Справа: 376/650/21 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/4646/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 422-1 КПК України
13 серпня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням комунікаційної платформи "ВКЗ" із захисником ОСОБА_6 , його апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2024 року в об'єднаному кримінальному провадженні № 120 201 102 600 003 92 від 30 жовтня 2020 року та № 120 211 100 000 002 58 від 16 березня 2021 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 п.п. 3, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 209 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 , -
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2024 на задоволення клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, стосовно ОСОБА_7 , строком на 60 діб, тобто до 25.08.2024 включно, без визначення розміру застави.
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , врахувавши при цьому тяжкість кримінальних правопорушень та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали, і досі продовжують існувати та дані про стан здоров'я обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час, щоб останній мав змогу обстежуватись в спеціалізованих лікарських установах та отримувати ефективне лікування.
Захисник вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ігноруванням практики ЄСПЛ.
Першочергово захисник звертає увагу на те, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 подано з порушенням строку, визначеного КПК України.
Також, вказане клопотання не було вручено стороні захисту у строк визначений ч. 2 ст. 184 КПК України, не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, фактично захисник отримав перед засіданням, а обвинувачений - під час судового засідання.
Також, захисник вважає, що у провадженні відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України та не доведено, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти заявленим у клопотанні ризикам.
Так, щодо ризику переховування від суду, то захисник звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_7 має ряд тяжких захворювань, у тому числі онкологічне, а тому враховуючи результати медичних обстежень та висновки лікарів про стан здоров'я обвинуваченого, вказаний ризик повністю нівелюються, оскільки переховуючись неможливо отримати медичну допомогу відповідну стану здоров'я ОСОБА_7 , а не отримання такої допомоги ОСОБА_7 рівноцінно повільному та болісному самогубству.
У свою чергу домашній арешт та електронний засіб контролю, зможе забезпечити ефективний контроль місцезнаходження ОСОБА_7 .
Захисник наголошує, що ОСОБА_7 , звернувся за медичною допомогою оскільки його самопочуття стало різко погіршуватися - з'явився виражений біль в здухвинних ділянках, біль в епігастрії, нудота, пронос декілька раз на день, загальна слабкість, що зафіксовано у медичних документах. Такі симптоми притаманні діагнозу ОСОБА_7 та не суперечать висновку лікаря онколога. Стан здоров'я ОСОБА_7 погіршується кожен день, що фізично унеможливлює на когось впливати, єдине що наразі бажає його підзахисний ОСОБА_7 це зберегти своє здоров'я та життя, а не вчиняти надумані прокурором можливі незаконні дії.
Зазначає захисник і про те, що сама по собі тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , не може бути безумовною підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Також, захисник звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_7 понад три роки перебуває під вартою, і подальше тримання під вартою обвинуваченого свідчитиме про недотримання конституційних гарантій захисту його прав і свобод людини громадянина, принципів справедливості, рівності та домірності (пропорційності).
Крім того, захисник просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, має тяжке захворювання, потребує лікування, яке ним не може в необхідній мірі бути отримане в умовах позбавлення волі, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей та літню матір, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Зважаючи на викладене, загалом на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 захисник просить застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 , через ДУ "Київський слідчий ізолятор", про час та місце розгляду провадження повідомлений у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, встановити відеоконференцзв'язок з обвинуваченим у день розгляду апеляційного провадження не виявилось можливим, оскільки працівники установи повідомили, що він перебуває у лікарні.
Проти розгляду провадження за відсутності обвинуваченого не заперечував захисник ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває об'єднане кримінальне провадження № 120 201 102 600 003 92 від 30.10.2020 та № 120 211 100 000 002 58 від 16.03.2021 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 п.п. 3, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 209 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про продовження, у тому числі обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжких злочинів, відповідальність, зокрема за п.п. 3, 6 ч. 2 ст. 115 КК України передбачена у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті, існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - ймовірного переховування від суду, можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Щодо ризику впливу на свідків та потерпілих, то слід зазначити, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом.
Посилання сторони захисту на дані, які характеризують особу обвинуваченого, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та не виключає можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у тому числі у виді домашнього арешту, як просить захисник в апеляційній скарзі, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Даних, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою, навіть з урахуванням стану здоров'я обвинуваченого, матеріали судового провадження не містять.
Відповідно до п. 110 Рішення Європейського суду з прав людини "Кудла проти Польщі", тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави зважаючи, зокрема, на положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки він обвинувачується у тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції докладно наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення як вже вищезазначено, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано до суду та вручено стороні захисту з порушенням строку, визначеного КПК України є слушними, однак ці доводи сторони захисту не є визначеною законом підставою для скасування ухвали суду та не свідчать про відсутність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2024 року, в частині якою на задоволення клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , строком на 60 діб, тобто до 25 серпня 2024 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4