ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 3/37620.01.11
За позовом Національного банку України
До Міністерства фінансів України
Про стягнення 190 977,00 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Дягілєв А.Б. -по дов. № 18-208/223-841 від 18.01.2011
Сюйва І.Є. -по дов. № 18-208/3878-17112 від 14.09.2009
Від відповідача Самойленко А.В. -по дов. № 28030-09/9 від 10.09.2010
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.01.2011 було оголошено перерву до 20.01.2011.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національного банку України про стягнення з Міністерства фінансів України 146 232,45 грн. основного боргу, 27 241,92 грн. пені, 12 981,60 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 4 521,03 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 28000-04/43 від 02.04.2007 (далі - договір) про виконання функцій з технічного обслуговування та нагляду за функціонуванням кредитної лінії та позики на інституційний розвиток (ПІР).
Відповідачем в судовому засіданні 11.01.2011 подано письмовий відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідно до положень розділу 4 договору встановлено, що за здійснення технічного обслуговування та нагляду за функціонуванням Кредитної лінії та Позики Мінфін сплачує НБУ винагороду в розмірі 0,75% від вибраної та неповерненої Уповноваженими банками суми Субкредиту. НБУ здійснює розрахунок винагороди на відповідну дату сплати відсотків Уповноваженими банками на основі фактичної кількості днів, що минули з дати надання Уповноваженому банку відповідного Субкредиту або його частини, або від попередньої Дати сплати відсотків Уповноваженими банками, з розрахунку року в 360 днів, включаючи перший день, але не включаючи останній день у відповідному періоді нарахування відсотків. Мінфін перераховує суму винагороди НБУ до 30 травня і до 30 листопада кожного року дії договору. У зв'язку із закриттям спільного зі Світовим банком Проекту «Розширення доступу до ринків фінансових послуг»постала необхідність припинити договірні відносини між Мінфіном та НБУ за договором. Листом від 08.05.2009 № 31-25050-06/10/12919 Мінфін запропонував НБУ провести розрахунки за період з 05.11.2008 по 05.05.2009 та припинити договір. НБУ листом від 20.05.2009 № 46-05-001/682-9860 повідомив Мінфін, що відповідно до підпункту 3.1.18 договору у разі припинення його дії НБУ зобов'язаний протягом 2 місяців передати Мінфіну або його правонаступнику за договором усі первинні та інші документи, пов'язані з обслуговування та нагляду за функціонуванням Кредитної лінії та Позики та запропонував підготувати додаткову угоду про дострокове припинення договору. Отже, відповідач вважає, що НБУ визнав, що 05.05.2009 є фактичною датою припинення договору. Листом від 17.06.2009 № 31-25050-06-10/16182 Мінфін направив на адресу НБУ, у відповідності до пункту 6.4 договору, проект додаткової угоди 1 щодо дострокового припинення договору. Крім того, листом від 30.06.2009 № 31-25050-07-10/17488 Мінфін, враховуючи підпункт 3.1.18 Договору та те, що фактичною датою припинення договору є 05.05.2009, повідомив НБУ, що Міністерство має можливість самостійно з 01.07.2009 здійснювати перевірку поточної відповідності уповноважених банків критеріям прийнятності, а також наявність та стан предмету забезпечення, наданого уповноваженим банкам згідно з договорами, укладених в рамках Проекту. Станом на 01.07.2009 жодних первинних та інших документів, пов'язаних з обслуговування та нагляду за функціонуванням Кредитної лінії та Позики від НБУ на адресу Мінфіну та підписаної додаткової угоди щодо припинення договору не надходило. Лише листом від 13.07.2009 № 46-05-001/934-13205 НБУ повідомив Мінфін про відмову в підписанні додаткової угоди в редакції запропонованої Міністерством. Зазначене вище свідчить, що НБУ навмисно, без поважних причин, в односторонньому порядку змінив фактичну дату припинення договору. Крім того, слід зазначити, що оплата послуг НБУ здійснювалась із загального фонду бюджету (бюджетна програма 3501610 «Заходи щодо розвитку фінансового сектора та управління Проектом »), а тому зазначені правовідносини необхідно класифікувати як бюджетні. У зв'язку з чим, посилання позивача на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, вважає необґрунтованим виходячи з такого. Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, цим кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Відповідно до частини другої ст. 1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладене, просить в позові відмовити повністю.
Позивачем в судовому засіданні 20.01.2011 подано письмові заперечення на відзив в яких зазначає наступне. Відповідач наводить аргумент про те, що позивач фактично визнав датою припинення дії договору 05.05.2009. Крім того, відповідач стверджує, що позивач припинив виконання функцій з технічного обслуговування Кредитної лінії та ПІР, починаючи з 05.05.2009. позивач вважає, що вказані доводи відповідача не відповідають дійсності. Враховуючи важливість постійного нагляду за фінансовим станом Уповноважених банків в умовах фінансової кризи, виконання ними не фінансових зобов'язань (дотримання критеріїв прийнятності) та контролю за своєчасним виконанням зобов'язань перед відповідачем щодо сплати відсотків, комісій, інших належних до сплати платежів, позивач у листі від 20.05.2009 № 46-05-001/682-9860 повідомив відповідача про те, що «до моменту укладення вищевказаної додаткової угоди [про припинення дії договору] чи до визначеної нею іншої дати припинення дії договору, ... продовжуватиме здійснювати технічне обслуговування та нагляд за функціонуванням Кредитної лінії у повній відповідності з умовами договору». Протягом травня-червня 2009 року позивач належним чином виконував взяти на себе зобов'язання за договором. Лише 26.06.2009 відповідач (лист № 31-25050-07-16/17412) повідомив Уповноважені банки та позивача, про необхідність подання Уповноваженими банками документів та звітності згідно кредитних договорів та звітність про стан предмету застави безпосередньо до відповідача. Листом від 30.06.2009 № 31-25050-07-10/17488 відповідач фактично визнав виконання позивачем функцій з технічного обслуговування та нагляду за функціонуванням Кредитної лінії та ПІР до моменту надсилання цього листа та повідомив позивача про самостійне здійснення перевірки поточної відповідності Уповноважених банків критеріям прийнятності, а також перевірки стану та наявності предмету застави, починаючи з 01.07.2009. Враховуючи отримання двох вищевказаних листів, позивач з 01.07.2009 був позбавлений можливості виконувати функцій згідно договором, оскільки всі документи та звітність спрямовувались Уповноваженими банками безпосередньо відповідачу. Також позивач погодився вважати 01.07.2009 датою припинення виконання позивачем функцій з технічного обслуговування та нагляду за Кредитною лінією в рамках договору, про що було зазначено у проекті додаткового договору № 1, підписаного з боку позивача та надісланого для підписання відповідачу (лист від 13.07.2009 № 46-05-001/934-13205). Стосовно твердження відповідача, що станом на 01.07.2009 жодних первинних та інших документів, пов'язаних з обслуговуванням та наглядом за функціонуванням Кредитної лінії та ПІР від позивача на адресу відповідача не надходило, позивач вважає за необхідне відзначити наступне. Пунктом 3.1.18 договору передбачене зобов'язання позивача передати відповідачу усі первинні та інші документи (листи, звіти, документи Бенефіціарів тощо), пов'язані з обслуговуванням, наглядом та функціонуванням Кредитної лінії та ПІР у двомісячний строк лише після припинення дії цього договору. Оскільки сторони станом на 01.07.2009 не досягли згоди щодо припинення дії договору у спосіб, передбачений пунктом 6.4 договору, зобов'язання щодо передачі первинних та інших документів у позивача у вказаний термін не виникло. Стосовно доводів відповідача про відмову позивача підписати додаткову угоду в редакції запропонованій відповідачем, позивач вважає за необхідно звернути увагу суду на таке: отриманий позивачем проект додаткової угоди № 1 про дострокове припинення договору (додаток до листа від 17.06.2009 № 31-25050-06-10/16182) був оформлений в спосіб, що не дозволяв укладення додаткової угоди у відповідності до статті 181 Господарського кодексу України, а саме: не був підписаний повноважним представником відповідача та скріплений печаткою відповідача. Пункт 1 проекту додаткової угоди № 1 про дострокове припинення договору передбачав датою припинення виконання зобов'язань позивача за договором 05.05.2009, тобто не враховував виконання позивачем функцій, передбачених договором, починаючи з 05.05.2009 по дату підписання вищевказаної додаткової угоди, та не передбачав відповідного зобов'язання відповідача здійснити оплату позивачу за виконання таких функцій. Щодо твердження відповідача про класифікацію існуючих між сторонами правовідносин як бюджетних позивач вважає за необхідне звернути увагу на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору і відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України мають цивільно-правовий характер. Враховуючи викладене підтримує позовні вимоги повністю.
Представником позивача в судовому засіданні 20.01.2011 подано клопотання про зобов'язання Національний банк України надати докази надання послуг які містять банківську таємницю, а саме звіти про впровадження кредитної лінії та використання коштів ПІР та звіт про відповідність уповноважених банків критеріям прийнятності за І квартал 2009 року та ІІ квартал 2009 року, підготовлений в рамках проекту розширення доступу до ринків фінансових послуг. При цьому позивач посилається на те, що дані документи містять інформацію, що є банківською таємницю та підтвердять надання послуг з боку Національного банку України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмову вимогу суду або за рішенням суду.
Стаття 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначає, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
Частина 2 зазначеної статті містить перелік відомостей, які віднесені до банківської таємниці, до якого зокрема входить інформація, що міститься у документах, які просить витребувати позивач.
Суд розглянувши клопотання позивача вважає, що воно відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та підлягає задоволенню з огляду на необхідність повно, всебічно та об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.
Враховуючи необхідність витребування додаткових доказів, господарський суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи.
Керуючись ст. ст. 77, 86 ГПК України, -
1. Розгляд справи відкласти на 27.01.2011 о 15:15. Зал судових засідань № 37.
2. Зобов'язати позивача подати звіти про впровадження кредитної лінії та використання коштів ПІР та звіт про відповідність уповноважених банків критеріям прийнятності за І квартал 2009 року та ІІ квартал 2009 року, підготовлений в рамках проекту розширення доступу до ринків фінансових послуг.
3. Сторонам направити в судове засідання своїх повноважних представників.
4. Попередити сторони, що при невиконанні вимог суду та ухиленні від участі в засіданні суду до них будуть застосовані санкції передбачені п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
5. Попередити сторони, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі в судовому засіданні справа буде розглянута відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
СуддяСівакова В.В.