03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4259/2026
04 лютого 2026 року м. Київ
Справа № 753/22163/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року, постановлену у складі судді Каліушка Ф.А.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковський Тарас Олександрович, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання та зобов'язання прийняти виконавчий документ до виконання,
встановив:
У листопаді 2024 року стягувач у виконавчому провадженні № 72692406 ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просив:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Бочковського Т.О. щодо прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31 жовтня 2024 року № 76394364/3;
- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31 жовтня 2024 року № 76394364/3, прийняте головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Бочковським Т. О.;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 в частині зобов'язання Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024, отримане 01 травня 2024 року за № 8995, про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № 72692406 та надати відповідь стягувачу;
- стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн.
В обґрунтування скарги зазначив, що 11 вересня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 753/15018/24, відповідно до якої: частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , визнано дії державних виконавців Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), що полягають у не розгляді клопотань ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024 та від 26 липня 2024 року № 26-07/2024 - неправомірними; зобов'язано Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року 24-04/2024, отримане 01 травня 2024 року за вх. № 8995, про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № 72692406 та надати відповідь стягувачу; стягнуто з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн. В іншій частині скарги відмовлено.
21 жовтня 2024 року він отримав виконавчий лист у справі № 753/15018/24, виданий Дарницьким районним судом міста Києва 09 жовтня 2024 року, та копію ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24.
Зважаючи на те, що боржник, згідно з ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24, - Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), - є територіальним органом центрального органу виконавчої влади та його структурним підрозділом, він спрямував зазначену ухвалу Дарницького районного суду міста Києва, як виконавчий документ, для виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), що підтверджується заявою про виконання судового рішення від 22 жовтня 2024 року № 22-10/2024-1.
Однак, 08 листопада 2024 року отримав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття від 31 жовтня 2024 року, в якому головний державний виконавець Бочковський Т.О. вказав, що в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 не зазначено строк пред'явлення рішення до виконання, а зазначено декілька виконавчих дій та не вказано, в якій частині необхідно виконати рішення суду.
Прийняття зазначеного повідомлення скаржник вважав порушенням своїх прав на своєчасне виконання судового рішення, оскільки строк пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлений законом і не може бути змінений, відповідно відсутність у виконавчому документі (ухвалі) відомостей про строк пред'явлення його до виконання не перешкоджає державному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та відкрити виконавче провадження.
Крім того, державний виконавець залишив поза увагою те, що у заяві про примусове виконання судового рішення (ухвали) він просив виконати таке рішення виключно в частині зобов'язання Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) вчинити дії, які зазначені у пункті 2 резолютивної частини ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24, умисно вказавши про незазначення конкретної дії, які потрібно виконати, тобто вчинив дії щодо свідомого ухилення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, відповідно, підлягає виконанню.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що відсутність в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 строку пред'явлення до виконання не може бути підставою для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки, виходячи з аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» вказана ухвала суду набрала законної сили, а тому є виконавчим документом і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, а саме, з 17 вересня 2024 року і до 17 вересня 2027 року.
З урахуванням усталеної практики Верховного Суду сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі №753/15018/24, як виконавчий документ, постановлена судом, а відтак, ОСОБА_1 (стягувач) не має жодних процесуальних прав (повноважень та/або впливу тощо), передбачених ЦПК України, на суд в частині зазначення останнім в ухвалі строку пред'явлення на виконання.
Більше того, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 у повній мірі відповідає вимогам ст. 260 ЦПК України (зміст ухвали суду).
Проте суд першої інстанції не врахував положення Закону України «Про виконавче провадження»: щодо законодавчо встановленого строку пред'явлення виконавчого документу до виконання; щодо можливості державного виконавця самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред'явлення виконавчого документи (самостійно обрахувати строк); щодо передбачених повноважень державного виконавця на звернення за роз'ясненням судового рішення (за необхідності).
Суд першої інстанції взагалі не прийняв до уваги аргументи ОСОБА_1 та наведену ним судову практику, чим порушено вимоги ст. 263 ЦПК України та положення ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права щодо відмови у задоволенні клопотання представника скаржника про розгляд справи в режимі відеоконференції, а також порушено строки виготовлення повного тексту оскаржуваної ухвали суду.
Розмір судових витрат, які поніс ОСОБА_1 , станом на дату подання апеляційної скарги становить 36 000 грн, з яких: витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 20 000 грн та витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 16 000 грн Вважає, що ці витрати слід стягнути з органу державної виконавчої служби.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2025 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання відповідали вимогам закону, таке рішення було прийнято державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. у межах своїх повноважень, стягувач не позбавлений права звертатись із заявою про примусове виконання судового рішення після внесення виправлень до нього згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає нормам процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року у справі № 753/5165/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 41 315,27 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набуло законної сили 07 серпня 2023 року.
30 серпня 2023 року Дарницьким районним судом м. Києва ОСОБА_1 було видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду, та стягувач звернувся до Дарницького ВДВС із заявою про примусове виконання рішення суду.
Постановою головного державного виконавця Дарницького ВДВС Степанової А.В. від 11 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72692406 на виконання виконавчого листа № 753/5165/23 від 30 серпня 2023 року.
1 травня 2024 року державним виконавцем було отримано від стягувача клопотання від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024 про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, в якому стягувач просив державного виконавця вжити відповідних заходів щодо боржника.
Крім того, 30 липня 2024 року державним виконавцем було отримано від стягувача клопотання від 26 липня 2024 року № 26-07/2024 про повідомлення результатів розгляду клопотання стягувача про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити дії, заінтересована особа: Дарницький районний відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задоволено частково.
Визнано дії державних виконавців Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягають у нерозгляді клопотань ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024 та від 26 липня 2024 року № 26-07/2024, - неправомірними.
Зобов'язано Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 квітня 2024 року № 24-04/2024, отримане 01 травня 2024 року за вх. № 8995, про вжиття заходів щодо встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у виконавчому провадженні № 26-07/2024 та надати відповідь стягувачу.
Стягнуто з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
В іншій частині скарги - відмовлено (т. 1, а.с. 26-30).
09 жовтня 2024 року на виконання зазначеної ухвали суду Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення з Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. (т. 1, а.с. 33, 34).
22 жовтня 2024 року стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою, в якій просив, зокрема, розпочати примусове виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 753/15018/24, про що винести відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження (т. 1, а.с. 36-38 зворот). Копією опису вкладення до рекомендованого листа з повідомленням підтверджується, що до заяви додано ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 753/15018/24 (т. 1, а.с. 37 зворот).
З повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31.10.2024 № 76394364/3 (вих. № 27523/3.1-31) вбачається, що виконавчий документ повернуто, оскільки в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 753/15018/24 не зазначено строк пред'явлення рішення до виконання, а також в ній зазначено декілька виконавчих дій і не зазначено, в якій частині необхідно виконати рішення суду.
Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує виконавця вживати передбачених цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З метою забезпечення реалізації покладених Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця обов'язків з примусового виконання судового рішення в розділі VII ЦПК України регламентовано процедуру судового контролю за виконанням судового рішення.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частинами першою і другою статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Стаття 453 ЦПК України передбачає, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Аналіз вищенаведених норм процесуального права вказує на те, що виконавчий лист видається на примусове виконання судового рішення, що набрало законної сили, або яке підлягає негайному виконанню. У випадках, передбачених законом, ухвала суду є виконавчим документом.
Разом з тим, стаття 453 ЦПК України, якою регламентовано виконання ухвали суду, постановленої в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, покладає на державного виконавця, іншу посадову особу органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця прямий обов'язок повідомити заявника і суд про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги на їхні рішення, дії чи бездіяльність.
Таким чином, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та її задоволення державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець зобов'язані повідомити суд і заявника протягом десяти днів з моменту її отримання. Тобто зазначена норма фактично встановлює десятиденний строк з моменту отримання, протягом якого постановлена в порядку судового контролю за виконанням судового рішення ухвала суду має бути виконана.
Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
З викладеного слідує, що ухвала суду є виконавчим документом у випадках, прямо передбачених процесуальним законом.
Наприклад, це ухвали: про забезпечення доказів (ч. 11 ст. 118 ЦПК України); про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом ( ч. 3 ст. 146 ЦПК України); про накладення штрафу ( ч. 5 ст. 148 ЦПК України); про забезпечення позову ( ч. 1 ст. 157 ЦПК України); ухвала суду про затвердження мирової угоди ( ч. 2 ст. 208 ЦПК України). У зазначених нормах безпосередньо вказано, що такі ухвали є виконавчими документами та мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі № 753/15018/24 була постановлена в рамках процедури здійснення судового контролю за виконанням судового рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року у справі № 753/5165/23 про задоволення позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, а отже така ухвала в розумінні ч. 3 ст. 431 ЦПК України не є виконавчим документом.
Виходячи зі змісту статті 453 ЦПК України, зазначена ухвала не вважається виконавчим документом, оскільки ця норма закріплює порядок виконання ухвали, постановленої за результатами оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець правомірно повернув без виконання поданий стягувачем до примусового виконання відповідний виконавчий документ, оскільки він містив помилку, яку у встановленому законом порядку не було виправлено, таким чином, вирішивши питання по суті скарги.
Разом з тим, суд не взяв до уваги, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 у справі № 753/15018/24 була постановлена в рамках процедури здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 753/5165/23, у зв'язку з чим підстави вважати цю ухвалу виконавчим документом - відсутні.
Відповідно для виконання ухвали про визнання оскаржуваних дій чи бездіяльності виконавця неправомірними та зобов'язання усунути порушення, постановленої в порядку ст. 451 ЦПК України, не потрібно відкривати нове виконавче провадження; постановлена за результатами розгляду вищезазначеної скарги ухвала є обов'язковою для державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби та приватного виконавця в силу закону і підлягає виконанню в межах десятиденного строку з моменту її отримання, про що зазначені особи зобов'язані повідомити суд.
Вирішуючи порушені у скарзі ОСОБА_1 питання по суті, суд першої інстанції не врахував вищезазначеного, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на тій підставі, що виконавчий документ містив недоліки, які стягувач міг усунути за процедурою виправлення помилки у виконавчому документі.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що виходячи з аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» , ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року набрала законної сили, тому є виконавчим документом і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років, а саме, з 17 вересня 2024 року і до 17 вересня 2027 року, - є безпідставними, оскільки суперечать вказаним нормам процесуального права, зокрема ст. 453 ЦПК України, якою визначено строк виконання ухвали, постановленої в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно невідповідності оскаржуваної ухвали нормам процесуального права, проте відхиляє доводи апеляційної скарги в частині вимог про визнання дій виконавця неправомірними щодо повернення документа, оскільки стягувач помилково подав ухвалу як самостійний виконавчий документ для відкриття нового виконавчого провадження, що процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що підстави відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа не відповідають нормам процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення :
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковський Тарас Олександрович, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання та зобов'язання прийняти виконавчий документ до виконання, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23 березня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Ратнікова В.М.