Справа № 292/209/26
Номер провадження 2-а/292/12/26
23 березня 2026 року селище Пулини
Пулинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Лотуги В.Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , мотивуючи його тим, що постановою №6/273 від 01.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.120-1 КУпАП, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.
Згідно оскаржуваної постанови йому засобом поштового зв"язку було надіслано повістку за адресою його місця проживання, де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено 01.06.2025. Належним підтвердженням оповіщення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою".
З постановою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що винесена без будь-яких доказів його винуватості.
Починаючи з 2022 року він майже постійно проживає в ОСОБА_3 , отримав громадянство даної країни, а на територію України приїздив кілька разів, зокрема в серпні 2025 року, з метою оформлення відстрочки від мобілізації, враховуючи наявність 3-ї групи інвалідності.
Згідно штампів про вибуття та прибуття на територію України, що містяться у закордонному паспорті підтверджується, що він перетнув кордон 23.03.2025, а повернувся 17.08.2025.
18 серпня 2025 року особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та відповідними документами для надання відстрочки від мобілізації, яку йому було надано.
Він є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка пов"язана із глибоким порушенням слуху, взагалі не чує, а через відсутність слухового апарату, не може повноцінно розмовляти (відтворювати мову), а тому використовує жестову мову, міміку та писемність, а не словесну мову.
У приміщення ТЦК був один без присутності перекладача із жестової мови, тому і не розумів, що пояснювали працівники ТЦК, вони лише вказали місце, де мав розписатися, а він зрозумів, що це документи по відстрочці.
Після отримання відстрочки від призову по мобілізації, знову виїхав до Республіки Чехії.
Не був обізнаний про необхідність з"явитися за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, а саме - на 01.06.2025, адже перебував поза межами території України.
Вважає, що адміністративне правопорушення не вчиняв, а тому оскаржувана постанова є незаконною, необгрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, просить суд скасувати постанову №6/273 від 01.09.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн. та провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 10.03.2026 поновлено пропущений з поважних причин встановлений законом процесуальний строк звернення до суду позивачу ОСОБА_1 з адміністративним позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд її призначений у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали адміністративної справи по постанові №6/273 від 01.09.2025 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та необхідну для розгляду справи інформацію щодо ОСОБА_1 яка стосується громадянства іншої країни, постійного місця проживання за кордоном та встановленої групи інвалідності.
На виконання ухвали суду, 18.03.2026 відповідачем через систему "Електронний суд" надано копію матеріалів адміністративної справи по постанові №6/273 від 01.09.2025 щодо ОСОБА_1 та витребувану інформацію.
18.03.2026 до суду від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, оскільки позовна заява є безпідставною та необґрунтованою. ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу 2 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 23, 24 Порядку №560, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідно до пункту 23 Порядку №560, яким визначено поважні причини неприбуття за повісткою, не встановлено перебування за кордоном як поважною причиною неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно картки історії змін місця проживання з Реєстру, 04.06.2025 ОСОБА_1 оновлено через «Резерв +» місце проживання по зверненню особи на АДРЕСА_1 . Проте повістку було сформовано 19.05.2025 за зареєстрованою адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Отже, з інформації, що міститься у реєстрі, що відомості щодо адреси його фактичного місця проживання, були уточнені ним після формування повістки, а саме - 04.06.2025. За відсутності від позивача будь-яких повідомлень чи підтвердних документів щодо зміни або уточнення фактичного місця проживання, відповідач обґрунтовано керувався інформацією, що міститься у відповідних державних реєстрах перебування громадянина за межами України, у тому числі на підставі зазначення тимчасового місця проживання за кордоном, не припиняє та не обмежує його статусу громадянина України. Відомості про тимчасове перебування в іншій державі не є підставою для втрати громадянства чи звільнення від конституційних обов'язків, передбачених ст.65 Конституції України. Таким чином, своїми діяннями (бездіяльністю) позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Тому під час розгляду справи, дослідивши та проаналізувавши докази начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 прийшов до висновків, що факт оповіщення позивача, відповідно до пункту 41 Порядку, про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 та факт неприбуття за даною повісткою доведено. А тому в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке його і було притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. Твердження позивача про нібито неотримання ним повістки, зазначеної в оскаржуваній постанові, не може вважатися належним доказом порушення його прав. ТЦК та СП виконали свій обов'язок щодо направлення повістки за місцем реєстрації військовозобов'язаного відповідно до Порядку №560. Працівники поштового зв'язку також належним чином виконали свої обов'язки щодо вручення рекомендованого листа: кореспонденція повернулася до ТЦК та СП з правильно оформленим повідомленням та довідкою про причини повернення. Тож, доводи позивача про те, що будь-яких повідомлень чи телефонних дзвінків від працівників АТ «Укрпошта» про надходження рекомендованого листа він не отримував, мають виключно припущений характер та ґрунтуються лише на власних суб'єктивних твердженнях, без надання будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів на їх підтвердження. Позивачем не подано жодних доказів, які б об'єктивно підтверджували відсутність повідомлення про надходження поштового відправлення, зокрема доказів порушення оператором поштового зв'язку правил доставки або фіксації відповідних обставин у встановленому законом порядку. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується його особистим підписом у протоколі. Наявні у позивача вади слуху не перешкоджали візуальному ознайомленню з текстом документа, оскільки копію протоколу було вручено йому особисто під підпис. Позивач з власної ініціативи не прибув на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що і стало підставою для розгляду справи без його участі. Вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі
Від позивача та відповідача будь-яких заяв та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі ст.5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст.62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що 01 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову №6/273 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
За змістом постанови №6/273 від 01.09.2025, ОСОБА_1 18.08.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оформлення відстрочки від мобілізації. Відповідно до змісту протоколу №6/273 від 18.08.2025 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлено, що ОСОБА_1 за адресою місця проживання надіслано повістку про виклик №349284 засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням з описом вкладення, відповідно до якого йому належало з'явитися 01.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою про причини повернення рекомендованого повідомлення та відповідно до трекінгу про статус відстеження АТ "Укрпошта" зазначено - "одержувач відсутній за вказаною адресою". Отже, ОСОБА_1 належним чином оповіщений про виклик, проте у визначений час по повістці не з"явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв. Тому, встановленим порядком направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставлення його до ТЦК та СП. На розгляд справи ОСОБА_1 не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом отримання другого примірника протоколу особисто під підпис. Враховуючи, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не прибув на засідання, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, при розгляді справ за ст.210-1 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов"язковою, тому справу розглянуто за його відсутності. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що проживає в Чехії, є особою з інвалідністю з дитинства. Документів, які б могли свідчити про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення на момент розгляду справи останній не надав. Отже, ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до ТЦК та СП, порушуючи вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.ст.23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не з"явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк визначений в повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в строк, що не перевищує сім календарних днів. Таким чином, своїми умисними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
У постанові зазначено, що її копію надіслано поштовим оператором "Укрпошта", однак дата такого направлення відсутня.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №6/4587 від 22.08.2025, ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю 3-ї групи (протокол №34 від 20.08.2025), безтерміново.
Згідно довідки серії МСЕ №017418 від 10.12.2001, виданої Житомирським міжрай МСЕК, ОСОБА_1 , 1985 р.н., має ІІІ групу інвалідності з дитинства, безтерміново.
З консультативного висновку спеціаліста від 27.03.2002, вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз, на ряду з іншим, і приглухуватість IV ст., рекомендовано індивідуальний слуховий апарат.
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого 31.05.2002, ОСОБА_1 закінчив у 2002 році Березівську спеціальну школу-інтернат для дітей з недоліками слуху.
Як вбачається з паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , на ім"я ОСОБА_1 , останній 23.03.2025 виїхав з України, а 17.08.2025 в"їхав.
Про те, що ОСОБА_1 є також громадянином Чехії підтверджується копією паспорта Чеської Республіки № НОМЕР_3 , виданого 12.07.2017.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79962793 від 09.01.2026 старшого державного виконавця Хорошівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження з виконання постанови №6/273, виданої 01.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн.
Відповідно до протоколу №6/273 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 18.08.2025, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 , 18.08.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 для оформлення відстрочки від мобілізації. Встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв"язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за адресою місця проживання надіслано повістку про виклик до ТЦ, де датою прибуття встановлено 01.06.2025. Належним підтвердженням оповіщення військовозобов"язаного про виклик є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується довідкою про причини повернення рекомендованого повідомлення (трекінгом відстеження відправлень АТ "Укрпошта"). ОСОБА_1 за даною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вичзначений час не прибув, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того в подальшому не прибув в строк, що не перевищує сім календарних днів. Тому сформовано звернення №Е2423482 від 11.06.2025 про розшук і доставку для складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Таким чином, своїми діями (бездіяльністю) порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 у поясненнях зазначив, що проживає в Республіці Чехія, інвалід з дитинства. У протоколі також вказано, що розгляд справи відбудеться о 15 год. 01.09.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Другий примірник протоколу вручено ОСОБА_1 .
Згідно повістки №3492841 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) від 19.05.2025, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), належить з"явитися 01.06.2025 о 14:00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною адресою.
Відповідно до опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610253827362 АТ "Укрпошта" на ім"я ОСОБА_1 , копії конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про причини повернення/досилання, 22.05.2025 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , відправлено повістку. Поштове відправлення №0610253827362 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. На довідці про причини повернення проставлена дата 28.05.2025.
Із відстеження поштового відправлення №0610253827362, вбачається, що поштове відправлення прийнято - 22.05.2025 в м.Київ, 24.05.2025 прибуло до відділення 12056 в с.Новий Завод, а 28.05.2025 повернуто відправнику у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, вручено за довіреністю - 04.06.2025.
Згідно інформації про розшук ОСОБА_1 , останній оголошений в розшук 11.06.2025, у зв'язку з неприбуттям вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"). Розшук здійснювало відділення поліції №3 (с-ще Хорошів) Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.
Відповідно до витягів з автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи "Оберіг", місце проживання ОСОБА_1 з 06.02.2009 зазначено - АДРЕСА_2 , з 04.06.2025 - Республіка Чехія. 05.06.2025 та 26.02.2026 - створення інвалідності, інвалідність 3-ї групи, з дитинства. 20.08.2025 надано відстрочку безтерміново (категорія осіб п.2 ч.1 ст.23) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 03.05.2007, ОСОБА_1 є інвалідом дитинства ІІІ групи, довічно.
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 №6/5988 від 21.10.2025 та відстеження рекомендованого листа АТ "Укрпошта" №1200100061280, ОСОБА_1 поінформовано про те, що в ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатами розгляду справи про притягнення його до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесено постанову №6/273 від 01.09.2025, направлено на його адресу її копію, роз'яснено порядок сплати штрафу та відповідальність за несплату. Відправлення не вручено одержувачу у зв"язку з відсутністю за вказаною адресою.
26.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 надіслано Хорошівському ВДВС у Житомирському районі Житомирської області копію постанови від 01.09.2025 №6/273 для примусового виконання в частині стягнення штрафу щодо ОСОБА_1 .
Відповідачем у заяві на виконання ухвали суду зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 04.06.2025 стало відомо, що ОСОБА_1 проживає на території Чехії.
Відомості щодо встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 05.06.2025.
Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 20.08.2025.
Згідно ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи зокрема про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (стаття 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно частин 7, 8 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують зокрема районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спрямовується Міністерством оборони України.
У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560, "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Вручення повісток, їх отримання та обов'язок з'явитися за отриманою повісткою врегульовано положеннями Законів України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560.
Відповідно до пункту 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції на час вчинення оскаржуваних дій), під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Згідно підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку зокрема день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. №270, рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
У позовній заяві позивач підставою незаконності прийнятого оскаржуваного рішення зазначає те, що він не був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 01.06.2025, оскільки повістка йому не вручалася і він її не отримував, так як перебував за місцем проживання - в Республіці Чехія. Аналогічні доводи позивача містяться в протоколі №6/273 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 18.08.2025.
Згідно п.41 наведеного Порядку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повісткою викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 год. 01.06.2025, яка направлялась позивачу на його зареєстровану адресу місця проживання: АДРЕСА_3 .
Згідно відстеження поштового відправлення №0610253827362, поштове відправлення прийнято - 22.05.2025 в м.Київ, 24.05.2025 прибуло до відділення 12056 в с.Новий Завод, а 28.05.2025 повернуто відправнику у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, вручено за довіреністю - 04.06.2025.
У довідці про причину повернення відправлення проставлена дата 28.05.2025.
Як вбачається з відстеження трекінгу "Укрпошти" та довідки, рекомендований лист з повісткою на ім'я ОСОБА_1 перебував у пересувному відділенні №12056 села Новий Завод з 24.05.2025 по 28.05.2025 та був повернутий відправнику у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до інформації з сайту Укрпошти про роботу пересувного відділення №12056 в с.Новий Завод Житомирського району Житомирської області, обслуговування відбувається з 1 по 9 та 26 по 31 щосереди з 09:20 до 10:35, щоп'ятниці з 09:20 до 10:35, з 10 по 25 щосереди з 09:20 до 11:05, щоп'ятниці з 09:20 до 11:05.
Отже, поштове відправлення з повісткою на ім'я ОСОБА_1 перебувало у пересувному поштовому відділенні №12056 - 5 календарних днів, з них лише один робочий. У суботу 24.05.2025, який є неробочим днем відділення, відправлення прибуло, а в перший робочий день - середу 28.05.2025, повернуто відправнику з проставленням відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою.
З огляду на викладене, працівником пошти порушено п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. №270, оскільки при виявленні відсутності ОСОБА_1 за зазначеною на рекомендованому листі адресою, мав поінформувати останнього, вклавши до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа і лише, якщо протягом трьох робочих днів після інформування ОСОБА_1 не з'явився б для одержання листа, мала бути зроблена відмітка «адресат відсутній за зазначеною адресою».
З урахуванням графіку роботи відділення №12056 в с.Новий Завод Житомирського району та Правил, така відмітка мала бути проставлена не раніше 06.06.2025.
Також, суд звертає увагу на те, що працівником ТЦК та СП при формуванні повістки про виклик та визначення дати явки не враховано графік роботи відділення, яке працює лише двічі в тиждень і то в обмежений час, а тому час між формуванням повістки (19.05.2025) та необхідністю явки в ТЦК (01.06.2025), є недостатнім для повідомлення особи з дотриманням п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку.
За таких обставин ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку не був належним чином оповіщений про виклик і відповідно у нього не виник обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, з наданих відповідачем даних з автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи "Оберіг" вбачається, що 04.06.2025 оновлено місце проживання позивача і зазначено ОСОБА_4 . Тобто позивачем подані ТЦК докази на підтвердження поважності неприбуття на виклик до ТЦК 01.06.2025, у зв'язку з перебуванням за кордоном, що також підтверджується даними паспорта про перетин кордону.
При винесенні оскаржуваної постанови, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 порушено ст.ст.251, 252, 280 КУпАП, оскільки всебічно, повно та об'єктивно не досліджено всі обставини справи та подані докази, і не з'ясовано чи вчинено ОСОБА_1 інкриміноване адміністративне правопорушення.
При прийнятті оскаржуваного рішення, залишено поза увагою те, що позивач оновивши дані про місце проживання, фактично повідомив ТЦК про проживання за кордоном, що є поважною причиною неявки.
Також наявними у справі доказами не спростовані доводи ОСОБА_1 щодо неналежного оповіщення його, як військовозобов'язаного, про виклик до шостого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 01.06.2025, як передбачено пунктом 41 Порядку.
При розгляді справи, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме вимоги ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що виключає його відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд вважає, що складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, що відповідає і позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.10.2019 по справі №357/10134/17, а тому подібні постанови підлягають скасуванню.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.
Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністравному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).
Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують доводи позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб"єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у зв'язку з недоведенням вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення №6/273 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 01.09.2025 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., слід визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 286, 293 КАС України,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №6/273 від 01.09.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , знаходиться в м.Житомирі, ідентифікаційний код - НОМЕР_6 .
Суддя В.Ф.Лотуга