23 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1753/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1753/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
18.02.2026 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті індексації (підвищення) його пенсії за вислугу років без обмеження у межах максимального розміру пенсії, враховуючи 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.03.2025, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році";
- зобов'язати ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 враховуючи 90% грошового забезпечення з урахуванням індексації, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивує посиланням на обставини порушення свого права на належний рівень пенсійного забезпечення внаслідок протиправних дій відповідача внаслідок обмеження з 01.03.2025 розміру пенсії максимальним розміром.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити. З посиланням на статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказує, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на пенсійному обліку у відповідача, де отримує пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виходячи з 90% сум грошового забезпечення.
З 01.03.2025 відповідач на виконання приписів постанови Уряду від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" провів індексацію пенсії позивача, внаслідок чого сума індексації склала 1500,00 грн, а загальний розмір нарахованої позивачу з 01.03.2025 пенсії з урахуванням індексації, доплат та підвищень склав 34 976,54 грн, з урахуванням максимального розміру - 33 476,54 грн.
На звернення позивача щодо проведення індексації пенсії з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром відповідач листом від 03.02.2026 повідомив, що з 01.03.2025 позивачу проведено перерахунок з урахуванням Постанови №209, пенсія становить 34 976,54 грн, але до виплати обмежується розміром, визначеним статтею 43 Закону №2262-ХІІ, в межах суми 33 476,54 грн.
Вважаючи протиправними дії ГУПФ щодо виплати пенсії із застосуванням величини максимального розміру з 01.03.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому також просить здійснити перерахунок виходячи з 90% сум грошового забезпечення.
Аналізуючи обставини правомірності обмеження пенсії з 01.03.2025, суд виходить з наступного.
Обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду зазначено, що положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Тож з урахуванням висновків, сформульованих у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, суд у контексті спірних правовідносин формулює висновок про те, що з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром (10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб), є нечинною, а тому не підлягала застосуванню відповідачем.
У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом пенсійного фонду максимального розміру пенсії особи, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали би бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача після перерахунку з 01.03.2025, однак цього зроблено не було.
Стосовно наявності у постанові Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 положення про підвищення пенсій "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом", суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У спірних відносинах згадане положення постанови №209 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
До того ж закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ суд визнає протиправними, оскільки такі вчинені всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Зважаючи на факт визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, суд зазначає, що пенсійний орган, обмежуючи позивачу виплату пенсії максимальним розміром, діяв всупереч чинному нормативно-правовому регулюванню.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025, а також зобов'язати ГУПФ здійснити виплату пенсії позивача з 01.03.2025 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, за вирахуванням фактично виплачених позивачу сум пенсії.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову у спосіб, визначений судом.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону як особа з інвалідністю 2 групи, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/1753/26 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо обмеження з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 величиною максимального її розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, виходячи з 90% сум грошового забезпечення, за вирахуванням фактично виплачених позивачу сум пенсії.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя 34, м. Полтава, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун