ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/38020.01.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Квазар»
До Приватного підприємства «Фірма «АІВ»
Про стягнення 18 792,15 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Миронюк В.П. -по дов. № 43/А від 24.02.2010
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Квазар»про стягнення з Приватного підприємства «Фірма «АІВ»13 553,18 грн. основного боргу, 1 809,40 грн. пені, 2 687,90 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 741,67 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 317/Д оренди нежитлового приміщення та надання послуг від 31.07.2008.
Відповідач в судове засідання 20.01.2011 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.12.2010 та ухвалі від 13.01.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві, а саме за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.01.2011 : м. Київ, вул. Волинська, 42 та за адресою об'єкта оренди 6 м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 20.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
31.07.2008 між Публічним акціонерним товариством «Квазар»(орендодавець) та Приватним підприємством «Фірма «АІВ»(орендар) було укладено договір № 317/Д оренди нежитлового приміщення та надання послуг (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар отримав у строкове платне користування приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3 (далі -об'єкт оренди).
Згідно п. 1.4. договору загальна площа об'єкту оренди становить 173,6 кв. м.
Відповідно до п. 1.6. договору об'єкт оренди передається орендареві з метою здійснення господарської діяльності, а саме для використання офісного та складського приміщення для оптової торгівлі будівельними матеріалами та будівельним обладнанням.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, комунальних послуг та експлуатаційних витрат, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 553,18 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 1 809,40 грн., інфляційні збитки в розмірі 2 687,90 грн. та 3% річних в сумі 741,67 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Згідно п. 2.1. договору приймання-передачі об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі (додаток № 1-А до договору), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною договору.
Об'єкт оренди вважається переданим (повернутим) в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди (п. 2.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди (приміщення в будівлі № 21 площею 23,6 кв. м., в будівлі складу № 14 площею 150 кв. м.) згідно акту прийому-передачі від 31.07.2008.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
З п. 9.1 договору вбачається, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.07.2009.
01.10.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду № 467/511, відповідно до якої з 01.10.2008 орендар відмовився від орендного використання частини навісу до складу № 14 площею 120 кв. м., в зв'язку з чим зазначене приміщення було повернуто відповідачем позивачу за актом приймання-передачі, який є додатком до даної угоди.
Згідно п. 2 додаткової угоди № 467/511 від 01.10.2008 орендна плата встановлена у розмірі 1 580 грн., що разом з ПДВ -316 грн. становить 1 896 грн.
Умовами пункту 5.2. договору визначено плату за комунальні, інші послуги та експлуатаційні витрати, облік, кількість, розмір та порядок розрахунків, а саме
5.2.1. орендар повинен відшкодувати орендодавцю витрати за спожиті комунальні послуги (споживання електроенергії, опалення, споживання води, приймання стічних вод тощо), інші послуги (телекомунікаційні послуги, технологічні гази, вентиляція і т.і.), якими він користується на об'єкті оренди (надалі - плата за комунальні, інші послуги) та експлуатаційні витрати (перепускний та внутрішньо-об'єктний режим, обслуговування ліфтів, вивіз побутового сміття, прибирання, проведення дератизації і дезинфекції приміщень орендаря тощо) (надалі - плата за експлуатаційні витрати).
5.2.2. кількість спожитих енергоносіїв в місяць визначається згідно показників приладів обліку. В разі відсутності на об'єкті оренди приладів обліку або відсутності технічної можливості їх встановлення, кількість спожитих енергоносіїв визначається розрахунково.
5.2.3. розміри та склад щомісячної плати за надання комунальних, інших послуг та технічне обслуговування мереж, перелік та обсяги споживання комунальних, інших послуг, визначається згідно додатків № 2А та № 2Б доданого договору відповідно.
5.2.4. розмір витрат по перепускному режиму, внутрішньо-об'єктовому режиму, тощо визначається сумарною кількістю зазначених витрат, згідно розцінок, узгоджених з орендарем (додаток № 4Б до договору).
5.2.5. розмір витрат за вивіз сміття орендаря, здійснюється останнім у відповідності до калькуляції (додаток № 5 до договору), узгодженого з обох сторін, який є невід'ємною частиною даного договору. При використанні об'єкту оренди під влаштування офісу, орендар здійснює оплату послуг щомісяця у розмірі 4,50 грн. з ПДВ на кожного співробітника, виходячи з загальної суми витрат на вивіз сміття по ВАТ «Квазар»та кількості працюючих на підприємствах, розташованих на території ВАТ «Квазар». Розмір витрат за проведення дератизації приміщень орендаря, визначається згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003, і станом на 01.01.2007 становить 0,36 грн. з ПДВ за кв. м. у рік.
Пунктом 5.3. договору визначено, що оплата за оренду здійснюється орендарем до 15 числа звітного місяця. Оплата за комунальні, інші послуги та експлуатаційні витрати здійснюється орендарем щомісячно на підставі акту виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
В матеріалах справи наявні наступні акти виконаних робіт та наданих послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін:
№ 270/1008 від 31.10.2008 про надання послуг вартістю 2 791,71 грн. разом з ПДВ;
№ 270/1108 від 28.11.2008 про надання послуг вартістю 2 647,46 грн. разом з ПДВ;
№ 270/1208 від 31.12.2008 про надання послуг вартістю 2 608,10 грн. разом з ПДВ;
№ 270/0109 від 16.01.2009 про надання послуг вартістю 2 712,66 грн. разом з ПДВ;
№ 270/0209 від 27.02.2009 про надання послуг в розмірі 2 774,92 грн. разом з ПДВ;
№ 270/0309 від 31.03.2009 про надання послуг вартістю 3 053,36 грн. разом з ПДВ;
№ 270/0509 від 29.05.2009 про надання послуг вартістю 1 502,02 грн. разом з ПДВ.
Всього за даними актами відповідачу надано послуги загальною вартістю 18 090,24 грн.
Пунктом 4.2.24. договору відповідач зобов'язався сплачувати своєчасно і в повному обсязі орендну плату та інші платежі згідно договору та відшкодовувати вартість спожитих комунальних, інших послуг на умовах і в строки, встановлені у даному договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення комунальних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 1 435,29 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 553,18 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди, комунальних послуг та експлуатаційних витрат не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.2.13. договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендної плати та відшкодування вартості спожитих комунальних, інших послуг та експлуатаційних витрат, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Враховуючи, що в силу умов пункту 5.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 15 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2.13. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду на визначені позивачем суми боргу та періоди становить 1 729,27 грн.
На суму боргу за жовтень 2008 року в розмірі 2 791,72 грн. за період з 16.11.2008 по 04.03.2009
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2791.7216.11.2008 - 15.02.20099212.0000 %0.066 %168.42
2791.7216.02.2009 - 04.03.20091712.0000 %0.066 %31.21
Отже, пеня на суму боргу за жовтень 2008 року становить 199,63 грн.
На суму боргу за листопад 2008 року в розмірі 2 263,21 грн. за період з 16.12.2008 по 14.06.2009
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2263.2116.12.2008 - 15.02.20096212.0000 %0.066 %92.01
2263.2116.02.2009 - 04.06.200910912.0000 %0.066 %162.21
Отже, пеня на суму боргу за листопад 2008 року становить 254,22 грн.
На суму боргу за грудень 2008 року в розмірі 2 608,10 грн. за період з 16.01.2009 по 15.07.2009
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2608.1016.01.2009 - 15.02.20093112.0000 %0.066 %53.16
2608.1016.02.2009 - 14.06.200911912.0000 %0.066 %204.07
2608.1015.06.2009 - 15.07.20093111.0000 %0.060 %48.73
Отже, пеня на суму боргу за грудень 2008 року становить 305.97 грн.
На суму боргу за січень 2009 року в розмірі 2 712,66 грн. за період з 16.02.2009 по 15.08.2009
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2712.6616.02.2009 - 14.06.200911912.0000 %0.066 %212.26
2712.6615.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %94.83
2712.6612.08.2009 - 15.08.2009410.2500 %0.056 %6.09
Отже, пеня на суму боргу за січень 2009 року складає 313.18 грн.
На суму боргу за лютий 2009 року в розмірі 2 774,92 грн. За період з 16.03.2009 по 15.09.2009
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2774.9216.03.2009 - 14.06.20099112.0000 %0.066 %166.04
2774.9215.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %97.01
2774.9212.08.2009 - 15.09.20093510.2500 %0.056 %54.55
Отже, пеня на суму боргу за лютий 2009 року становить 317.60 грн.
На суму боргу за березень 2009 року в розмірі 3 053,36 грн. за період з 16.04.2009 по 15.10.2009
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
3053.3616.04.2009 - 14.06.20096012.0000 %0.066 %120.46
3053.3615.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %106.74
3053.3612.08.2009 - 15.10.20096510.2500 %0.056 %111.47
Отже, пеня на суму боргу за березень 2009 року складає 338.67 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 729,27 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В частині нарахування розміру пені в сумі 80,13 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем застосовано облікову ставку НБУ в розмірі 12%, тоді як вбачається з постанов Правління Національного банку України установлено наступні облікові ставки : з 30.04.2008 -12% (постанова НБУ від 21.04.2008 № 107), з 15.06.2009 -11% (постанова НБУ від 12.06.2009 № 343), з 12.08.2009 до 08.06.2010 -10,25% (постанови НБУ від 10.08.2009 № 468, від 07.06.2010 № 259).
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 2 687,90 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 741,67 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 687,90 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 741,67 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Квазар» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «АІВ»(м. Київ, вул. Волинська, 42, код ЄДРПОУ 30785636) на користь Публічного акціонерного товариства «Квазар»(м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 14314038) 13 553 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 18 коп. основного боргу, 1 729 (одну тисячу сімсот двадцять дев'ять) грн. 27 коп. пені, 2 687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 90 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 741 (сімсот сорок одну) грн. 67 коп., 187 (сто вісімдесят сім) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
СуддяСівакова В.В.
Рішення підписано 21.01.2011