Унікальний номер справи 753/17479/25
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4662/2026
Головуючий у суді першої інстанції Л. В. Комаревцева
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
20 березня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Комунальне підприємство виконавчого органу
Київради (Київської міської державної
адміністрації) «Київтеплоенерго»
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року в частині оскарження, ухвалене у складі судді Л. В. Комаревцевої, в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва,
У липні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі зареєстровані, відтак є споживачами централізованого опалення та гарячої води, які постачає позивач за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі своєчасно не сплачують кошти за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим, за ними утворився борг з урахуванням штрафних санкцій у загальному розмірі 106033,75 грн. Відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погашають, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго», заборгованість за послуги центрального опалення та постачання гарячої води, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 31.05.2025 в загальному розмірі становить 106 033,75 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн., що становлять по 1514,00 грн. з кожного.
Частково не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з липня 2015 року по березень 2017 року включно.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по березень 2017 року включно є такими, що подані з пропуском трирічного строку позовної давності.
Зауважує, що оскільки право позивача на звернення до суду виникало щомісяця - з 21 числа місяця, що слідує за наданими послугами - то строк звернення до суду з відповідними вимогами сплив у березні 2020 року.
На думку апелянта, заборгованість за період з липня 2015 року по березень 2017 року не підлягає стягненню, оскільки позовна давність щодо цих вимог сплила до набрання чинності Законом № 540-IX та такий строк не був продовжений.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості, яка утворилась за період з липня 2015 року по березень 2017 року, становить 10 411,98 грн. отже саме у такому розмірі слід відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
КП «Київтеплоенерго» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
25 лютого 2026 року у судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, про час та дату розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Від КП «Київтеплоенерго»надійшло до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 позивач заперечує, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.09.2025 просить залишити без змін як законне та обґрунтоване.
З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає вирішенню розгляд справи, та скласти постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувалися судом 25.02.2026.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з - централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період 01.08.2018 до дати укладення цього договору.
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, а отже з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 - послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ), у зв'язку зі змінами законодавства.
На виконання вимог законодавства КП «Київтеплоенерго» підготувало та опублікувало договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Вказаний договір є договором приєднання та відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами.
Будинок за адресою: Драгоманова, 9, м. Київ, підключений до мереж тепло - та водопостачання, тобто, мешканці квартир цього будинку є споживачами комунальних послуг КП «Київтеплоенерго».
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади, є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно є споживачамим житлово-комунальних послуг за вказаною адресою. (а.с. 6).
КП «Київтеплоенерго», звертаючись до суду із вказаним позовом, просило стягнути заборгованість за надані комунальні послуги (централізоване опалення та гаряче водопостачання) за період до 01.05.2018 та з 01.05.2018 по 31.03.2025. Розрахунок заборгованості здійснено за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-22).
Вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку про те, що позивачем надаються комунальні послуги відповідачам. Відповідачі мають заборгованість перед позивачем, що підтверджується наданим суду розрахунком.
Доказів на спростування заявлених позовних вимог відповідачами не надано.
Колегія суддів з таким висновком суду не може погодитися в повній мірі та зазначає наступне.
Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 , остання не заперечує щодо права КП «Київтеплоенерго» вимагати виконання обов'язку від відповідачів щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, однак вважає, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення заборгованості до відповідачів за період з липня 2015 року по березень 2017 року з пропуском строку позовної давності.
Перевіряючи таке твердження апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» до 01.10.2021 на території України подовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» з 01.07.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжені й строки позовної давності.
Так, якщо строк позовної давності (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинен був минути в період карантину, то він продовжується, тобто встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки - продовжена до закінчення дії карантину.
Така ж правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/16029/21, Постанові Верховного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/116/21.
Апеляційний суд зауважує, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц).
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Ураховуючи, що предметом спору є заборгованість, нарахована за період з липня 2015 року за отримані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в той час як позивач звернувся до суду лише 30.07.2025 року, отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині вимог про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та за послуги з централізованого постачання гарячої води до березня 2017 року є хибним, адже заявлені позивачем позовні вимоги в межах зазначеного строку є такими, що заявлені з пропуском позовної давності.
Із наданого суду розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 станом на березень 2017 року становить 8 651,83грн, інфляційна складова складає 1427,56 грн, три відсотки річних складають 345,59, а всього 10 424, 98 грн. Отже саме на таку суму сума загально стягнутої заборгованості підлягає зменшенню.
Враховуючи, що позивач заявив вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за отримані комунальні послуги, а відповідач ОСОБА_1 заявила вимогу про застосування позовної давності, отже позовну давність слід застосувати до усіх відповідачів, оскільки в позові йдеться про їхню солідарну відповідальність по сплаті вартості отриманих комунальних послуг.
Відтак, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року підлягає зміні в частині солідарно стягнутої з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Загальна сума заборгованості підлягає зменшенню з 106 033,75 грн. до 95 608, 77 грн.
Відповідно, підлягає зміні і рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору.
Згідно з ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 730,66 грн, по 1 365,33 грн з кожного відповідача.
Пропорційно до частини вимог, у задоволенні яких було відмовлено, з КП «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 446,02 грн. судового збору сплаченого відповідачкою за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року змінити.
Зменшити суму стягнутої солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з врахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних з 106 033,75 грн до 95 608,77 грн.
Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судового збору з 3 028,00 грн до 2 730,66 грн., по 1 365,33 грн з кожного.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421; місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 446, 02 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна