23 березня 2026 р. № 400/8344/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Токарської Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДепартаменту з питань виконання кримінальних покарань, вул. Юрія Іллєнка, 81,м. Київ,04050, Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", вул. Лагерне поле, 5,м. Миколаїв,54005, Міністерства юстиції України, вул. Городецького архітектора, 13,м. Київ,01001,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн,
І. Зміст позовних вимог
06.07.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі - відповідач 1, Департамент), Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" (далі - відповідач 2, СІЗО), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 3, Міністерство), в якому позивачка просила:
визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови у виплаті одноразової допомоги у зв'язку з втратою професійної працездатності;
визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови у виплаті одноразової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності;
зобов'язати відповідача 1 призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності;
стягнути в солідарному порядку з відповідачів моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн.
ІІ. Виклад позицій учасників справи
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що проходила службу в поліції та звільнена за рішенням медичної комісії про непридатність до служби. Ступінь втрати професійної працездатності складає 20%, а захворювання пов'язане з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. На підставі викладеного ОСОБА_1 звернулася до Департаменту з рапортом про виплату одноразової допомоги у зв'язку з втратою працездатності, однак отримала відмову, яку вважає протиправною.
Відповідач 3 (Міністерство юстиції України) направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Так, відповідач 3 зазначив, що Мін'юст лише виділяє асигнування для виплати вказаної допомоги на підставі рішення про призначення та виплату такої допомоги, прийнятого Комісією Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Оскільки з дати звільнення зі служби до дати проходження МСЕК минуло більше як шість місяців, що не дає права на отримання вказаної допомоги відповідно до вказаного вище законодавства, надані копії матеріалів для призначення ОГД Бондаренко В.С. повернуто Департаменту для приведення їх у відповідність до Закону та Порядку.
У відповіді на відзив, у спростування доводів відзиву відповідача 3, позивач послалась на те, що 14.06.2022 їй було видану довідку МСЕК серії 12 ААА № 024198, якою встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20 % , тож втрата працездатності встановлена протягом 6 міс з дати звільнення.
Відповідач 3 направив суду заперечення на відповідь на відзив, в них звернув увагу суду на те, що, з виданої позивачу довідки МСЕК від 14.06.2022 вбачається, що інвалідність не визначена, а встановлений ступінь втрати професійної працездатності, який становить 20%. З огляду на наведене, позивачу було відмовлено у призначенні ОГД, коли вона звернулася вперше. Повторно позивач звернулася до Департаменту 13.02.2023. Інвалідність позивачу визначена МСЕК 16.12.2022, тобто зі спливом шестимісячного строку. З огляду на викладене, правові підстави для виплати ОГД позивачу на підставі поданих заяв та доданих до них документів відсутні.
Також, в матеріалах справи є відзив відповідача 1 - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому останній проти позову заперечив. Відповідач 1 звернув увагу суду на те, що в червні 2022 року МСЕК не встановила позивачці інвалідність. Водночас, виплата одноразової допомоги в результаті захворювання пов'язується саме з встановленням інвалідності. Вдруге позивачка звернулась з заявою про виплати одноразової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності 16.12.2022. Проте, оскільки інвалідність встановлено більш ніж через шість місяців з дня звільнення, така заява позивачки не підлягала задоволенню.
ІІІ. Рух справи
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2024, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства щодо непогодження матеріалів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності.
Визнано протиправними дії Департаменту щодо неналежного оформлення пакету документів та щодо не направлення документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності до Міністерства у строк до 21.04.2023.
Зобов'язано Департамент нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 18.02.2025 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково, скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2024, справу №400/8344/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
25.03.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. прийняв справу до свого провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Також, суд, на виконання Постанови Верховного Суду від 18.02.2025, витребував у відповідача 1 відомості щодо дня надходження до комісії документів, а саме направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.
Відповідно до наказу голови суду від 08.07.2025 р. № 85-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду, у зв'язку із звільненням його рішенням Вищої ради правосуддя від 08.07.2025 року № 1419/15-25 у відставку.
На виконання розпорядження в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл справи № 400/8344/23 за результатами якого, головуючим суддею визначено Дерев'янко Л.Л.
Ухвалою від 15.08.2025 суд прийняв справу до свого провадження, визначив, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
Ухвалою від 08.09.2025 суд задовольнив клопотання Міністерства юстиції України, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, викликав сторони у судове засідання на 13 жовтня 2025 року.
10.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача судовий розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача.
В судове засідання, яке відбулось 13.10.2025 з'явились представники відповідача 1 та відповідача 3. Суд витребував у відповідача 1 інформацію щодо стану виконання ухвали від 25.03.2025 про витребування доказів.
В додаткових поясненнях від 20.10.2025 представник відповідача 1 повідомив, що Департамент не має можливості надати витребувану інформацію.
В судовому засіданні 23.10.2025 за участю представників відповідача 1, відповідача 3 суд оголосив перерву для витребування доказів.
Ухвалою від 24.10.2025 суд витребував у Обласного центру медико-соціальної експертизи Миколаївської обласної ради відомостей щодо дня надходження до комісії документів, а саме направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, внаслідок яких видана довідка від 14.06.2022 № 024198 ОСОБА_1 .
В зв'язку з невиконанням ухвали від 24.10.2025, ухвалою від 15.01.2026 суд витребував докази повторно.
Вимоги ухвали виконані КНП «Миколаївська обласна лікарня» Миколаївської обласної ради 22.01.2026.
Ухвалами від 05.02.2026 та 05.03.2026 суд витребував у КНП «Миколаївська обласна лікарня» Миколаївської обласної ради (вул. Київська,1 м. Миколаїв, 54058, ЄДРПОУ 01998383) відомості щодо дня надходження до Миколаївського ОЦ МСЕК документів, а саме направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, внаслідок яких видана довідка до акта огляду МСЕК від 16.12.2022 № 650673 ОСОБА_1 .
Ухвала виконана 10.03.2026.
В судовому засіданні, яке відбулось 16.03.2026, взяли участь представники відповідача 1 та відповідача 3, які підтримали свої правові позиції, викладеній в заявах по суті, просили у задоволенні позову відмовити.
Суд закінчив розгляд справи 16.03.2026, перейшов до стадії ухвалення рішення.
Вступну і резолютивну частину рішення оголошено 23.03.2026.
Повний текст рішення складено 23.03.2026.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 працювала у державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» та наказом від 17.12.2021 №178/ОС-21 звільнена відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580) (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби).
У свідоцтві про хворобу від 16.12.2021 №797 зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
14.06.2022 позивачці видана довідка МСЕК серії 12 ААА №024198, якою встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20 %.
28.07.2022 начальником державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» затверджений висновок за матеріалами службової перевірки за фактом втрати професійної працездатності позивачки. Перевіркою виявлено, що встановлення втрати професійної працездатності в розмірі 20% позивачці не пов'язане з учиненням нею кримінального чи адміністративного правопорушення, або дисциплінарного проступку, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров'ю або спроби самогубства. Відомості про призначення і виплату грошової допомоги, подані ОСОБА_1 , є правдивими.
01.08.2022 позивачка звернулася з рапортом до начальника Департаменту з питань отримання грошової допомоги в разі втрати працездатності.
Мін'юст листом від 20.10.2022 повернув до Департаменту матеріали щодо призначення та виплати ОГД ОСОБА_1 для приведення їх у відповідність до вимог Закону.
Листом державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» від 29.12.2022 року №20/9-Б-17 22/5-14 Позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що наданий нею пакет документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності не відповідає вимогам пункту 6 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію».
08.12.2022 позивачка отримала направлення № 48 ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області» на медико-соціально-експертну комісію.
Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 317/3 від 16.12.2022 дата надходження документів до комісії - 09.12.2022, дата початку експертизи- 09.12.2022, дата огляду - 09.12.2022, дата закінчення експертизи - 16.12.2022 , огляд первинний, мета огляду - встановлення групи інвалідності.
Довідка Обласного центру МСЕК Миколаївської області серія 12ААВ № 650673 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією підтверджує, що за результатами первинного огляду встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Повторно за отриманням допомоги позивачка звернулась до Департаменту 13.01.2023, додавши до рапорту довідку від 16.12.2022 про встановлення інвалідності ІІІ групи.
24.03.2023 протоколом № 4-23 комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України вирішено щодо призначення позивачці одноразової грошової допомоги в сумі 187880,00 грн.
Листом Департаменту від 05.04.2023 № 9/1-6131/Гр матеріали щодо ОСОБА_1 надіслані на адресу Міністерства юстиції України для виділення асигнувань для виплати ОГД.
За результатом розгляду таких матеріалів Міністерство юстиції України листом від 11.04.2023 за № 44346/52134-32-23/16.3.2 повідомило Департамент з питань виконання кримінальних покарань, що відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону, ОГД призначається у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції протягом шести місяців після звільнення його з служби внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Відтак, матеріали щодо ОСОБА_1 повернено Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби.
Протоколом № 8-23 від 11.05.2023 комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України скасовано пункт протоколу № 4-23 від 24.03.2023 в частині призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поранення, інвалідності або втрати професійної працездатності осіб рядового та начальницького складу колишньому співробітнику ОСОБА_1 в сумі 187880,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
V. Джерела права
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).
Частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Сферу соціального захисту поліцейських, що поширюється на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, урегульовано розділом ІХ Закону № 580-VIII, яким визначаються, зокрема порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101).
Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Аналіз змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII свідчить про те, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580-VIII є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов'язків за станом здоров'я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.
Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 100 Закону № 580-VIII).
При цьому, згідно із частиною шостою статті 100 Закону № 580-VIII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок та умови №4), які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно із підпунктами 2, 3 пункту 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Тобто, протягом трьох років з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності, встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, який визначається за правилами пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов № 4, особа вправі реалізувати свої право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної Законом № 580-VIII.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4 визначено, що формування документів для призначення та виплати ОГД в органах поліції, закладах освіти здійснюється бухгалтерською службою у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП), підрозділами правового забезпечення органів поліції та закладів освіти, а також працівниками медичних (військово-лікарських) комісій МВС (далі - ВЛК).
Посадові особи органів поліції, закладів освіти у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4).
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до органів державної влади (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку та умов № 4).
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Розділу IV Порядку та умов № 4 висновок про призначення ОГД складається працівником бухгалтерської служби і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, закладу освіти, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Пунктом 3 Розділу IV Порядку та умов № 4 визначено, що у разі затвердження висновку про призначення ОГД керівником органу поліції або закладу освіти, в якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату ОГД.
У разі відмови у призначенні ОГД чи повернення документів на доопрацювання (документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) заявника письмово інформують про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Аналіз наведених норм права щодо порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги в разі визначення втрати працездатності поліцейського свідчить про те, що воно (право на отримання одноразової грошової допомоги) виникає виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 01.11.2018 у справі № 822/3788/17, від 23.11.2018 у справах №822/962/18, №822/1872/18, від 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18.
Суд враховує також рішення Конституційного Суду України від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.
У пункті 2.8 зазначеного вище рішення від 22.10.2020 у справі № 12-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв'язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
Визначений оспорюваними положеннями Закону № 580-VIII шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв'язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету.
Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов'язком суб'єктів, які претендують на її отримання. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.
Колегія суддів у постанові від 18.02.2025 в цій справі констатувала, що встановлений приписами пункту четвертого частини першої статті 97 Закону №580-VIII строк за характером визначеності є абсолютним, оскільки вказує на конкретний період часу (шість місяців з дня звільнення зі служби для встановлення інвалідності), з яким пов'язано виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги і після спливу такого строку право на отримання зазначеної соціальної виплати особа втрачає.
Тож, з огляду на те, що цей строку є присічним (преклюзивним), він у будь-якому разі та незалежно від поважності причин пропуску такого строку поновленню не підлягає.
VI. Оцінка суду
Як встановлено судом, позивачка зверталась з рапортами про призначення одноразової допомоги двічі: 01.08.2022 та 13.01.2023.
Фактичною підставою для звернення 01.08.2022 стало отримання позивачкою довідки МСЕК від 14.06.2022 про втрату працездатності, для звернення 13.01.2023 - встановлення позивачці довідкою від 16.12.2022 інвалідності ІІІ групи.
В задоволенні рапорту від 01.08.2022, після розгляду його Департаментом з питань виконання кримінальних покарань і Міністерством юстиції України, відмовлено Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор» листом від 29.12.2022 №20/9-Б-17 22/5-14, оскільки наданий позивачкою пакет документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності не відповідає вимогам пункту 6 частини першої статті 97 Закону України «Про національну поліцію».
Матеріалами справи підтверджується, що довідкою МСЕК серії 12 ААА № 024198 від 14.06.2022 встановлено ступінь втрати професійної працездатності позивачки в розмірі 20 % (без встановлення інвалідності) у зв'язку з хворобою, що пов'язана з проходженням служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
В свою чергу, приписи пунктів 5,6 ч. 1 статті 97 Закону №580-VIII чітко визначають, що одноразова грошова допомога у зв'язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності виплачується виключно в результаті отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), що призвело до цієї втрати працездатності, тобто не є результатом хвороби, як це має місце за обставинами даної справи. Окрім зазначених пунктів, інших умов щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності без визначення інвалідності вказана норма не містить.
Отже, позивач на момент звернення з рапортом від 01.08.2022 не відповідала критеріям, встановленим статтею 97 Закону №580-VIII. Таким чином, оскільки Позивач не отримувала поранення (контузії, травми або каліцтва) та не втратила свою працездатність у зв'язку з отриманням такого поранення (а втратила її у зв'язку з хворобою), правові підстави для виплати їй одноразової грошової допомоги були відсутні.
Щодо рапорту від 13.01.2023 суд враховує, що в постанові від 18.02.2025 в цій справі Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції заначив таке:
«Колегія суддів наголошує, що право на отримання одноразової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності законодавець пов'язує, зокрема, з датою визначення поліцейському інвалідності, яка повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, та зазначена в довідці МСЕК, та є ключовим питанням, на яке необхідно надати відповідь для правильного вирішення спору»
«Відтак, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити день надходження до комісії документів, а саме направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, який і є датою встановлення інвалідності в силу вимог пункту 8 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317; довідка до акта МСЕК та виписка з акта огляду МСЕК не містять інформацію про дату встановлення інвалідності, оскільки згідно із Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577 в них зазначаються, зокрема, дата огляду та дата чергового переогляду особи з інвалідністю у МСЕК.
Проте, цієї дати (дати надходження до МСЕК документів) суди попередніх інстанцій не встановили, що вказує на передчасність їх висновків у справі про часткове задоволення позовних вимог, оскільки дата надходження документів до МСЕК, дата огляду особи та дата видачі довідки можуть не співпадати.
Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим».
З огляду на викладене Верховним Судом, суд першої інстанції при новому розгляді справи витребував інформацію і документи щодо встановлення дня надходження до комісії документів, а саме направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.
На підставі доказів, що надійшли на виконання ухвал про витребування, суд встановив, що:
08.12.2022 позивачка отримала від ДУ ТМУ МВС у Миколаївській області направлення на проходження МСЕК;
09.12.2022 направлення від ДУ ТМУ МВС у Миколаївській області надійшло до Обласного центру МСЕК у Миколаївській області;
З 09.12.2022 по 16.12.2022 ОЦ МСЕК у Миколаївській області провело медичну експертизу;
16.12.2022 ОЦ МСЕК у Миколаївській області склало довідку серія 12ААВ № 650673 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією підтверджує, що за результатами первинного огляду встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності: захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Отже, з урахуванням позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 18.02.2025, 09.12.2022 є днем надходження до комісії документів, а саме направлення відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів. Ця ж дата є і датою встановлення інвалідності в силу вимог пункту 8 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.
Натомість, позивачку звільнено зі служби 20.12.2021 відповідно до наказу №178/ОС-21 від 17.12.2021
Тобто, між датою звільнення зі служби та датою встановлення позивачці інвалідності минуло більше шести місяців.
Оскільки, як вже зазначено вище, встановлений приписами пункту четвертого частини першої статті 97 Закону №580-VIII строк за характером визначеності є абсолютним і після спливу такого строку право на отримання зазначеної соціальної виплати особа втрачає, суд наголошує, що позивачка, інвалідність якій встановлено за межами шестимісячного строку з дня звільнення, не має права на отримання одноразової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності.
Відтак, аналогічні висновки Міністерства юстиції України, викладені у листі № 44346/52134-32-23/16.3.2, за результатами розгляду матеріалів, що надійшли відносно позивачки від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, є правомірними.
Таким чином, суд не встановив невідповідності вимогам законодавства України дій і рішень відповідачів під час розгляду заяв позивачки про виплату одноразової грошової допомоги.
За таких обставин, є безпідставними і вимоги про стягнення моральної шкоди, передумовою для задоволення яких є встановлення протиправності в діях або рішеннях субєктів владних повноважень.
VII. Висновки суду
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову до суб'єкта владних повноважень, суд не вирішує писання щодо розподілу судового збору.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (вул. Юрія Іллєнка, 81,м. Київ,04050 ЄДРПОУ 43501242) Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" (вул. Лагерне поле, 5,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 08564067) Міністерство юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13,м. Київ,01001 ЄДРПОУ 00015622) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко