23 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/3295/25 пров. № А/857/31291/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року (головуючий суддя Сорока Ю.Ю.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк, у справі №140/3295/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинення певних дій,
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила: визнати протиправними дії щодо переведення на інший вид пенсії та перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2024; зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відновити виплату пенсії по віку ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII “Про державну службу» та пунктів 10 і 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу», яка була призначена їй з 10.07.2024, а також виплатити різницю недоотриманої пенсії з 01.10.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в раніше встановленому розмірі, згідно із Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 07.11.2024 та виплачувати пенсію позивачу в раніше встановленому розмірі, згідно із Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що пенсія за віком згідно Закону України “Про державну службу» призначена позивачу з 10.07.2024, тобто до внесення змін до Порядку №622, а тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 можуть стосуватися лише призначення пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій з урахуванням положень ст.58 Конституції України. При цьому суд зазначив, що з метою належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача здійснити з 07.11.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком в раніше встановленому розмірі відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що 12.07.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №823 “Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622. Головне управління здійснило всі дії передбачені Постановою №823 і розпочало виплату пенсії в новому розмірі з 01.10.2024. Нормою ч.3 Постанови №823 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 01 січня 2024 року. Тобто, Постанова №823 застосовується до всіх правовідносин, які виникли з 01.01.2024 року без виключення. Крім того, звертає увагу на те, що у зв'язку із відсутністю нових довідок про заробітну плату ОСОБА_1 її тимчасово, до отримання нових довідок, переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 10.07.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
У зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 за №823 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого розмір пенсії зменшився. Крім того, повідомлено, що позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю нових довідок про заробітну плату.
Не погодившись із такими діями, 07.11.2025, позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення перерахунку пенсії та здійснення її виплати у раніше призначеному розмірі.
Листом від 27.11.2024 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, у зв'язку із відсутністю нових довідок про заробітну плату.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.
Відповідно до вимог п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 (Порядок №622, в редакції, чинній станом на дату подання заяви про призначення пенсії 22.02.2024), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому п. 4 Порядку №622 передбачено, що: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби) (абз. 2 п. 4 Порядку); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні (абз. 3 п. 4 Порядку). За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі (абз. 6 п. 4 Порядку №622).
Зазначені положення чинного законодавства свідчать про те, що пенсія державного службовця обчислюється виходячи із основних (абз. 2 п. 4 Порядку) та стимулюючих (абз. 3 п. 4 Порядку) складових заробітної плати державного службовця.
Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» №1-3 від 17 січня 2017 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за №180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІ «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачкою досягнуто необхідного пенсійного віку, в неї наявний достатній страховий стаж та стаж державної служби, у зв'язку з чим станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою позивачка набула право на призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону № 3723-ХІІ і наведене скаржником в доводах апеляційної скарги не спростовується.
Мотиви ж апеляційної скарги стосуються того, що судом першої інстанції не враховано зміни внесені Кабінетом Міністрів України постановою від 12 липня 2024 року №823 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
Водночас, судом апеляційної інстанції не встановлено, а відповідачем не надано жодних обґрунтованих доводів про те, що надана позивачем для обчислення пенсії разом із заявою від 10.07.2024 довідка про заробітну плату від 09.07.2024 №К-241 не відповідала Порядку №622 або ж формам, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3.
Судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення враховано, що Порядок №622 щодо видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії був чинний як станом на дату видачі позивачу довідки про заробітну плату від 09.07.2024 №К-241, так і при поданні нею заяви про переведення на пенсію державного службовця 10.07.2024 та іншого не передбачав.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Зазначені положення ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV кореспондуються із абзацами 3-4 пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846.
Згідно з п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Зазначений висновок суду апеляційної інстанції відповідає положенням пункту 1 частини першої статті 41 Закон № 1058-ІV, відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як вже зазначалось раніше, за заявою позивача з 10.07.2024 відповідачем переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". До заяви позивачем долучено довідки Луцької районної державної адміністрації про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
У подальшому, відповідачем в односторонньому порядку позивача з 01.10.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проведено перерахунок пенсії, у зв'язку з прийняттям Постанови №823, та призначено її у розмірі 4019,66 грн.
Тобто, відповідач здійснив переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провів перерахунок пенсії позивача з 01.10.2024, призначеної відповідно до Закону №889-VIII, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 року №823.
Слід зауважити, що 01.01.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році», якою затверджено такі, що додаються: схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2024 році; перелік типових посад державної служби в межах рівнів посад.
Пунктом 3 цієї Постанови визначено, що схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році та Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 Питання оплати праці працівників державних органів (Офіційний вісник України, 2017 р., № 9, ст. 284; 2022 р., № 12, ст. 667; 2023 р., № 9, ст. 642), не застосовуються до державних службовців державних органів, що провели класифікацію посад державної служби; під час переведення державних службовців на інші посади державної служби застосовується перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 Питання оплати праці працівників державних органів (Офіційний вісник України, 2017 р., № 9, ст. 284; 2020 р., № 12, ст. 478), для визначення підкатегорії посади державної служби, необхідної для встановлення рівнозначності посади.
Згідно з пунктом 4 Постанови ця постанова набирає чинності з 01.01.2024.
Водночас, прийняття Урядом цієї постанови не впливає на право позивачки на обчислення пенсії на підставі довідок, виданих 09.07.2024, оскільки зазначена Постанова №1409 регулює порядок оплати праці працюючих державних службовців, а не порядок призначення пенсії державним службовцям.
Аналогічно не впливає на спірні правовідносини посилання пенсійного органу на положення Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» стосовно нарахування заробітної плати державним службовцям у 2024 році.
Щодо набрання 20.07.2024 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою внесені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», то така на переконання суду апеляційної інстанції не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки зворотної дії в часі не має.
Водночас судом апеляційної інстанції враховано відповідно до змісту картки документа постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, яка на думку відповідача повинна бути застосована до спірних правовідносин, що дата прийняття документа 12.07.2024, публікація документа 20.07.2024 в офіційному виданні КМУ «Урядовий Кур'єр», отже чинна з 20.07.2024.
Отже, колегія суддів констатує, що зазначений нормативно-правовий акт прийнятий після подання заяви про переведення позивача на пенсію державного службовця від 10.07.2024.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 вказав на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, пенсія позивачці як державному службовцю призначена на підставі її заяви з 10.07.2024, тобто до внесення змін до Порядку № 622, а тому реалізація права особи мала здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень із заявою встановленого зразка), а розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.
Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 №580/6509/23 зазначив, що зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 можуть стосуватися до призначення пенсій, заяви щодо яких подані після 20.07.2024 (набрання чинності таким актом) з врахуванням статті 58 Конституції України.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію, суд апеляційної інстанції зазначає, що усі документи, надані позивачем містили достовірні відомості, відповідали положенням чинного законодавства, а довідки про заробітну плату відображали її складові, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідали затвердженим станом на 10.07.2024 формам і таким надано оцінку під час розгляду заяви про призначенні пенсії державного службовця, у зв'язку з чим позивачу необхідно виплачувати пенсію державного службовця з урахуванням цих довідок, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 не підлягають застосуванню до позивача.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, то в силу приписів ст.308 КАС України, таке не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави часткового задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №140/3295/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний