23 березня 2026 року
м. Київ
справа №460/11477/24
адміністративне провадження № К/990/5174/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №460/11477/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор", яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 30 грудня 2022 року грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язано Державну установу "Рівненський слідчий ізолятор" провести нарахування (перерахунок) та виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 30 грудня 2022 року грошового забезпечення (посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі №460/11477/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
05 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №460/11477/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції, зокрема, документу про сплату судового збору в розмірі 2662,24 грн.
Одночасно скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник 18 лютого 2026 року подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого вказує, що Державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює видатки виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань, при цьому станом на момент подання касаційної скарги за відповідним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2800) кошти для сплати судового збору були відсутні, а вжиті заходи щодо їх додаткового виділення результату не дали, у зв'язку з чим установа фактично позбавлена можливості виконати обов'язок зі сплати судового збору, що, на її думку, є підставою для застосування положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням майнового стану сторони та необхідності забезпечення права на доступ до суду..
З огляду на зазначене та на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору суд виходить з наступного.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Ураховуючи наведене, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, скаржник не є суб'єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Станом на 23 березня 2026 року недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржник не усунув, зокрема, не надав документу про сплату судового збору.
За приписами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №460/11477/24.
Касаційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі №460/11477/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов