м. Вінниця
11 березня 2026 р. Справа № 120/596/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Альчука М.П.,
за участю секретаря судового засідання: Данильченко А.О.
представника позивачів: Нестерук М.І.
представника відповідача: Пономаренка Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до суду до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю наказів Управління поліції охорони у Вінницькій області № 291 від 22.12.2025 року щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з поліції та № 176 о/с від 22.12.2025 року щодо звільнення зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Зокрема, позивач звертає увагу на упереджене та необ'єктивне проведення службового розслідування, формального оформлення пакету документів процедури звільнення. Окремо наголошує, що відповідачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення службової дисципліни, неналежного виконання службових обов'язків, які відображені у висновку службового розслідування.
Ухвалою суду від 26.01.2026 року поновлено позивачеві відкрито провадження у цій справі.
Окрім того ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до суду до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказав на протиправністю наказів Управління поліції охорони у Вінницькій області № 291 від 22.12.2025 року щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби з поліції та № 176 о/с від 22.12.2025 року щодо звільнення зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Серед іншого акцентує увагу на тому, що зазначені накази не відповідають критерію правомірності, об'єктивності, обґрунтованості та розсудливості.
Суддею Томчуком А.В. ухвалою від 27.01.2025 року у справі № 120/542/25 відкрито провадження у вищезазначеній справі. Окрім того об'єднано в одне адміністративне провадження справи № 120/542/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, зобов'язання вчинити дії та № 120/596/26 ОСОБА_2 до Управління поліції охорони у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Об'єднаній справі присвоєно спільний номер № 120/596/26 та передано судді Альчуку М.П. для розгляду.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Так, зауважує, що законодавство висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв'язку з особливим статусом Національної поліції. Недотримання поліцейськими законодавчо встановлених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого ло порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Наголошує, що обраний вид дисциплінарного стягнення є пропорційним дисциплінарному порушенню, вчиненому позивачами.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши доводи сторін, судом встановлено такі обставини.
02.12.2025 року о 02:54 на ГПЦС УПО надійшов сигнал "Тривога-КТС" з об'єкту, що охороняється АЗС "ОККО", розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Київська, 32. Охорона КТС зазначеного об'єкту здійснюється цілодобово на підставі договору № 2520Ж від 01.10.2020 року.
Наряд реагування "ЗАМЕТ-2" Жмеринського РВ УПО у Вінницькій області, до складу якого входили поліцейський-водій групи реагування Жмеринського РВ УПО Вінницької області старший сержант поліції Пастушенко Р.С та поліцейський групи реагування Жмеринського РВ УПО Вінницької області старший сержант поліції ОСОБА_1 , виїхав до об'єкту охорони для відпрацювання сигналу.
О 02:57 наряд реагування прибув на охоронюваний об'єкт. Під час обстеження території АЗС було виявлено бійку між ОСОБА_3 та інспектором взводу № 2 Стрілецького батальйону ГУНП Вінницької області капітаном поліції ОСОБА_4 . На місце події о 03:32 було викликано карету ШМД Жмеринської ЦРЛ, лікарями якої о 04:01 було констатовано смерть ОСОБА_3 .
За фактом вказаного наказом УПО у Вінницькій області № 282 від 02.12.2025 року призначено проведення службового розслідування.
Так, службовим розслідуванням по факту виїзду на сигнал "Тривога-КТС" з об'єкту, що охороняється - АЗС "ОККО", розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Київська, 32, групою реагування "ЗАМЕТ-2" Жмеринського РВ УПО у Вінницькій області від 02.02.2025 року встановлено, що виконання окремими посадовими особами УПО Вінницької області, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , норм, обов'язків та зобов'язань закріплених у Закону України "Про Національну поліцію", Статуті, а також вимог керівників, що містяться у організаційно-розпорядчих актах Національної поліції України та Департаменту поліції охорони, не здійснювалося на належному рівні. Вказане відображено у висновку дисциплінарної комісії від 02.12.2025 року.
На підставі вказаних висновків наказом УПО у Вінницькій області "Про притягнення до дисциплінарного відповідальності працівників Жмеринського РВ УПО у Вінницькій області" № 291 від 22.12.2025 року за порушення службової дисципліни, неналежне дотримання вимог пункту 1, 2, 6 частини 1 статті 8, статті 64 Закону України "Про національну поліцію", пунктів 1, 2, 4, 5, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, наказу МВС України від 18.12.2018 року № 1026 "Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису". керуючись статтями 1, 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських ОСОБА_1 (пункт 1 цього наказу) та ОСОБА_2 (пункт 2 цього наказу) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Так, наказом начальника УПО Вінницької області (по особовому складу) № 176 о/с від 22.12.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено з Національної поліції України в запас відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Позивачі, вважаючи накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення протиправними, звернулися до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону № 580-VIII рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина 1 статті 59 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 580-VIII у складі поліції функціонує, зокрема поліція охорони.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина 1 статті 17 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 64 цього Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Згідно з пунктами 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначено Дисциплінарним статутом.
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону, зобов'язує поліцейського, серед іншого: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки (пункт 2); безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункт 4); вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника (пункт 5); знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку (пункт 8).
З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), з вимогами яких, згідно з пунктом 4 розділу І, особу ознайомлюють під час прийняття на службу до поліції.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Окрім того, суд зауважує, що статтею 40 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, як, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Вказані технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026 (далі - Інструкції № 1026) врегульовано застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів. Застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення; охорони громадської безпеки та власності; забезпечення безпеки осіб; забезпечення публічної безпеки і порядку.
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Також пунктами 1, 2 ІІІ Інструкції № 1026 розділу передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частини 1, 3, 4 та 10 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачають, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частин 1,2,4, 7, 10, 15 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов'язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 року № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі- Порядок проведення службових розслідувань).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань).
Згідно матеріалів справи, зокрема висновку службового розслідування, проведеного на підставі наказу УПО у Вінницькій області № 282 від 02.12.2025 року, встановлено, що 02.12.2025 року о 02:54 на ГПЦС УПО надійшов сигнал "Тривога-КТС" з об'єкту, що охороняється - АЗС "ОККО", розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Київська, 32.
Наряд реагування "ЗАМЕТ-2" Жмеринського РВ УПО у Вінницькій області, до складу якого входили поліцейський-водій групи реагування Жмеринського РВ УПО Вінницької області старший сержант поліції Пастушенко Р.С та поліцейський групи реагування Жмеринського РВ УПО Вінницької області старший сержант поліції ОСОБА_1 , виїхав до об'єкту охорони для відпрацювання сигналу.
О 02:57 наряд реагування прибув на охоронюваний об'єкт. Під час обстеження території АЗС було виявлено бійку між ОСОБА_3 та інспектором взводу № 2 Стрілецького батальйону ГУНП Вінницької області капітаном поліції ОСОБА_4 . На місце події о 03:32 було викликано карету ШМД Жмеринської ЦРЛ, лікарями якої о 04:01 було констатовано смерть ОСОБА_3 .
Окрім того слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниця) Територіального управління Державного бюро розслідування встановлено, що позивачі, перевищуючи свої службові повноваження застосували фізичну силу до осіб, під час відпрацювання спрацювання КТС на "ОККО". За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 62025240040005244 від 02.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України.
Розвиваючи вказане, суд зауважує, що під час судового розгляду при дослідженні висновку службового розслідування та відеодоказів (відеозапису камер АЗС "ОККО") з'ясовано, що, розбороняючи бійку, ОСОБА_1 застосував фізичну силу до жінки, яка розбороняла чоловіків.
Більше того, при проведенні службового розслідування здійснено перевірку дотримання вимог Інструкції № 1026 та встановлено, що боді камери позивачів не вмикалися. Автомобільний реєстратор також на працював.
З цього приводу суд зауважує, що суть обов'язку вмикання бодікамери полягає у створенні об'єктивного цифрового дзеркала кожної взаємодії, що перетворює відеозапис на ключовий інструмент забезпечення правопорядку.
Це необхідно насамперед для мінімізації людського фактора: наявність камери дисциплінує посадову особу, запобігаючи перевищенню повноважень, та стримує громадян від протиправних дій чи провокацій.
Відеозапис слугує беззаперечним доказом, що дозволяє відтворити хронологію подій без суб'єктивних викривлень, що однаково захищає як права людини від свавілля, так і самого працівника від неправдивих звинувачень.
Зрештою, обов'язкова фіксація є фундаментом суспільної довіри, оскільки вона гарантує прозорість державних процесів, забезпечує невідворотність відповідальності за будь-які порушення закону, незалежно від статусу учасників інциденту.
Суд зауважує, що згідно розділу ІІІ Положення про Управління поліції охорони у Вінницькій області, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 44, Управління, відповідно до покладених завдань, зокрема уживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень та припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у тому числі під час надання послуг з охорони, на підставі укладених договорів, уживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення у місцях несення служби.
Суд звертає увагу, що поняття службової дисципліни містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 року у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 року у справі № 2140/1341/18.
Під вчинками, що дискредитують звання працівника національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи національної поліції.
З огляду на вказане, порушення працівника поліції приписів законодавства може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції України, і відповідальність за це несе Держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Суд зазначає, що з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року у справі №815/4478/16.
Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №816/604/17).
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 року у справі "Звежинський проти Польщі" (заява №34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 року у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 року у справі "Горовенки та Бугара проти України" зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.
Суд повторив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17.06.2008 року у справі "Абдулла Їлмаз проти Туреччини").
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягненні у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічний правовий висновок здійснено Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 року у справі № 824/227/17-а.
Отже, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року у справі №814/2530/16 зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 року у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Суд, дослідивши матеріали службового розслідування вважає, що така поведінка позивачів безумовно підриває авторитет поліції, формує негативну думку у населення про поліцію та дискредитує звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивачів та недотримання ними вимог законодавства, а також присяги працівника поліції і посадових обов'язків.
Більше того, суд зауважує, що виконання посадовими особам обов'язку щодо активації індивідуальних засобів відеофіксації (бодікамер) під час виконання службових обов'язків виступає важливою процесуальною гарантією законності.
Невиконання цього обов'язку позивачами нівелює можливість об'єктивного відтворення обставин події та позбавляє як відповідача, так і суд оцінити правомірність їхніх дій на кожному етапі інциденту.
Відсутність безперервного відеозапису створює передумови для процесуального свавілля та порушує принцип прозорості.
Ухилення службовими особами від фіксації власних дій або дій інших осіб фактично ставить суспільство у стан правової незахищеності. За таких умов дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оцінені виключно за їхніми наслідками. Інакше вказане створює ілюзію безконтрольності та підриває довіру до державних інституцій.
Так, при вирішенні цієї справи судом враховано доктрину "оmnia praesumuntur contra spoliatorem". Вказаний правовий принцип передбачає, що всі сумніви трактуються проти сторони, яка знищила доказ або перешкодила його створенню.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що свідоме або недбале ігнорування позивачами вимог щодо використання бодікамер позбавляє їхні твердження презумпції достовірності.
Окремо суд зауважує, що Законом України від 15.03.2022 року № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" Дисциплінарний статут доповнено розділом V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".
Частиною 1 статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Отже, положеннями статті 29 Дисциплінарного статуту передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1 стаття 29 Дисциплінарного статуту).
За змістом частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Указаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Таким чином, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливостей його застосування, визначеного у стаття 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.10.2025 року у справі №420/36768/23.
Крім того, у постанові від 23.11.2023 року у справі №420/14443/22 Верховний Суд зазначив, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Отже, аргументи представника позивача про те, що в спірних правовідносинах відповідач неправомірно застосував до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ґрунтуються на неправильному застосуванні статей 19 і 29 Дисциплінарного статуту.
Щодо доводів ОСОБА_1 про звільнення у період його тимчасової непрацездатності, суд зауважує таке.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України, тобто через нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці (частина 3 статті 40 КЗпП України).
Відповідачем не заперечується, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у період його тимчасової непрацездатності. Водночас представник відповідача зауважив, що вказане відбулося у зв'язку із відсутністю на момент прийняття наказу листків непрацездатності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 року наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, у цьому випадку слід усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
Водночас, суд зауважує, що невірне зазначення дати звільнення у наказі у контексті наведених обставин судом розцінюється як дефект адміністративного акта, що не пов'язується з його змістом, а стосується процедури його ухвалення.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalidact). Водночас, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що таке порушення не може потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваних наказів, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року у справі №826/9858/18.
Більше того, судом враховано, що відповідач не позбавлений можливості самостійного виправлення відповідних даних, а позивач - можливості клопотати за стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із вказаною помилкою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена протиправність дій та рішень відповідача, проте, відповідачем доведено обґрунтованість та правомірність прийнятих ним наказів.
Відтак, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити у задоволенні адміністративних позовів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління поліції охорони у Вінницькій області (пров. Залізничний, 4, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40109131) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович