про повернення позовної заяви
23 березня 2026 рокусправа № 380/3991/26
місто Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини ОСОБА_2 (з основної діяльності) від 17.10.2024 №3258А ОД "Про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та притягнення його до відповідальності";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 анулювати в службовій картці солдата ОСОБА_1 запис про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу командира військової частини ОСОБА_2 (з основної діяльності) від 17.10.2024 № 3258А-ОД "Про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та притягнення його до відповідальності";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за червень 2024 року та жовтень 2024 року у повному обсязі та додаткове грошове забезпечення, без урахування факту його притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини ОСОБА_2 (з основної діяльності) від 17.10.2024 № 3258А-ОД "Про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та притягнення його до відповідальності.
Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим статтями 161 КАС України.
Ухвалою від 16.03.2026 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви та визначив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Предметом позову у справі є протиправність наказу командира Військової частини ОСОБА_2 (з основної діяльності) від 17.10.2024 №3258А ОД "Про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та притягнення його до відповідальності".
У контексті своєчасності звернення позивача до суду, суддя зазначає таке.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя стаття 122 КАС України).
Частина п'ята статті 122 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд вказує на те, що притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності стосується проходження громадянами публічної служби.
Як зазначає позивач, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2024 року №3258А-ОД про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та притягнення його до відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення “ДОГАНА» та наказано не виплачувати щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби та додаткову винагороду оператору взводу протитанкових ракетних комплексів НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 за жовтень 2024 року в повному обсязі.
Проте, позивач звернувся до суду лише 09.03.2026, тобто з пропуском визначеного законом строку.
19.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, у якому представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з період з 26.04.2025 по 27.11.2025, тому не міг звернутися до суду за захистом своїх прав. Крім того, в його інтересах звертався 10.01.2025 адвокат Саєнко Олександр Миколайович із листом про вжиття заходів щодо відновлення порушених прав та законних інтересів військовослужбовця ОСОБА_1 . Усно керівництво обіцяло здійснити виплати згідно із законодавством. Також, ОСОБА_1 звертався до відповідача із рапортом, про що свідчить поштова квитанція від 26.08.2025, але відповідач не надав йому жодної письмової відповіді.
За результатом розгляду згаданого клопотання, суд висновує таке.
Очевидним є те, що про невиплату щомісячної премії за особливий внесок у загальні результати служби та додаткової винагороди позивач повинен був дізнатись з моменту отримання грошового забезпечення у зменшеному розмірі з листопада 2024 року.
Згідно з довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 07.02.2026 №624, виданої Військовою частиною НОМЕР_5 , позивач в період з 02.05.2025 по 04.05.2025, з 06.02.2025 по 12.05.2025, з 15.05.2025 по 20.05.2025, з 23.05.2025 по 25.06.2025, з 17.07.2025 по 30.10.2025, з 04.11.2025 по 24.11.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи у Донецькій області.
Суд визнає, що участь позивача у відповідні періоди у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Проте позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за відповідний період, починаючи з 02.05.2025, тобто після спливу визначеного місячного строку на звернення до суду із позовом.
Суд відхиляє твердження представника позивача про те, що усно керівництво обіцяло здійснити виплати згідно із законодавством, оскільки така обставина не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Представник позивача зазначає, що в інтересах позивача адвокат Саєнко О.М. 10.01.2025 звертався до відповідача із листом про вжиття заходів щодо відновлення порушених прав. Проте представник позивача не надав доказів скерування такого звернення відповідними засобами зв'язку. З таких підстав суд немає підстав вважати, що представник позивача дійсно 10.01.2025 звертався до відповідача із зазначеним листом.
Представник позивача зазначає, що 26.08.2025 позивач звертався із рапортом до відповідача, проте відповіді так і не отримав.
Суд дослідив світлокопію поштового відправлення 8430100210006, і встановив, що таке направлене командиром В/ч НОМЕР_1 з міста Яворів до позивача у місто Краматорськ, а не навпаки, як стверджує представник позивача.
Крім цього, суд зазначає, що навіть у випадку звернення позивача до відповідача із рапортом 26.08.2025, таке звернення, по-перше, мало місце після спливу строку звернення до суду, а, по-друге, участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не перешкоджало зверненню з таким рапортом.
Суд також дослідив ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1481300, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги №97/24 від 18.11.2024.
Із ордера вбачається, що позивач в межах строку звернення до суду безперешкодно скористався правом на надання правничої допомоги та, починаючи з 18.11.2024, його інтереси представляла адвокат Ілющенко А.А.
Із врахуванням викладеного, суд висновує, що наявність у позивача адвоката, який представляє його інтереси, починаючи з 18.11.2024, безумовно свідчить про можливість вчинення останнім комплексу необхідних дій для збирання доказів, підготовки правової позиції та своєчасного звернення до суду, навіть за умови фізичної відсутності позивача у зв'язку з виконанням ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У свою чергу, представник позивача не надав жодних пояснень щодо такого тривалого зволікання із виконанням обов'язків як адвокатом, спрямованих на захист прав позивача.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, викладені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача та його представника, юридичну обізнаність його представника, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача та його представника, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що позивач та його представник не зазначили поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Суд, вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, також враховує правову оцінку, надану причинам пропуску строку звернення до суду, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16.03.2026, які визнані неповажними, а тому повторно не зазначає про них у цій ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З таких підстав, суд вважає, що у клопотанні представника позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, а причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовна заява подана позивачем до суду після спливу строку звернення до суду, та без підтвердження позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а тому існують достатні підстави для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя
у клопотанні представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.
Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовною заявою визнати неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович