ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/37720.01.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-Продукт»
До Дочірнього підприємства «Ел-Експо»
Про стягнення 3 902,12 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Терновий О.В. -по дов. № 2 від 05.01.2011
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-Продукт»про стягнення з Дочірнього підприємства «ЕЛ-Експо»3 190,50 грн. основного боргу, 548,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 162,85 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору суборенди № 043/09 нежитлового приміщення від 01.11.2008.
Відповідач в судове засідання 20.01.2011 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.12.2010 та ухвалі від 11.01.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві : м. Київ, вул. Кіквідзе, 14 літера А та за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.12.2010 : м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В літера А.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 20.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
01.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВС-Продукт»(орендар) та Дочірнім підприємством «Ел-Експо»(суборендар) було укладено договір суборенди № 043/09 нежитлового приміщення (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень майнового комплексу, що знаходяться за адресою: вул. Фрунзе, 86 м. Київ, загальною площею 201 кв. м. (далі -об'єкт оренди).
Орендар користується зазначеною частиною приміщення на підставі укладеного з орендодавцем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Бізнес Парк»договору оренди № 01/01/08 від 01.01.2008 зі строком дії до 31.10.2009.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 190,50 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні збитки в розмірі 548,77 грн. та 3% річних в сумі 162,85 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди згідно акту прийому-передачі від 01.11.2008.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
З п. 5.1 договору вбачається, що договір діє до 31.10.2009, тобто не перевищує строку дії договору оренди № 01/01/08 від 01.01.2008.
12.01.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати 17.01.2009 договір суборенди нежитлового приміщення № 043/09 від 01.11.2008.
В зв'язку з розірванням договору 17.01.2009 сторонами складено акт приймання-передачі, згідно якого відповідач повернув, а позивач прийняв об'єкт оренди в задовільному стані.
Пунктом 3.6. договору визначено, що компенсація вартості отриманих суборендарем комунальних послуг з електроенергії та вартість витрат, пов'язаних з експлуатацією (використанням) електричних мереж та електроустановок (кабельних трас, кабельних ліній, електрокабелів, трансформаторів ТП 299, 418, 419, 1141 тощо), що належать власнику приміщення, не входить до складу орендної плати, а компенсуються (відшкодовуються) суборендарем окремо (додатково) за фактом їх споживання та використання (експлуатації) протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунків від орендаря.
Додатком № 2 до договору сторонами встановлено розмір плати за проїзд автотранспорту суборендаря на територію, на якій знаходиться об'єкт оренди. Також визначено, що розрахунки за в'їзд/виїзд, стоянку автотранспортних засобів здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунків від орендаря, шляхом перерахування на банківський рахунок орендаря грошових коштів у розмірі, визначеному у рахунках за попередній (оплачу вальний) місяць.
Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002531 від 31.12.2008, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, позивач надав, а відповідач отримав послуги загальною вартістю разом з ПДВ 3 190,50 грн. до складу яких входять:
- освітлення приміщення на суму 1 608,75 без ПДВ;
- нічна стоянка автомобілів на суму 150 грн. без ПДВ;
- вивіз сміття на суму 650 грн. без ПДВ;
- проїзд транспортних засобів на суму 250 грн. без ПДВ.
В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № СФ-002561 від 28.12.2008 про сплату вищезазначених послуг вартістю 3 190,50 грн., проте належних доказів того, що він був виставлений відповідачу не подано.
Враховуючи те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містить строк виконання зобов'язання за надання послуги, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи відповідна вимога на суму 3 190,50 грн. (вих. № 4 від 18.01.2009) була надіслана позивачем відповідачу 18.01.2010 (за адресами : м. Київ, вул. Залізничне шосе, 1 та м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, оф. 701), що підтверджується поштовими квитанціями від 18.01.2010.
Проте по закінченню семиденного строку відповідач зобов'язань по сплаті за отримані послуги не виконав.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 190,50 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 548,77 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 162,85 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
Як вбачається з розрахунку доданого до позовної заяви, позивач нараховує відповідачу на суму боргу інфляційні витрати в розмірі 548,77 грн. за період з 17.01.2009 по 31.08.2010, з якими суд не погоджується, оскільки з урахуванням семиденного строку з моменту надіслання вимоги (вих. № 4 від 18.01.2009) початком перебігу прострочення є 25.01.2010.
Так, за наступними розрахунками суду розмір інфляційних збитків становить 34,76 грн.:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
25.01.2010 - 31.08.20101390,51,02534,761425,26
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 34,76 грн. збитків від індексу інфляції, та відповідно в задоволенні збитків від індексу інфляції в сумі 514,01 грн. слід відмовити.
З розрахунку доданого до позовної заяви вбачається, що позивач нараховує відповідачу на суму боргу 3% річних в сумі 162,85 грн. за період з 17.01.2009 по 31.08.2010, з якими суд також не погоджується, оскільки початком перебігу прострочення є 25.01.2010.
Так, за наступними розрахунками суду розмір 3% річних становить 25,03 грн.:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
1390,525.01.2010 - 31.08.20102193 %25,03
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 25,03 грн. 3% річних, та відповідно в задоволенні 3% річних в сумі 137,82 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-Продукт»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Ел-Експо» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, літера А, код ЄДРПОУ 31029145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-Продукт»(м. Київ, вул. Сокальська, 4, код ЄДРПОУ 34477749) 3 190 (три тисячі сто дев'яносто) грн. 50 коп. основного боргу, 34 (тридцять чотири) грн. 76 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 25 (двадцять п'ять) грн. 03 коп., 32 (тридцять дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 196 (сто дев'яносто шість) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
СуддяСівакова В.В.
Рішення підписано 21.01.2011