Романівський районний суд Житомирської області
290/901/25
23 березня 2026 року селище Романів
Суддя Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 у справі № 290/901/25, -
17 лютого 2026 року до Романівського районного суду Житомирської області надійшли матеріали заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 у справі № 290/901/25, яка була нею усно оголошена при розгляді матеріалів справи за скаргою ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України.
Підставами відводу слідчого судді ОСОБА_4 на переконання заявниці ОСОБА_3 є його упередженість та необ'єктивність при вирішені питання про відвід прокурора ОСОБА_5 у цьому ж провадженні.
ОСОБА_3 , будучи повідомленою про час і місце розгляду заяви про відвід слідчого судді, в судове засідання не з'явилася.
Слідчий суддя Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 правом надати пояснення з приводу відводу не скористався.
Дослідивши підстави для відводу слідчого судді ОСОБА_4 , суддя прийшов до висновку, що заява про відвід не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В ході дослідження заяви ОСОБА_3 (шляхом відтворення та перегляду відеоконференції № 5923531 від 17 лютого 2026 року) встановлено, що заява про відвід слідчого судді зводиться лише до незгоди з прийнятим суддею ОСОБА_4 процесуальним рішенням щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про відвід прокурора ОСОБА_5 .
При цьому встановлено, що питання відводу прокурора ОСОБА_5 вирішене слідчим суддею у відповідності до вимог КПК України, що підтверджується журналом судового засідання та ухвалою від 17 лютого 2026 року.
За змістом статті 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) у разі наявності підстав, передбачених статтями 75,76 КПК України, у тому числі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
За цим ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. При цьому, відвід повинен бути вмотивованим.
Правове регулювання підстав відводу судді визначається статтею 75 КПК України, згідно якої суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Згідно практики Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).
Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді. Так, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення - зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
З урахуванням викладеного, суддя приходить до переконання, що зазначені в заяві ОСОБА_3 про відвід факти не доводять особистої заінтересованості слідчого судді ОСОБА_4 щодо результатів розгляду провадження за скаргою та не викликають обґрунтованих сумнівів його неупередженості і безсторонності при ухваленні процесуальних рішень, тому в задоволенні заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись статтями 75, 81, 369-372 КПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 у провадженні № 290/901/25 за скаргою ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1