23 березня 2026 року
м. Київ
справа №380/673/24
адміністративне провадження № К/990/10949/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №380/673/24
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової допомоги на оздоровлення у 2014, 2015, 2016, 2017 роках з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, у розмірі 86160,62 грн..
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповіадча щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 . Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 536,80 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року в адміністративній справі №380/673/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії скасовано та ухвалено нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 . Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період затримки розрахунку при звільненні (невиплату грошової допомоги на оздоровлення у 2014-2017 роках з урахуванням в складі щомісячної додаткової грошової винагороди) в сумі 86160,62 (вісімдесят шість тисяч сто шістдесят) грн. 62 коп.. У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
19 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №380/673/24.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі та доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України. У зв'язку з неусуненням недоліків ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику.
10 березня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 повторно звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №380/673/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Скаржником не заявлено клопотання про поновлення строку та не зазначено поважних причин пропуску такого строку.
Так, ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2025 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №380/673/25 було повернуто скаржнику.
Копію указаної ухвали доставлено в Електронний кабінет представника скаржника у підсистемі Електронний суд 30 липня 2025 року о 20:07 год.
Лише 10 березня 2026 року, тобто майже через 8 місяців після повернення першої касаційної скарги, позивач вдруге звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №380/673/25.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Як зазначено вище, між поверненням первинної касаційної скарги та повторним зверненням до суду пройшло майже 8 місяців.
При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.
Разом з тим, значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги, указує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Скаржником не наведено об'єктивних перешкод для повторного направлення касаційної скарги у найкоротші терміни.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не указав поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, не надав доказів щодо вжиття заходів для своєчасного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтував причину зволікання з поданням цієї касаційної скарги.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі №380/673/25 - залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Суду:
- клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги у цій справі із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду