про повернення касаційної скарги
23 березня 2026 року
м. Київ
справа №380/24277/24
адміністративне провадження № К/990/4711/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до суду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у перерахунку з 01.11.2024 пенсії позивачки та скасувати рішення від 25.10.2024 №913210153579;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області поновити з 01.11.2024 виплату пенсії позивачці у розмірі, призначеному з 29.01.2024.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025, позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення під час перерахунку з 01.11.2024 розміру пенсії позивачки, призначеної відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу", пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу".
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №913210153579 від 25.10.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити позивачці, починаючи з 01.11.2024, перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу", пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу" на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.01.2024 №5/04-31/24 станом на 26.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
На адресу Верховного Суду 02.02.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Львівській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2026 касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги, де зазначити підстави касаційного оскарження, які встановлені частиною 4 статті 328 КАС України, із визначенням передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обставин та наданням належних обгрунтувань.
На виконання вимог зазначеної вище ухвали, від скаржника на адресу Верховного Суду надійшло клопотання, в якому ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що мають місце підстави касаційного оскарження судового рішення, які передбачені пунктами 1 та 2 частини 4 та підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Водночас, колегія суддів зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Разом з цим скаржником не зазначено ані постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, ані висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах.
Натомість клопотання містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
З огляду на це Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Крім цього, скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що положення цієї правовї норми передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Тому, лише посилання пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Зокрема, ГУ ПФУ у Львівській області не конкретизовано, від яких саме висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, належить відступити.
Вказане спростовує доводи скаржника про наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Інші доводи відповідача в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Також, Верховний Суд наголошує, що посилання ГУ ПФУ у Львівській області на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину 4 статті 328 КАС України.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання уточненої касаційної скарги із належним викладенням підстав для касаційного оскарження судового рішення та вмотивованих обгрунтувань не виконав.
Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Оскільки станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, клопотань про продовження процесуального строку не надходило, то за таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 КАС України застосовуються положення стаття 169 КАС України.
Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін