23 березня 2026 року місто Київ
справа № 370/164/25
провадження № 22-ц/824/983/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Макарівського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Білоцької Л.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 101161258 від 20.07.2021 у розмірі 32 323,90 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 20.07.2021 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту № 101161258.
Шляхом використання одноразового пароля між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про споживчий кредит.
На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7 000 грн.
12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Діджи фінанс».
ОСОБА_1 свої зобов'язання за даним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 32 323,90 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6 790 грн.; заборгованості за відсотками 24 203,90 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 1 330 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 07.04.2025 задоволені позовні вимоги ТОВ «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 101161258 від 20.07.2021 у розмірі 32 323,90 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 8 травня 2025 року через засоби поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким що ухвалено з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.
Суд першої інстанції не повідомим відповідача поро розгляд справи, адреса реєстрації не збігається з місцем фактичного проживання. Апелянтом не заперечується факт укладення кредитного договору з ТОВ «Мілоан», однак не погоджується із заявленою позивачем сумою стягнення, вважає недоведеним, що сума заборгованості у розмірі 32232,90 грн. ідентична сумі заборгованості перед первісним кредитором. Зазначає, що нарахування відсотків здійснювалось поза межами дії кредитного договору (30 днів); розрахунок заборгованості не підтверджений первинними бухгалтерськими документами; вважає що перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача не є доведеним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач виклав свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 20.07.2021 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» Шарабура Н.Д. подала заявку на отримання кредиту № 101161258.
Шляхом використання одноразового пароля між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір про споживчий кредит.
Таким чином, 20.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 101161258, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 7 000 грн. строком на 30 днів..
Також відповідачем підписано графік платежів за вказаним договором та паспорт споживчого кредиту.
Згідно умов договору, комісія за надання кредиту становить 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 4 200,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.1, 1.5.2, 1.6).
За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором були виконанні, перераховано відповідачу кошти у сумі 7000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30113506 від 20.07.2021.
12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» укладений договір факторингу № 13Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .
До ТОВ «Діджи фінанс» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором № 101161258 від 20.07.2021.
Відповідачем були порушенні умови договору і за ним рахується заборгованість за кредитним договором № 101161258 від 20.07.2021 в загальному розмірі 32 323,90 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6 790 грн.; заборгованості за відсотками 24 203,90 грн.; заборгованість за комісійними винагородами 1 330 грн (а.с. 34, 35).
07.09.2024 за вих.№ 37122307500-АВ позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою, яка залишилася без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із їх доведеності належними і допустимими доказами, зокрема щодо суми заборгованості та витрат на професійну правничу допомогу.
Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до частини другої ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині та вважає, що договір факторингу, укладений 12.11.2021 № 13Т між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс»про відступлення прав вимоги, підтверджує викладені у ньому умови.
За змістом акту - приймання передачі реєстру боржників від 12.112021 до договору відступлення прав вимоги № 13Т, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників від 12.11.2021. Загальна сума заборгованості 50719567,86 грн. Також позивачем наданий витяг з додатку до договору факторингу від 12.11.2021 № 13Т (витяг з реєстру боржників) та квитанції про оплату договору факторингу.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає що позивачем доведено належними та допустимими доказами право грошової вимоги до відповідача, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що нею не оскаржується факт укладання кредитного договору з ТОВ «Мілоан», однак викладені заперечення щодо суми заборгованості.
Отже, оскільки відповідач визнає факт укладання між ним та первісним кредитором договору про споживчий кредит № 101161258 від 20.07.2021 апеляційний суд такі обставини не переглядає, вважає їх доведеними. Відповідно умови, викладені у кредитному договорі, також вважаються погодженими сторонами.
Щодо суми заборгованості колегія суддів виходить з наступного.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як установлено судом та зазначено у змісті договору від 20.07.2021 ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 7 000 грн. строком на 30 днів (п. 1.2,1.3)(а.с. 20).
Згідно умов договору, комісія за надання кредиту становить 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 4 200,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.1, 1.5.2, 1.6).
За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
ТОВ «Мілоан» зобов'язання за договором були виконанні перераховано відповідачу кошти у сумі 7000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30113506 від 20.07.2021 (а.с. 33).
Враховуючи наведене, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить суму 7000 грн.
Щодо нарахованих позивачем відсотків суд керується наступним.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається зі змісту п. 1.3 кредитного договору - кредит надається строком на 30 днів. Згідно умов п. 1.5.2 проценти за користування кредитом 4200 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно розрахунку заборгованості наданого первісним кредитором, сума нарахованих відсотків здійснювалась за ставкою 2.00 відсотків в день та складає в межах строку дії договору суму 4200 грн.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно пункту 20 Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
Відтак, в частині відсутності у кредитодавця законних підстав для нарахування відсотків поза межами дії строку кредитного договору, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Крім того згідно наданого розрахунку первісним кредитором вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала наступні платежі: 28.08.2021 на суму 210 грн., 210 грн., 210 грн., 868 грн., що в загальному становить суму 1498 грн.
Таким чином, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» підлягає зменшенню на цю суму та становить: заборгованість за тілом кредиту 6790 грн. (саме таку суму заборгованості за тілом кредиту заявив позивач), заборгованість за відсотками 2702 грн., а також заборгованість за комісією, що передбачена п.1.5.1 кредитного договору у сумі 1330 грн, що у загальній сумі становить 10822 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає в цій частині висновки суду є помилковими, зі змісту договору про надання правничої допомоги з адвокатом Стародуб І. не встановлено, що така надавалась саме щодо подання цієї позовної заяви, крім того, сама позовна заява подана через підсистему «Електронний суд» керівником ТОВ «Діджи фінанс» - Романенком М.Е., а тому відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.
Стандарти доказування не передбачають обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. На цьому наголосив Верховний Суд у справі № 908/1879/17.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» частково (на 33,67% від заявлених позовних вимог), відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за подання позовної заяви підлягає стягненню судовий збір в сумі 815,62 грн., з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 2410,16 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 7 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2021 року в сумі 10822 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 6790 грн., заборгованості за відсотками в сумі 2702 грн., та заборгованості за комісії в сумі 1330 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 815,62 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2410,16 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус