ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/49910.01.11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
До Державного дорожнього науково-дослідного інституту імені М.П. Шульгіна
Про стягнення 518529,35 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_2 (за дов.)
Від відповідача Скворцова Т.О. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до державного дорожнього науково-дослідного інституту імені М.П. Шульгіна про стягнення 518529,35 грн. за договорами № 257-08 від 21.10.2008 р. та № 260-08 від 11.11.2008 р., а саме: 438076,00 грн. основного боргу, 20411,87 грн. трьох процентів річних, 60041,48 грн. інфляційних збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 р. порушено провадження у справі № 17/499 та призначено останню до розгляду на 22.12.2010 р..
Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, повноважних представників для участі в судовому засіданні не направив, сторони про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Передане відповідачем через канцелярію клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено як необґрунтоване.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 р. розгляд справи відкладався на 10.01.2011 р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що станом на 10.01.2011 р. заборгованість за договором № 257-08 становить 60 013,00 грн., за договором № 260-08 заборгованість становить 295463,00 грн. Крім того, відповідач зазначив, що не заперечує проти існування заборгованості перед позивачем та просив задовольнити позов частково в сумі основного боргу, а в задоволенні штрафних санкцій відмовити, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем відповідача.
Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
21.10.2008 р. між суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (підрядником) та державним дорожнім науково-дослідним інститутом імені М.П. Шульгіним (замовником) укладено договір на створення науково-технічної продукції № 257-08 (далі - Договір-1).
Відповідно до умов вказаного Договору-1 замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати інженерно-геологічні вишукування для обґрунтування проекту капітального ремонту покриття автомобільної дороги Боберка-Бориня км4 +000-км 26+200 (Боберка -Н. Яблунька) Львівської області.
Згідно з пунктом 2.1. Договору-1 встановлено, що за виконану науково-технічну продукцію згідно з цим Договором замовник перераховує підряднику у відповідності з протоколом про договірну ціну 191288,00 грн. без ПДВ.
Оплата проводиться в два етапи: до початку виконання робіт замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 50% від загальної суми договірної ціни. Остаточний розрахунок здійснюється після здачі всіх передбачених цим договором матеріалів та підписання акту прийому- передачі виконаних робіт і отримання накладної. День надходження коштів на рахунок підрядника вважається першим днем виконання замовлення при наявності вихідних даних згідно з чинним законодавством (пункт 2.2. Договору-1).
Пунктом 3.3. Договору-1 визначено, що при закінчення робіт підрядник пред'являє замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції.
До вказаного Договору-1 сторони уклали додаток «Кошторис на вишукувальні роботи», додаток № 2 «Протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію».
Відповідно до умов вказаного Договору-1 позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 191288,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийому науково-технічної продукції, складеним 27.11.2009 р. за договором № 257-2008 від 21.10.2008 р..
На виконання умов Договору-1 позивач надав відповідачеві накладну № 152, яку останній отримав 30.11.2009 р., скріплену печаткою та підписом відповідача.
11.11.2008 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (підрядником) та державним дорожнім науково-дослідним інститутом імені М.П. Шульгіним (замовником) укладено договір на створення науково-технічної продукції № 260-08 (далі - Договір-2).
Відповідно до умов вказаного Договору-2 замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати інженерно-геологічні вишукування для обґрунтування проекту капітального ремонту залізобетонного мосту через р. Дністер на автомобільній дорозі Стрий-Тернопіль- Кіровоград-Знам'янка (через Вінницю) км28+964.
Згідно з пунктом 2.1. Договору-2 встановлено, що за виконану науково-технічну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує підряднику відповідно до протоколу про договірну ціну 295463,00 грн. без ПДВ.
Оплата проводиться в два етапи: аванс у розмірі 50% від загальної суми договірної ціни. Остаточний розрахунок здійснюється після здачі всіх робіт, передбачених цим Договором та підписання акту-прийому передачі і отримання накладної. День надходження коштів на рахунок підрядника вважається першим днем виконання замовлення при наявності вихідних даних згідно чинного законодавства ( пункти 2.2., 2.3 Договору-2).
Пунктом 3.3. Договору-2 визначено, що при закінчення робіт підрядник пред'являє замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції.
До вказаного Договору-2 сторони уклали додаток «Кошторис», додаток № 2 «Протокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію».
Відповідно до умов вказаного Договору-2 позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв на загальну суму 295463,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийому науково-технічної продукції, складеним 17.03.2009 р. за договором № 260-2008 від 11.11.2008 р..
На виконання умов Договору-2 позивач надав відповідачеві накладну № 142, яку останній отримав 17.03.2009 р., скріплену печаткою та підписом відповідача.
Відповідач частково погасив заборгованість за Договором-1 в сумі 48675,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, після чого залишилась заборгованість за останнім складає 142613,00 грн.
За Договором-2 заборгованість відповідача перед позивачем залишилась в сумі 295463,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що 01.12.2010 р. відповідач в рахунок оплати виконаних робіт за Договором-1 перерахував кошти в сумі 12600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.12.2010 р. № 461, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Враховуючи те, що відповідач перерахував позивачеві кошти в рахунок оплати заборгованості за Договором-1 до подачі позову до суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 12600,00 грн. задоволенню не підлягають як пред'явлені необґрунтовано.
Крім того, судом встановлено, що 06.01.2011 р. позивач перерахував відповідачеві кошти в сумі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.01.2011 р. № 6, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 70 000,00 грн. в рахунок сплати боргу за виконані роботи, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 70000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно з частиною 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами частини 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
При цьому, статтею 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
В даному випадку боржником є відповідач, і саме він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті виконаних останнім робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором-1 в сумі 60013,00 грн. за Договором-1 та за Договором-2 в сумі 295463,00 грн. належним чином доведений та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 355476,00 грн., а саме: 60013,00 грн. за Договором-1 та 295463,00 грн. за Договором-2 підлягають задоволенню.
Враховуючи умови Договорів сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється після здачі всіх робіт, передбачених договором та підписання акту прийому-передачі та отримання накладної. Оскільки за Договором-1 сторони склали акт 21.10.2008 р. та підписали накладну 30.11.2009 р., то з 01.12.2010 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт. Враховуючи те, що за Договором-2 сторони склали акт 17.03.2009 р. та підписали накладну 17.03.2009 р., то з 18.03.2009 р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт.
Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 5342,08 грн. за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2010 р. за договором-1 та в сумі 15069,79 грн. за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2010 р. за договором-2 підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 15711,74 грн. за період з грудня 2009 р. по листопад 2010 р. за Договором-1 та в сумі 44329,74 грн. за період з квітня 2009 р. по листопад 2010 р. за Договором-2 підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.
Посилання відповідача на те, що Державна служба автомобільних доріг України, до сфери управління якої належить підприємство відповідача, зобов'язана при надходженні коштів в першочерговому порядку погасити заборгованість по заробітній платі, здійснити платежі до бюджету та Пенсійного фонду України (лист Державної автомобільної служби доріг України від 16.11.2009 р. № 6/8.3-23-2433), що призвело до неможливості виконати вимоги договорів, укладених з відповідачем, та посилання на тяжкий матеріальний стан боржника не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлені загальні засади цивільного законодавства, серед яких найважливіший принцип підприємницької діяльності, а саме принцип свободи договору. Принцип свободи договору має універсальне значення для всіх учасників цивільних відносин. Підтвердження цього принципу в законодавством означає відмову від примушення до укладення договорів на основі обов'язкових для сторін актів.
Принцип свободи договору також закріплений рядом інших статей Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 6, 205, 627. Він полягає в тому, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента й визначенні умов договору, у виявленні волі на вступ у договірні відносини, у виборі форми договору (ст. 205 ЦК України). Волевиявлення учасників договору має складатися вільно, без жодного тиску з боку контрагента або інших осіб і відповідати їхній внутрішній волі. Ця ознака договірної свободи особливо проявляється в умовах сьогоденної ринкової економіки і відповідає ідеї вільних ринкових відносин.
Враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем договорів та виконання позивачем робіт у відповідача виникли безумовні зобов'язання виконання умов вказаних договорів та здійснення оплат, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з відсутністю фінансування.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволені позовних вимог в наступному порядку: на позивача -в частині вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 12600,00 грн.; на відповідача -в іншій частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені І.П. Шульгіна»(03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 57, код 03450778, рахунки невідомі) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, рахунок № НОМЕР_2 у ТВБВ № 10019/08 у філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Ощадний банк України», МФО 338545) 355476,00 грн. основного боргу, 20411,87 грн. трьох процентів річних, 60 041,48 грн. інфляційних, 5059,29 грн. державного мита, 230,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 12600,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 20.01.2011 р.