Дата документу 19.03.2026Справа № 554/3421/26
Провадження № 1-кс/554/4019/2026
19.03.2026 року м.Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_2 , в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 22025170000000303 від 23.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, КК України про арешт майна,
Слідчим відділом Управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025170000000303 від 23.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що поширення інформації про місце перебування спільних груп та екіпажів співробітників Полтавського РТЦК та Полтавського РВ ГУНП в Полтавській області здійснюється окремими мешканцями Полтавської області через Інтернет-сервіс (мессенджер) «Viber», в якості активних учасників груп та адміністраторів.
В ході виконання доручення, в порядку ст.ст. 39-41 КПК України, оперативним підрозділом отримано інформацію, що до вказаної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який безпосередньо, через можливості власного аканту, зареєстрованого під мережевим ім'ям « ОСОБА_4 », поширює у чаті загальнодоступної Viber-спільноті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », текстові повідомлення щодо місць знаходження спільних груп та екіпажів співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 та Полтавського РВ ГУНП в Полтавській області, з метою інформування громадян, які підлягають військовому обліку та призову, для можливості їх ухилення від мобілізації.
Разом з цим, встановлено, що ОСОБА_3 , здійснює доступ до глобальної мережі Інтернет та адміністрування вищевказаного аккаунту через можливості мобільних терміналів, з використанням особистого мобільного телефону за номером сім-картки: НОМЕР_1 та ПЕОМ, що встановлений за місцем його фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
18.01.2025 у період часу з 07:55 до 10:00 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтава ОСОБА_1 від 13.03.2026
№1-кс/554/3751/2026 проведено обшук за адресою:
АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено:
мобільний телефон «Redmi Note 13» синього кольору, з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_1 ІMEI-коди 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 .
Вищевказані речі визнані речовими доказами, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також необхідно провести огляд вищевказаних документів, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть мати значення в ході досудового розслідування.
Таким чином, з метою забезпечення проведення необхідних слідчих та інших процесуальних дій та в подальшому збереження речових доказів, необхідно накласти арешт на вищевказане майно, яке вилучене в ході обшуку в ОСОБА_3 .
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Клопотання розглянуто за відсутності власників майна.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Зберігання вищевказаних речей і документів у його власника може спричинити приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаних предметів підозрюваним та/або його близькими родичами та/або особами, які проживають разом з ним, що зашкодить встановленню судом об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а також не дозволить досягнути завдання Кримінального кодексу України, передбаченого ч. 1 ст. 1 КК України, зокрема правове забезпечення охорони громадської безпеки та конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
На підставі викладено слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон «Redmi Note 13» синього кольору, з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» з номером НОМЕР_1 ІMEI-коди 1) НОМЕР_2 , 2) НОМЕР_3 ?.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1