79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.01.11 Справа№ 3/199(10)
Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, м. Львів
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів
Про стягнення 8 000,45 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Свідрик Г.Р. - представник
від відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго” до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 8 000,45 грн.
В судовому засіданні 11.01.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.
В судовому засіданні 24.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
22.07.2002 року між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (Електропостачальна організація) та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії та надання доступу до місцевої електромережі № 65746.
На виконання умов договору позивач протягом 2005-2010 років надавав відповідачу послуги по постачанню електричної енергії в передбачених договором обсягах, за які відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконував неналежним чином, заборгувавши позивачу 6559,73 грн.
Станом на 01.11.2010 року, заборгованість відповідача перед позивачем складала 6 559,73 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 646,80 грн. та три відсотки річних в сумі 195,28 грн. Крім цього, відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 549 ЦК України, п.3.2. Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 598,64 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач протягом 2005-2010 років надавав відповідачу послуги по постачанню електричної енергії в передбачених договором обсягах, за які відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання виконував неналежним чином, заборгувавши позивачу 6559,73 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору від 22.07.2002 року Споживач зобов'язаний вносити плату за електричну енергію виключно коштами до уповноваженого банку на розподільчий рахунок Електропостачальної організації, а також сплачувати абонентну плату за розрахунковий період з 16 числа попереднього місяця до 16 числа поточного місяця (п.4.1. Договору) за ставками абонентної плати, затвердженими в установленому порядку.
Однак, як вбачається із позовних вимог, розрахунку боргу та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 6 559,73 грн. за спожиту електроенергію.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 195,28 грн. та інфляційні втрати в розмірі 646,80 грн. підлягають до сплати.
Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене, нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення складає 598,64 грн. та підлягає до стягнення.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (79058, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго”(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) -6 559,73 грн. -заборгованості, 598,64 грн. -пені, 646,80 грн. -інфляційних витрат, 195,28 грн. -трьох процентів річних, 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.01.2011 року.
Суддя