23 березня 2026 року
м. Київ
справа №640/5034/20
адміністративне провадження № К/990/12739/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року
у справі №640/5034/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
23 березня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №640/5034/20, предметом спору в якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 06 грудня 2019 року № 0364280410.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року, позов задоволено.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 Кодексу адміністративного судочинства України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає стверджує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми пункту 54.1 статті 54, пункт 57.1 статті 57 та статті 126 Податкового кодексу України.
Оцінивши підстави касаційного оскарження, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Суд звертає увагу на те, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що податковий орган не заперечує факту своєчасно подання позивача податкової декларації, відтак залишається незрозумілим посилання податкового органу на порушення судами попередніх інстанцій пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України.
Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у відповідних розмірах.
Суд вказує на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з 19 рядком податкової декларації за півріччя 2018 року ТОВ "Ріглі Україна" нараховано 7198816 гривень податку на прибуток.
Позивач на підтвердження сплати вказаного грошового зобов'язання зазначає, що 4895438,00 гривень сплачено згідно з платіжним дорученням №200000144 від 16 серпня 2018 року та 2303378,00 гривень вважаються погашеними за рахунок попередньої переплати згідно із заявою №102 від 03 серпня 2018 року.
На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення від 16 серпня 2018 року №200000144 про сплату на користь держави податку на прибуток за 1 півріччя 2018 року в сумі 4895438,00 гривень та заяву про сплату грошових зобов'язань з податку на прибуток за рахунок надміру сплачених сум такого податку від 03 серпня 2018 року №102.
Згідно з 19 рядком податкової декларації за три квартали 2018 року ТОВ "Ріглі Україна" нараховано 5646901,00 гривень податку на прибуток.
Вказана сума податку сплачена ТОВ "Ріглі Україна" згідно з платіжним дорученням №200000202 від 13 листопада 2018 року.
Також суди попередніх інстанцій дослідили ряд судових рішень відповідно до яких позивач мав позитивне сальдо розрахунків з бюджетів в сумі 23666913 гривень та переплату з податку на прибуток.
Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновки відповідача про порушення ТОВ "Ріглі Україна" термінів сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства є безпідставними.
Суд звертає увагу податкового органу, що визначальним у цій справі є факт зарахування сплати податку на прибуток за рахунок попередньо переплачених коштів. Для встановлення зазначеного факту судам необхідно з'ясувати чи була наявная у позивача переплата або заборгованість з податку на прибуток.
Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування норми права судами попередніх інстанцій, проте податковий орган у касаційній скарзі жодним чином не спростовує обставини встановлені судами, не вказує на будь-які процесуальні порушення при дослідженні доказів та встановлені обставин справи.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов до висновку, що позивачем не обґрунтовано підстави касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №640/5034/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- повернути скаржнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова