Справа № 272/475/25
Провадження № 1-кп/0274/418/26
23 березня 2026 року місто Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2025 за № 12025060000000142, щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нові Русешти Республіки Молдова, є громадянином України, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , здобув середньо-технічну освіту, розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
у ОСОБА_6 , який достовірно знав, що на території України діє правовий режим воєнного стану та який мав у своєму володінні інтимний відеозапис за участі ОСОБА_4 , з якою він раніше зустрічався, не пізніше 01.02.2025 виник злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення шляхом вимагання у неї грошових коштів в сумі 10000 доларів США із застосуванням погрози розголошення її рідним інформації, відображеної на вказаному відеозаписі, та розповсюдженням його в Інтернеті у соціальних мережах, при таких обставинах.
ОСОБА_6 01.02.2025 близько 11 год 00 хв прийшов до місця роботи ОСОБА_4 , а саме: в приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_2 , де продемонстрував останній відеозапис, на якому зафіксовано їхні інтимні відносини, після чого висловив ОСОБА_4 незаконну вимогу передати йому грошові кошти з погрозою розповсюдження цього відеозапису в соціальних мережах та розголошення відображеної у ньому інтимної інформації її рідним.
У подальшому, переслідуючи корисливий мотив та керуючись злочинним умислом, направленим на вимагання у ОСОБА_4 грошових коштів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, 03.02.2025 в першій половині дня ОСОБА_6 знову прибув до місця роботи ОСОБА_4 , а саме: в кафе за вказаною вище адресою, де в черговий раз висловив вимогу останній у наданні йому грошових коштів з погрозою розповсюдити відеозапис їх інтимного зв'язку, при цьому вказав на передачі йому першої суми грошових коштів у розмірі 80000 грн та наголосив їй на негативних наслідках, які настануть у разі невиконання нею такої вимоги.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на вимагання у ОСОБА_4 грошових коштів, з метою підтвердження справжності своїх протиправних намірів, наступного дня, 04.02.2025, о 14 год 47 хв ОСОБА_6 , з використанням власного номеру телефону НОМЕР_2 за допомогою мобільного застосунку «Телеграм», надіслав ОСОБА_4 на її особистий номер телефону НОМЕР_3 текстове повідомлення в завуальованій формі з вимогою передати йому вигаданий ним борг в сумі 80000 грн, при цьому долучив до вказаного повідомлення відеозапис за участі останньої, який він мав намір розповсюдити у разі невиконання вимоги передачі йому коштів.
Крім цього, здійснюючи тиск на ОСОБА_4 , з метою прискорення виконання його протиправної вимоги передати йому грошові кошти на вказану суму, ОСОБА_6 у цей же день одночасно з відеозаписом надіслав їй текстове повідомлення з погрозою викласти цей відеозапис в соціальних мережах у вигляді реклами про надання останньою інтимних послуг.
Продовжуючи свої злочинні дії, 05.02.2025 близько 12 год 00 хв, ОСОБА_6 в черговий раз прибув до місця роботи ОСОБА_4 в кафе за вказаною вище адресою, де знову висунув їй вимогу передати йому грошові кошти в сумі 80000 грн, наголошуючи при цьому на розповсюдженні, зокрема в соціальних мережах, відеозапису інтимного характеру за її участі у разі не виконання його вимог щодо передачі йому зазначеної першої суми грошових коштів.
У подальшому, не припиняючи свої злочинні дії, розуміючи їх протиправний характер та бажаючи настання наслідків у вигляді незаконного отримання від ОСОБА_4 грошових коштів, використовуючи власний абонентський номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 06.02.2025, зателефонувавши ОСОБА_4 , у завуальованій формі, під приводом вигаданого ним боргу, висловив їй вимогу до 15.02.2025 перерахувати на його банківську картку грошові кошти в сумі 10000 грн, при цьому вказана вимога у передачі такої суми грошових коштів поєднувалась погрозою розповсюдження в соціальних мережах відомостей, а саме: відеозапису інтимного характеру за участі останньої.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 в період з 07.02.2025 по 15.02.2025, з використанням свого власного номеру телефону, за допомогою мобільного застосунку «Телеграм», систематично надсилав ОСОБА_4 на її особистий номер телефону НОМЕР_3 повідомлення, в яких, погрожував їй розповсюдженням відеозапису інтимного характеру, тим самим нагадуючи їй на виконанні його протиправної вимоги щодо надання йому грошових коштів під приводом вигаданих ним боргових зобов'язань.
У свою чергу, ОСОБА_4 , знаючи про те, що будь-яких боргових зобов'язань перед ОСОБА_6 вона не має, сприймаючи погрози останнього щодо розповсюдження ним відомостей, які вона бажає зберегти в таємниці, як реальні й такі, що можуть бути реалізовані, погодилась виконати незаконну вимогу ОСОБА_6 та передати йому частину грошових коштів в сумі 10000 грн, у зв'язку з чим, ОСОБА_6 15.02.2025 о 10 год 59 хв за допомогою мобільного застосунку «Телеграм», надіслав на телефон ОСОБА_4 повідомлення з фотокарткою його банківської карти № НОМЕР_4 .
У подальшому, ОСОБА_4 , діючи під контролем правоохоронних органів, виконуючи вимогу ОСОБА_6 щодо передачі йому грошових коштів, через банківський термінал 17.02.2025 о 11 год 57 хв перерахувала на його зазначений вище картковий рахунок грошові кошти в сумі 10 000 грн, якими, за виключенням 20 грн комісії банку, останній в подальшому заволодів.
Після отримання у такий спосіб від ОСОБА_4 частини грошових коштів, ОСОБА_6 , не припиняючи свої злочинні дії, розуміючи їх протиправний характер та бажаючи настання наслідків у вигляді незаконного отримання від ОСОБА_4 грошових коштів, у період з 17.02.2025 по 25.02.2025 шляхом направлення текстових повідомлень на її мобільний застосунок «Телеграм» та безпосередньо телефонувавши їй, продовжував висловлювати вимогу у передачі іншої частини грошових коштів в сумі 70000 грн.
Крім цього, зрозумівши, що його погрози з приводу розповсюдження відеозапису інтимного характеру за участі ОСОБА_4 є дієвими, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на вимагання від останньої у такий спосіб грошових коштів в раніше вже озвученій ним сумі 10 000 доларів США, ОСОБА_6 25.02.2025 зателефонував ОСОБА_4 та, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, висловив їй вимогу, окрім передачі йому грошей в розмірі 70000 грн, передати йому ще грошові кошти в сумі 8000 доларів США за нерозповсюдження тієї ж самої інтимної інформації та її знищення.
З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення та одержання чужого майна шляхом вимагання у ОСОБА_4 грошових коштів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, 15.03.2025 близько 10 год 45 хв ОСОБА_6 прибув до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні якого в черговий раз висловив ОСОБА_4 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 70000 грн та 8000 доларів США, продовжуючи погрожувати їй розповсюдженням відомостей інтимного характеру.
У свою чергу, ОСОБА_4 , знаючи про відсутність перед ОСОБА_6 будь-яких майнових зобов'язань, однак сприймаючи погрози останнього як реальні й такі, що можуть бути реалізовані, а також бажаючи зберегти в таємниці відомості інтимного характеру, які перебували у його володінні, того ж дня, близько о 10 год 50 хв, діючи під контролем правоохоронних органів, виконуючи незаконну вимогу ОСОБА_6 , передала йому грошові кошти в сумі 70000 грн, які останній отримав, при цьому, повторно висловив ОСОБА_4 вимогу передати йому ще частину грошових коштів в сумі 8000 доларів США, після чого був затриманий працівниками правоохоронного органу.
Таким чином, ОСОБА_6 , шляхом погрози розповсюдити відомості інтимного характеру, які ОСОБА_4 бажала зберегти в таємниці, висловив їй вимогу передати йому грошові кошти в сумі 80000 грн та 8000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ станом на 15.03.2025, в гривневому еквіваленті становить 332216 грн 80 коп, а всього на загальну суму 412216 грн 80 коп.
Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається винуватим, передбачена ч. 4 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вимаганні не визнав, наполягав на тому, що він намагався повернути свої власні кошти, які потерпіла ОСОБА_4 шахрайським способом в нього виманила, запевнивши в своєму коханні та пообіцявши жити з ним разом, а якби потерпіла жила б з ним, він ці кошти не вимагав би.
Так, обвинувачений дав показання про те, що з потерпілою він познайомився на Андрушівському маслосирзаводі, куди в квітні 2021 року влаштувався працювати і де уже працювала ОСОБА_4 . Він її підвозив на роботу та додому. Вони спілкувалися, потерпіла жалілася на свого чоловіка та батьків, які їй не допомагали. У червні 2021 року їх стосунки переросли у близькі, потерпіла пообіцяла жити з ним однією сім'єю та вони планували виїхати закордон, однак через епідемію COVID-19 цього зробити не змогли. Його дружина подала на розлучення. Після початку повномасштабної війни він пішов на військову службу добровольцем. Іноді вони з потерпілою зустрічалися, одного разу вона приїхала до нього у військову частину, придбавши срібні обручки, але здебільшого вони спілкувалися через телефон та листувалися через месенджери. ОСОБА_4 періодично просила в нього кошти: на лікування дитини, закупівлю товарів в кафе, оплату за електроенергію (приблизно 17 тис. грн), сплату податків, погашення кредитів (приблизно 100 тис. грн). Він давав кошти, коли не було власних, знімав з кредитної карти.
Відеозапис інтимного характеру між ним та потерпілою 08.11.2024 зняв дійсно він на свій телефон у своєму автомобілі, але це вийшло випадково, коли телефон впав і він, піднімаючи його з підлоги автомобіля, ненавмисно натиснув на відеокамеру, та не знаючи, що камера знімає, поклав телефон таким чином, що записались подальші їх інтимні стосунки. Після статевого акту він показав це відео потерпілій, вона попросила видалити цей запис, однак він «чомусь» це не зробив. В подальшому це відео він використовував лише для того, щоб спонукати потерпілу зустрітися та з'ясувати стосунки. Обіцяв, якщо вона з ним не поспілкується, показати це відео її чоловікові, та надіслав їй на телефон.
15.11.2024, коли їхав на реабілітацію, він зайшов до потерпілої на роботу, й та попросила дати його банківську карту, щоб чоловік не виявив, що обвинувачений допомагає потерпілій фінансами. В кінці січня 2025 року він запідозрив потерпілу у зраді, бо коли приїхав на похорон, то побачив як вона зустрічалася з іншим чоловіком. 04.02.2025 до нього під'їхав чоловік потерпілої - свідок ОСОБА_7 , з яким вони були раніше знайомі та який називав його « ОСОБА_8 », та який запитався про те, що обвинувачений хоче від його дружини. ОСОБА_6 дав ОСОБА_7 свій розрахунок коштів, які йому винна потерпіла, сума була велика, але той погодився. Кошти в сумі 80000 грн., які обвинувачений вимагав від потерпілої, за його розрахунками були надані їй на закупівлю товарів, оплату електроенергії, сплату кредитів та податків. Для цього він позичав кошти в дочки та побратимів. Загальна сума коштів, які він перерахував потерпілій на її витрати з лютого 2022 року, становила приблизно 10000 доларів США або більше 500 тис. грн. Підтвердив, що надсилав на телефон потерпілій повідомлення про те, що вона нібито надає в м. Андрушівка послуги як проститутка, але зробив це лише з метою спонукати до зустрічі. Після повернення всіх коштів він обіцяв потерпілій видалити усю інформацію щодо неї.
Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме фактичними даними:
- показань потерпілої ОСОБА_4 , згідно з якими вона познайомилася з обвинуваченим ОСОБА_6 в 2021 році, коли він влаштувався працювати на Андрушівський маслосирзавод, де вона тоді працювала, й у них через певний час, орієнтовно влітку того ж року, виникли близькі стосунки. В січні 2022 року обвинувачений звільнився з роботи й був мобілізований, тому їх зустрічі почали відбуватися не так часто, як раніше. Вона знала, що обвинувачений одружений, в 2021 році його дружина телефонувала їй, приходила до її будинку задля припинення її стосунків із обвинуваченим. За час їх знайомства обвинувачений досить часто цікавився її справами й допомагав їй коштами на побутові потреби, хоча вона його про це й не просила. Що ці гроші він дає їй в борг, мови не було. Перші кошти в сумі 500 грн він надав після того, як вона пофарбувала собі волосся, й таким чином він компенсував її витрати на догляд за собою. Згодом він перераховував їй гроші на її картковий рахунок, а влітку 2024 року надав свою банківську картку та повідомив пін-код від неї й дозволив користуватися його коштами. На прохання обвинуваченого вона іноді надсилала йому фото на підтвердження витрат, зокрема на організацію дня народження своєї дитини, на каву, на оплату електроенергії. За весь час обвинувачений надав їй 200-250 тис. грн. Коли відносини між ними охолонули й вона відмовилася спільно проживати з обвинуваченим, на початку лютого 2025 року від нього на свій телефон вона отримала 4 відеофайли із записом інтимних стосунків між ними. Ці записи були зроблені в листопаді 2024 року, приховано, й про їх існування вона не здогадувалася. Обвинувачений їй сказав віддати йому грошові кошти, інакше він розповсюдить вказані відеозаписи, покаже їх її чоловікові, батькові, знайомим. Вона погодилася. Згодом, від обвинуваченого надходили на її телефон повідомлення «ходи й оглядайся», які вона сприйняла як погрозу. Обвинувачений тричі приїжджав до неї на роботу в кафе, яким вона на той час володіла, показував на своєму телефоні відеозаписи, казав, що покаже їх іншим людям, якщо не отримає від неї гроші. Окрім того, вона знала, що обвинувачений є військовослужбовцем й має доступ до зброї. Тому, хвилюючись за себе та дитину, вона 06.02.2025 звернулася в поліцію, а саме в м. Житомир у відділ внутрішньої безпеки, оскільки її чоловік є правоохоронцем. За погодженням з обвинуваченим до 15.02.2025 вона мала віддати йому частину грошей в сумі 10000 грн, а до кінця лютого - ще 70000 грн. В присутності працівників поліції 17.02.2025 вона через банківський термінал перерахувала обвинуваченому 10000 грн., попередньо надіславши йому фото грошей. До кінця місяця обвинувачений їй нагадував, чи бува вона не забулася про гроші, при цьому надіслав їй на телефон повідомлення з фото та текстом, що вона надає послуги сексуального характеру та її номером телефону. У випадку якщо вона не віддасть йому гроші, він обіцяв поширити таку інформацію по всьому місту Андрушівка, навіть у школі, де навчалася її дитина. Зрештою, вони домовилися, що обвинувачений приїде в березні 2025 року особисто, й вона безпосередньо передасть йому 70000 грн. На підтвердження того, що у неї є вся сума коштів, вона на вимогу обвинуваченого надіслала йому фото грошей купюрами по 500 грн. Окрім цієї суми, обвинувачений вимагав у неї ще 8000 дол. США, які за його словами він також в загальному перерахував на її картку за період їх близьких відносин. 15.03.2025 в її кафе, яке було порожнє, прийшов обвинувачений й вона передала йому 70000 грн, діставши зі своєї сумки та поклавши їх перед ним на стіл. Ці кошти вона попередньо отримала в поліції, містилися вони в прозорих файлах. Вона сказала обвинуваченому перерахувати гроші, він взяв файли з грошима, а вона підійшла до дверей, відкрила їх та впустила правоохоронців, які затримали обвинуваченого. Банківську картку, яку вона раніше отримала в користування від обвинуваченого, йому не повертала, передала її поліції. На цю ж картку обвинувачений хотів, щоб вона повертала йому кошти;
- показань свідка ОСОБА_7 , який є чоловіком потерплої ОСОБА_4 , працює слідчим ГУНП в Житомирській області та надав суду показання про те, що його дружина працювала разом із обвинуваченим на Андрушівському маслозаводі, де й познайомились. Він також був з знайомий з ОСОБА_6 , бо останній інколи підвозив дружину з роботи. Про борги дружини обвинувачений попередньо не розповідав. На початку лютого 2025 року дружина повідомила, що ОСОБА_6 вимагає у неї кошти за нерозповсюдження відеозаписів її близьких стосунків з ОСОБА_6 . Останній надіслав їй на телефон файли з інтимною інформацією. Дружина розповіла, що зустрічалася з ОСОБА_6 й тепер той вимагає повернути кошти, які на неї витратив для її власних потреб. Свідок зустрічався з обвинуваченим та повідомив йому, що дружина чи він сам віддасть йому 70000 грн. Суму назвав ОСОБА_6 , й це була початкова сума, а згодом потрібно було віддати йому 200-250 тис. грн. Після чого дружина повідомила, що ОСОБА_6 взамін коштів, хоче щоб вона повернулася до нього для спільного проживання. Через 2-3 тижні вони з дружиною, яка болюче сприйняла погрози, звернулися до Департаменту внутрішньої безпеки, оскільки він є працівником поліції, а ОСОБА_6 - військовослужбовцем та мав доступ до зброї, й вони мали певні побоювання, хоча погроз насильством з його сторони не було. Також, свідок підтвердив, що частину коштів в сумі 10000 грн дружина перерахувала обвинуваченому на картку. Після чого від обвинуваченого продовжували надходити дружині дзвінки та повідомлення від ОСОБА_6 . Окрім того, свідок повідомив, що впродовж 2020-2025 років його дружина мала власний дохід, в кінці 2021 року зареєструвалася підприємцем, відкрила кафе, інколи брала кредити, частину коштів він давав їй зі своєї зарплати. ОСОБА_6 давав кошти для придбання певних речей, оплату електроенергії;
- показань свідка ОСОБА_10 , яка є дочкою обвинуваченого та надала суду показання про те, що з її батьки розлучилися після того, як стало відомо про стосунки батька з потерпілою ОСОБА_4 . Батько витрачав на потерпілу багато коштів, які часто позичав у свідка. Якимсь чином через додаток « Приват24 » вона бачила, як батько перераховував кошти потерпілій. Після того, як потерпіла відмовилася спільно проживати з батьком, він, незадовго до затримання, орієнтовно в кінці зими, попросив повернути частину коштів й потерпіла погодилася. Свідок знала про повернення 10000 грн, а в день затримання батько повідомив, що має зустрітися з потерпілою та повернути ще якусь суму коштів. Більшість інформації про стосунки батька з потерпілою, в т.ч. щодо надання коштів та їх витрат, вона отримувала зі слів батька й безпосереднім очевидцем подій не була;
- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 06.02.2025, згідно з яким потерпіла ОСОБА_4 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, повідомила про те, що 05.02.2025 близько 12:00 год ОСОБА_6 за місцем її роботи в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_2 , вимагав у неї 80000 грн, які необхідно сплатити йому до кінця лютого 2025 року, за нерозголошення відомостей інтимного характеру щодо неї її чоловіку, який є працівником поліції та за не розповсюдження цих відомостей в соціальних мережах (т. № 1, а.п. 100-101);
- довідки від 10.02.2025 Житомирського управління ДВБ НП України, відповідно до якої ОСОБА_6 має у користуванні номери мобільного зв'язку НОМЕР_2 , НОМЕР_5 (т. № 1, а.п. 117-124);
- протоколу огляду предметів від 09.02.2025, згідно з яким за письмовою згодою потерпілої ОСОБА_4 було оглянуто її мобільний телефон «Xіaomі Redmi» 13 Pro, на якому виявлені скрін-шоти з месенджера Телеграм повідомлень від обвинуваченого ОСОБА_6 за 04.02.2025 про те, що ОСОБА_11 , яка має номер телефону НОМЕР_6 надає інтимні послуги, з вимогою повернути гроші та з погрозою надіслати цю інформацію та долучений відеозапис всім знайомим, а також за 05.02.2025 та 06.02.2025 із листуванням між ними з приводу виплати обвинуваченому потерпілою коштів до кінця місяця за те, що остання «не красиво та не уважительно» з ним поступила (т. № 1, а.п. 116-124);
- протоколу огляду предметів від 11.02.2025, відповідно до якого було оглянуто наданий потерпілою ОСОБА_4 оптичний диск « DVD-R » з двома аудіофайлами, досліджені судом, на яких зафіксована розмова обвинуваченого та потерпілої, на яких остання запевняє ОСОБА_6 , що шукає кошти в сумі 10000, які зобов'язується віддати йому до 15-го числа, обвинувачений повідомляє про відсутність у нього коштів на дорогу та що він буде поширювати щодо потерпілої неправдиву інформацію образливого характеру (т. № 1, а.п. 130 - 134);
- письмової згоди від 09.02.2025, постанови від 09.02.2025 та протоколу від 09.02.2025, згідно з якими потерпіла ОСОБА_4 за її добровільною згодою була залучена до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та до безпосередньої участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12025060000000142 від 07.02.2025, та їй було роз'яснено заборону провокувати осіб на вчинення злочину (т. № 1, а.п. 125-129);
- протоколу огляду та вручення грошових коштів від 17.02.2025, згідно з яким в присутності двох понятих потерпілій ОСОБА_4 видані для проведення негласної слідчої (розшукової) дії грошові кошти в сумі 10000 грн, а саме: три купюри номіналом 1000 грн кожна з серіями та номерами - АВ 7884460, А34593070, АД 1188548, тридцять п'ять купюр номіналом 200 грн кожна з серіями та номерами - ТИ 2833729, УЄ 7509382, BE 9597786, УТ 6690571, ТИ 6927735, ПЕ 1317077, УД 8875633, УЙ 6991795, ТЄ 5690754, ХВ 6990260, ХЗ 2671818, КЛ 7530991, ТИ 1688317, ТЖ 9756400, ТБ 6866586, ЕБ 2614153, СЛ 1299634, УЖ 9762245, СД 0792953, ЗЄ 7370067, ЕЮ 2746832, УГ 8661354, ЗД 6761160, СБ 1590426, КК 1711503, ПГ 8713025, ЕИ 5703744, ЕЮ 4410214, УИ 7619327, ЕГ 1255293, СД 4598058, ХД 5621015, ХЗ 9568082, ТЕ 4580101, ТД 2536315. Зазначені кошти потерпіла ОСОБА_12 особисто перерахувала та поклала їх до правої кишені куртки, в яку була одягнута. Перед врученням коштів, було проведено особистий огляд ОСОБА_12 за її добровільною згодою, за результатами якого у неї інших сторонніх (окрім мобільного телефону, цигарок, запальнички та ключів) чи заборонених предметів не виявлено. Крім того, потерпіла мала при собі жіночу сумку, яка була обладнана спеціальними технічними засобами для аудіо-відео контролю (т. № 1, а.п. 138 - 151);
- протоколу огляду місця події від 17.02.2025, відповідно до якого було оглянуто чек КБ « Приватбанк », визнаний згодом речовим доказом, про оплату грошових коштів у сумі 10000 грн на особисту банківську картку НОМЕР_7 ОСОБА_6 , сплачених ОСОБА_4 , який остання добровільно видала працівникам поліції (т. № 1, а.п. 152-155, 161-162);
- протоколу огляду предметів від 17.02.2025, згідно з яким було оглянуто наданий потерпілою ОСОБА_4 мобільний телефон «Xіaomі Redmi» 13 Pro, на якому виявлені скрін-шоти з месенджера Телеграм повідомлень від обвинуваченого від 15.02.2025 із зображенням банківської карти № НОМЕР_4 та від 17.02.2025 із текстом: «Все нормально до кінця місяця чекаю 69000» у відповідь на надіслане потерпілою фотозображення банківського чеку про перерахунок йому 10000 грн (т. № 1, а.п. 156-160);
- протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 18.02.2025, згідно з яким на підставі постанови прокурора від 17.02.2025 № 87т було проведено контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, в ході якого зафіксовано як 17.02.2025 в період часу з 11:53:18 год по 11:58:45 год потерпіла ОСОБА_12 через термінал « Приватбанку » поповнила банківську картку обвинуваченого ОСОБА_6 та отримала банківський чек (т. № 1 а.п. 201, т. № 2 а.п. 61-72);
- протоколу огляду предметів від 20.02.2025 з додатками, згідно з яким оглянуто чек про поповнення картки ОСОБА_6 на суму 10000 грн, в т.ч. комісія 20 грн, платник ОСОБА_4 , який був визнаний речовим доказом та досліджений судом (т. № 1, а.п. 161-166);
- протоколу виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 15.03.2025, відповідно до якого, зокрема, було виконано друк несправжніх грошових купюр номіналом 500 гривень серії та номер ХА 4602311 кожна в кількості 132 штуки на загальну суму 66000 грн, які поміщені до паперового конверту та опечатано. Також, було виготовлено один взірець несправжніх грошових коштів, який було визнаний речовим доказом (т. № 1 а.п. 167-169);
- протоколу огляду та вручення грошових коштів від 15.03.2025, відповідно до якого з метою виконання постанови про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 28.02.2025 в присутності двох понятих потерпілій ОСОБА_4 видані грошові кошти в сумі 4 000 грн, а саме 8 купюр номіналом 500 грн із серіями та номерами - ХВ 1795426, ЕВ 5476533, ГА 9318733, АД 1306049, ЕЄ 4809646, ГА 1041694, ЄИ 4993002, ХБ 7962693, а також несправжні грошові кошти в сумі 66 000 грн. купюрами по 500 грн серії та номера ХА 4602311 кожна в кількості 132 штуки. Зазначені кошти потерпіла ОСОБА_12 особисто перерахувала та поклала їх до правої кишені куртки, в яку була одягнута. Перед врученням коштів, було проведено особистий огляд ОСОБА_12 за її добровільною згодою, за результатами якого у неї інших сторонніх (окрім мобільного телефону, цигарок та запальнички) предметів не виявлено. Крім того, потерпіла мала при собі жіночу сумку, яка була обладнана спеціальними технічними засобами для аудіо-відео контролю (т. № 1, а.п. 170-177);
- протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (відкритого фіксування) від 15.03.2025, проведеного на підставі постанови прокурора від 28.02.2025 № 115т, згідно з яким 15.03.2025 10:25 год ОСОБА_6 прибув на автомобілі до місця роботи потерпілої ОСОБА_12 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов в приміщення кафе, де о 10:41 год остання дістала із сумки грошові кошти та передала їх обвинуваченому, який після отримання цих коштів о 10:55 год був затриманий працівниками поліції (т. № 1 а.п. 178-179, т. № 2 а.п. 73-85);
- протоколу огляду місця події від 15.03.2025 з додатком у вигляді носія інформації Micro-SD із відеозаписом, відповідно до якого в присутності двох понятих, за участю обвинуваченого, його захисника та потерпілої, на підставі письмового дозволу останньої, було проведений огляд приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 , в ході якого на столі в прозорому файлі були виявлені та вилучені вісім купюр номіналом 500 грн з номерами та серіями ХБ 7962693, ХВ 1795426, ГА 9318733, ЕВ 5476533, ЕЄ 4809646, АД 1306049, ГА 1041694, ЄИ 4993002, які упаковані до спецпакету WAR1306937, а також 132 купюр номіналом 500 грн із серією та номером ХА 4602311 кожна в кількості штуки, які упаковані до спецпакету WAR1306936. Окрім того виявлені та вилучені павербанк, мобільний телефон марки «Хіаоmі», модель M2006C3LG, ІМЕІ1: НОМЕР_8 , ІМЕІ2: НОМЕР_9 . Зауважень до протоколу не надходило (т. № 2 а.п. 94-100);
- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.03.2025, складеного в присутності захисника та двох понятих, згідно з яким о 10:55 год 15.03.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , був затриманий ОСОБА_6 та проведений його особистий обшук, під час якого були вилучені: військовий квиток НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_6 ; гаманець чорного кольору з червоною полосою; лист талонів серії ВБ №702893; повістка про відправку на ім'я ОСОБА_6 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 НОМЕР_11 ; тримач сім-карти № НОМЕР_12 ; банківські картки « Приватбанку » № НОМЕР_13 та № НОМЕР_4 ; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 ; грошові кошти в сумі 46 грн; ручка. Зауважень і доповнень до протоколу не надійшло (т. № 2 а.п. 186-191);
- висновку експерта від 20.03.2025 № СЕ-19/106-25/4976-ДД, згідно з яким надані кошти в сумі 4000 грн, а саме: 8 банкнот номіналом по 500 гривень з серійними номерами АД 1306049, ЕЄ 4809646, ГА 1041694, ХВ 1795426, ЕВ 5476533, ГА 9318733, ЄИ 4993002, ХБ 7962693, які вилучені в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу (т. № 2 а.п. 129 - 134);
- протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відео контролю особи, а саме: протоколу від 18.02.2025 з додатком у вигляді носія інформації Micro-SD інв. № 353т від 17.02.2025 із відеозаписом, протоколу від 16.04.2025 з додатком у вигляді носія інформації Micro-SD інв. № 352т від 13.02.2025 із відеозаписом та протоколу від 19.03.2025, відповідно до яких на підставі ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 12.02.2025 № 570т проводився аудіо-, відеоконтроль особи щодо ОСОБА_6 , в ході проведення якого зафіксовано, як:
15.02.2025 (в суботу) о 19:38:25 год обвинувачений телефонує потерпілій, яка повідомляє йому, зокрема, що шукає кошти, які мала йому того ж дня віддати, однак через смерть близької людини перерахує гроші лише в понеділок на банківську картку обвинуваченого, номер якої він надіслав потерпілій;
17.02.2025 (в понеділок) з 11:53:10 год по 11:58:45 год потерпіла ОСОБА_12 через термінал « Приватбанку » перерахувала грошові кошти на банківську картку обвинуваченого ОСОБА_6 та отримала банківський чек;
15.03.2025 в період часу з 09:07 год по 10:54 год потерпіла прийшла до свого кафе, а через півтори години до нього увійшов обвинувачений, який повідомляє, що потерпіла дасть йому гроші, а він віддасть їй телефон, однак пропонує не поспішати, бо хоче переконатись, що ніхто «не прибіжить». Очевидно, що обвинувачений усвідомлює протиправність своїх дій та боїться бути викритим. Потерпіла запевнила, що кафе вона закрила та дістала зі своєї сумки гроші, зазначивши що там є сімдесят (тис. грн), а решта є в ОСОБА_13 (її чоловіка) на банківський картці. Потерпіла просить в обвинуваченого його телефон, щоб очистити в ньому інформацію, після чого обіцяє перерахувати решту грошей (триста тисяч) на карту обвинуваченого. Однак, останній наполягає на отриманні від потерпілої решти коштів, а саме: восьми тисяч доларів. При цьому, сума коштів, які він хотів отримати, в гривнях становила чотириста тисяч (еквівалент восьми тисяч доларів США) та сімдесят тисяч гривень, які щойно надала йому потерпіла. І лише після отримання цих коштів він віддав би потерпілій свій телефон. Після вмовлянь потерпілої, обвинувачений в обмін на частину коштів (в сумі 70000 грн) погоджується видалити відео з месенджера «Вайбер». О 10:54 год обвинувачений був затриманий правоохоронцями (т. № 1, а.п. 202-207, 246-249, т. № 2 а.п. 15-23);
- протоколу від 16.04.2025 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж разом з додатком у вигляді оптичного носія DVD-R диску № 350т від 13.02.2025, а також проміжних протоколів проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 28.02.2025, від 05.03.2025 та від 19.03.2025, відповідно до яких на підставі ухвали слідчого судді Житомирського апеляційного суду від 12.02.2025 № 570т та постанови слідчого від 13.02.2025 шляхом контролю за телефонними розмовами отримано інформацію про зміст телефонних розмов обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_12 , а також ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 , його дочки, а саме:
21.02.2025 потерпіла повідомляє обвинуваченому, що у неї поки що не має всієї суми коштів в розмірі 69 тисяч (гривень), а лише половина, та що вона хоче віддати їх особисто обвинуваченому в руки, а не перераховувати на банківську картку чи передавати через іншу особу, та щоб він відразу видалив фотокартки та відео, які у нього є, та не поширював їх. Обвинувачений повідомляє, що видалить, коли отримає всю суму. Загальна сума, яку потерпіла повинна була віддати обвинуваченому становить 79 тисяч (гривень). Згодом, обвинувачений погоджується на половину суми, а іншу половину - на наступний місяць;
25.02.2025 обвинувачений запитує в потерпілої, чи будуть кошти на 28 число, а потерпіла відповідає, що не буде, тому що вона віддасть кошти лише особисто йому при зустрічі, вона перерахувала йому частину суми, як він і просив, але решту - лише коли він при ній видалить відео. Обвинувачений також називає всю суму, яку потерпіла повинна йому віддати - «10 тисяч баксов» (10000 доларів США);
27.02.2025 потерпіла повідомляє, що збирає необхідну суму коштів і вона надіслала йому відповідну фотографію, та вчергове відповідає, що гроші передасть обвинуваченому лише особисто в руки, а він видалить інформацію (фото та відео інтимного характеру). Всю суму коштів потерпіла збере в суботу, а в неділю обвинувачений зможе їх отримати. Обвинувачений погоджується приїхати у неділю за умови, що в суботу потерпіла надішле йому фотографію грошей, й після отримання коштів він видалить усе зі свого телефону (фото та відео інтимного характеру);
01.03.2025 (в суботу) о 14:52 год потерпіла повідомляє обвинуваченому, що приблизно о 16:30 год їй привезуть гроші та вона надішле обвинуваченому їх фотографію;
01.03.2025 о 17:35 год обвинувачений телефонує до свідка ОСОБА_10 , повідомляє, що потерпіла надіслала йому фотографію 8000 доларів США (але у гривневому еквіваленті), однак через зміни на військовій службі він приїде за грошима впродовж тижня, про що має намір повідомити потерпілу. Окрім цієї суми, потерпіла йому винна ще 50000. Також свідок та обвинувачений обговорюють необхідність обміну отриманих від потерпілої гривень на долари в банку. Крім того, обвинувачений повідомляє, що він не має наміру повністю видаляти компрометуючу потерпілу інформацію, а бажає її скопіювати на флеш носій з допомогою свідка, однак остання відповідає, що у неї Макбук, який не підтримує флеш носії, та пропонує обвинуваченому надіслати цю інформацію їй на Вайбер, після цього видалити зі свого телефону, а згодом (коли потерпіла переконається, що інформація видалена) знову переслати собі на телефон. На що обвинувачений погоджується;
01.03.2025 о 17:45 год обвинувачений перепитує в потерпілої, чи нею зібрана вся сума, вони між собою уточнюють, що після отримання обвинуваченим усієї суми, він видалить відео та все інше, що є на телефоні. Обвинувачений запевняє, що він навіть готовий розбити свій телефон перед потерпілою (хоча, як вбачається з розмови обвинуваченого зі свідком ОСОБА_10 , його твердження про намір знищити компрометуючу інформацію є цинічною неправдою). Разом з тим, обвинувачений повідомляє, що він не зможе приїхати наступного дня (в неділю) за грошима, як вони домовлялися, а зробить це впродовж тижня;
06.03.2025 о 16:35 год обвинувачений повідомляє потерпілій, що він не зможе приїхати як вони домовлялися раніше (01.03.2025), а приїде наступного тижня, й знову перепитує потерпілу, чи є у неї вся сума коштів - вісім тисяч доларів і 70 (тис. грн.), на що потерпіла дає ствердну відповідь;
14.03.2025 о 20:02 год обвинувачений повідомляє потерпілу, що він уже виїхав і прибуде наступного дня, вони домовляються про зустріч у потерпілої на 10 год;
15.03.2025 о 02:46 год обвинувачений повідомляє свідка ОСОБА_10 , що він їде до Станишівки (село в Житомирському районі Житомирської області);
15.03.2025 о 09:36 год, о 09:47 год та о 10:36 год потерпіла та обвинувачений домовляються про зустріч в кафе у потерпілої, яке вона обіцяє зачинити, щоб обвинувачений перерахував кошти, після чого він видалить з телефону інформацію, як вони і домовлялися (т. № 1 а.п. 183-191, 193-199, 209-227, 251-256, т. № 2, а.п. 1-14, 37-60);
- протоколу огляду предметів від 15.03.2025, а саме: мобільного телефону «Xіaomі Redmi» 13 Pro, наданого потерпілою ОСОБА_12 , у якому містяться скріншоти повідомлень від ОСОБА_6 за п'ятницю (14.03.2025) із пропозицією зустрітися о 10 год наступного дня (т. № 2 а.п. 103);
- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.04.2025 з додатками, згідно з яким на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду Житомирської області від 24.03.2025 отримано тимчасовий доступ до інформації з електронної інформаційної системи КБ « Приватбанк » щодо банківських карток відповідно до ухвали суду, яку було скопійовано на диску «CD-R» (т. № 2 а.п. 104-108);
- протоколу огляду предметів від 11.04.2025, відповідно до якого був проведений огляд диску «CD-R» з отриманою в ході тимчасового доступу до речей і документів згідно з протоколом від 08.04.2025 інформацією від КБ « Приватбанк », та встановлено, що для входу до мобільного банкінгу та керуванням банківськими картками використовувались три мобільні телефони у різний період часу з номером мобільного телефону НОМЕР_2 , останнім використовувався мобільний телефон марки та моделі «M2006C3LG|Redmi», що відповідає марці та моделі телефону, вилученого у ОСОБА_6 . Також, отримано інформацію, що з банківського рахунку ОСОБА_6 перераховано на рахунок ОСОБА_4 у період часу з 29.08.2022 по 18.02.2024 грошові кошти в сумі 234044,75 грн, а у період часу з 15.03.2022 по 17.02.2024 - в сумі 62859,38 грн, в період часу з 15.11.2024 по 23.01.2025 відбувалося часткове зняття грошових коштів в банкоматах та подальше поповнення картки ОСОБА_6 . Окрім того, встановлено, що 17.02.2025 о 11:57:53 год на банківську картку № НОМЕР_4 були зараховані грошові кошти в сумі 9980 грн шляхом поповнення готівкою в терміналі самообслуговування відділення « Приватбанк » у м. Андрушівка, пл. Шевченка, буд. 4 (т. № 2 а.п. 109 - 112);
- протоколу огляду предметів від 07.04.2025, згідно з яким була оглянута банківська карта « Приватбанку » (Універсальна) номер НОМЕР_14 , яка була видана працівникам поліції потерпілою ОСОБА_4 та яка була отримана нею від обвинуваченого ОСОБА_6 (т. № 2 а.п. 113-114);
- протоколу огляду предметів від 25.03.2025, з якого вбачається, що в ході проведення огляду мобільного телефону Samsung Galaxy A54 5G, належного свідку ОСОБА_10 , в її присутності, яка розблокувала зазначений телефон, були виявлені скріншоти листування, надіслані з номеру НОМЕР_3 (належить потерпілій ОСОБА_4 ) із зображеннями повідомлень від особи « ОСОБА_17 » образливого характеру щодо надання ОСОБА_14 інтимних послуг, та повідомлення від потерпілої до свідка з текстом: «ОСОБА_18, поговори, будь ласка, з батьком, він мене шантажує. Подивись, що він робить». Також, на телефоні виявлені повідомлення від абонента « ОСОБА_15 » з номером НОМЕР_15 (номер мобільного зв'язку використовував ОСОБА_6 ) за 01.03.2025 із фотозображеннями складених у пачку грошових коштів з купюр номіналом 500 грн (т. № 2 а.п. 115 - 128);
- роздрукованих вибіркових скріншотів з месенджера, який використовував ОСОБА_6 , за 2022 рік, які були надані в ході судового розгляду стороною захисту, та з яких вбачається листування обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_12 любовного характеру, а також прохання потерпілої надати їй кошти, зокрема на: одяг, взуття, ліки, квіти (т. № 3 а.п. 47-60);
- роздрукованих вибіркових скріншотів з месенджерів, які використовував ОСОБА_6 за період з 2022 по 2025 роки, які були надані в ході досудовою слідства стороною захисту, та з яких вбачається листування обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_12 любовного характеру, а також прохання потерпілої надати їй кошти, зокрема на одяг, ліки (т. № 2 а.п. 86-93);
- висновку експерта від 28.03.2025 № СЕ-19/106-25/4953-КТ, відповідно до якого за результатами проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи на смартфоні марки «Хіаоmі», моделі Redmi 9A (M2006C3LG), який належить ОСОБА_6 , та на картці пам'яті, яка була у вказаному смартфоні, була виявлена інформація (явна та видалена), файли з якою були скопійовані на носій інформації microSDHC марки «AGI» обсягом пам'яті 32 ГБ (виявлені явні та видалені файли) та на три DVD-R диски (виявлені явні файли); вказані носії інформації постановою слідчого від 04.04.2025 були визнані речовими доказами (т. № 2 а.п. 135-144, 238-239);
- протоколу огляду предметів від 04.04.2025, відповідно до якого було проведено огляд карти пам'яті марки AGI, обсягом пам'яті 32 ГБ, та трьох DVD-R дисків з виявленою за результатами проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи (висновок експерта від 28.03.2025 № СЕ-19/106-25/4953-КТ) інформацією, та встановлено, що на смартфоні марки «Хіаоmі» моделі Redmi 9A, належному ОСОБА_6 , були наявні:
1) у телефонній книзі номер телефону НОМЕР_3 , підписаний як « ОСОБА_11 », який належить потерпілій ОСОБА_4 , та номер телефону НОМЕР_16 , підписаний як « ОСОБА_16 », який належить доньці обвинуваченого - свідку ОСОБА_10 ,
2) в месенджері «Вайбер» листування зі свідком ОСОБА_10 за 01.03.2025 о 18:40 год, а саме: переслані ОСОБА_6 фотографії із зображенням грошових коштів (стос купюр номіналом 500 грн та з купюрою, номіналом 1000 грн), які останній вимагав у потерпілої ОСОБА_4 та які вона надсилала ОСОБА_6 на його вимогу;
3) в месенджері «Телеграм» листування з потерпілою ОСОБА_4 з 08.02.2025 по 15.03.2025, зокрема надіслані потерпілій повідомлення: 17.02.2025 з текстом «Все нормально до кінця місяця чекаю 69000»; 19.02.2025 - про те, що у неї немає вибору; 21.02.2025 - про те, щоб вона повернула те, що не заслужила та з текстом «Чекаю до 28 числа успіху тобі»; 23.02.2025 - запитує, чи хоче вона, щоб він «скидав ОСОБА_13 такі фото», тому вона повинна відповідати на його звернення та не ігнорувати їх, і вона буде вільною, коли він скаже; 27.02.2025 - після того, як потерпіла надіслала обвинуваченому фотографії із зображенням грошових коштів (стос купюр номіналом 500 грн та з купюрою, номіналом 1000 грн), він надіслав їй повідомлення «Ти сказала, що на суботу буде 8 тисяч доларів»; 01.03.2025 - із текстом «Сьогодні субота, жду фото і дзвінка» та із нагадуванням відповісти, після чого потерпіла надіслала дві фотокартки із зображенням стосу купюр номіналом 500 грн та із текстом «Вся сума, як і домовлялися», тоді ж обвинувачений запитує, чи «там є вісім баксів» (очевидно маючи на увазі 8000 доларів США), й отримує від потерпілої ствердну відповідь;
4) історія дзвінків між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за період з 23.02.2025 по 01.03.2025;
5) файли з назвами «VID_20241108_162315», «VID_20241108_161523», «VID _20241108_161523 (4)», «VID_20241108_161523 (3)», «VID _20241108_161523 (2)», «VID_20241108_l61523 (1)», «VID _20241108_161522 (0)», якими є відеозаписи, що містить інформацію інтимного характеру за участю потерпілої ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_6 (т. № 2 а.п. 145-185);
- досліджених у закритому судовому засіданні відеозаписів інтимного характеру за участю потерпілої ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які містились на смартфоні останнього та за результатами проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи (висновок експерта від 28.03.2025 № СЕ-19/106-25/4953-КТ) були поміщені у багатотомний архів, що складається з трьох частин, та записані на три DVD-R диски, файли відеозаписів мають назви: «VID_20241108_162315», «VID_20241108_161523», «VID _20241108_161523 (4)», «VID_20241108_161523 (3)», «VID _20241108_161523 (2)», «VID_20241108_l61523 (1)», «VID _20241108_161522 (0)» (т. № 2 а.п. 185);
- протоколу огляду інтернет-ресурсів та сервісів від 16.04.2025 з додатком до нього, відповідно до якого станом на 15.03.2025 офіційний курс 1 долара США становить 41,527 грн (т. № 2 а.п. 101-102).
Також, судом були досліджені надані стороною обвинувачення документи, які відповідно до вимог КПК України не є джерелами доказів, однак підтверджують дату початку досудового розслідування та допустимість доказів, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12025060000000142 від 07.02.2025, доручення про проведення досудового розслідування, постанови про визначення слідчого, групи слідчих та групи прокурорів, постанова про доручення проведення слідчих (розшукових) дій, повідомлення про початок досудового розслідування, рапорти, супровідні листи, (т. 1, а.п. 88-99, 105-109, 136-137, 182, 192, 200, 208; т. № 2 а.п. 42, 48).
Суд визнає недопустимим доказом письмові пояснення потерпілої ОСОБА_4 щодо обставин події, надані 06.02.2025 оперуповноваженому в ОВС Житомирського управління ДВБ НП України (т. № 1 а.п. 102-104), з огляду на загальну засаду безпосередності дослідження доказів, закріплену в ст. 23 КПК України, а також положення ч. 4 ст. 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - на предмет достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, суд дійшов таких висновків.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні розцінюється судом як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.
Суд критично ставиться до твердження сторони захисту стосовного того, що в діях ОСОБА_6 відсутній корисливий мотив, оскільки він просив потерпілу повернути його власні кошти й вони не були винагородою за нерозповсюдження відомостей, які потерпіла бажає зберегти в таємниці, а тому відповідно до правових позицій Верховного Суду дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 355 КК України як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань.
Так, дійсно в постанові від 25.10.2022 у справі № 303/3224/20 Верховний Суд зазначив, що при розмежуванні злочинів, передбачених ст. 189 КК України та ст. 355 КК України, необхідно виходити з того, що при вимаганні винна особа керується виключно корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК України. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов'язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов'язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.
У постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 716/2142/17, на яку також посилається сторона захисту, вказано, що вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України має місце, коли особу, яка взяла на себе цивільно-правові зобов'язання, примушують виконати їх чи відмовитись від виконання. Якщо потерпілий не має ніяких цивільно-правових зобов'язань, а його примушують, зокрема, передати майно чи права на нього або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, має місце злочин, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 189 КК України (вимагання).
Отже, для твердження, що в діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України, а не вимагання, перш за все слід було встановити, що між ним та потерпілою існувало цивільно-правове зобов'язання, яке виникло на передбачених чинним законодавством підставах.
Проте, досліджені судом докази жодним чином не підтверджують існування цивільно-правових відносин між обвинуваченим та потерпілою, адже стороною захисту не доведено, що ОСОБА_4 брала на себе усні чи письмові боргові зобов'язання перед ОСОБА_6 (відсутні договір, боргова розписка тощо). Не доводить цього і листування цих осіб, яке лише підтверджує, що між ними існували близькі стосунки як чоловіка та жінки, в яких обвинувачений добровільно надавав потерпілій фінансову підтримку, хоча й не був зобов'язаний це робити. Вимога про повернення, цих коштів, до того ж у розмірі, який згідно з дослідженими доказами значно перевищує розмір такої підтримки, є безпідставною та не ґрунтується на положеннях закону.
Окрім того, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
ОСОБА_6 почав вимагати кошти в потерпілої лише тоді, коли ОСОБА_4 повідомила йому про припинення їх стосунків. При цьому обвинувачений висловив свою позицію, що він не вимагав би повернення грошей, якби потерпіла погодилася на продовження їх стосунків, що очевидно не охоплюється змістом договору позики грошей.
Таким чином, вимога обвинуваченого про передачу йому потерпілою коштів за своїм змістом не мала цивільно-правового характеру і супроводжувалась погрозами розповсюдження особистих матеріалів, які ОСОБА_6 зібрав під час стосунків з ОСОБА_4 без її згоди, що підтверджується матеріалами справи.
Не відповідають дійсності також і твердження обвинуваченого про те, що він не мав наміру розповсюджувати відеоматеріали, а планував їх знищити. Згідно з диспозицією ч. 4 ст. 189 КК України погроза розголосити відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, означає можливість повідомити про них будь-яким способом хоча б одній особі, якій вони не були відомі, тоді як потерпілий бажає зберегти їх у таємниці. Реалізація таких погроз під час вимагання не охоплюється статтею 189 КК України.
Судом встановлено та стороною захисту не оспорюється, що обвинувачений ОСОБА_6 надіслав відеозапис інтимного характеру потерпілій. Обвинувачений погрожував продемонструвати відеозапис чоловікові потерпілої та поширити в мережі Інтернет, а знищити наявну у нього інформацію інтимного характеру щодо потерпілої обіцяв лише після того, як остання віддасть йому гроші.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , суд зазначає, що вимагання є закінченим з моменту пред'явлення майнової вимоги, тому така кваліфікуюча ознака, як заподіяння великої шкоди має місце лише у випадку реального настання
вказаного в законі наслідку. Стороною обвинувачення не доведено та судом не встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій ОСОБА_4 була заподіяна майнова шкода в розмірі, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто, більше 378500 грн). З цих підстав, суд виключає з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, таку кваліфікуючу ознаку як завдання майнової шкоди у великих розмірах.
Оскільки, ОСОБА_6 вимагав у потерпілої грошові кошти, які є різновидом майна відповідно до глави 13 ЦК України, то його дії слід кваліфікувати як вимогу передачі чужого майна, а не як вимогу вчинення будь-яких дій майнового характеру, що було помилково вказано в обвинувальному акті. Вказане уточнення юридичної оцінки фактів щодо предмета вимагання не призведе до зміни правової кваліфікації діяння обвинуваченого за ч. 4 ст. 189 КК України та до погіршення його становища. При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.12.2024 у справі № 991/6481/22, щодо можливості зміни в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, порівняно з формулюванням в обвинувальному акті, стосовно альтернативних діянь, передбачених однією статтею КК України. Так, Верховний Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини в контексті статті 6 § 3 Конвенції перекваліфікація злочину вважається достатньо передбачуваною для обвинуваченого, якщо вона стосується елемента, який є притаманним елементом обвинувачення ( De Salvador Torres v. Spain, 1996, 33 ; Sadak та інші проти Туреччини (№ 1), 2001, §§ 52 і 56; Юха Нуутінен проти Фінляндії, 2007, § 32), і якщо цей елемент обговорювався в ході розгляду, це також має бути взято до уваги (Penev v. Bulgaria, 2010, § 41; Leka v. Albania, 2024, § 78). Якщо складові ознаки первісного обвинувачення охоплюють елементи перекваліфікованого злочину, обвинувачений має можливість захистити себе, тому перекваліфікація обвинувачення у судовому рішенні не становить порушення його права за статтею 6 Конвенції (Лека проти Албанії, 2024, § 66). Верховним Судом зроблений висновок, що питання про те, чи порушує права обвинуваченої особи зміна формулювання обвинувачення у вироку, залежить від того, яким чином це зачіпає право обвинуваченого на ефективний захист.
У цьому кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник визнавали, що предметом кримінального правопорушення були саме грошові кошти, а не будь-які дії майнового характеру, лише не погоджувалися з правовою кваліфікацією діянь обвинуваченого як вимагання. Про жодні конкретні дії майнового характеру, вчинення яких обвинувачений вимагав би від потерпілої, не зазначено й у самому обвинувальному акті. Тому, інша (альтернативна) правова кваліфікація дій ОСОБА_6 , що становлять об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме: вимога передачі чужого майна, не могла б вплинути на правову позицію сторони захисту та її спроможність здійснювати ефективний захист прав і законних інтересів ОСОБА_6 .
Враховуючи встановлені обставини, оцінивши досліджені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчинене в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, є особливо тяжким злочином.
Прокурор в ході судового розгляду справи вважав справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого застосування покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Захисник в судових дебатах висловив думку, що обвинуваченому слід призначити покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, є військовослужбовцем, за місцем військової служби та за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра і нарколога.
Обставин, які пом'якшують та які обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд не встановив.
Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_6 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 189 КК України та додаткове покарання у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна, окрім житла.
При цьому правових підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Разом з тим, суд не вбачає підстав для повернення автомобіля RENAULT KENGOO, д.н.з. НОМЕР_17 , ОСОБА_10 , як на цьому в судових дебатах наполягав прокурор, оскільки вказане майно на праві власності належить обвинуваченому, жодних доказів на спростування цього факту суду не надано.
Арешт, накладений ухвалами слідчих суддів Корольовського районного суду м. Житомира від 21.03.2025 та 31.03.2025, підлягає скасуванню, окрім скасування арешту майна, яке підлягає конфіскації в порядку виконання вироку в частині додаткового покарання.
Процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів, суд в порядку ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого.
Підстав для зміни обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, враховуючи поведінку обвинуваченого в ході судового розгляду, відсутність клопотань з цього приводу, до набрання вироком законної сили суд не вбачає. Після набрання вироком законної сили, сума внесеної застави підлягає поверненню заставодавцю.
Керуючись статтями 368-374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна, окрім житла.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обраховувати з часу його фактичного затримання для виконання цього вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання період попереднього ув'язнення з 15.03.2025 по 04.04.2025 з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 залишити попередній - у вигляді застави.
Після набрання вироком законної сили повернути заставодавиці ОСОБА_10 суму застави у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка була внесена нею на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду Житомирської області від 17.03.2025 у справі № 296/2791/25 про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, в розмірі 11142 (одинадцять тисяч сто сорок дві) гривні 60 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні, після набрання цим вироком законної сили, а саме:
- кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень в кількості восьми купюр номіналом по 500 гривень кожна та імітаційні кошти на суму 66000 (шістдесят шість тисяч) гривень в кількості 132 (сто тридцять дві) купюри номіналом 500 гривень кожна - повернути ГУНП в Житомирській області;
- належні ОСОБА_6 : мобільний телефон Хіаоmі Rеdmі, ІМЕІ НОМЕР_8 та ІМЕІ НОМЕР_9 ; павербанк чорного кольору; кабель зарядки, автомобіль RENAULT KENGOO, д.н.з. НОМЕР_17 , чорного кольору, vin-код: НОМЕР_18 ; 2 ключі до автомобіля RENAULT KENGOO, д.н.з. НОМЕР_17 ; грошові кошти в сумі 46 гривень - конфіскувати в порядку виконання додаткового покарання, призначеного за цим вироком;
- військовий квиток НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_6 ; лист талонів серії ВБ № 702893; повістку про відправку на ім'я ОСОБА_6 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 НОМЕР_11 ; тримач сім-карти № НОМЕР_12 ; банківські картки « Приватбанку » № НОМЕР_13 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_14 ; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 ; сімкартку оператора мобільного зв'язку « Водафон »; ручку; гаманець чорного кольору з червоною полосою - повернути власнику, ОСОБА_6 ;
- штик-ніж з ножнами - повернути військовій частині НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон в корпусі білого кольору Samsung Galaxy А54 5G, imei1: НОМЕР_19 , imei2: НОМЕР_20 , в чохлі чорного кольору, з сім картою на номер НОМЕР_16 - залишити власнику, ОСОБА_10 ;
- чек « Приватбанку » № TS212679 від 17.02.2025; флеш накопичувач та три оптичні диски, на які скопійована інформація з мобільного телефона ОСОБА_6 в ході проведення комп'ютерно-технічної експертизи від 28.03.2025 № СЕ-19/106-25/4953-КТ; оптичний диск № LH 3186 CB23203577 D5 з інформацією КБ « Приватбанк », оптичний диск з аудіо записами, наданий потерпілою ОСОБА_4 , - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- флеш-карту USB в корпусі чорного кольору, яка належить ОСОБА_6 ; одну купюру номіналом 500 гривень (взірець несправжніх грошових коштів) з номером ХА 4602311 - знищити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31.03.2025 у справі № 296/3342/25 на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , (РНОКПП: НОМЕР_21 ), а саме: житловий будинок загальною площею 79,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 21.03.2025 у справі № 296/2823/25 на майно, яке було вилучене 15.03.2025 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , а саме на: флеш-карту USB в корпусі чорного кольору, яка належить ОСОБА_6 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21.03.2025 у справі № 296/2825/25 на майно, яке було вилучене 15.03.2025 в ході проведення:
- обшуку автомобіля RENAULT KENGOO, днз.: НОМЕР_17 , а саме на: штик-ніж з ножнами;
- огляду місця події у приміщенні кафе за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: грошові кошти в сумі 70 000 (сімдесят тисяч гривень), з яких 4 000 (чотири) тисячі справжні кошти та 66000 (шістдесят шість тисяч) імітаційні кошти; сімкартку оператора мобільного зв'язку « Водафон »;
- особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_6 під час складання протоколу затримання підозрюваного, а саме на: військовий квиток НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_6 ; лист талонів серії ВБ №702893; повістку про відправку на ім'я ОСОБА_6 ; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 НОМЕР_11 ; тримач сім-карти № НОМЕР_12 ; банківські картки « Приватбанку » № НОМЕР_13 ; та № НОМЕР_4 ; пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_6 ; ручку; гаманець чорного кольору з червоною полосою.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1