Головуючий у суді першої інстанції: Куценко М.О.
справа № 369/20508/25
провадження №33/824/1013/2026
3 березня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 та ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Поліщуком Романом Анатолійовичем, на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року,-
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою судді, 23.10.2025 о 19 год 34 хв траса адм-05 Київ-Одеса 14 км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі у встановленому законом порядку водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене, ч. 1 ст. 130 КУпАП- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, 23.10.2025 о 19 год 34 хв траса адм-05 Київ-Одеса 14 км. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Porshce д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив п. 2.3б, п.13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КупАП та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки вона ухвалена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без забезпечення вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи. Судом не було надано належної оцінки доказам у їх сукупності, як того вимагають статті 251 та 252 КУпАП, не перевірено їх допустимість та достовірність, а також проігноровані істотні доводи сторони захисту, що мають принципове значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, зазначає про те, що ОСОБА_1 первинно не заперечував проти проходження огляду, також вказує, що поліцейський переконував його відмовитись від проходження огляду, в той момент коли вимикалась боді-камера. Суд першої інстанції даний факт не взяв до уваги. Вказує, що відеозапис не фіксує ключові моменти спілкування між поліцейським і водієм, тому не може вважатися належним та допустимим доказом.
В судовому засіданні, захисник ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Р.А. підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду, провадження у справі закрити.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалу за протоколами про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, - за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Постанова суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП апелянтом не оскаржується, відповідно апеляційним судом в цій частині судове рішення суду першої інстанції не переглядається.
Приймаючи судове рішення в іншій частині, суд першої інстанції виходив із того, що факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №491977 від 23.10.2025 (а. с. 3); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду про що останній поставив свій підпис (а.с. 8); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.10.2025 (а. с. 9); рапортом працівника поліції (а.с.10); даними відеозапису нагрудної камери поліцейських на носії DVD+R дисках (а.с.11).
Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у адміністративному провадженні, відповідно до яких вбачається наступне.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 23.10.2025 о 19 год 34 хв траса адм-05 Київ-Одеса 14 км. керував транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці або в медичному закладі у встановленому законом порядку водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в якому зазначено, що за результатами огляду, проведеного поліцейськими, виявлені ознаки, а саме: запах алкоголю з порожнини рота.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №491977 від 23.10.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів де зазначено про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду про що останній поставив свій підпис; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.10.2025.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за змістом Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_3 від проведення огляду на стан сп'яніння зафіксовано працівником поліції відповідно до положень ст. 266 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015.
DVD диск з відеозаписом є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційним судом досліджено DVD диск з відеозаписом.
З наданого працівниками поліції відеозапису слідує, що під час спілкування працівників поліції з водієм, в останнього були виявлені типові зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння, та запропоновано йому пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння.
На указану пропозицію працівників поліції водій відмовився, що було зафіксовано на камеру працівника поліції.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності безперервного запису та відсутності фіксації ключових моментів є безпідставними, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той об'єм доказів, який наданий суду. При цьому, наявним у справі відеозаписом безперервно зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Skoda д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота) від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився. Чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння спочатку, а відмовився лише після розмови з поліцейським, яка не зафіксована на відеозапису, є безпідставними, оскільки жодними належними та допустимими доказами викладені апелянтом обставини не підтверджені
Отже, викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності таких висновків судді та не спростовують встановлені судом обставини вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_3 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Адміністративне стягнення ОСОБА_3 призначене в межах санкції ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, у відповідності до положень ст. 36 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Поліщуком Романом Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна