м. Вінниця
23 березня 2026 р. Справа № 120/8666/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю рішення органу Пенсійного фонду, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України №1767-III від 01.06.2000 року "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у редакції Закону на момент набуття права та з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення) у розмірі 1,115.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позову. Серед іншого зауважує, що не є належним відповідачем у цій справі.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив, у якому представник вказує на безпідставність доводів позивача. Так, зауважує, що на дату звернення за перерахунком пенсії позивач не відноситься до жодної із вищеперерахованих категорій громадян, а тому не має права на пенсію за особливі заслуги перед Україною. Окрім того наголошує, що пенсію проіндексовано відповідно до чинних вимог законодавства.
Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено такі обставини справи.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 02.06.2024 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
28.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України №1767-III від 01.06.2000 року "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" у редакції Закону на момент набуття права та з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення) у розмірі 1,115.
Згідно з принципом екстериторіальності, заяву було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як наслідок, за результатами розгляду поданої заяви було прийнято рішення № 025350011456 від 04.06.2025 року про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю на момент звернення такого права для депутатів чотирьох і більше скликань. Окрім того вказано, що індексацію пенсії проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно пункту 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності визначеного законом страхового стажу. Статтею 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Порядок призначення пенсій за особливі заслуги перед Україною, розміри, в яких такі пенсії призначаються, а також коло осіб, які мають право на їхнє призначення, визначено Законом України від 01.06.2000 року № 1767-ІІІ "Про особливі заслуги перед Україною" (далі- Закон № 1767-ІІІ) .
Згідно пункту 7 частини 1 статті 1 Закону № 1767-ІІІ (у редакції станом на 02.12.2020 року) пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам України депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР.
Законом України від 29.05.2023 року № 3113-IX "Про внесення змін до законів України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років" та "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" стосовно борців за незалежність України у XX столітті та деяких інших осіб", який набрав чинності 01.07.2023 року, внесено зміни до вказаних вище законів, а саме виключено право депутатів районних рад, обраних чотири і більше разів, на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Суд зауважує, що датою набуття права на пенсію за віком є 02.06.2024 року. Тобто під час призначення позивачеві пенсії діяла чинна редакція Закону № 1767-ІІІ.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Тобто. враховуючи дату набуття позивачем права на пенсію, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1767-III у редакції, чинній на момент виникнення відповідного юридичного факту. Такий підхід узгоджується з фундаментальним конституційним принципом незворотності дії нормативно-правових актів у часі.
Оскільки право на пенсійне забезпечення позивача було реалізоване в період дії зазначеної редакції закону, будь-яке інше тлумачення або застосування норм, що втратили чинність, суперечило б засадам правової визначеності та законності
Доводи позивача про те, що зміни до законодавства, якими виключено право депутатів районних рад, обраних чотири і більше разів, на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною звужують раніше набуті позивачем права, - не приймаються судом до уваги, оскільки вищенаведені норми Законів такими, що суперечать положенням законодавства, не визнавали та є чинними, тому є обов'язковими до застосування.
Відтак, вимоги позивача у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про перерахунок пенсії з урахуванням індексації із належним коефіцієнтів, суд зауважує таке.
За умовами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, положення вказаної статті передбачають для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати. При цьому, виключень, порядку та розміру вказана стаття не містить зазначаючи лише, що вказане питання визначається рішенням Кабінету Міністрів України.
Згідно із статтею 18 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
На підставі частини 2 статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.
Індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 2, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Як визначено статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, Кабінет Міністрів України визначає виключно порядок індексації пенсії, а визначення розміру індексації пенсії та інших доходів громадян України проводиться виключно законами України: як визначено статті 2 Закону № 1058-IV, - із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розміру внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Таким чином, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Отже, абзац перший в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
Кабінетом Міністрів України 25.02.2025 року прийнято постанову КМУ від 25.02.2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - постанова № 209).
Частиною 1 Постанови № 209 установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Натомість, пунктом 6 частиною 2 Постанови № 209 установлено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення:
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, -1,0345;
для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році -1,023.
Відповідач здійснив перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнта 1,023, а не коефіцієнта 1,115.
В частині 1 Постанови №209 зазначено, що коефіцієнт 1,115 застосовується для перерахунку пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019році".
Проте норми частини 1 суперечать пункту 6 частини 2 Постанови № 209 в частині коефіцієнтів для проведення індексацій пенсій та визначені в залежності від дати призначення пенсії.
З вищенаведеного слідує, що норми частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та положення Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 124, регулюють одне і те ж коло відносин щодо індексації пенсійних виплат, при цьому суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У свою чергу, пункт 3 Порядку № 124 передбачає, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23, у постанові від 27.01.2025 року у справі №200/422/24, у постанові від 28.01.2025 року у справі №400/4663/24 та у постанові від 27.01.2025 року у справі №620/7211/24.
Також висновку щодо протиправності дій Головного управління у неналежному проведенні індексації дійшов Верховний суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.
"Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня.
У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lexposterior generalis non derogat priori speciali).
Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020);
У свою чергу, як слідує з позиції ЄСПЛ у справах "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010 року та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011 року, неоднозначне трактування національними органами норми закону, зумовлює застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд також враховує, що Верховний суд у постановах від 10.12.2024 року у справі №240/19209/21, від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 наголошував, що суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними, тобто закони, що суперечать Конституції України не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
В іншому випадку, відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
При цьому дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію "якості закону".
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 року у справі № 160/1088/19).
З урахуванням вищезазначеного, оскільки норми частини 1 постанови № 209 регулюють правовідносини згідно до яких перерахунок пенсій здійснюється згідно з "Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться в не залежності від дати призначення пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, про обґрунтованість посилання позивача на те, що З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, про обґрунтованість посилання позивача на те, що починаючи з березня 2025 року її пенсію необхідно було обчислювати із коефіцієнта 1,115 із збільшенням показника середньої заробітної плати. починаючи з березня 2025 року її пенсію необхідно було обчислювати із коефіцієнта 1,115 із збільшенням показника середньої заробітної плати.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.06.2025 року № 025350011456 в частині відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення) у розмірі 1,115 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (як суб'єкта яким порушене відповідне право) здійснити позивачеві з 01.03.2025 року перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 3 стаття 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13344403) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.06.2025 року № 025350011456 в частині відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення) у розмірі 1,115.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2025 року перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович