23 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/2860/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту перевірки та постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним акт перевірки характеристик продукції № 018/45.2/25/РН від 28.11.2025 та скасувати його;
- визнати протиправною постанову №СВ007/45.2/26/ПС від 24.02.2026 та скасувати її.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суд прийшов до наступного висновку.
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Так, судом встановлено, що позивачем поряд з постановою № СВ007/45.2/26/ПС від 24.02.2026 оскаржується також акт перевірки характеристик продукції № 018/45.2/25/РН від 28.11.2025.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
У свою чергу акт перевірки характеристик продукції, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер.
Зафіксовані в такому акті обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.
За своєю правовою природою акт перевірки характеристик продукції є службовим документом, який фіксує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про обставини, встановлені під час такої перевірки.
Водночас обов'язковою ознакою рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
За таких обставин, безпосередньо акт перевірки характеристик продукції не впливає на права та законні інтереси позивача, а відповідно не підлягає судовому оскарженню.
Суд зазначає, що у разі якщо позивач не згоден з висновками проведеної перевірки, то відповідно має оскаржити саме рішення, яким відповідні висновки проведеної перевірки були реалізовані.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо неналежного обрання позивачем способу захисту своїх прав, оскільки акт перевірки характеристик продукції у розглядуваному випадку не має статусу «рішення» у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним акту перевірки характеристик продукції № 018/45.2/25/РН від 28.11.2025 та його скасування не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За приписами пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У частині шостій статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, та тих, що взагалі не підлягають судовому розгляду.
Керуючись статтями 5, 170, 273 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У відкритті провадження в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування акту перевірки та постанови - відмовити в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки характеристик продукції № 018/45.2/25/РН від 28.11.2025.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.03.2026.
Суддя Наталія БАРГАМІНА