єдиний унікальний номер справи 545/5280/25
номер провадження 2/531/310/26
18 березня 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Попова М.С.,
за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», за участі представника позивача Косатого Дениса Анатолійовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «ТАСКОМБАНК», через свого представника, через систему «Електронний суд», звернулося до Полтавського районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 518,28 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 31.10.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank»,яку слід розуміти як кредитний договір № 002/22864887-СК_SB.
До вказаної Заяви-договору на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування, яку слід розуміти як кредитний договір № 002/22864887-СК_SB, з 31.10.2023 відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .
На виконання умов кредитного договору, відповідачу було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального кредитування, що складає 200000,00 грн, а саме, надано кредитні кошти у сумі 50 000,00 грн з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом в розмірі 59% зі строком дії 1 рік з автоматичною пролонгацією.
Позивач виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, проте відповідач перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах, у зв'язку із чим станом на 15.10.2025 виникла заборгованість в розмірі 88 518,28 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 47 621,85 грн; заборгованість по процентам - 40 896,43 грн.
На підставі викладеного, позивач АТ «ТАСКОМБАНК» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №002/22864887-СК_SB від 31.10.2023 у розмірі 88 518,28 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту складає 47621,85 грн; заборгованість по процентам - 40 896,43 грн.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 24.11.2025 цивільну справу за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Карлівського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 15.12.2025 року справа прийнята до судового розгляду та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 15.01.2026 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін на розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
27.02.2026 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Буряк Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на подання відзиву, позовні вимоги на визнають повністю, позов залишити без задоволення. В обґрунтування відзиву вказав, що відповідач кредитних коштів не отримував та не користувався. Зазначає, що відповідач відкривав рахунки в даному банку, але жодного договору не підписував та кошти не отримував, «Згода та запевнення клієнта до договору» не надавалася та не підписувалася, про що свідчить відсутність підпису, лише є копіюванням електронного УЕП, але без жодної ідентифікації. Відсутній розрахунок, умови нарахування відсотків і первинні документи, а також згода на дані умови відповідача. Вважає, що в матеріалах справи відсутній саме кредитний договір, який може бути предметом спору. Позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем прав і обов'язків згідно умов договору, оскільки відомостей про зарахування кредитних коштів матеріали справи не містять. А також вказав, що відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн відповідно до орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які очікує відповідач понести в зв'язку з розглядом справи, який буде доданий до закінчення розгляду справи.
Від представника позивача 06.03.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем надано до суду первинні документи, які підтверджують як користування кредитними коштами, так і розмір заборгованості, що відповідає наданому розрахунку, який не спростовано відповідачем. Звертає увагу на те, що відповідачем на часткове виконання умов кредитного договору сплачено 7 370,00 грн. за тілом кредиту та 8 182,99 грн. за відсотками, що відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. по справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 02.08.2023 р. по справі № 607/16519/21) виключають визначення договору як неукладеного та свідчить про погодження сторонами умов договору, в тому числі отримання кредитних коштів та сплату відсотків. На підтвердження перерахування коштів та користування відповідачем кредитними коштами, позивачем до матеріалів справи надано виписки по всім рахункам відповідача, що стосуються кредитної заборгованості, які згідно чинного законодавства є первинними документами. Щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, вважає, що її вартість є завищеною, оскільки справа є малозначною, судова практика щодо цієї категорії справ напрацьованою, сталою та не змінюваною вже тривалий час.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Направив до суду заяву, в якій просив провести судове засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав, визначених в позові.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача адвоката Буряк Д.М. надійшла заява про розгляд справи без участі сторін. Позов не визнають, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 31.10.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем було підписано заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговуванняв межах проекту «izibank».
Умовами кредитного договору визначено, що ця заява-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб разом із Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в межах проекту «izibank» та Тарифами банку, що розміщені на сайті банку http://tascombank.ua, складають договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в мобільному застосунку izibank.
Згідно п. 1 договору, підписанням цієї заяви договору власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного мобільного пристрою/смартфону в мобільному застосунку izibank, позичальник просить банк: відкрити на його ім'я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_2 національній валюті; оформити на його ім'я безоплатно віртуальну картку Master Card World Contactless. Погодився, що кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму (з урахуванням індивідуальних даних) або вказану в мобільному застосунку в подальшому в період дії поточного рахунку в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200 000 грн.
Відповідач погодився, що строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк.
Йому відомо, що на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних (детальна інформація, в тому числі щодо типу, порядку обчислення, зміни та сплати наведена в пункті 9 розділу «Згода та запевнення клієнта до договору» (далі по тексту згода), починаючи з дня виходу із пільгового періоду.
Також просить банк додатково надати йому наступні банківські, платіжні та електронні довірчі послуги, зокрема: відкрити додаткові поточні рахунки, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, для здійснення розрахунків без фізичного носія (віртуальну карту) у гривні, доларах США , та євро; відкрити вкладний рахунок на вимогу «zanachka» на умовах договору вкладу розміщеного на сайті АТ «ТАСКОМБАНК» за посиланням https://tascorbank.ua.
Відповідно до п.5 договору, відповідач підтвердив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним відкритим ключем, що буде використовуватися ним в мобільному додатку izibank для вчинення правочинів (у вигляді електронного документа), розрахунково-касовому обслуговуванні та/або при отриманні банківських та інших фінансових послуг. Визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису, його накладення має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідач підтвердив, що надання та підписання ним платіжної інструкції в мобільному застосунку izibank, є наданням його згоди на виконання платіжної інструкції. Форма та порядок надання платіжної інструкції, а також порядок відкликання платіжної інструкції та згоди на виконання банком платіжної інструкції визначають в договорі.
Договір підписано відповідачем 31.10.2023 шляхом накладення власноручного підпису на екрані власного мобільного пристрою/смартфону в мобільному застосунку izibank.
Також 31.10.2023 відповідач підписав згоду та запевнення клієнта до договору. Підписанням згоди відповідач підтверджує, що ознайомлений з умовами договору, у тому числі Тарифами, Правилами користування електронними платіжними засобами емітованими АТ «ТАСКОМБАНК»; зобов'язався проводити оплату банківських, платіжних послуг в строки та в розмірах, передбачених тарифами банку; згоден, що банк може змінювати умови ДКБО та/або тарифи, та повідомляти йому.
Згоду підписано відповідачем 31.10.2023 шляхом накладення власноручного підпису на екрані власного мобільного пристрою/смартфону в мобільному застосунку izibank.
Згідно з довідкою АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 31.10.2023 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_4 , який відкритий до заяви-анкети на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору №002/22864887-CK_SB від 31.10.2023, № картки НОМЕР_5 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК».
З наданої позивачем виписки по особовим рахункам кредитного договору №002/22864887-CK_SB, вбачається рух коштів, а також, що відповідач користувався кредитними коштами.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ «ТАСКОМБАНК» по кредитному договору №002/22864887-CK_SB від 31.10.2023, станом на 15.10.2025 заборгованість відповідача складає 88 518,28 грн, з яких: 47 621,85 грн - заборгованість по тілу кредиту ( в тому числі прострочена), 40 896,43 грн - заборгованість по процентам ( в тому числі прострочена).
АТ «ТАСКОМБАНК» направило на адресу відповідача повідомлення-вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № 002/22864887-CK_SB від 31.10.2023.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одним із видів договорів є договір приєднання, яким, відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим, Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За ч.1, 2 ст. 641 ЦК України вбачається, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України регламентує, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ч. 1, 2, 3 ст.89 ЦПК України).
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання Заяви-договору на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проекту «izibank», з інформацією про умови кредитування, про що свідчить підпис відповідача на зазначеній вище Анкеті-договорі.
Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений між сторонами, підписаний сторонами електронним цифровим підписом, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, посилання представника відповідача про відсутність електронного підпису, не знайшло свого підтвердження та не спростовано належними доказами.
Окрім того, з Розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на виконання умов кредитного договору частково сплачено кошти, а саме: у розмірі 7 370,00 грн. за тілом кредиту, 8 182,99 грн - за відсотками.Верховний Суд у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зазначив: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).
Суд дійшов переконання, що підписавши кредитний договір № 002/22864887-СК_SB від 31.10.2023, ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 3, 627 ЦК України, добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання, що відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц.
Разом з тим, з виписки по особовим рахункам кредитного договору № 002/22864887-СК_SB вбачається, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти.
За змісту норми, закріпленої у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника, яким суди дають оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь- яким контррозрахунком відповідача. Зазначену позицію закріплено в постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі 554/4300/16-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.
З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки, відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед АТ «ТАСКОМБАНК», у загальному розмірі 88 518,28 грн.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено у повному обсязі, з урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 76-89, 141, 259, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», за участі представника позивача Косатого Дениса Анатолійовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № 002/22864887-СК_SB від 31.10.2023 у розмірі 88 518,28 грн. (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень двадцять вісім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя М.С. Попов