячів, підтверджені матеріалами справи, та доказів на спростування обставин зазначених у протоколі ним та його захисником не надано.
За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Згідно з ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп. в дохід держави.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк звернення постанови до виконання три місяці з дня винесення.
Повний текст постанови суду складено 23 березня 2026 року.
Суддя М.Д.Стецюк