Справа 761/5818/24 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4375/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: ст. 303 КПК України
06 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 на бездіяльність слідчого ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у нерозгляді клопотання в рамках кримінального провадження № 620 231 001 200 004 72.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що при вивченні матеріалів скарги не було виявлено належних доказів на підтвердження того, що скаржники дійсно звертались зі згаданим клопотанням до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві. При цьому, як вбачається з копії клопотання № ГОП-21/2 від 05.02.2024, таке клопотання подане до Державного бюро розслідувань, тобто до іншого органу досудового розслідування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 подали апеляційну скаргу в якій просять ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2024 скасувати, повернути справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вважають ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою з огляду на наступне.
Першочергово звертають увагу на те, що скарга в порядку ст. 303 КПК України подана ними 12.02.2024, однак розглянута слідчим суддею лише 03.06.2024.
Далі вказують, що у заявах-клопотаннях вимагали:
- здійснити уточнення до витягу з ЄРДР (до кримінального провадження № 620 231 001 200 004 72 у відповідності до зазначених недоліків по реєстрації злочину (підробці витягу) і у повній відповідності до змісту їх клопотань і надати подання вповноваженому прокурору для визначення законної компетенції слідства за структурою ГСУ СБУ, а не з явним і очевидним конфліктом інтересів з запланованими заздалегідь намірами на закриття не проведеного слідства. Тим паче, що існує зобов'язальна ухвала суду від 05.04.24 по справі № 761/8344/24 розслідувати силами ГСУ СБУ в порядку ст. 303 КПК України, внести відомості та розпочати досудове розслідування. Та хоч розслідує ДБР;
- видати пам'ятки про права та обов'язки потерпілих всім потерпілим: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , що зобов'язаний був здійснити слідчий у порядку п. 2 ч. 2 ст. 55 КПК України, а також надати можливість будь-кому з них ознайомитись з матеріалами саботуємого кримінального провадження без запланованих будь-яких слідчих дій і заходів, з намірами закриття цього провадження зовсім без слідства.
Також просили надати письмові відповіді на наступні запитання:
1) які були зроблені дії, щоб передати справу до ГСУ СБУ , бо існує явний конфлікт інтересів слідчих;
2) який Закон дозволяє слідчим не надавати письмові відповіді на запити потерпілої ОСОБА_11 і відмовчуватися, не надати права і створювати перешкоди ОСОБА_6 , потерпілій по справі, ознайомлюватись з матеріалами саботуємого з конфліктами інтересів цього кримінального провадження;
3) на яких підставах не надають пам'ятки потерпілим в порядку дотримання ч. 2 і ч. 3 ст. 55 КПК України, коли всі заявлені злочини вчинені щодо їх родини? Чому не виконуються слідчими Ухвали суду в порядку ст.ст. 534, 535 КПК України і ст. 129-1 Конституції України, і чи не лякає відповідальність за це по ч. 3 ст.382 КК України?
4) крім того, вважають, що витяг є кримінальною підробкою (ст. 366 КК України).
Наголошують, що скаргою по справі № 761/5818/24, вони співпотерпілі просили суд, щоб у кримінальному провадженні № 620 231 001 200 004 72 зробити уточнення до витягу і видати їм - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 пам'ятки потерпілим, однак слідчий суддя допустив технічну помилку при винесенні рішення, що підлягає скасуванню.
Перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2024, слід дійти висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою, за наступним.
Як установлено ч. 3 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно норми ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, що знайшло своє відтворення і в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, з послідуючими змінами.
У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Основного Закону України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України).
Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Також, як ухвалено цим Рішенням, в аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному.
Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Процесуальним законом, який конкретизує положення Конституції України, у даному провадженні виступає Кримінальний процесуальний кодекс України.
Завданнями кримінального провадження, як висвітлено в ч. 1 ст. 2 КПК України, - є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, у тому числі, суду в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано §2 Глави 26 КПК України.
Так, ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України визначено вичерпний перелік, що не підлягає розширеному тлумаченню, ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, це ухвали слідчого судді про:
- відмову у наданні дозволу на затримання;
- застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
- продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
- застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
- продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
- застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу;
- поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
- продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;
- направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
- арешт майна або відмову у ньому;
- тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;
- відсторонення від посади або відмову у ньому;
- продовження відсторонення від посади;
- відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування;
- закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу;
- про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Водночас, ч. 3 ст. 309 КПК України встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , вони просять скасувати ухвалу слідчого судді, постановлену за результатами розгляду їх скарги на бездіяльність слідчого ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у нерозгляді клопотання в рамках кримінального провадження № 620 231 001 200 004 72.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, про що зазначено й в ухвалі слідчого судді.
Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, за приписами ч. 4 ст. 399 КПК України, у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.06.2024 слід відмовити, а апеляційну скаргу - надіслати особам, які її подали, як на це вказують положення ч. 5 ст. 399 КПК України.
Керуючись ст. 399 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 на бездіяльність слідчого ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у нерозгляді клопотання в рамках кримінального провадження № 620 231 001 200 004 72.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особам, які їі подали.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4