Справа № 734/1319/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/100/26
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
23 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд
у складі: головуючого-судді Салая Г.А.,
за участі захисника Бредюка О.М., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Місцевим судом зазначено, що ОСОБА_1 18 березня 2025 року о 18 годині 50 хвилин в сел. Козелець по вул. Євгена Лоскота, 21 (Чернігівський район Чернігівської області), керував транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про безпідставність зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції, оскільки названа зупинка автомобіля відбулася через не ввімкнений повторювач повороту, але матеріали справи не містять доказів складання адміністративних матеріалів за вказане правопорушення.
Також вказує, що матеріали справи та постанова суду першої інстанції містять протиріччя в частині часу скоєння адміністративного правопорушення, тому це є підставою для скасування постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що виявлені поліцейським ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 не відповідають дійсності і є надуманими, тому відмова від проходження медичного огляду правових наслідків не породжує.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не можуть бути визнанні належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву.
Дослідивши апеляційну скаргу, вислухавши захисника, який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275159 від 18.03.2025 року ОСОБА_1 , від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на бодікамери М505В, від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.
Згідно наявного в матеріалах справи направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначено, що у водія виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, порушення мови.
Даними відеозапису встановлено, що поліцейський автомобіль слідує за автомобілем, який на поданий поліцейськими сигнал про зупинку зупинився, деякий час на вимогу поліцейського опустити скло та надати документи, водій не реагував, згодом в ході спілкування працівниками поліції були виявлені та озвучені у водія ОСОБА_1 ознаки сп'яніння та запропоновано проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в закладі охорони здоров'я, але водій відмовився.
Таким чином, місцевий суд, розглядаючи справу по суті, правильно установив фактичні обставини, які полягали у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров'я.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. Тому доводи апелянта про те, що виявлені ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 не відповідають дійсності і є надуманими, то це питання було предметом розгляду суду першої інстанції, з чим також погоджується апеляційний суд та вважає їх неспроможними, оскільки достовірним доказом відсутності таких ознак міг би стати огляд у відповідності до чинного законодавства, від якого ОСОБА_1 відмовився, що є самостійним складом правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про безпідставність зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.
Питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції, які нібито мали місце 18.03.2025 року, протиправної поведінки суб'єктів владних повноважень, будь-яких провокацій під час зупинки транспортного засобу та відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Щодо розбіжностей в часі, то це питання також було предметом розгляду суду першої інстанції та апеляційний суд погоджується, що це не впливає на суть вчиненого правопорушення і не спростовує факт відмови водія від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з наведеним, відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахуванням всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Всі інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення накладене судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай