"11" січня 2011 р.Справа № 12/107-1961
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,48523
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2,48500
про зобов'язання звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
За участю представників від:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Суть справи:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання останнього звільнити орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дане приміщення надано відповідачу в оренду на виконання умов договору оренди будинку, споруди від 01.12.2008р., який укладено на строк 364 дні, на підставі п. 4.2. договору термін дії останнього пролонгується у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір його розірвати в термін 30 днів до закінчення терміну його дії, 30.10.2010р. відповідачу направлено заяву про розірвання з ним договору оренди у зв'язку із закінченням терміну його дії і повідомлено про те, що відповідачу необхідно звільнити спірне приміщення до 30.11.2010р., проте останній до цього часу не звільнив орендоване ним приміщення, чим порушує право власності позивача на це майно.
Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 21.12.2010р., у якому зазначив, що позивачем порушено строк розірвання договору, а саме у п. 4.2 договору оренди споруди від 01.12.2008р. визначено, що у випадку, якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення дії даного договору не заявить про намір розірвати даний договір, то він автоматично пролонговується на 364 дні. Виходячи з умов договору, термін, коли позивач мала право розірвати договір оренди споруди закінчився 27.10.2010р. Також відповідач зазначив, що про згоду на продовження дії договору вказує одержання позивачем орендної плати за грудень 2010р. відповідно до платіжного доручення №14 від 03.12.2010р.
Позивач повторно в судове засідання не з'явився, витребуваних матеріалів ухвалами суду від 13.12.2010р. та від 21.12.2010 року не надав, а саме: довідки Управління держказначейства України у Тернопільській області про зарахування до державного бюджету України держаного мита в сумі 85 грн. сплачених згідно квитанції №345 від 06.12.2010р.; довідки про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на грудень 2010р., хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 04.10.2010р. у справі №12/71-1213 між тими ж сторонами про стягнення із фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 6960грн.00коп - заборгованості по орендній платі згідно договору оренди будинку, споруди від 01.12.2008р., 22875грн.20коп. -пені, та про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_3 встановлено:
01 грудня 2008 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, як Орендодавцем та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем, було укладено договір оренди будинку, споруди (далі -договір від 01.12.2008р.), згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар - прийняв у тимчасове володіння будинок, що стоїть окремо, з підсібними (допоміжними) спорудами (3кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 29 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності (п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.10 розділу 1, розділ 2 договору).
На виконання розділу 3 договору від 01.12.2008р. акт приймання-передачі відповідачу орендованого приміщення між сторонами не складався, оскільки дане приміщення не вибувало з користування останнього після передачі згідно акту здачі-приймання нежитлового приміщення від 04.03.2006р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання (п.4.1.). Оскільки, як встановлено, відповідного акту сторонами не було складено, термін дії договору становить 364 дні з моменту підписання договору 01.12.2008р.
Статтею 764 ЦК України встановлено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно п. 4.2. договору від 01.12.2008р. якщо жодна із сторін в термін до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 364 дні.
Судом встановлено, що договір оренди від 01.12.2008р. припинив свою дію 30.11.2009р. у зв'язку із укладенням між сторонами договору оренди будинку, споруди від 01.12.2009р. на спірне приміщення.
На виконання розділу 3 договору від 01.12.2009р. акт приймання-передачі відповідачу орендованого приміщення між сторонами не складався, оскільки дане приміщення не вибувало з користування останнього після передачі згідно акту здачі-приймання нежитлового приміщення від 04.03.2006р., а також після закінчення терміну дії договору від 01.12.2008р.
Термін оренди складає 364 дні з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання(п.4.1.).
Оскільки, як встановлено, відповідного акту сторонами не було складено, термін дії договору становить 364 дні з моменту підписання договору 01.12.2009р., тобто до 30.11.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи та слідує із позовних вимог, позивач помилково вважає діючим до 30.11.2010р. договір від 01.12.2008р., у зв'язку із чим на виконання його п. 4.2. надіслав відповідачу заяву про розірвання договору від 29.10.2010р., посилаючись в ній саме на умови договору від 01.12.2008р., тоді як останній припинив свою дію 30.11.2009р. у зв'язку із укладенням між сторонами договору оренди будинку, споруди від 01.12.2009р. на спірне приміщення.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що підставою позовних вимог вказано саме закінчення терміну дії договору від 01.12.2008р. 30.11.2010р., тоді як судом встановлено, що термін дії даного договору припинено 30.11.2009р., між сторонами укладено аналогічний договір оренди від 01.12.2009р., в порушення вимог ст.33 ГПК України позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про надіслання заяви про намір розірвання договору від 01.12.2009р., враховуючи наявність в матеріалах справи копії платіжного доручення №14 від 03.12.2010р. про сплату відповідачем орендної плати за оренду приміщення за грудень 2010р., позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, яке знаходиться в м. Чортків, вул. Ст. Бандери, 16, Тернопільська область, задоволенню не підлягають за безпідставністю.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. В позові -відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 14 січня 2011 року через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій