ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/41219.01.11
За позовом Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
До Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»
Про стягнення 21161,72грн.
Суддя Палій В.В.
Представники:
Від позивача Золюк М.С. -предст. (дов. від 30.08.2010р.)
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО-Україна»про стягнення з відповідача 21 161,72грн. в порядку регресу, а також витрати по сплаті державного мита -211,62грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236,00грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/412, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.12.2010р.
У судовому засіданні 22.12.2010р. представник позивача подав витребувані судом документи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, однак, 22.12.2010р. судом отримано від відповідача телеграму, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з знаходженням представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Клопотання відповідача, викладене у телеграмі, судом задоволено. .
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, та задоволенням клопотання відповідача, з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 22.12.2010р. відкладено.
У судовому засіданні 19.01.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав, про дачі та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -
19.08.2009р. на 57 км. автодороги м.Одеса -м. Б.-Дністровський -м.Монаши сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Toyota Corola, номер НОМЕР_1, 2005р. випуску, яким керував ОСОБА_1 (власник автомобіля) та автомобіля марки ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля) та автомобіля Опель, номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3, що підтверджується довідкою Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУ МВС України в Одеській області
ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області №3-4206 від 20.08.2009р.
У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, що належить ОСОБА_2
Відповідно до Висновку №09-08 експертного автотоварознавчого дослідження від 31.08.2009р., вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2, на дату дослідження 31.08.2009р. складає 24888,38грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2 з урахуванням зносу складає 19 018,45грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі Договору страхування №РК036/001/107669 наземних транспортних засобів, з терміном дії з 20.03.2009р. по 19.03.2010р. Страхувальником виступає ОСОБА_2, вигодонабувач -ВАТ «Райфайзен Банк Аваль».
На підставі Страхового акту №231 від 07.12.2009р. АТ «Українська пожежно-страхова компанія», виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, сплатило вигодо набувачу за договором страхування №РК036/001/107669 -ВАТ «Райффайзен Банк аваль»суму страхового відшкодування в розмірі 20601,72грн., що підтверджується платіжним дорученням №2010 від 10.12.2009р.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20601,72грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 20601,72грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Також, АТ «Українська пожежно-страхова компанія»понесені витрати по оплаті за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 550,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1139 від 11.09.2009р.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП власником автомобіля Toyota Corola, номер НОМЕР_1, 2005р. випуску, яким керував ОСОБА_1
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Оскільки винною особою у ДТП є ОСОБА_1, який керував автомобілем Toyota Corola, номер НОМЕР_1, відтак, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Полісу № ВС/0729686 відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіля Toyota Corolа, номер НОМЕР_1, -і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Згідно п.2 вказаного Полісу, франшиза складає 550,00грн., згідно п. 4 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована є ОСОБА_1 Строк дії договору (Полісу № ВС/0729686 -з 28.10.2008р. по 27.10.2009р.
При цьому, суд зазначає, що на вимогу суду позивачем не надано оригіналу Полісу №ВС/07296868 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1, в підтвердження того, що відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, оскільки ксерокопія наданого позивачем Полісу №ВС/07296868 не є належним доказом.
Для врегулювання даного спору в досудовому порядку позивач надіслав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування у сумі 20 641,72грн.. Проте, відповідач шкоду не відшкодував.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2, підтверджений Висновком №09-08 експертного автотоварознавчого дослідження, завданого власнику транспортного засобу від 31.08.2009р.
Як вбачається із матеріалів справи, потерпілою особою є власник автомобіля ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2 -ОСОБА_2, який за отриманням страхового відшкодування та для відшкодування збитків до відповідача не звертався, оскільки застрахував свій автомобіль у АТ «Українська пожежно-страхова компанія»згідно Договору страхування №РК36/001/107669 наземних транспортних засобів і вигодо набувач отримав страхове відшкодування від АТ «Українська пожежно-страхова компанія»у розмірі заподіяної страхувальнику матеріальної шкоди.
П. 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Позивач не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та не являється особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини.
Чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 01.06.2005р. по справі №34/592, у постанові від 14.02.2006р. по справі №26/507, у постанові від 15.01.2008р. по справі №22/355)..
При цьому, суд зазначає, що у ст. 38 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено випадки регресних позовів страховика та Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).
Як вбачається із заявленого позову, позивач є страховиком, тобто, страховою організацією, яка має право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до вимог, визначених законодавством. Відповідно до ст. 39 Закону, участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Проте, пред'являючи позов до відповідача, позивач, як страховик, діє від власного імені, а не представляє інтереси МТСБУ. Законом чітко передбачено, що регресний позов до страховика забезпеченого транспортного засобу, який заподіяв шкоду, має право подати виключно МТСБУ.
П. 38.1 ст. 38 Закону встановлено виключний перелік тих осіб, до яких має право подати регресний позов страховик, при цьому, право регресу одного страховика до іншого страховика умовами даного Закону не передбачено.
Відповідно до ст. 37 вказаного Закону визначається порядок виплати страхового відшкодування.
Так, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
При вирішенні питання про виплату страхового відшкодування у зв'язку із заподіяною особі шкодою страховик має право письмово вимагати від відповідного закладу охорони здоров'я відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, використовувати висновки судово-медичної експертизи, а також за необхідності отримати додаткову інформацію, направити потерпілого на медичне обстеження, відшкодовуючи всі пов'язані з цим витрати. Відомості, отримані страховиком про діагноз, лікування та прогноз захворювання потерпілого, є конфіденційними.
Страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Дана стаття Закону визначає саме порядок виплати страхового відшкодування, а не врегульовує підстави та порядок звернення із позовом в порядку регресу. Як встановлено судом, потерпіла особа -ОСОБА_2, за отриманням страхового відшкодування та для відшкодування збитків до відповідача не звертався, оскільки нею застраховано автомобіль у АТ «Українська пожежно-страхова компанія»згідно Договору страхування №РК36/001/107669 наземних транспортних засобів і отримано вигодонабувачем страхове відшкодування від АТ «Українська пожежно-страхова компанія»у розмірі заподіяної матеріальної шкоди, відповідно, потерпіла особа не погоджувала з відповідачем ту організацію, якій необхідно здійснити виплату страхового відшкодування замість неї. Оскільки предметом спору є стягнення суми здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу, а не безпосередньо виплата страхового відшкодування, підстави для застосування до спірних правовідносин статті 37 Закону, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, які пред'явлені позивачем до відповідача.
У той же час, позивач не позбавлений права звернутись із позовом про відшкодування матеріальної шкоди в регресному порядку до власника автомобіля Toyota Corolа, номер НОМЕР_1, який є особою, яка відповідальна за заподіяння шкоди автомобілю ГАЗ 330202-414 СПГ, номер НОМЕР_2.
Крім того, вимогу позивача про відшкодування відповідачем вартості автотоварознавчого дослідження автомобіля у розмірі 550,00грн. суд вважає необґрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню, враховуючи положення п.22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, та констатує, що вказана сума не відшкодовуються у порядку регресу, оскільки не є оціненою шкодою, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди (така ж позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від у справі).
Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.
Суддя В.В. Палій