18 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19919/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
секретар Перетятько К.С.
за участі представника позивача Мамаєвої Є.М.
представника відповідача міської ради Марінеска А.В.
представника відповідача Департаменту Мудрої І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційні скарги Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року (суддя Царікова О.В., повне судове рішення складено 29 вересня 2025 року) в справі №160/19919/25 за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрія Юрійовича в інтересах держави до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрій Юрійович звернувся в інтересах держави до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - міська рада), Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - департамент), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради (далі - ДНЗ № 203, КЗДО №203 ДМР), про:
визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради та Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, яка виразилась у невжитті заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою:? м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення комунального закладу освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №203» Дніпровської міської ради;
зобов'язання Дніпровську міську раду та Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення комунального закладу освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №203» Дніпровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради та Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, яка виразилась у невжитті заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою:? ? м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення комунального закладу освіти “Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №203» Дніпровської міської ради.
Зобов'язано Дніпровську міську раду та Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення комунального закладу освіти “Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №203» Дніпровської міської ради.
В апеляційній скарзі відповідач Дніпровська міська рада просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що прокурором не надано доказів наявності волевиявлення особи, в інтересах якої пред'явлено позов, доказів звернення такої особи до органів прокуратури із відповідною заявою з метою захисту прав та інтересів в цій частині.
Суд першої інстанції не перевірив довід прокурора про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави, прокурор належним чином не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави та яка необхідність захисту інтересів держави в цьому випадку, прокурором не надано доказів наявності волевиявлення особи, в інтересах якої пред'явлено позов, доказів звернення такої особи до органів прокуратури із відповідною заявою з метою захисту прав та інтересів в цій частині.
Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про протиправну бездіяльність відповідачів, не взявши до уваги конкретні причини та обставини, через які дії, що підлягали виконанню, виконуються з порушенням строків, не обґрунтував протиправну бездіяльність з боку міської ради.
Департаментом вживались заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що виключає його бездіяльність.
Зауважує, що до повноважень Департаменту гуманітарної політики віднесено внесення на розгляд міської ради питань, зокрема, щодо надання дозволу на розроблення технічної документації на будівлі, споруди навчальних закладів для проведення технічної інвентаризації, для проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для оформлення правовстановлюючих документів на землю. Проте, здійсненню таких повноважень має передувати звернення закладу освіти із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а судом першої інстанції не надана оцінка таким обставинам.
Враховуючи, що міська рада не є виконавчим органом, а є представницьким органом, який вирішує питання, що вносять на її розгляд виконавчі органи місцевого самоврядування, посилання прокурора на бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований навчальний заклад, є безпідставними. Відповідно, тільки у разі включення Департаментом до бюджетних запитів коштів для оформлення правовстановлюючих документів, зокрема на земельну ділянку, де розташований заклад освіти, це питання може бути винесено на розгляд міської ради в установленому законом порядку.
Отже, відсутня бездіяльність щодо невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на будівлі і споруди закладу освіти. Навпаки, відповідачами здійснюються заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на такі будівлі і споруди
Крім того, ДНЗ № 203 є окремим та самостійним суб'єктом суспільних правовідносин із статусом юридичної особи, у разі зацікавленості щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку має право самостійно звернутись до органів місцевого самоврядування із відповідним зверненням, набуття права постійного користування у закладів освіти та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами закладів освіти неможливо без звернення з клопотанням зацікавленої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
В апеляційній скарзі відповідач Департамент просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову, з підстав, аналогічних доводам апеляційної скарги міської ради.
Також вказує, що на території КЗДО №203 ДМР знаходиться навіс тіньовий, що перебуває в аварійному стані та потребує термінового списання з балансу Департаменту. Департаментом здійснюються відповідні дії та готуються необхідні документи для проведення процедури списання з балансу об'єкта нерухомого майна КЗДО №203 ДМР, після чого Департаментом планується оголошення закупівлі послуг з виготовлення експертних висновків технічного стану будівель та споруд закладів освіти, в тому числі КЗДО №203 ДМР. Списання майна відбувається відповідно до Порядку списання майна комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, затвердженого рішенням міської ради №44/28 від 20.12.2017 р. Після проведення вищевказаної процедури списання буде оголошено закупівлю послуг з виготовлення технічного паспорта та внесення відомостей до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з метою його актуалізації. Після виготовлення технічного паспорта Департаментом буде підготовлено та подано до Центру надання адміністративних послуг пакет документів з метою проведення державної реєстрації права власності на будівлі і споруди КЗДО №203 ДМР.
Крім того, КЗДО №203 ДМР є юридичною особою, яка має адміністративну процесуальну правосуб'єктність та є користувачем будівель, споруд, комунікацій та земельних ділянок на яких вони розташовані, і відповідно, саме КЗДО №203 ДМР як окремий та самостійний суб'єкт суспільних відносин із статусом юридичної особи є особою, зацікавленою в оформленні правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлю і земельну ділянку комунального закладу освіти, а після одержання такого дозволу, саме КЗДО має право звернутись з відповідним клопотанням про надання асигнувань на оплату робіт з виготовлення проекту техпаспортів та землевпорядної документації, але у той же час згідно із законом не обтяжена обов'язком на вчинення таких дій.
Апелянт зауважує про відсутність фактів звернення КЗДО №203 ДМР до відповідачів з клопотаннями про виділення фінансування для оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, будівлі та споруди, як й про відсутність звернення КЗО до прокурора чи інших державних органів із заявою про наявну бездіяльність з боку відповідачів.
У відзивах на апеляційні скарги прокурор просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача Департаменту апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача Дніпровської міської ради в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника третьої особи.
Третьою особою надані письмові пояснення, в яких повідомлено, що для оформлення права власності на земельну ділянку необхідно оформити правовстановлюючі документи на будівлі та споруди, розташовані на цій земельній ділянці. На теперішній час постала необхідність у виготовленні нового технічного паспорту на будівлі і споруди КЗДО №203 ДМР, що перебувають на балансі Департаменту.
КЗДО №203 ДМР як юридичною особою та користувач будівель, споруд, комунікацій та земельних ділянок, на яких вони розташовані, не звертався до відповідачів із клопотаннями про виділення фінансування для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, через наявність на земельній ділянці нерухомого майна, яке підлягає списанню та поетапному оформленню нерухомого майна і вже після цього, планується звернення з відповідним клопотанням про оформлення земельної ділянки.
КЗДО №203 ДМР вважає, що позовні вимоги органу прокуратури щодо зобов'язання вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення комунального закладу освіти є передчасно заявленими та не можуть бути фактично виконані через відсутність конкретизації дій, які мають зробити відповідачі для виконання рішення суду.
Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційних скарг відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить до висновку, що апеляційні скарги мають бути задоволені з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради “Про передачу об'єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради» від 20.10.2016 року №24/15 передано навчальні заклади міста у тому числі - комунальний заклад освіти “Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 (пункт 167 додатку № 1 до рішення).
Відповідно до Статуту комунальний заклад освіти “Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради, затвердженого Наказом департаменту гуманітарної політики № 77 від 12.04.2021 року, навчальний заклад знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста.
Власником є територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради. Органом, уповноваженим здійснювати управління закладом, є Департамент гуманітарної політики ДМР. Уповноважений орган здійснює фінансування закладу освіту, його матеріально-технічне забезпечення, господарське обслуговування, керує навчально-методичною та кадровою роботою.
Відповідно до п.п. 1.3 Статуту Засновником (Власником) Закладу є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради (далі - Засновник). Заклад підзвітний та підконтрольний Засновнику. Органом управління є департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - Орган управління).
Також, відповідно до п.п. 1.4. Засновник або Орган управління здійснює фінансування Закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.
Крім того, в п. 8.1 Статуту вказано, що нерухоме майно, яке використовує Заклад перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, в оперативному управлінні та на балансі органу Управління.
Відповідно до відповіді № 14339 від 02.12.2024 Комунального підприємства “Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради згідно матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 державна реєстрація права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди КЗДО № 203 ДМР станом на 31.12.2012 не проводилась.
Відповідно до відповіді № 10/1-64 від 11.02.2025 Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради не здійснено необхідні дії для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою:? ?м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення комунального закладу освіти “Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №203» Дніпровської міської ради.
У зв'язку з невжиттям відповідачами заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою:? ? м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення комунального закладу освіти “Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №203» Дніпровської міської ради, позивач звернувся до суду із цим позовом в інтересах держави.
Суд першої інстанції, врахувавши, що управління об'єктами освіти, у тому числі прийняття рішень щодо оформлення речових прав на об'єкти комунальної власності, є обов'язком відповідної ради, а Департамент є виконавчим органом, до повноважень якого належить вчинення дій, необхідних для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами комунального закладу освіт, зокрема внесення на розгляд міською ради питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню навчального закладу та укладення відповідного договору на виготовлення проекту землеустрою, а у разі відсутності фінансування - ініціювати питання про їх виділення шляхом направлення бюджетного запиту до проекту місцевого бюджету, а також невжиття відповідачами заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд визнає висновок суду першої інстанції помилковим.
Судом встановлено, що КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровської міської ради «Про передачу об'єктів нерухомого майна, основних засобів, нематеріальних активів та запасів навчальних закладів міста з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради» від 20 жовтня 2016 року №24/15 передано на баланс департаменту гуманітарної політики навчальні заклади міста, у тому числі комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 (пункт 167 додатку № 1 до рішення).
Статут КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради затверджений наказом департаменту гуманітарної політики № 77 від 12 квітня 2021 року, відповідно до якого навчальний заклад знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста, органом, уповноваженим здійснювати управління закладом, є Департамент гуманітарної політики ДМР. уповноважений орган здійснює фінансування закладу освіту, його матеріально-технічне забезпечення, господарське обслуговування, керує навчально-методичною та кадровою роботою.
Відповідно до пункту 1.4 статуту засновник або орган управління здійснює фінансування Закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей.
Згідно з пунктом 8.1 статуту нерухоме майно, яке використовує заклад, перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради, в оперативному управлінні та на балансі органу Управління.
Листом № 14339 від 02 грудня 2024 року КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради доводиться, що згідно з матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 державна реєстрація права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди КЗДО № 203 ДМР станом на 31 грудня 2012 року не проводилась.
Листом № 10/1-64 від 11 лютого 2025 року Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради підтверджено не здійснення дій для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою:? ?м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 під розміщення КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №203» Дніпровської міської ради.
Рішенням Дніпровської міської ради № 11/13 від 07 вересня 2016 року Програма розвитку освіти в м. Дніпропетровську на 2016-2020 роки, заходами якої передбачено оформлення актів на право постійного користування земельною ділянкою навчальних закладів та отримання свідоцтва на право власності на нерухоме майно з прогнозованим обсягом фінансування із місцевого бюджету у сумі 8 760, 4 тис. грн., головний розпорядник бюджетних коштів - Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (пункт 7.21 Додатку № 1 до Програми).
Пунктом 2 рішення міської ради № 11/13 установлено, що Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щорічно при формуванні показників бюджету на відповідний рік передбачати в бюджетному запиті кошти на виконання заходів Програми.
Спірним під час апеляційного перегляду справі є як питання наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом, так й питання доведеності обставин бездіяльності відповідачів.
Стосовно питання наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Тобто, Конституція України визначає дві обов'язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.
За приписами частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Статтею 23 Закону № 1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до частини 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону № 1697-VII під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Частиною першою статті 24 Закону № 1697-VII визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Верховним Судом в постанові від 05 листопада 2019 року в справі № 804/4585/18 сформована наступна правова позиція в аналогічних правовідносинах, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України має враховуватися судом.
«…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.
У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування.
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави» у зв'язку з наступним.
Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Згідно з положеннями частини другої статті 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.
Відтак, обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 359/6814/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3692/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 442/8337/17.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що у даній справі подання заступником прокурора адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».
Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України, належить, зокрема: організація землеустрою; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
В адміністративному позові прокурор стверджує, що Дніпровська міськрада не виконала покладені на неї повноваження з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом КЗО «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради, та передачі земельної ділянки у постійне користування навчальному закладу, який фактично на ній розташований, що зумовило виникнення ризику для нормального функціонування закладу та здійснення навчально-виховного процесу та може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. При цьому, як зазначив заступник прокурора, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання міськрадою своїх зобов'язань у спірних правовідносинах, відсутній.
З цього приводу суд зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб'єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб'єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.
Таким чином, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров'я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
За приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку про недоведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді та необґрунтовано відмовили у задоволенні позову, не розглядаючи справу по суті, що відповідно до частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.».
Зважаючи на приведені висновки Верховного Суду, суд не може визнати обґрунтованими доводи апелянтів стосовно відсутності у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом.
Стосовно питання суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року №2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII) право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту.
Згідно із частиною другою статті 52 Закону України «Про дошкільну освіту» матеріально-технічна база закладу дошкільної освіти включає будівлі, споруди, приміщення, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності.
Відповідно до статті 80 Закону №2145-VIII до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Пунктом ґ) частини другої статті 92 ЗК України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форм власності.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності чи право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання власником або користувачем земельної ділянки документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону Закон № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об'єкти незавершеного будівництва та майбутні об'єкти нерухомості.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Отже, управління об'єктами освіти, у тому числі прийняття рішень щодо оформлення речових прав на об'єкти комунальної власності, відноситься до компетенції відповідної місцевої ради.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №580/1374/22, в якому суд наголосив, що компетенцією оформлення правовстановлюючих документів на будівлі та земельну ділянку під закладом освіти наділена саме відповідна рада.
Прокурором пред'явлено позов до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради з огляду на те, що Департамент здійснює управління КЗО.
Згідно з пунктом 1.3 Положення про департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради №85/7 від 26 травня 2021 року, (далі - Положення) Департамент є юридичною особою публічного права, зареєстрованою у встановленому порядку, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку із зображенням Державного Герба України, печатки, штампи та відповідні бланки із своїм найменуванням, загальний та спеціальний реєстраційні рахунки в Державній казначейській службі України.
Відповідно до пункту 1.5 Положення Департамент є головним розпорядником коштів бюджету Дніпровської міської територіальної громади та замовником на виконання робіт, послуг, придбання товарно-матеріальних цінностей відповідно до завдань Департаменту.
Пунктом 1.7 Положення передбачено, що Департамент має право від імені та в інтересах Дніпровської міської територіальної громади і від свого імені самостійно укладати договори та мирові угоди, набувати майнові та немайнові права, виконувати обов'язки, виступати учасником судових процесів.
Згідно з пунктом 1.9 Положення Департамент, зокрема, забезпечує реалізацію політики міської ради у сфері освіти.
Пунктом 2.1 Положення передбачено, що метою діяльності Департаменту є здійснення організаційних повноважень, установлених чинним законодавством для виконавчих органів міської ради, щодо задоволення потреб та інтересів територіальної громади у сфері гуманітарного розвитку, освіти.
До основних завдань Департаменту згідно з пунктами 2.2, 2.21, 2.2.2 належить: реалізація політики міської ради у сфері освіти; створення умов для доступності здобуття освіти (на рівні державних стандартів) та якості освіти у закладах та установах, що належать до сфери управління Департаменту.
Розділом 4 Положення передбачено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань та повноважень здійснює такі функції у сфері освіти:
здійснення у межах чинного законодавства України управління підпорядкованими, підприємствами, установами, закладами освіти, культури, фізичної культури і спорту (далі - підприємства, установи, заклади), організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення (пункт 4.1.2);
підготовка пропозицій до проекту бюджету Дніпровської міської територіальної громади щодо фінансування програм розвитку (пункт 4.1.3);
розроблення і реалізація міських програм розвитку у сфері освіти (пункт 4.1.4);
визначення потреб у закладах і установах та подання пропозицій до міської ради щодо удосконалення їх мережі відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб міста за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази тощо (пункт 4.1.5);
здійснення у межах наданих повноважень перевірок (моніторингу) діяльності підприємств, установ, закладів (пункт 4.1.13);
забезпечення контролю за наявністю та рухом майна, використанням фінансових і матеріальних (нематеріальних) ресурсів відповідно до затверджених нормативів та кошторисів (пункт 4.5.5).
За змістом пунктів 5.2, 5.3 Положення саме до повноважень Департаменту належить право звертатись до органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, та отримувати від них інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, а також взаємодіяти з профільними комісіями міської ради виконавчими органами міської ради, органами місцевого самоврядування та виконавчої влади.
Рішенням Дніпровської міської ради № 11/13 від 07 вересня 2016 року Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради визначено головним розпорядником бюджетних коштів по реалізації Програми розвитку освіти в м. Дніпропетровську на 2016-2020 роки та зобов'язано Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради щорічно при формуванні показників бюджету на відповідний рік передбачати в бюджетному запиті кошти на виконання заходів Програми.
Судом установлено, що нерухоме майно, яке використовує заклад, перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, в оперативному управлінні та на балансі органу Управління, яким є Департамент.
Відповідно до листа № 14339 від 02 грудня 2024 року КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради згідно з матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7 державна реєстрація права власності на нерухоме майно - будівлі та споруди КЗДО № 203 ДМР станом на 31 грудня 2012 року не проводилась.
Не є спірним питанням відсутність факту державної реєстрації права власності на будівлі і споруди КЗДО №203 ДМР за адресою: м. Дніпро, вул. Інженерна, 7, а також відсутність правовстановлюючих документів на будівлю навчального закладу та земельну ділянку під закладом.
Як відповідачі, так й третя особа, в письмових поясненнях наголосили, що на теперішній час постала необхідність у виготовленні нового технічного паспорту на будівлі і споруди КЗДО №203 ДМР, що перебувають на балансі Департаменту.
При цьому за установленими під час апеляційного перегляду справи обставинами на території КЗДО №203 ДМР знаходиться навіс тіньовий, що перебуває в аварійному стані та потребує термінового списання з балансу, на цей час здійснюються відповідні дії та готуються необхідні документи для проведення процедури списання з балансу об'єкта нерухомого майна КЗДО №203 ДМР.
Списання майна відбувається відповідно до Порядку списання майна комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, затвердженого рішенням Дніпровської міської рад №44/28 від 20 грудня 2017 року.
Саме після списання з балансу аварійного майна Департаментом планується оголошення закупівлі послуг з виготовлення технічного паспорта та внесення відомостей до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва з метою його актуалізації й, відповідно, проведення державної реєстрації права власності на будівлі і споруди КЗДО №203 ДМР.
Третьою особою підтверджено у письмових поясненнях відсутність факту звернення до Департаменту або міської ради з питання виділення фінансування для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку через наявність на земельній ділянці нерухомого майна, яке підлягає списанню, та поетапного оформлення нерухомого майна. Третьою особою зауважено, що саме після цього, планується звернення з відповідним клопотанням про оформлення земельної ділянки.
Таким чином, судом не встановлено, що КЗО в межах обсягу його правосуб'єктності звертався до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради з питання виділення коштів або ініціювання питання розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки під будівлею закладу освіти у власність цього закладу, та для оформлення і реєстрації права власності на будівлі.
В свою чергу, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради за обсягом визначених Положенням №85/7 повноважень не передбачено внесення на розгляд міської ради безпосередніх питань, які стосуються надання дозволу на розроблення технічної документації на будівлі, споруди навчальних закладів для проведення технічної інвентаризації та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Враховуючи відсутність звернень закладу освіти до Департаменту щодо здійснення фінансування заходів з оформлення права власності на будівлі та земельну ділянку, і здійснення заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлю і земельну ділянку закладу освіти, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради в цьому спорі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року у справі №160/5890/19.
Також суд зазначає, що КЗО є юридичною особою, має відповідний обсяг правосуб'єктності, тобто мав звернутися до відповідних органів з питання оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.
У зв'язку з відсутністю звернень закладу освіти до Департаменту щодо здійснення фінансування заходів з оформлення права власності на будівлі та земельну ділянку, суд доходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку Департаменту в цьому спорі, відповідно, про відсутність підстав для зобов'язання цього відповідача в межах компетенції здійснити заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації речових прав на будівлю та земельну ділянку закладу освіти.
Стосовно позовних вимог, звернутих до Дніпровської міської ради, суд зазначає наступне.
Насамперед суд зауважує, що судом першої інстанції у рішенні не вказано, в чому полягає протиправна бездіяльність міської ради.
Як вказано вище, підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР установлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.
Тобто ці питання належать до повноважень виконавчого органу міської ради, яким у контексті спірних правовідносин є Департамент гуманітарної політики.
Статтею 25 Закону №280/97-ВР установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 26 Закону №280/97-ВР визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад, відповідно до пункту 34 частини першої якої виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Зважаючи на те, що перед міської радою не ініціювалось питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також щодо внесення змін до місцевого бюджету щодо фінансування робіт з розроблення проекту землеустрою або інших дій, направлених на оформлення документів на земельну ділянку під КЗО, відсутні підстави вважати, що міською радою допущена протиправна бездіяльність у питанні невжиття заходів, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований навчальний закладу.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 9901/88/22 сформульовано висновок, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов 'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
У спірному випадку судом не встановлено допущення з боку відповідачів протиправної бездіяльності, оскільки питання щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під закладом освіти можливо лише після винесення виконавчими органами такого питання на розгляд, чому має передувати відповідне звернення заінтересованої особи та оформлення документів на нерухоме майно такого закладу освіти.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в справі № 160/19919/25 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в справі № 160/19919/25 за позовом керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрія Юрійовича в інтересах держави до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити у справі № 160/19919/25 нове рішення.
У задоволенні позову Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Куташі Юрія Юрійовича в інтересах держави до Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 203» Дніпровської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 18 березня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко